Справа № 212/12658/25
1-кс/212/1372/25
03 листопада 2025 року м. Кривий Ріг
Слідчий суддя Покровського районного суду міста Кривого Рогу ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Кривий Ріг клопотання слідчого ВП №3 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянина України, українця, маючого середню освіту, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», який відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №59 від 24.02.2025,увільнений з посади курсанта 6 навчальної роти 2 навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 у зв'язку з самовільним залишенням військової частини, розлучений, інвалідності не має, має на утриманні ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , згідно з ст. 89 КК України раніше не судимого,
установив:
У провадженні СВ відділення поліції №3 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали кримінального провадження №12025041730001449 від 01.11.2025 за ч. 2 ст. 194 КК України.
03 листопада 2025 року слідчий ВП №3 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 , за погодженням із прокурором Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.
У судовому засіданні слідчий та прокурор підтримали клопотання, просили його задовольнити з підстав, викладених в ньому. Своє клопотання слідчий обґрунтовує тим, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.194 КК України, який відноситься до категорії тяжких злочинів та за який передбачено покарання у виді позбавлення волі від трьох до десяти років . Даний запобіжний захід просять обрати з метою усунення таких ризиків, як: необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілу, свідків у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення, тому що суворість покарання за кримінальне правопорушення, наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути признаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура виконання покарання.
Захисник ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання та застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зазначав, що підозра не обгрунтована, автомобіль не належить ОСОБА_8 , експертиза відеозапису органом досудового розслідування не проведена, ризики не обгрунтовані, нічим не підтверджені, просив обрати для підзахисного запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем реєстрації: АДРЕСА_1 , в цьому будинку живуть його батьки, які дають згоду на те, щоб ОСОБА_6 був цілодобово під домашнім арештом.
Підозрюваний ОСОБА_6 в судовому засіданні проти заявленого клопотання заперечував, пояснив, що ОСОБА_8 є його співмешканкою, вона обіцяла забрати заяву з поліції , він може відшкодувати їй заподіяну шкоду. У лютому 2025 року його мобілізували в ТЦК і по дорозі до прибуття до військової частини , як зупинилися на заправці, він повернувся додому. Має бажання проходити військову службу.
В судовому засіданні ОСОБА_9 пояснив, що доводиться вітчимом ОСОБА_6 , знає його з 2015 року, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , надає згоду на перебування в цьому помешканні ОСОБА_6 під цілодобовим домашнім арештом, має достатні доходи для того, щоб забезпечити пасинка їжею, є військовим пенсіонером, ОСОБА_6 його слухає, коли поряд, вважає, що раніше не достатньо на нього впливав.
За матеріалами клопотання вбачається, що згідно ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992 солдат ОСОБА_6 , набув статусу військовослужбовця і під час проходження військової служби повинен, окрім іншого, дотримуватися вимог ст. 17, 65 Конституції України, ст.ст. 6, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-XIV від 24.03.1999, ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV від 24.03.1999, Військової Присяги, які вимагають від нього свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, берегти військову честь, захищати свою і поважати гідність інших людей, бути ввічливим і дотримуватись військового етикету, поводитися з гідністю і честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків. Незважаючи на це, солдат ОСОБА_6 , усупереч вимог вищенаведеного законодавства, діючи з прямим умислом, та усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння та передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажав їх настання, став на злочинний шлях та вчинив кримінальне правопорушення проти власності при наступних обставинах: 01.11.2025, приблизно о 12:40 годині ОСОБА_6 перебуваючи біля будинку АДРЕСА_2 , в якому проживає його колишня співмешканка ОСОБА_8 , з мотивів самоствердження та привернення до себе уваги, маючи умисел, спрямований на пошкодження чужого майна, шляхом підпалу, а саме належного ОСОБА_8 автомобіля ВАЗ 21061, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який був припаркований поряд із будинком №33 по вулиці Шевченка в с. Глеюватка, Криворізького районі, Дніпропетровської області, підійшов до вказаного автомобіля, відчинив праві передні двері та маючи з собою пляшку із легкозаймистою речовиною, облив нею салон автомобіля. В цей же час продовжуючи свій злочинний намір, спрямований на пошкодження, чужого майна, шляхом підпалу, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання ОСОБА_6 зайшов на територію будинку АДРЕСА_2 , в якому проживає ОСОБА_8 , вступивши з нею в словесний конфлікт, після чого повернувся до вищевказаного автомобіля, знову відчинивши передні праві двері, та за допомогою запальнички підпалив легкозаймисту речовину, тим самим здійснив підпал зазначеного автомобіля, в результаті чого виникла пожежа, якою знищено лако-фарбове покриття на поверхнях даху, капоту, багажника, дверях авто, лобове, бокові та заднє скло автомобіля а також повністю салон автомобіля.
Таким чином, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.194 КК України, за ознаками умисне пошкодження чужого майна, вчинене шляхом підпалу.
Відомості до ЄРДР за фактом ймовірного вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.194 КК України внесені 01.11.2025 року.
01.11.2025 о 17:05 годині ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано в порядку ст.208 КПК України.
02.11.2025 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.194 КК України, за ознаками умисне пошкодження чужого майна, вчинене шляхом підпалу.
02.11.2025 ОСОБА_6 вручено клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з додатками.
Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводяться надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального провадження; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначених у клопотанні.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні матеріалами: Протоколом огляду місця події від 01.11.2025;Протоколом допиту потерпілої ОСОБА_8 ; протоколами допитів свідків у кримінальному провадженні;протоколом огляду відеозапису; матеріалами, які характеризують особу підозрюваного .
ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, що відповідно до положень ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 10 років.
Частиною 1 та 2 ст.183 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, зокрема, окрім: - як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Разом з тим, тримання під вартою може бути виправдане тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до свободи особистості та дотримання балансу між можливими наслідками звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб.
Слідчий суддя зазначає, що прокурором у судовому засіданні доведено ймовірність існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_6 покладається:
- необідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, так як ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 10 років. Усвідомлюючи суворість можливого покарання, у разі доведення його вини, підозрюваний може намагатися переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності та призначеного покарання;
-незаконно впливати на потерпілу, свідків, у цьому ж кримінальному провадженні, так як підозрюваний ОСОБА_6 знайомий з потерпілою та свідками вказаного кримінального правопорушення, знає їх імена, місце проживання, отже він може незаконно на них впливати шляхом погроз, вмовлянь, домовленостей, з метою того, щоб останні змінили свої покази у відношенні ОСОБА_6 , за для уникнення покарання за вчинення даного злочину
-перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, так як підозрюваний ОСОБА_6 , усвідомлюючи тяжкість вчиненого злочину, можливі наслідки та загрозу призначення йому суворого покарання, перебуваючи на волі з метою уникнення кримінальної відповідальності, може вчинити самокалічення, симулювати хворобу, використати підроблені медичні документи або вдатися до іншого обману з метою уникнення перебування в умовах ізоляції до завершення судового розгляду;
-вчинити інше кримінальне правопорушення, або продовжити злочину, у якому він підозрюється. Зазначений ризик підтверджується тим, що ОСОБА_6 , усвідомлюючи тяжкість та вид можливого покарання, раніше був судимий за вчинення майнового злочину, вчинив новий майновий тяжкий злочин, що свідчить про його схильність до протиправної поведінки та вказує на ймовірність вчинення ним нових кримінальних правопорушень у разі перебування на волі.
Слідчий суддя також враховує, що підозрюваний ОСОБА_6 є військовослужбовцем, однак не знаходиться в офіційній відпустці, перебуває в цивільному шлюбі, офіційно не одружений, інвалідності не має, має неповнолітню дитину, однак дату її народження без сторонньої допомоги назвати не зміг, за місцем реєстрації не проживає, батьки не мають на нього вирішального впливу, отже він не має міцних соціальних зв'язків, а також відсутні медичні відомості, які б свідчили, що стан здоров'я обвинуваченого не дозволяє, чи взагалі виключає можливість його перебування в умовах тримання під вартою.
Доводи про недоведеність заявлених ризиків, не заслуговують на увагу, оскільки виходячи з обставин кримінального провадження, є вкрай вірогідними, крім того, норми закону не вимагають надання доказів того, що підозрюваний здійснить відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні, що в даному випадку виходячи з характеру інкримінованого кримінального правопорушення та особи обвинуваченого встановлено поза розумним сумнівом.
Слідчий суддя вважає, що у ОСОБА_6 відсутні будь-які стримуючі фактори для забезпечення належної законної поведінки, у разі обрання запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою. Жоден з інших запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_6 , покладених на нього процесуальних обов'язків.
Враховуючи викладене, застосування більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти цим ризикам, також суворість покарання за кримінальне правопорушення та особистість підозрюваного свідчить про те, що наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнані ним менш небезпечними ніж кримінальне переслідування.
На даний час обмеження права ОСОБА_6 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Таким чином, вивчивши клопотання та долучені в його обґрунтування матеріали, вислухавши думку учасників та надавши правову оцінку всім доводам як сторони обвинувачення, так і сторони захисту, слідчий суддя приходить до переконання про необхідність задоволення поданого стороною обвинувачення клопотання.
У задоволенні клопотання захисника про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту слід відмовити.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним/обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, тому суд вважає, що, з метою надання права на альтернативний вид запобіжного заходу, з урахуванням обставин кримінального правопорушення та клопотання прокурора обвинуваченому необхідно визначити заставу, розмір якої, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, має бути визначений від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч.4 ст. 202 КПК України обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176-178,183-184,193-196,309,310,395 КПК України, слідчий суддя,
ухвалив:
Клопотання слідчого задовольнити.
Обрати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 ( шістдесят) днів з моменту його затримання з 01 листопада 2025 року по 30 грудня 2025 року включно.
У разі внесення застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що в грошовому вигляді становить 242 240 грн., яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА у Дніпропетровській області протягом дії ухвали.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
Покласти на підозрюваного, у разі внесення застави наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора та суду у кримінальному провадженні за першою вимогою;
- не відлучатися із міста проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду залежно від стадії провадження;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/ або місця роботи.
Строк дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави - до 30.12.2025 року та може бути продовжений.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснити обвинуваченому, що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, застава буде звернена в дохід держави, а також буде вирішено питання про застосування більш суворого запобіжного заходу.
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про застосування цілодобового домашнього арешту - відмовити.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Повний текст ухвали складено та проголошено 04.11.2025 року о 08-00 годині.
Суддя ОСОБА_1