Справа № 636/11/25
Провадження № 2/638/4050/25
03 листопада 2025 року Шевченківський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого Невеніцина Є.В.,
за участю секретаря Лєбєдєвої А.О.,
представника позивача Мельничук О.А.,
представник відповідача та третьої особи Пекареніна А.А.,
третьої особи ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Харкові в порядку загального провадження цивільну справу за позовом Чугуївської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі позивача: Печенізької селищної ради Чугуївського району Харківської області до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача: ОСОБА_1 , треті особи на стороні позивача: Департамент захисту довкілля та природокористування Харківської обласної військової адміністрації, Регіональний ландшафтний парк «Печенізьке поле» про усунення перешкод у користуванні, скасування реєстрації, зобов'язанні повернення земельної ділянки,-
Керівник Чугуївської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі позивача: Печенізької селищної ради Чугуївського району Харківської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкоди власнику - державі в особі Печенізької селищної ради Чугуївського району Харківської області у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природо-заповідного фонду шляхом: скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6324681000:02:002:0146, загальною площею 12,7166 га, розташованої на території Печенізької територіальної громади Чугуївського району Харківської області, з припиненням усіх речових прав на неї; скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 6324681000:02:002:0146, загальною площею 12,7166 га, розташованої на території Печенізької територіальної громади Чугуївського району Харківської області, з припиненням усіх речових прав на неї і з закриттям розділу Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; зобов'язання ОСОБА_2 повернути державі в особі Печенізької селищної ради Чугуївскього району Харківської області земельну ділянку з кадастровим номером 6324681000:02:002:0146, загальною площею 12,7166 га, розташовану на території Печенізької територіальної громади Чугуївського району Харківської області. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до рішення Харківської обласної ради V сесії XXIII скликання від 23.02.1999 «Про оголошення нових територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення», зі змінами, внесеними рішенням Харківської обласної ради від 19.12.2013 № 919-VI «Про зміну меж регіонального ландшафтного парку «Печенізьке поле» у Печенізькому районі» оголошено регіональний ландшафтний парк «Печенізьке поле» (РЛП «Печенізьке поле») загальною площею 5166,13 га. Відповідно до п. п. 1.1. Положення про регіональний ландшафтний парк «Печенізьке поле», затвердженого начальником державного управління екологічної безпеки в Харківській області 08.12.1999 (далі - Положення) РЛП «Печенізьке поле» оголошений рішенням обласної ради від 23.02.1999 на території Печенізького району Харківської області на загальній площі 4997,6 га, що включається до його складу без вилучення у землекористувачів. Згідно з п. п. 1.3, 1.4 Положення РЛП «Печенізьке поле» є природоохоронною рекреаційною установою регіонального значення. РЛП «Печенізьке поле» входить до складу природно-заповідного фонду України. На РЛП «Печенізьке поле» покладається виконання таких завдань: збереження цінних природних та історико-культурних комплексів та об'єктів; створення умов для ефективного режиму охорони заповідних природних комплексів і об'єктів; сприяння екологічній освітньо-виховній роботі. На території заказника забороняється господарська та інша діяльність, що суперечить цільовому призначенню, порушує природний розвиток процесів та явищ, або створює загрозу шкідливого впливу на її природні комплекси і об'єкти (п. 4.2 Положення). РЛП «Печенізьке поле» є об'єктом природно-заповідного фонду та відповідно територія (земельна ділянка) під ним - землями природно-заповідного фонду. Відповідно до охоронного зобов'язання від 12.07.2000 Держуправління екобезпеки в Харківській області під охорону дирекції РЛП «Печенізьке поле» передало РЛП «Печенізьке поле» площею 4997,6 га, розташований на території Печенізького (Чугуївського) району, і який входить до складу природно-заповідного фонду України, який охороняється як національне надбання і є складовою частиною світової системи природних територій та об'єктів, що перебувають під особливою охороною.
На заповідній зоні забороняється:
а) проведення будь-якої господарської діяльності, яка може завдати шкодити заповідному об'єкту та порушити екологічну рівновагу;
б) самочинна зміна меж, зміна охоронного режиму, забруднення території;
в) знищення видового складу рослин, розорювання цілинних земель, будь-яке будівництво;
г) геологорозвідування, меліоративні роботи, розведення вогнищ.
Однак, незважаючи на це Борщівською сільською радою Печенізького району Харківської області видано ОСОБА_1 державний акт на право власності на земельну ділянку серія Р1 № 713039 від 26.08.2001, а саме на земельну ділянку з кадастровим номером 6324681000:02:002:0146 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
В подальшому між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки № 3465 від 13.12.2023, у відповідності до якого продавець передав у власність покупця, а покупець прийняв земельну ділянку кадастровий номер 6324681000:02:002:0146, яка розташована на території Артемівської (кол. Борщівської) с/ради Чугуївського (кол. Печенізького) району Харківської області.
За інформацією Департаменту захисту довкілля та природокористування Харківської обласної державної адміністрації межі території РЛП «Печенізьке поле» в натурі (на місцевості) не встановлені. Враховуючи відомості наявних картографічних матеріалів проектів створення об'єктів природно-заповідного фонду та фільтру «заповідний фонд» на сайті відкритих даних земельного кадастру України за посиланням kadastr.live, встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6324681000:02:002:0146 повністю знаходиться в межах Регіонального ландшафтного парку «Печенізьке поле». При цьому, землевпорядна документація щодо відведення земельних ділянок у приватну власність в межах зазначеного об'єкту природно-заповідного фонду на розгляд та погодження до Департаменту не надходила. Крім того, вивченням офіційного веб-порталу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України та Держгеокадастру України, на якому дублюється Публічна кадастрова карта за посиланням - https://kadastr.live з урахуванням шару «Природно-заповідний фонд», встановлено, земельна ділянка з кадастровим номером 6324681000:02:002:0146 повністю накладається на територію РЛП «Печенізьке поле».
Наведені докази, зокрема й картографічні матеріали, на яких доступно для візуального сприйняття зображено накладення площі спірної земельної ділянки на територію об'єкту природно-заповідного фонду РЛП «Печенізьке поле», у сукупності та взаємному зв'язку підтверджують, що земельна ділянка з кадастровим номером 6324681000:02:002:0146 повністю входить в межі об'єкту природно-заповідного фонду - РЛП «Печенізьке поле» і належить до земель природно-заповідного фонду.
Таким чином ОСОБА_1 набуто у власність та в подальшому передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 6324681000:02:002:0146, яка, як встановлено прокуратурою, розташована в межах об'єкта природно-заповідного фонду - РЛП «Печенізьке поле». Встановлене спірній земельній ділянці цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - жодним чином не впливає на їх обмежену оборотоздатність і не передбачає можливості їх дійсного використання за таким призначенням, оскільки з моменту оголошення РЛП «Печенізьке поле» об'єктом природо-заповідного фонду, ця територія має статус природно-заповідного фонду і її правовий режим та цільове призначення визначаються фактом розташування на ній вказаного об'єкта. Цільове призначення спірної земельної ділянки фактично було змінено при видачі ОСОБА_1 державного акту на право приватної власності на землю серія Р1 № 713039 від 26.08.2001, а саме земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Однак, земельна ділянка, за інформацією Департаменту захисту довкілля та природокористування Харківської обласної військової адміністрації розміщена в межах об'єкту природно-заповідного фонду - РЛП «Печенізьке поле», належить до земель сільськогосподарського призначення і повинна була бути з іншим цільовим призначенням - п. 01.14 - для збереження та використання земель природно- заповідного фонду, а не п. 01.01 - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (класифікація видів цільового призначення земель, затверджена Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів № 548 від 23.07.2010).
Незважаючи на те, що вказану земельну ділянку віднесено до земель сільськогосподарського призначення з класифікацією для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, ця обставина не має правового значення, оскільки статус ділянки першочергово визначається тим, що вона розташована в межах об'єкта природно-заповідного фонду, і спеціальним режимом такої території.
Земельна ділянка із кадастровим номером 6324681000:02:002:0146 зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2 , проте згідно обмежень встановлених законодавством вона не може перебувати у приватній власності із виникненням приватного володільця, тому права держави на реалізацію усіх правомочностей щодо неї, а саме користування і розпорядження, підлягають захисту шляхом зобов'язання ОСОБА_2 (презумпційного власника) повернути зазначену земельну ділянку до комунальної власності Печенізької селищної ради Чугуївського району Харківської області (титульному власнику). Право державної власності (на момент прийняття державного акту) на спірну земельну ділянку не могло припинитися внаслідок видачі державного акту на право приватної власності на землю серія Р1 № 713039 від 26.08.2001, оскільки земельні ділянки природо-заповідного фонду не можуть набуватися у приватну власність. З огляду на викладене, державний акт на право приватної власності на землю серія Р1 № 713039 від 26.08.2001 видано ОСОБА_1 всупереч ч. 2 ст. 7, ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст. 53, ст. 54 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», ст. ст. 19, 20, 83, 84, 122, 150 ЗК України.
Ухвалою суду від 14.04.2025 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.
29.04.2025 надійшли пояснення ОСОБА_1 з проханням відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки у серпні 1995 року Указом Президента України було прийнято рішення провести розпаювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і кооперативам, у тому числі створеним на базі радгоспів. Порядок паювання землі регулювався Указом Президента України від 08.08.95 р. № 720/ 95 “Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям». Згідно рішення за №202 від 18.06.1996 року Печенізької райдержадміністрації Харківської області відбулося розпаювання земель, які перебували у колективній власності КСП “Прогрес" Борщівської сільської ради Печенізького району Харківської області. ОСОБА_3 , який доводився рідним дядьком (по батьковій лінії) її чоловіка ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 (дружина ОСОБА_3 ) більшу частину свого життя (як і на час розпаювання земель) жили і працювали в КСП "Прогрес" Борщівської сільської ради Печенізького району Харківської області та на підставі Рішення №202 від 18.06.1996 року Печенізької райдержадміністрації під час розпаювання земель отримали Сертифікати на право на земельну частку (пай). ОСОБА_3 , отримав Сертифікат ХР №024037 на право на земельну частку (пай), зареєстрований у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) від 26 червня 1996 року. ОСОБА_5 отримала Сертифікат ХР №024038 на право на земельну частку (пай), зареєстрований у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №168 від 26 червня 1996 року. Згідно інформації, наданій у позові керівника Чугуївської окружної прокуратури Харківської області, створення Регіонального ландшафтного парку “Печенізьке поле" відбулося 23 лютого 1999 року (рішення Харківської обласної Ради. V сесія XXIII скликання від 23.02.1999 року «Про оголошення нових територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення»). Тобто, рішення Печенізької райдержадміністрації №202 від 18.06.1996 року про розпаювання земель КСП "Прогрес" Борщівської сільської ради Печенізького району Харківської області передує рішенню про створення Регіонального ландшафтного парку “Печенізьке поле» (23.02.1999 року). У Рішенні Харківської обласної Ради, V сесія XXIII скликання від 23.02.1999 року “Про оголошення нових територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення» сказано: “1. Оголосити без вилучення земельних ділянок за згодою землекористувачів та землевласників території та об'єкти природно-заповідного фонду місцевого значення згідно з додатками №1-3.» Із Рішення Харківської обласної Ради, V сесія XXIII скликання, від 23.02.1999 року “Про оголошення нових територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення» слідує, що земельні частки (паї) , які їх власники отримали під час розпаювання земель у 1996 році для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, мають і надалі залишатися у їх власності. Землі, які підлягали розпаюванню у 1996 році, це орні землі, які перебували у колективній власності КСП "Прогрес" Борщівської сільської ради Печенізького району Харківської області та постійно використовувалися виключно для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
На підставі отриманого ОСОБА_1 в дар Сертифікату ХР 024037 та отриманого в дар Сертифікату ХР 024038 26 серпня 2001 року було отримано Державний акт на право приватної власності на земельну частку (пай) загальною площею 12,7166 га, кадастровий номер земельної ділянки 6324681000:02:002:0146.
