Провадження № 33/803/2179/25 Справа № 175/1566/25 Суддя у 1-й інстанції - Дараган Л. В. Суддя у 2-й інстанції - Круподеря Д. О.
27 жовтня 2025 року м. Кривий Ріг
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Круподеря Д.О., розглянувши апеляційну скаргу захисника Ведмєдєва В.Л., який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 26.05.2025 року, якою,-
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків не відомий,
визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,-
Обставини встановлені судом першої інстанції:
Під час судового розгляду судом першої інстанції встановлено, що 06 грудня 2024 року, приблизно о 10 годині 07 хвилин, ОСОБА_1 біля будинку № 12 по вул. Двірцевій у м. Краматорську Донецької області керував автомобілем «FORD RENGER», реєстраційний номер НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя). Від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та тим самим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 26.05.2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, стягнуто судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Вимоги, викладені в апеляційній скарзі та узагальненні доводи особи, яка її подала:
З таким судовим рішення не погодився захисник ОСОБА_2 та оскаржив його в апеляційному порядку.
В клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначає, що повний текст оскаржуваної постанови оголошений не був, ознайомитись зі змістом постанови суду першої інстанції апелянт зміг лише після 16 червня 2025 року, після отримання тексту на електронну адресу захисника.
В апеляційній скарзі просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що постанова є незаконною на необґрунтованою через відсутність в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення.
Зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення, долучений до матеріалів справи не містить причини зупинки транспортного засобу, яким начебто керував ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 прямо не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, просив працівників поліції дочекатися доки приїде його керівництво з військової частини. В свою чергу працівники поліції сприйняли таку поведінку ОСОБА_1 як пасивну відмову від проходження огляду та склали протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Наголошує, що водій ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем і проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння таких осіб проводиться відповідно до вимог ст. 266-1 КУпАП.
Зазначає, що при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було стягнуто судовий збір з ОСОБА_1 у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок, таким чином було порушено п.12, ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Позиції сторін в суді:
Особа, щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та захисник Ведмєдєв В.Л. про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, однак до зали судового засідання не з'явилися. Клопотань про відкладення слухання справи до суду не надходило. Керуючись вимогами ст. 268 КУпАП України, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про розгляд справи без їх участі.
Висновки суду:
Перевіривши матеріали справи, клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції вважає, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ст.285 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення оголошується негайно після розгляду справи, а копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови суду в той же строк вручається або висилається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Апеляційним судом встановлено, що оскаржувану постанову винесено 26.05.2025 року. Відповідно до інформації наявної єдиному державному реєстрі судових рішень повний текст оскаржуваної постанови надіслано судом 16.06.2025 року та забезпечено надання загального доступу 18.06.2025 року.
Згідно матеріалів справи апеляційну скаргу подано 18.06.2025 року з пропуском строку на апеляційне оскарження. Разом з тим, враховуючи, що в матеріалах справи наявний супровідний лист про направлення копії оскаржуваної постанови особі, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 без зазначення вихідної дати документа, тому суд апеляційної інстанції не може встановити коли вищевказану постанову було направлено учасникам справи.
Водночас, в матеріалах справи наявна заява захисника Ведмєдєва В.Л. від 04.06.2025 року про видачу постанови Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 26.05.2025 року, проте оскаржувана постанова надійшла на електронну пошту заявника тільки 16.06.2025 року. Ураховуючи вимоги п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України стосовно забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання захисника Ведмєдєва В.Л. та вважає необхідним поновити строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений не з вини апелянта, і розцінює обставини, на які він посилається, як поважні.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступного.
На підставі ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Орган (посадова особа), відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінює докази за свої внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за порушення пункту 2.5 ПДР України передбачена статтею 130 КУпАП.
Диспозиція ч.1 ст. 130 КУпАП вказує на те, щодо відповідальності може бути притягнуто водія транспортного засобу у якого виявлено ознаки алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння і який відмовився від проходження огляду на стан такого сп'яніння у встановленому порядку.
Таким чином, доказуванню підлягають всі обставини, які є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно зі ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду встановлена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року.
Відповідно до п. 2 розділу 1 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 р. (далі - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно із п. 3 розділу 1 Інструкції, ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Відповідно до п. 6 розділу 1 зазначеної Інструкції, огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським і оформлення його результатів відбувається у відповідності із розділом ІІ вищезазначеної інструкції.
Аналіз матеріалів даної справи свідчить, що суд 1-ї інстанції при її розгляді дотримався зазначених вимог закону та правильно прийшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи з наступного.
Вимоги апеляційної скарги про необхідність закриття провадження за відсутності події та складу правопорушення в діях ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, є безпідставними, а його вина підтверджується дослідженими судом 1-ї інстанції доказами, яким судом надана повна та належна оцінка, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 982279 від 06 грудня 2025 року;
- відеозаписом з нагрудних камер патрульних поліцейських;
- рапортом працівника поліції;
Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду справи, дослідив письмові докази у справі та відеозапис, усім дослідженим доказам надав оцінку та дійшов правильного висновку про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у провадженні доказах.
Апеляційний суд зауважує, що обов'язковими складовими інкримінованого адміністративного правопорушення є відмова від проходження огляду на стан сп'яніння.
