Справа № 216/8825/24
провадження 2/216/1180/25
іменем України
27 жовтня 2025 року місто Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Кузнецова Р.О.,
за участю секретаря судового засідання Шакули Є.О.,
представника позивача адвоката Галач Т.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань №4 приміщення суду у м. Кривому Розі, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: виконавчого комітету Металургійної у місті ради, як органу опіки та піклування, служби у справах дітей виконкому Металургійної у місті ради, служби у справах дітей виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради про позбавлення батьківських прав,-
встановив:
Представник позивача, адвокат Галач Т.А., звернулася до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначила, що позивач є батьком неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 19 березня 2009 року Центрально- Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області, про що в Книзі реєстрації народжень зроблено відповідний актовий запис за № 264. Відповідно до зазначеного свідоцтва про народження в графі мати записана: ОСОБА_2 . В подальшому ОСОБА_2 змінила прізвище з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_2 », на даний час змінила прізвище на « ОСОБА_2 ». Дана інформація відома позивачу зі слів родичів відповідачки, оскільки особисто з відповідачем позивач не спілкується. 19 лютого 2020 року рішенням Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області визначено місце проживання неповнолітньої ОСОБА_3 разом з батьком - ОСОБА_1 , за місцем його фактичного проживання: АДРЕСА_1 ; припинено стягнення аліментів з ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , на користь матері ОСОБА_8 , відповідно до виконавчого листа №2-1290 від 29 березня 2010 року; стягнуто з ОСОБА_9 на користь батька дитини, ОСОБА_1 , аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходів) відповідача, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з дня пред'явлення позову, з 28 грудня 2018 року. Відповідачка своєю дочкою не цікавиться, не спілкується з нею, матеріальної допомоги не надає, участі у вихованні дитини не приймає, має заборгованість зі сплати аліментів станом на 12 листопада 2024 року у розмірі 256643,73 грн. Поведінка відповідача свідчить про її байдужість до дитини. У зв'язку з вищевикладеним, позивач просить суд позбавити батьківських прав ОСОБА_9 відносно неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач до суду не з'явився, причини неявки не повідомив, його представник позов підтримала та наполягала на його задоволенні.
Відповідач до суду не з'явилася, причини неявки не повідомила, надала письмові пояснення, в яких зазначила, що на теперішній час, у зв'язку зі збройною агресією РФ проти України, вимушено виїхала до Італійської республіки разом з іншою малолітньою донькою від сумісного шлюбу з відповідачем - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вирішує питання з отриманням документів для повернення в Україну, аби забрати доньку - ОСОБА_3 . Категорично заперечує проти позбавлення її батьківських прав, вказує, що намагається налагодити контакт з донькою, проте позивач умисно чинить перешкоди у спілкуванні з донькою - ОСОБА_3. Також, зазначає, що у провадженні суду перебувала справа за позовом позивача про оспорювання батьківства, щодо ОСОБА_12 , яка залишена без розгляду.
Представник виконкому Металургійної районної у місті ради надала заяву про розгляд справи за відсутності представника виконкому.
Представник виконкому Центрально-Міської районної у місті ради до суду не з'явилася, причини неявки не повідомила, надала заяву про розгляд справи без її участі, при вирішенні справи по суті просить врахувати висновок виконкому Центрально-Міської районної у місті ради, як органу опіки та піклування.
Суд, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При цьому, згідно з роз'ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з 'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що сторони по справі є батьками неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 19.03.2009 (документ ЄСІТС) та інформацією з Центрального відділу державної реєстрації актів цивільного стану управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), щодо зміни прізвища відповідача (а.с. 65).
На підставі рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19.02.2020 визначено місце проживання неповнолітньої - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з батьком - ОСОБА_1 за місцем його фактичного проживання: АДРЕСА_1 .
Припинено стягнення аліментів з ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь матері ОСОБА_8 , відповідно до виконавчого листа №2-1290 від 29 березня 2010 року.
Стягнуто з ОСОБА_9 на користь батька дитини ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходів) відповідача, але гарантовано не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з дня пред'явлення уточненого позову, тобто з 28 грудня 2018 року (документ ЄСІТС). Вирішено питання щодо судових витрат.
Згідно з довідкою Криворізької гімназії №16 КМР №173 від 11.11.2024 ОСОБА_3 , з 2018 року по 2024 роки навчалась у гімназії. Мати, ОСОБА_2 не брала участі у вихованні дитини, жодного разу не відвідувала батьківські збори і не цікавилась навчанням та вихованням доньки (документ ЄСІТС).
Згідно з довідкою Криворізького ліцею №95 КМР №390 від 14.11.2024 ОСОБА_3 , з 01.09.2024 навчається у ліцеї. Мати, ОСОБА_2 за цей час не брала участі у вихованні дитини, жодного разу не відвідувала батьківські збори, не цікавилась навчанням дитини (документ ЄСІТС).
Відповідно до розрахунку державного виконавця Центрально-Міського ВДВС у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області боржник ОСОБА_9 станом на 12.11.2024 у виконавчому провадженні ВП НОМЕР_5 має заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 256645,73 грн (документ ЄСІТС).
