Справа № 171/698/25
Провадження № 2/177/1246/25
(заочне)
Іменем України
03 листопада 2025 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Лященко В.В.,
за участю секретаря судового засідання Ференц Я.З.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кривому Розі Дніпропетровської області цивільну справу №171/698/25 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки та піклування виконавчого комітету Зеленодольської міської ради, про позбавлення батьківських прав,
встановив:
У березні 2025 року позивач звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_3 і ОСОБА_4 перебували в зареєстрованому шлюбі. Від спільного шлюбу мають дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач по справі є старшою сестрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно Розпорядження Зеленодольського міського голови №54/02-03 від 26.02.2025, малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 тимчасово влаштували в сім'ю ОСОБА_1 . Шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розірвано 31 жовтня 2019 року. Відповідно до рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2019 року, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 стягнуто аліменти на утримання неповнолітніх дітей в розмірі 1/3 частини з усіх видів його доходу (заробітку) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, з дня набрання рішенням законної сили. Згідно розрахунку, заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому провадженні станом на 05.02.2025 року, заборгованість становить 280 706,30 грн. З моменту розлучення, тобто з 2019 року, ОСОБА_3 не цікавився життям своїх дітей, не приймав жодної участі у їх вихованні, не підтримував ні фінансово ні морально. Стосовно матері, ОСОБА_4 , остання також покинула своїх молодших дітей на старших та поїхала на заробітки 23 лютого 2022 року до с. Велика Лепетиха Каховського району Херсонської області, де по теперішній час не виходить на зв'язок. Відповідно до Витягу з ЄРДР № 12025041730000180 від 10.02.2025 року внесеного Відділенням поліції №3 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 втратився зв'язок з грудня 2024 року, так як остання перестала виходити на зв'язок, місцезнаходження останньої невідоме. Тобто на день подання цієї заяви, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 вважається безвісти зниклою. У зв'язку з чим позивач просить суд на підставі п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
22.07.2025 з Апостолівського районного суду Дніпропетровської області до Криворізького районного суду Дніпропетровської області надійшли матеріали зазначеної позовної заяви за територіальною підсудністю.
Ухвалою суду від 24.07.2025 було відкрито провадження у вказаній справі із призначенням підготовчого засідання та викликом сторін, витребувано від служби у справах дітей Виконавчого комітету Зеленодольської міської ради висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відносно малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
19.09.2025 надійшли витребувані матеріали.
Ухвалою від 09.10.2025 справу призначено до судового розгляду.
Представник позивача у судове засідання не з'явилася, згідно наданої заяви просила справу розглянути у її та позивача відсутність, не заперечувала проти розгляду справи в заочному порядку.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явиdся, про час та місце судового засідання повідомляdся належним чином. Причину своєї неявки не повідомив, відзив на позов не подавав.
Представник третьої особи - органу опіки та піклування виконавчого комітету Зеленодольської міської ради в судовому засіданні участі не брав, в листі від 09.10.2025 просив про розгляд справи без участі представника, при ухваленні рішення покладався на розсуд суду.
Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 і ОСОБА_4 перебували в зареєстрованому шлюбі з 02.07.2009 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .
Згідно копії рішення по справі № 177/1748/19 Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2019 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розірвано.
Відповідач ОСОБА_3 є батьком неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 13.10.2011.
Відповідно до рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2019 року, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 стягнуто аліменти на утримання неповнолітніх дітей в розмірі 1/3 частини з усіх видів його доходу (заробітку) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, з дня набрання рішенням законної сили.
З розрахунку заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому провадженні станом на 19.08.2025 року вбачається, що заборгованість ОСОБА_3 по аліментам становить 297 874, 98 грн.
З витягу з ЄРДР № 12025041730000180 від 10.02.2025 року внесеного Відділенням поліції №3 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області вбачається, що згідно заяви ОСОБА_6 з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 втратився зв'язок з грудня 2024 року, так як остання перестала виходити на зв'язок, місцезнаходження останньої невідоме.
Розпорядженням Зеленодольського міського голови №54/02-03 від 26.02.2025, малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 тимчасово влаштували в сім'ю ОСОБА_1 .
Відповідно до Акту обстеження умов проживання від 28.02.2025, виданого Виконавчим комітетом Зеленодольської міської ради, ОСОБА_1 з кінця 2022 року по теперішній час повністю займається вихованням брата ОСОБА_5 та повністю його утримує. Фактично проживають за адресою: АДРЕСА_1 . Мати оголошена в розшук, батько вихованням сина не займається, фінансово не утримує.