13.12.2023 року було укладено Договір купівлі-продажу №3465, згідно якого продавець ( ОСОБА_1 ) передала у власність покупця ( ОСОБА_2 ), а покупець прийняв земельну ділянку, кадастровий номер 6324681000:02:002:0146, яка розташована на території Артемівської (кол. Борщівської) с/ради Чугуївського (кол. Печенізького) району Харківської області. Звертає увагу, що саме під охорону дирекції РЛП “Печенізьке поле» було передано територію РЛП “Печенізьке поле» площею 4997,6 га, а не у власність РЛП “Печенізьке поле і не у комунальну власність. На час створення РЛП “Печенізьке поле» (23.02.1999р.) більша частина земель новоствореного ландшафтного парку вже належала власникам земельних паїв на підставі Рішення Печенізької райдержадміністрації №202 від 18.06.1996 року, що підтверджувалося виданими їм сертифікатами на право власності на земельну ділянку (пай).
Від дирекції РЛП "Печенізьке поле», від Департаменту захисту довкілля та природокористування Харківської обласної військової адміністрації Ріпі Л.В., як власнику, у період із 2001 по 2023 р.р. земельної ділянки з кадастровим номером 6324681000:02:002:0146 жодного разу не надходила пропозиція викупити у неї цю земельну ділянку, з метою забезпечення належної охорони об'єктам природно-заповідного фонду, землям природно-заповідного призначення. До розпаювання земель, яке відбулося за Рішенням Печенізької райдержадміністрації Харківської області №202 від 18.06.1996 р., земельна ділянка, яка має кадастровий номер 6324681000:02:002:0146, використовувалася виключно для вирощування сільськогосподарської продукції, це була орна земля. І при розпаюванні у 1996 році призначення земельної ділянки було визначене: "для ведення товарного сільськогосподарського виробництва». Наказ Державного комітету України із земельних ресурсів №548 був виданий через 14 років після розпаювання земель, яке відбулося у 1996 році із видачею власникам Сертифікатів на право на земельну частку (пай) (у тому числі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 ), та через 9 років після видачі ОСОБА_1 . Державного акту на право приватної власності на землю 26 серпня 2001 року (на підставі Сертифікатів ХР №024037, ХР №024038). Порядок ведення Державного земельного кадастру, затверджений Постановою Кабінету міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051, не містить заборони на поділ чи об'єднання земельних ділянок. Він лише зобов'язує внести до Державного земельного кадастру дані про ділянку, яка утворилася в результаті такого поділу чи об'єднання.
Щодо порушення ОСОБА_1 строку, відведеного для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на земельну ділянку із кадастровим номером 6324681000:02:002:0146, просила його розглядати як таке, щодо якого застосовується ст.257,267,268 ЦК України (термін позовної давності 3 роки), оскільки воно (порушення) не впливає на суть справи в цілому, було допущене по необізнаності, не було вчинене з метою особистої вигоди (земельний податок всі роки справно сплачувався), усі уповноважені органи, які зобов'язані контролювати правильність та своєчасність реєстрації земельних ділянок, мали постійний доступ до Державного реєстру речових прав з часу його утворення та не заявили жодних претензій. Водночас нею не були порушені строки реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
29.04.2025 надійшов відзив на позову заяву з проханням відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки сам позивач у своїй заяві визнає, що межі РЛП в натурі не встановлені, що створює сумніви щодо достовірності його тверджень про належність земельного об'єкта до зазначеного заказнику. Позивачем не доведено та не підтверджено належними технічними або геодезичними документами, що має місце фактичне накладення меж заказника на спірну земельну ділянку. У матеріалах справи відсутні будь-які схеми, креслення, координати точок, які би дозволили встановити з достатньою точністю факт перетину меж та відповідну площу так званого «накладення», відповідно доводи позивача є лише припущеннями. Розподіл та класифікація земель здійснюється виключно за даними, внесеними до Державного земельного кадастру, а офіційна класифікація не може бути заснована виключно на онлайн-картографічних ресурсах або припущеннях, оскільки виключно затверджені документи мають юридичну силу. Відсутність документально встановлених меж створює базову юридичну невизначеність, шо унеможливлює достовірне встановлення правового режиму об'єкта, що суперечить вимогам законодавства. РЛП «Печенізьке поле» було створено у 1999 році, а державний акт про право власності видано у 2001 році - тобто вже після створення заказника. Проте, позов прокуратури подано лише у 2025 році, тобто через 24 роки після створення заказника та понад два десятиліття після оформлення правовстановлюючих документів на землю. Таке тривале зволікання свідчить про відсутність належного контролю з боку органів державної влади, і в жодному разі не може бути покладене на добросовісного набувача, який оформив право відповідно до чинного на той момент законодавства. Оскільки прокурор не надав належних офіційних актів, що підтверджують, що межі РЛП «Печенізьке поле» визначені у натурі, подані позовні вимоги є неналежними. У матеріалах справи відсутній витяг з Державного земельного кадастру, який би підтверджував, що зазначена ділянка віднесена до земель природно-заповідного фонду, не надано ані копії затвердженого проекту організації території відповідного регіонального ландшафтного парку, ані генерального плану розвитку об'єкта природоохоронного призначення, ані будь-якого розпорядчого документа, з якого випливало б, що територія спірної ділянки повністю охоплена режимом заповідності. Прокурор обґрунтовує свої вимоги виключно на припущеннях, які не мають нормативного підґрунтя, не підтверджує свої твердження належними та допустимими доказами. Поки межі РЛП «Печенізьке поле» не встановлені в натурі і не внесені до Державного земельного кадастру, немає підстав класифікувати спірну ділянку як таку, що перебуває в обмеженому обороті. Твердження позивача про неможливість перебування ділянки у приватній власності через те, що вона нібито знаходиться в межах РЛП є необґрунтованими, тому висновок про те, що зазначена земельна ділянка є частиною природно-заповідного фонду, є передчасними та не підтверджуються належними доказами. Протягом тривалого часу територія РЛП «Печенізьке поле» могла зазнавати змін включаючи можливе розширення чи коригування меж, що має істотне значення для визначення правового статусу земель, які розглядаються як об'єкт природно-заповідного фонду, проте прокурор не надав офіційних актів чи затверджених планів, які б визначали точні межі заказнику. У зв'язку з цим, питання щодо того, чи торкається спірна земельна ділянка (кадастровий номер 6324681000:02:002:0146) меж заказнику, залишається відкритим, так як встановлення належності земель до об'єкта природно-заповідного фонду можливе лише за наявності офіційно затверджених меж та документально підтверджених проектів утримання території. Відсутність цих документів створює базову юридичну невизначеність, що суперечить вимогам законодавства. У межах цього провадження прокурором не доведено факту саме порушення права держави у момент прийняття рішення про надання ділянки або в результаті її подальшого оформлення. Відповідач набув право власності на земельну ділянку на підставі чинного рішення органу державної влади, прийнятого в межах його повноважень, що відповідає вимогам статей 116 та 118 ЗК України. Позбавлення відповідача права на земельну ділянку призведе до порушення права власності/права подальшого використання земельної ділянки, право власності на яке отримано відповідачем на законних підставах. Намагання виправити можливу допущену в минулому органом влади «помилку» не повинно непропорційним чином втручатися у нове право та перекладати на третіх осіб усі негативні наслідки такої «помилки», оскільки задоволення позову із формальних підстав покладатиме надмірний індивідуальний тягар на вказаних третіх осіб, отже порушить справедливий баланс інтересів.
У відповіді на відзив, який надійшов 06.05.2025, зазначено, що землі природоохоронного призначення в межах об'єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення взагалі не можуть передаватися у приватну власність. При підготовці документів на створення територій та об'єктів природно- заповідного фонду, їх межі позначаються на картографічних матеріалах. Таким чином, першоджерелом меж РЛП «Печенізьке поле» є карта (картографічні матеріали), яка входила у пакет документів на створення заказника. Незалежно від завершення процедури встановлення меж об'єкта природно- заповідного фонду в натурі, цільове призначення відповідних територій як земель природно-заповідного фонду є незмінним. З моменту оголошення РЛП «Печенізьке поле» ця територія має статус природно- заповідного фонду і її правовий режим та цільове призначення визначаються фактом розташування на ній вказаного об'єкта і незалежно від завершення процедури встановлення меж об'єкта природно-заповідного фонду в натурі цільове призначення відповідних територій як земель природно-заповідного фонду є незмінним. Також, розташування спірної земельної ділянки в межах РЛП «Печенізьке поле» та самі межі об'єкта природно-заповідного фонду підтверджуються картою-схемою РЛП «Печенізьке поле», яка є додатком до Положення про РЛП «Печенізьке поле», а також інформацією Департаменту захисту довкілля та природокористування Харківської обласної державної адміністрації № 04.01-22/2617 від 26.09.2024. Інформація Департаменту є належним та достатнім доказом знаходження спірної земельної ділянки в межах РЛП «Печенізьке поле». Крім зазначеного про розташування спірної земельної ділянки в межах РЛП «Печенізьке поле» свідчать дані Публічної кадастрової карти за посиланням - https://kadastr.live з урахуванням шару «Природно-заповідний фонд». Дані Публічної кадастрової карти містять офіційну інформацію, є належним доказом на підтвердження викладених обставин (ст. 38 Закону України «Про Державний земельний кадастр»). Поміж іншим до позовної заяви долучені охоронні зобов'язання на РЛП «Печенізьке поле». Згідно з ч. 5 ст. 53 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" оформлення центральним органом в галузі охорони навколишнього природного середовища охоронного зобов'язання підтверджує статус відповідних територій як належних до природно-заповідного фонду. Навіть за незавершення всіх процедур щодо встановлення меж спірного об'єкта природно-заповідного фонду, наявні в матеріалах справи докази створення об'єкту заповідного фонду, дані, розміщені на публічній кадастровій карті України, відповідно яких, спірна земельна ділянка розташована на території та в межах земель, що відносяться до природно - заповідного фонду, є достатніми, враховуючи і приписи ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд», для визначення факту входження спірної земельної ділянки у землі РЛП «Печенізьке поле». Предметом спірних правовідносин є протиправна зміна цільового призначення земель природно-заповідного фонду під цім об'єктом, як об'єкту обмеженого в обороті та особливої охорони, протиправна втрата ними статусу комунальної власності та перехід в приватну власність, як земель призначених для сільськогосподарського обробітку, а відтак порушення інтересів держави. Необхідність пред'явлення цього позову зумовлена потребою в забезпеченні на загальнодержавному рівні екологічної безпеки та охорони землі як національного багатства. Предметом даного спору є особливо цінні землі, які як уже зазначалося мають велике природоохоронне та соціальне значення. Позов прокурора про повернення Печенізькій селищній територіальній громаді Чугуївського району Харківської області земельної ділянки під об'єктом природно- заповідного фонду, право власності на які незаконно зареєстровано за приватною особою, спрямований на збереження екосистеми України, захисту довкілля і реалізації екологічних прав громадян, а також контролю за використанням і розпорядженням майном відповідно до загальних інтересів, які полягають у тому, щоб таке використання та розпорядження відбувалося згідно з вимогами законодавства. Пряма господарська діяльність щодо ведення товарного сільськогосподарського виробництва (розорювання землі, посів сільськогосподарських культур, збирання врожаю) наносять суттєвої шкоди природним екосистемам, що формують основу природно-заповідного фонду, а також негативно впливають на структуру популяцій рідкісних, занесених до «Червоної книги видів». Розорювання - головна загроза функціонування заповідних територій. Орних земель не повинно бути в заповідній зоні. Тому будь-які сільськогосподарські роботи на території заповідного об'єкту категорично заборонені. Наявність таких антропогенних проявів є порушенням законів України «Про Червону книгу України» та «Про природно-заповідний фонд». Відтак, суспільна важливість питання захисту інтересів держави зумовлена потребою в забезпеченні на загальнодержавному рівні екологічної безпеки та охорони і збереження територій природно - заповідного фонду, як національного багатства. Подання цього позову про повернення спірної земельної ділянки природно-заповідного фонду беззаперечно становить державний інтерес, оскільки стосується суспільно значущих правовідносин, які полягають у відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю. У цьому спорі, з огляду на характер правовідносин, не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідача критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ. Контроль за використанням земельної ділянки на території об'єкта природно-заповідного фонду згідно з її цільовим призначенням є важливим для суспільства загалом і для Печенізької селищної територіальної громади зокрема, оскільки люди зацікавлені у збереженні РЛП «Печенізьке поле», на території якого заборонене ведення сільськогосподарської діяльності. Отже, повернення державі земельної ділянки з кадастровим номером 6324681000:02:002:0146 не порушуватиме принцип пропорційності втручання у право мирного володіння майном.
У своїх запереченнях, які надійшли 15.05.2025, представник відповідача зазначив, що позивач не надав жодного офіційного документа, який би підтверджував проведення відповідної процедури щодо встановлення меж саме по відношенню до кадастрового номеру 6324681000:02:002:0146. Картографічні матеріали не мають юридичної сили без внесення відповідних даних до кадастру. Вказана ділянка зареєстрована як землі сільськогосподарського призначення, і такі відомості не спростовані. Публічна кадастрова карта - це візуалізований інструмент, який відображає дані, внесені до кадастру, але сам по собі не створює правових наслідків. Доступний на карті «шар ПЗФ» має інформаційний характер і не підтверджує статус земель конкретної ділянки як землі природно-заповідного фонду. Твердження позивача про неможливість перебування ділянки у приватній власності через те, що вона нібито знаходиться в межах РЛП є необґрунтованими. Закон вимагає, що будь-яке переведення землі у категорію ПЗФ або зміну її цільового призначення відбувається лише на підставі окремого рішення органу місцевого самоврядування із подальшим затвердженням техдокументації та внесенням даних до Державного земельного кадастру. Без таких документів, заяви про протиправну зміну є суб'єктивним припущенням позивача, а не юридичними фактами. Відповідач набув права власності на спірну ділянку на підставі чинного державного акту 2001 року, який має презумцію правомірності. У матеріалах справи відсутні докази, що на спірній ділянці фактично велися господарські роботи, що спричинили шкоду. Заявлені вимоги фактично спрямовані на безпідставне втручання в право приватної особи на мирне володіння майном, яке було набуте на законних підставах за участю органів державної влади.
У письмових поясненнях представника ОСОБА_1 , які надійшли 26.05.2025, зазначено, що ОСОБА_1 набула право власності на земельну ділянку не в результаті сумнівної приватизації, самозахоплення чи за участю у процедурі, яку оскаржено, а шляхом дарування земельних часток (паїв) на підставі законно виданих сертифікатів, отриманих у межах розпаювання, передбаченого Указом Президента України №720/95. ОСОБА_1 здійснила набуття права власності на земельну ділянку відкрито, публічно, на підставі чинного законодавства, у суворій відповідності до вимог нормативних актів, що діяли на момент кожного з етапів набуття, і не вчинила жодних дій, які б свідчили про недобросовісність або незаконність її статусу власника. Просив звернути увагу, що саме під охорону дирекції РЛП «Печенізьке поле» було передано територію РЛП «Печенізьке поле» площею 4997,6 га, а не у власність РЛП «Печенізьке поле». На час створення РЛП «Печенізьке поле» (23.02.1999 р.) більша частина земель новоствореного ландшафтного парку вже належала власникам земельних паїв на підставі рішення Печенізької райдержадміністрації №202 від 18.06.1996, що підтверджувалося виданими їм сертифікатами на право власності на земельну ділянку. Поки межі РЛП «Печенізьке поле» не встановлені в натурі і не внесені до Державного земельного кадастру немає підстав класифікувати спірну ділянку як таку, що перебуває в обмеженому обороті. Наказ Державного комітету України із земельних ресурсів №548 від 23.07.2010, на який посилається позивач, яким затверджено класифікацію видів цільового призначення земель, набрав чинності через 14 років після здійснення розпювання у 1996 році та через 9 років після видачі ОСОБА_1 державного акта на право приватної власності на землю.
Ухвалою суд від 15.07.2025 закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, представник відповідача та третьої особи заперечував у задоволенні позовних вимог, третя особа ОСОБА_1 заперечувала у задоволенні позовних вимог.
Представник Печенізької селищної ради надав заяву про розгляд справи без їх участі і винесення рішення відповідно до чинного законодавства України.
Представник Департаменту захисту довкілля та природокористування Харківської обласної адміністрації надав заяву про розгляд справи без їх участі та підтримав позовні вимоги.
РЛП «Печенізьке поле» про дату, час, місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки не сповістив, будь-яких клопотань не надав.
Суд, вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного.
Рішенням V сесії XXIII скликання Харківської обласної ради від 23.02.1999 оголошено без вилучення земельних ділянок за згодою землекористувачів та землевласників території та об'єкти природно-заповідного фонду місцевого значення згідно з додатками №1-3. Державному управлінню екологічної безпеки в Харківській області: розробити та затвердити положення про території і об'єкти природно-заповідного фонду, які передбачені в додатках №1-2; передати під охорону землевласників та землекористувачів території та об'єкти природно-заповідного фонду. Обласному управлінню земельних ресурсів разом з господарствами нанести межі затверджених заповідних об'єктів, встановити типові- охоронні знаки та інформаційні аншлаги. Згідно додатку №1 до зазначеного рішення «Печенізьке поле» площею 4997,6 га передано під охорону дирекції РЛП «Печенізьке поле».
Рішенням Харківської обласної ради XXVII сесії VI скликання від 19.12.2023 №919-VI змінено межі території природно-заповідного фонду місцевого значення регіонального ландшафтного парку «Печенізьке поле» шляхом: вилучення зі складу його території 110,0 га, введення до складу його території 278,53 га; затверджено загальну площу ландшафтного парку «Печенізьке поле» 5166,13 га; рекомендовано власникам і користувачам природних ресурсів забезпечити дотримання режиму охорони та збереження території природно-заповідного фонду.
За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка за кадастровим №6324681000:02:002:0146 площею 12.7166 га на праві власності з 13.12.2023 належить ОСОБА_2 , державна реєстрація права власності ОСОБА_1 відбулась 12.06.2018, документи, подані для державної реєстрації: державний акт на право власності на земельну ділянку, серія та номер Р1№713039, виданий Борщівською сільською радою Печенізького району Харківської області 26.08.2001.
За повідомленням Департаменту захисту довкілля та природокористування Харківської обласної державної адміністрації від 26.09.2024, враховуючи відомості наявних картографічних матеріалів та проєктів створення вищезазначених об'єктів природно-заповідного фонду та фільтру «Заповідний фонд» на сайті відкритих даних земельного кадастру України, встановлено, зокрема, що земельна ділянка 6324681000:02:002:0146 повністю знаходиться в межах РЛП «Печенізьке поле». Землевпорядна документація щодо відведення земельних ділянок у приватну власність в межах зазначених об'єктів природно-заповідного фонду на розгляд та погодження до Департаменту не надходила.
Згідно державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 №713039 ОСОБА_1 , на підставі рішення XVIII сесії XXIII скликання Борщівської сільської Ради народних депутатів від 02.02.2001 передається у приватну власність земельна ділянка площею 12.7166 гектарів в межах згідно з планом. Земельна ділянка розташована на території Борщівської сільської ради. Землю передано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
За договором дарування від 04.01.2001 №042799 ОСОБА_4 від імені ОСОБА_3 подарував, ОСОБА_1 прийняла у дар сертифікат ХР №024037 на право на земельну частку (пай), який перебуває у колективній власності КСП «Прогрес», вказаний сертифікат належить дарувальнику на підставі рішення Печенізької райдержадміністрації від 18.06.1996 за №202.
За договором дарування від 14.02.2001 №042875 ОСОБА_5 подарувала, а ОСОБА_1 прийняла у дар сертифікат ХР №024038 на право на земельну частку (пай), який перебуває у колективній власності КСП «Прогрес», вказаний сертифікат належить дарувальнику на підставі рішення Печенізької райдержадміністрації від 18.06.1996 за №202.
За повідомленням Печенізької селищної військової адміністрації Чугуївського району Харківської області від 06.05.2025 №01-10/794 згідно з відомостей Державного земельного кадастру, земельна ділянка, площею 12,7166, кадастровий номер 63246810000:02:002:0146 відноситься до земель сільськогосподарського призначення, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код згідно КВЦПЗД - 01.01.), розташована за межами населених пунктів, на території Печенізької селищної територіальної громади Чугуївського району Харківської області (колишня Борщівська сільська рада Печенізького району Харківської області). Рішення Печенізької селищної ради Чугуївського району Харківської області з питань проведення розпаювання земель колективної власності колишнього колективного сільськогосподарського підприємства «Прогрес», за результатами якого була сформована земельна ділянка з кадастровим номером 63246810000:02:002:0146, не приймалися. Указом Президента України від 08.08.1995 №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» було прийнято рішення провести розпаювання земель, переданих у колективну власність КСП. За результатами проведеного розпаювання кожному члену такого підприємства було передано у власність «пай» - умовну земельну ділянку, розмір якої визначався, виходячи із загальної площі земель, переданих сільськогосподарському підприємству, і кількості членів підприємства. Для підтвердження права власності на земельний пай його власнику видавався сертифікат єдиного в Україні зразка, який був затверджений постановою КМУ від 12.10.1995 №801.
За повідомленням Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 02.05.2025 державний акт серія Р1 №713039 виданий взамін сертифікатів на право на земельні частки (паї) серії ХР №024037 та серії ХР №024038.
Згідно технічної документації Харківського регіонального центру Державного земельного кадастру по виділенню земельних часток (паїв) у натурі та оформленню права приватної власності на земельні частки (паї) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код 2.1) власникам земельних сертифікатів із земель колективної власності ПСП «Прогрес» на території Борщівської сільської ради Печенізького району Харківської області, зокрема є ОСОБА_1 , номери сертифікатів ХР 024038, ХР 024037.
Згідно рішення від 01.12.2000 Борщівська сільська рада вирішила виділити громадянам Борщівської сільської ради земельні частки/паї згідно схеми поділу земель колективної власності КПС «Прогрес», земельну ділянку використовувати для виробництва товарно сільськогосподарської продукції, до рішення додано список жеребкування пайщиків ПСП «Прогрес».
За повідомленням Печенізької селищної військової адміністрації Чугуївського району Харківської області від 25.06.2025 права та обов'язки Печенізької селищної ради (територіальної громади), на момент передачі земельної ділянки, кадастровий номер 6324681000:02:002:0146, ОСОБА_2 порушені не були. До Печенізької селищної ради не надходили скарги, звернення або рішення щодо незаконного чи сумнівного використання вищевказаної земельної ділянки, що могло порушити права та/або інтереси громади.
За повідомленням Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 29.07.2025 ОСОБА_3 на підставі рішення Печенізької райдержадміністрації від 18.06.1996 №202 отримав сертифікат на право на земельну частку (пай) як член колективного сільськогосподарського підприємства КСП «Прогрес», серія ХР №024037 в умовних кадастрових гектарах. На підставі рішення Печенізької райдержадміністрації від 18.06.1996 №202 ОСОБА_5 отримала сертифікат на право на земельну частку (пай) як член колективного сільськогосподарського підприємства КСП «Прогерс», серія ХР №024038. Земельна ділянка з кадастровим №6324681000:02:002:0146 в Державному земельному кадастрі утворена на підставі «Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (КВЦПЗ 01.01.), що знаходиться на території Борщівської сільської ради Печенізького району Харківської області 6324681000:02:002».
Згідно державного акту серії ХР №23-00-000267 державний акт на право колективної власності на землю видано сільськогосподарському підприємству «Прогрес» Печенізького району Харківської області у с.Борщова Борщівською сільською радою народних депутатів Печенізького району Харківської області у тому, що вказаному власнику землі передається у колективну власність 1965,78 га землі в межах згідно з планом. Землю передано у колективну власність для ведення сільськогосподарського виробництва відповідно рішення Печенізької районної Ради народних депутатів від 28.04.1995 №19. Додаток 1 містить список громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, зокрема ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом з ст.ст. 11, 15, 16 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади АР Крим або органів місцевого самоврядування; кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення правовідношення, або іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України, які мають особливий правовий режим.
Згідно зі статтею 19 ЗК України серед категорій земель виокремлені землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.
За положенням статті 43 ЗК України землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об'єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва) (стаття 44 ЗК України).
В силу частин 1, 2 статті 45 ЗК України землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом.
У преамбулі до Закону України № 2456-XII «Про природно-заповідний фонд України» зазначено, що цей Закон визначає правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об'єктів.
Природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об'єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища.
У зв'язку з цим законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об'єктів, що перебувають під особливою охороною.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» до природно-заповідного фонду України належать зокрема регіональні ландшафтні парки.
Згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.
Відповідно до п. «в» ч. 4 ст.83, п. «г» ч. 4 ст.84 ЗК України до земель комунальної та державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під об'єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.
Згідно з частинами 2, 4 статті 4 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» регіональні ландшафтні парки, зони - буферна, антропогенних ландшафтів, регульованого заповідного режиму біосферних заповідників, землі та інші природні ресурси, включені до складу, але не надані національним природним паркам, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва можуть перебувати як у власності Українського народу, так і в інших формах власності, передбачених законодавством України. У разі зміни форм власності на землю, на якій знаходяться заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва, землевласники зобов'язані забезпечувати режим їх охорони і збереження з відповідною перереєстрацією охоронного зобов'язання.
Статті 23, 24 Закону України «Про природно-заповідний фонд» визначають, що регіональні ландшафтні парки є природоохоронними рекреаційними установами місцевого чи регіонального значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних природних комплексів та об'єктів, а також забезпечення умов для організованого відпочинку населення. Регіональні ландшафтні парки організовуються з вилученням або без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їх власників або користувачів.
На регіональні ландшафтні парки покладається виконання таких завдань: збереження цінних природних та історико-культурних комплексів та об'єктів; створення умов для ефективного туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів і об'єктів; сприяння екологічній освітньо-виховній роботі.
На території регіональних ландшафтних парків з урахуванням природоохоронної, оздоровчої, наукової, рекреаційної, історико-культурної та інших цінностей природних комплексів та об'єктів, їх особливостей проводиться зонування з урахуванням вимог, встановлених для територій національних природних парків.
Проект організації території регіонального ландшафтного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об'єктів і порядок його реалізації затверджуються державним органом, який прийняв рішення про організацію парку.
Стаття 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» (в ред. від 04.06.1993) передбачає, що рішення про організацію чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та об'єктів природно-заповідного фонду приймається обласними, міськими (міст республіканського підпорядкування) Радами народних депутатів. Порядок відведення земельних ділянок природним заповідникам, біосферним заповідникам, національним природним паркам, регіональним ландшафтним паркам, а також ботанічним садам, дендрологічним паркам, зоологічним паркам визначається Земельним Кодексом України. ( Частина четверта статті 53 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3180-12 від 05.05.93). Заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва й інші території та об'єкти природно-заповідного фонду, які створюються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України з оформленням охоронного зобов'язання.
Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 25.02.2013 року №65 затверджено Інструкцію щодо оформлення охоронних зобов'язань на території та об'єкти природно-заповідного фонду, згідно якої охоронним зобов'язанням оформляється передача під охорону території чи об'єкта природно-заповідного фонду з визначенням переліку зобов'язань щодо забезпечення додержання встановленого режиму охорони та збереження. Охоронні зобов'язання, оформлені та видані до набрання чинності цим наказом, є чинними та не підлягають переоформленню, крім випадків, передбачених пунктом 3.4 розділу ІІІ Інструкції, затвердженої пунктом 1 цього наказу.
Охоронне зобов'язання підлягає переоформленню у разі: зміни форм власності на землю, на якій розташована(ий) територія чи об'єкт природно-заповідного фонду; зміни землекористувача (землевласника) у межах території чи об'єкта природно-заповідного фонду; внесення змін до положення про територію чи об'єкт природно-заповідного фонду стосовно режиму охорони та збереження.
У випадку створення об'єкта природно-заповідного фонду на певній території без вилучення земельних ділянок у їх землекористувачів, з метою дотримання режиму використання та збереження об'єктів ПЗФ, таким землекористувачам видається охоронне зобов'язання, згідно з яким останні зобов'язуються дотримуватись встановленого режиму для території (об'єкта) природно-заповідного фонду.
Згідно охоронного зобов'язання Держуправління екобезпеки в Харківській області 10.07.2000, відповідно до ст.53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» передало під охорону землекористувачу заповідний об'єкт регіональний ландшафтний парк «Печенізьке поле» площею 4997,6 га, створений рішенням Харківської обласної ради від 23.02.1999. Прокурором не надано відомостей, що ОСОБА_1 , а в подальшому ОСОБА_2 видавалось охоронне зобов'язання та/або вказані особи порушили заповідний режим згідно охоронного зобов'язання від 10.07.2000 виданого РЛП «Печенізьке поле».
Відповідно до частин 1, 2 статті 20 ЗК України при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення. Віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється щодо: земельних ділянок, якими розпоряджаються Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, - за рішенням відповідного органу.