На підставі рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12.06.2025 припинено від дня подання позову, тобто - з 25.02.2025, стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_9 аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину (документ ЄСІТС).
Як вбачається з висновку виконкому Центрально-Міської районної у місті ради щодо можливості позбавлення відповідача батьківських прав №8/33-1876 від 07.05.2025, враховуючи встановлені обставини, виконком Центрально-Міської районної у місті ради, як орган опіки та піклування, вважає недоцільним позбавляти батьківських прав відповідача, відносно неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 94-95).
Згідно з довідкою з Саксаганського відділу ДВС у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) №28.11-34/104496 від 14.04.2025 у відділі ДВС відкриті виконавчі провадження:
- ВП НОМЕР_6 з примусового виконання виконавчого листа №2-2-1290/2010 від 29.03.2010, виданого Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу про стягнення аліментів з ОСОБА_1 па користь ОСОБА_9 на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/6 частки з усіх видів доходу, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з 13.01.2010 і до досягнення повноліття дитини;
- № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа №2-2144/2011 від 06.09.2011, виданого Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_9 на утримання доньки - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/6 частки з усіх видів доходу, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з 26.07.2011 і до досягнення повноліття дитини.
По виконавчому провадженню НОМЕР_6, починаючи з 24.03.2020 згідно з рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 19.02.2020 №216/4327/18 припинено стягнення аліментів (а.с. 96).
Згідно з розрахунками заборгованості зі сплати аліментів (а.с. 97-100) заборгованість ОСОБА_1 :
- по ВП НОМЕР_7 станом на 01.04.2025 складає 176613,10 грн;
- по ВП НОМЕР_6 станом на 24.03.2020 складає 75763,35 грн.
10.04.2025 представниками служби у справах дітей виконкому Металургійної районної у місті ради проведено обстеження умов проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 про що складено відповідний Акт, в якому зазначено, що за даною адресою створено належні умови проживання дитини (а.с. 101).
З письмових пояснень ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , слідує, що дівчинка бажає жити з батьком, матір не бачила з 2018 року та не спілкується з нею. Мати з нею також не спілкується, матеріально не підтримує, участі у вихованні не приймає. Рішення батька про позбавлення матері - ОСОБА_2 батьківських прав підтримує (а.с. 102).
ОСОБА_1 надав пояснення аналогічні мотивувальній частині позову (а.с. 103).
Поряд з цим 02.04.2025 відповідач ОСОБА_2 направила на електронну адресу служби у справах дітей виконкому Центрально-Міської районної у місті ради лист в якому зазначила, що має від позивача двох доньок: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після розірвання шлюбу доньки залишились проживати з нею. Відповідач не приймав жодної участі у вихованні та забезпеченні дітей, тому на підставі рішень Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з нього стягувались аліменти на утримання доньок та дружини. На теперішній час у відповідача наявна заборгованість зі сплати аліментів. 05.02.2013 відповідач був засуджений за ч.ч. 1, 2 ст. 164 КК України за злісне ухилення від сплати аліментів. Останній раз бачила ОСОБА_3 у 2018 році. 19.09.2018 на засіданні комісії служби у справах дітей виконкому Металургійної районної у місті ради добровільно надала згоду на проживання ОСОБА_3 з батьком, щоб не провокувати конфлікт. З того часу намагається налагодити контакт з донькою, проте безрезультатно. У дитини змінено номер телефону, контролюють соціальні мережі та відповідають на повідомлення від її імені. Зверталася на національне телебачення за допомогою, проте відповідач відмовився брати участь у телеперадачі. Також у провадженні Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області перебувала справа за позовом ОСОБА_1 про оспорювання батьківства, стосовно молодшої доньки, проте після отримання висновку генетичної експертизи позов був залишений без розгляду. Наразі ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про позбавлення батьківських прав категорично проти позбавлення її батьківських прав з яким відповідач категорично не погоджується, просить орган опіки та піклування зробити вірний висновок.
Аналізуючи норми права на які посилалися сторони у справі, а також норми права, які підлягають застосування у даному випадку суд приходить до наступного висновку.
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім 'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Стаття 9 Конвенції Організації Об 'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ, зобов'язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України від 26 квітня 2001 року №2402-III «Про охорону дитинства» (далі - Закон № 2402-III) виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону № 2402-III).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України (далі - СК України) мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Тлумачення наведених положень статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках за доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Під час вирішення такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку.
Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків.
Такий правовий висновок неодноразово викладений Верховним Судом у постановах, зокрема від 24 жовтня 2024 року в справі №199/3287/23, від 20 березня 2024 року в справі №204/2097/22, від 07 лютого 2024 року в справі №455/307/22 та інших.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанови від 23 жовтня 2024 року в справі №464/2040/23, від 28 лютого 2024 року в справі №303/4697/22, від 12 лютого 2024 року в справі №202/1931/22 та інші).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).
ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. Під час визначення основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року в справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року в справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).
У справі від 30 червня 2020 року (заява №70879/11) ЄСПЛ також наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз'єднання, зазначивши, що наявність сімейних зв'язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Рівність прав батьків, щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це насамперед повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини під час розгляду справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року в справі №402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) та Верховним Судом у постановах від 21 лютого 2024 року в справі №404/9387/21, від 19 лютого 2024 року в справі №159/2012/23, від 22 листопада 2023 року в справі №320/4384/18 та ін.
Суд наголошує, що особистісні непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки в рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків (постанови Верховного Суду від 01 серпня 2024 року в справі №366/52/21, від 07 березня 2024 року в справі №947/7448/22, від 22 листопада 2023 року в справі №320/4384/18, від 06 жовтня 2021 року в справі №320/5094/19).
Необґрунтоване (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання батька до належного виконання своїх батьківських обов'язків) позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини (постанова Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі №464/2040/23).
У частинах п'ятій, шостій статті 19 СК України встановлено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню й оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв'язку (постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі №464/2040/23, від 15 листопада 2023 року в справі №932/2483/21, від 10 листопада 2023 року у справі №401/1944/22, від 07 лютого 2022 року в справі №759/3554/20, від 26 липня 2021 року в справі №638/15336/18).
За положенням частини шостої статі 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер. Судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (стаття 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному і міжнародному рівнях від 03 грудня 1986 року). Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
У висновку від 07.05.2025 про недоцільність позбавлення батьківських прав відповідача, який суд приймає до уваги при ухваленні рішення, Комісія з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Центрально-Міської виснувала, що ОСОБА_2 заперечує твердження батька дитини про ухилення нею від виконання батьківських обов'язків, пояснюючи це тим, що батьком свідомо створені такі умови, які унеможливлюють спілкування матері з дитиною. ОСОБА_2 має бажання спілкуватись зі своєю старшою донькою, брати участь у її вихованні та утриманні. Підстави для позбавлення ОСОБА_2 батьківських права, визначені статтею 164 СК України, відсутні.
Водночас із матеріалів справи вбачається, що поведінка відповідача загалом свідчить про її бажання як матері брати участь у вихованні та спілкуванні з донькою, її спроможність та волевиявлення виконувати свої природні батьківські обов'язки, зокрема, на це вказує кількість письмових заперечень проти позову, які надходили на електрону адресу суду (від 02.01.2025, 22.01.2025, 10.02.2025, 21.02.2025, 10.04.2025, 30.04.2025, 28.07.2025, 21.10.2025).
Разом з цим, суд зауважує, що заборгованість зі сплати аліментів, наявна у відповідача, не є достатнім доказом свідомого ухилення останньої від виконання батьківських обов'язків, враховуючи, що у позивача також наявна заборгованість зі сплати аліментів на утримання дітей за минулий період.
У спірних правовідносинах, які стосуються вкрай чутливої сфери та долі дитини, інтереси якої превалюють над формальним тлумаченням норм права, питання про застосування крайнього заходу впливу на батьків - позбавлення батьківських прав - слід вирішувати без формального та уніфікованого підходу лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору, та вивчення і дослідження усіх доказів як у сукупності, так і кожного доказу окремо.
Повно, всебічно, об'єктивно з'ясувавши обставин справи, суд приходить до висновку, що наразі позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 не буде ґрунтуватися на суттєвих і достатніх причинах у контексті національного законодавства та практики ЄСПЛ.
Разом з цим, суд враховує думку неповнолітньої дитини, яка підтримує рішення батька про позбавлення матері батьківських прав та вважає, що встановлені обставини справи вказують на наявність підстав для того, щоб попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виконання своїх обов'язків щодо виховання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
При цьому, суд звертає увагу, що залишення поза увагою попередження суду про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов'язків в подальшому може бути визнано достатньою підставою для позбавлення батьківських прав (постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі №464/2040/23, від 06 березня 2024 року в справі №317/2256/22, від 09 червня 2023 року в справі №591/6037/21).
Оскільки суд відмовляє у задоволенні позову судові витрати слід залишити за позивачем.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 164-167 СК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 133, 137, 141, 223, 247, 259, 263-265, 280-284, 354-355 ЦПК України суд,-
ухвалив:
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: виконавчого комітету Металургійної у місті ради, як органу опіки та піклування, служби у справах дітей виконкому Металургійної у місті ради, служби у справах дітей виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради про позбавлення батьківських прав.
Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виконання своїх обов'язків щодо виховання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Після набрання рішенням суду законної сили направити його копію до Центрально-Міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
- позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;
- відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ;
- третя особа: виконавчий комітет Металургійної районної у місті ради як орган опіки та піклування, код ЄДРПОУ 04052525, місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр-т. Миру, буд. 42;
- третя особа: служба у справах дітей Металургійної районної у місті ради, код ЄДРПОУ 35600728, місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр-т Миру, 42;
- третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради, код ЄДРПОУ: 36608314, місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Свято-Миколаївська, 27.
Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
Суддя Р.О.КУЗНЕЦОВ