З повідомлення ТВО командира військової НОМЕР_3 від 06.09.2025 вбачається, що солдат ОСОБА_3 вважається таким, що з 1 серпня 2025 року в умовах воєнного стану, з метою ухилення від подальшого проходження військової служби, після закінчення лікування у КНП «Хорольська міська лікарня» Полтавської області не прибув до місця тимчасового розташування військової частини НОМЕР_4 . Матеріали за вказаним фактом направлено до Територіального управління ДБР у м. Краматорську для організації розшуку військовослужбовця та притягнення його до кримінальної відповідальності.
Відповідно висновку від 17.09.2025 № 3014/02-11 виконком Зеленодольської міської ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки останній свідомо ухиляється від виконання батьківських обов'язків.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд із такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров'я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
У частині першій статті 9 зазначеної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Забезпечення найкращих інтересів дитини - це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини (стаття 141 Сімейного кодексу України).
Обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені статтею 150 СК України.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).
Взаємна радість, яку діти та батьки отримують у суспільстві один від одного, є основним елементом сімейного життя, і заходи держав, що перешкоджають цьому, рівносильні втручанню у право, гарантоване зазначеним положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У випадках, коли відповідні інтереси дитини суперечать інтересам батьків, стаття 8 Конвенції вимагає, щоб органи влади встановлювали справедливий баланс цих інтересів і при встановленні балансу особливе значення надавалося найкращим інтересам дитини, які в залежності від свого характеру та важливості можуть переважати інтереси батьків. Як правило, найкращі інтереси дитини вимагають, з одного боку, щоб зв'язки дитини з її сім'єю підтримувалися, за винятком випадків, коли сім'я виявилася особливо непридатною для життя та розвитку дитини, оскільки порушення сімейних зв'язків означає від'єднання дитини від її коріння. З цього слідує, що сімейні зв'язки можуть бути розірвані лише за вкрай виняткових обставин і що має бути зроблено все для збереження особистих відносин та відновлення сім'ї.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов'язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення й розвитку; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до дитини та її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти тощо.
Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17.
У рішенні від 16 липня 2015 року справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що при вирішенні такої категорії спорів судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особистості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку (див. постанови Верховного Суду від 04.10.2021 у справі № 686/16902/20, від 29.07.2021 у справі № 686/16892/20, від 18.02.2021 у справі № 645/920/19 та ін.).
В ході судового розгляду встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню та утриманню сина, не піклується про його фізичний та духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя, забезпечення необхідного харчування, медичного огляду, лікування дитини, а також не спілкується з сином, не надає сину доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі, не проявляє інтересу до його внутрішнього світу, не створює умов для отримання дитиною освіти.
Окрім того, відповідач з часу перебування справи у провадженні суду заходів щодо повернення дитини не вживав, належним чином батьківські обов'язки не виконував.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що докази, зібрані в ході розгляду справи, дають підставу для висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку п. 2 ч.1 ст.164 СК України.
І хоча позбавлення батьківських прав вважається крайнім заходом впливу на особу, яка не виконує батьківських обов'язків і способом захисту прав та інтересів дітей, беручи до уваги принципи викладені в Декларації прав дитини, зважаючи на встановлені в ході судового розгляду обставини, суд вважає, що позбавлення батьківських прав відповідача перш за все буде відповідати інтересам неповнолітньої дитини.
Таким чином, за результатами розгляду справи, встановивши фактичні обставини справи, взявши до уваги та надавши правову оцінку всім зібраним у справі доказам на предмет їх належності, допустимості та достатності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Суд роз'яснює відповідачу, що згідно зі ст. 169 СК України він має право звернутися до суду з позовом про поновлення батьківських прав за умови виконання вимог ч. 4 ст. 169 СК України.
Розподіл судових витрат суд вирішує в порядку ст. 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до п. 14 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання заяви, апеляційної та касаційної скарги про захист прав малолітніх та неповнолітніх осіб.
Таким чином, на підставі вказаного закону, позивач звільнений від сплати судового збору за подання даної позовної заяви.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 280 ЦПК України, ст.ст. 150, 155, 164-166 СК України суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки та піклування виконавчого комітету Зеленодольської міської ради, про позбавлення батьківських прав- задовольнити.
Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця с. Зоря Криворізького району Дніпропетровської області, РНОКПП НОМЕР_5 , батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя В.В. Лященко