Частиною 1 статті 79-1 ЗК України визначено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Відповідно до ч. 4 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду (в ред. згідно із згідно із Законом № 1826-VI від 21.01.2010).
Згідно із з п. п. 1.3, 1.4 Положення РЛП «Печенізьке поле» є природоохоронною рекреаційною установою регіонального значення. РЛП «Печенізьке поле» входить до складу природно-заповідного фонду України.
Згідно зі статтею 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до пунктів 1, 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» (далі - Указ № 720/95) встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі, створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.
Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
У пункті 5 цього Указу передбачено, що видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією. Даний сертифікат є основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай).
Згідно з частинами першою та другою статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Частиною першою статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
У силу пункту 12 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Згідно з частиною першою статті 25 ЗК України при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).
Згідно приписів ч.1, 3, 4, 5 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
У частині першій статті 50 Закону України «Про землеустрій» (у редакції, чинній на час реєстрації права власності на спірну ділянку) визначено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.
Прокурором надано докази, що підтверджують знаходження спірної земельної ділянки в межах РЛП «Печенізьке поле», разом з тим суд вважає неможливим покладення на фізичну особу - відповідача негативних наслідків у вигляді фактичного позбавлення права власності на об'єкт нерухомого майна.
Так, відповідач є добросовісним набувачем земельної ділянки, кадастровий номер 6324681000:02:002:0146. Цей факт презюмується та не спростовується при формулюванні заявлених позовних вимог прокурором, є підтвердженим наданими сторонами та дослідженими в судовому засіданні доказами. Прокурор у позові фактично посилається на те, що відповідач набув вказану земельну ділянку у приватну власність у зв'язку із діями Борщівською сільською радою Печенізького району Харківської області, які суперечать законодавству.
Законодавцем визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1 ст. 321 ЦК України).
При цьому, слід звернути увагу, що відповідно до Положення про регіональний ландшафтний парк «Печенізьке поле», затвердженого начальником Державного управління екологічної безпеки в Харківській області 08.12.1999, РЛП «Печенізьке поле» утворений рішенням обласної ради від 23.02.1999 на території Печенізького району Харківської області без вилучення земельних ділянок у їх користувачів.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У практиці Європейського суду з прав людини (рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «East/WestAllianceLimited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.
У ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 на підставі рішення XVIII сесії XXIII скликання Борщівської сільської Ради народних депутатів від 02.02.2001 отримала земельну ділянку у власність. В подальшому між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки.
Станом на час розгляду даної цивільної справи не притягнуто до кримінальної чи іншої відповідальності службових осіб, причетних до надання у власність земельної ділянки ОСОБА_1 .
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є добросовісним набувачем земельної ділянки, з кадастровим номером 6324681000:02:002:0146.
Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).
Перекладення на відповідача обов'язку з перевірки дотримання органом місцевого самоврядування законодавства при отриманні земельної ділянки у приватну власність (розумна обачність), є надмірним тягарем, що покладається на приватну особу у правовідносинах з органом, наділеним владними повноваженнями, який має відповідні інструменти і зобов'язаний діяти відповідно до вимог закону.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) друге речення того ж абзацу охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) другий абзац визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), пункти 166-168).
Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.
Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, а останнє - характеризуватися доступністю для заінтересованих осіб, чіткістю, наслідки його застосування мають бути передбачуваними.
Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, то Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.
Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв'язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), пункт 68, «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07), пункт 45).
ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б один із зазначених критеріїв сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном не буде дотриманий. І навпаки - встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.
Критерій законності означає, що втручання держави у право особи на мирне володіння майном повинно здійснюватися на підставі закону чи іншого нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.
Втручання держави в право особи на мирне володіння майном є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Легітимною метою такого втручання може бути здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.
Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на практику, сформовану в рішенні ЄСПЛ у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04, пункт 70), де суд підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він зазначив, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.
З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.
"Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".
Таким чином, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.
Верховний Суд при розгляді справи № 367/2271/15-ц в постанові від 23.02.2022 зазначив, що принцип "належного урядування" не встановлює абсолютної заборони на витребування із приватної власності майна, у тому числі й земельних ділянок, на користь держави, якщо майно вибуло із власності держави у незаконний спосіб, а передбачає критерії, які слід з'ясовувати та враховувати при вирішенні цього питання для того, щоб оцінити правомірність і допустимість втручання держави у право на мирне володіння майном.
Дотримання принципу "належного урядування" оцінюється одночасно з додержанням принципу "пропорційності", при тому, що немає точного, вичерпного переліку обставин і фактів, установлення яких беззаперечно свідчитиме про додержання чи порушення "справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини". Цей критерій більшою мірою оціночний і стосується суб'єктивної складової кожної конкретної справи, а тому має бути з'ясований у кожній конкретній справі на підставі безпосередньо встановлених обставин і фактів.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що в ході судового розгляду прокурором не доведено підстав, за яких може бути виправдано втручання у майнове право відповідача.
Таким чином, враховуючи вказані вище обставини в їх сукупності, з метою запобігання невиправданого втручання держави в право власності особи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог Чугуївської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі позивача: Печенізької селищної ради Чугуївського району Харківської області до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні, скасування реєстрації, зобов'язанні повернення земельної ділянки слід відмовити.
Керуючись ст. 274-279, 263-265, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Чугуївської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави (Харківська обл., м.Чугуїв, вул.Харківська, 98) в особі позивача: Печенізької селищної ради Чугуївського району Харківської області (Харківська обл., Чугуївський район, смт Печеніги, вул.Незалежності, 48) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), третя особа на стороні відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ), треті особи на стороні позивача: Департамент захисту довкілля та природокористування Харківської обласної військової адміністрації (м.Харків, м-н Свободи, 5, Держпром, 4 під., 7 пов.), Регіональний ландшафтний парк «Печенізьке поле» (Харківська обл., Чугуївський район, с.Матрове, вул.Леніна, 31) про усунення перешкод у користуванні, скасування реєстрації, зобов'язанні повернення земельної ділянки - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий Є.В. Невеніцин