Крім того зазначає, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп'яніння щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'янінням у встановленому законом порядку.
З приводу посилання в апеляційній скарзі на безпідставну зупинку транспортного засобу, апеляційний суд зазначає наступне.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабміну від 10 жовтня 2001 року №1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із вимогами чинного законодавства.
Відповідно до статей 1, 13 Закону України "Про Національну поліцію" поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Систему поліції складають центральний орган управління поліцією та територіальні органи поліції. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.
Згідно з пунктом 11 частини 1 статті 23, пункту 1 частини 1 статті 35 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Крім того, нормами КУпАП передбачена можливість органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення, зокрема про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту.
Окрім того, відповідно до положень п.п.1, 3 ч.1 ст.23 ЗУ "Про національну поліцію", поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
Адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП, відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху.
Отже, оцінюючи кожен наведений доказ за своїм внутрішнім переконанням, апеляційний суд вважає їх належним, допустимим та достовірним, а їх сукупність є достатньою щодо доведеності поза розумним сумнівом вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що під час апеляційного перегляду не встановлено порушень порядку проходження огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 відповідно до ст. 266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 11 листопада 2015 року.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 прямо не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, судом не приймаються до уваги з наступних підстав.
Під відмовою від проходження огляду на стан сп'яніння необхідно розуміти свідоме не бажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на його внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд в силу існування певних мотивів відомих цій особі і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формі, зокрема, шляхом вочевидь явного триваючого у часі ігнорування неодноразових вимог працівника поліції пройти такий огляд.
З вказаних відеозаписів судом встановлено, що ОСОБА_1 погоджувався на проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці, при цьому реально та фактично не вчиняв жодних активних дій для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, що свідчить про ігнорування неодноразових вимог працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння та розцінюється судом як фактична відмова від проходження огляду.
Досліджені судом відеозаписи інформативні, позбавлені упередженості та суб'єктивного ставлення, є послідовними, містять у хронологічній послідовності необхідні відомості про обставини, які мають значення для правильного розгляду справи.
Враховуючи викладене, суд вважає, що отримані у встановленому законом порядку відеозаписі є належними та допустимими доказами вчинення адміністративних правопорушень.
Посилання сторони захисту на те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а тому огляд на стан сп'яніння повинен проводитись посадовою особою Військової служби порядку у Збройних Силах України або в присутності такої посадової особи, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними та зазначає наступне.
Відповідно до ст. 15 КУпАП військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.
Оскільки правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, віднесено до правопорушень на транспорті, то військовослужбовець винний у його вчинені, повинен нести адміністративну відповідальність на загальних засадах. Тому і проведення огляду водія-військовослужбовця на стан алкогольного сп'яніння та складання протоколу про керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння відповідно до приписів ст.ст. 255, 266 КУпАП віднесено до повноважень органів Національної поліції.
Тому твердження захисника що огляд ОСОБА_1 на стан сп'яніння повинен був здійснюватися в порядку визначеному ст. 266-1 КУпАП, ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм ст. 266-1 КУпАП.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що під час апеляційного перегляду не встановлено порушень порядку проходження огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 відповідно до ст. 266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 11 листопада 2015 року.
Відносно посилання сторони захисту на порушення судом першої першої інстанції п.12, ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», апеляційний суд зазначає наступне.
Згідно зі ст.40-1 КУпАП передбачено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Згідно п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, та під час виконання службових обов'язків.
Однак для звільнення від сплати судового збору на підставі пункту 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» особа повинна мати статус військовослужбовця, а спір у справі повинен бути пов'язаний із проходженням нею військової служби, тобто професійною діяльністю особи, пов'язаною із обороною України.
Аналізуючи п.12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні або перевірочні та спеціальні збори, звільняються від сплати судового збору у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків, однак не звільняються від обов'язку сплати судового збору за вчинення інших адміністративних правопорушень.
Інші доводи апеляційної скарги суд не може прийняти до уваги, оскільки вони мають формальний характер та спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення, зазначені ним порушення не є суттєвими та такими, що доводять невинуватість ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого йому правопорушення, а будь-яких інших доказів щодо відсутності вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з матеріалів справи не вбачається і вони не знайшли свого підтвердження.
Таким чином, на підставі зібраних у справі доказів, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 130 КУпАП.
При вирішенні питання про наявність вини ОСОБА_1 у вчинені інкримінованого йому адміністративного правопорушення, судом першої інстанції досліджено всі докази, наявні в матеріалах справи, їм надана оцінка у сукупності.
Таким чином, інших переконливих доводів апеляційної скарги, які б вказували на істотні порушення, які є безумовною підставою для скасування постанови суду першої інстанції, та які б спростовували висновки суду про наявність в діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, апеляційний суд не вбачає.
Враховуючи вищевикладене, відсутні підстави для скасування постанови судді.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд, -
Клопотання захисника Ведмєдєва В.Л. про поновлення строку на апеляційне оскарження - задовольнити.
Поновити захиснику Ведмєдєву В.Л. строк на оскарження постанови судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 26.05.2025 року, якою ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Апеляційну скаргу захисника Ведмєдєва В.Л. - залишити без задоволення.
Постанову судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 26.05.2025 року, якою ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя: