Провадження № 33/803/2665/25 Справа № 215/347/25 Суддя у 1-й інстанції - Квятковський Я. А. Суддя у 2-й інстанції - Круподеря Д. О.
28 жовтня 2025 року м. Кривий Ріг
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Круподеря Д.О., за участю захисника Іщенко Ю.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Кривий Ріг, апеляційну скаргу адвоката Іщенко Ю.П. на постанову Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 08 вересня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України; який раніше не притягався до адміністративної відповідальності, який ніде не працює; проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП
Обставини, встановлені судом 1-ї інстанції:
Судом першої інстанції встановлено, що 31.12.2024 о 15:40 год. в м. Кривому Розі по вул. Героїв Маріуполя біля будинку № 15, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21102 д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: неприродна блідість, сповільнена жвавість рухів, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у медичному закліді КЗ КБЛПД ДОР відмовився. Правопорушення зафіксовано на БК 475750, 475756. Своїми діями ОСОБА_1 порушив пункт 2.5 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 08 вересня 2025 року, ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 (сімнадцять тисяч) грн., позбавлено права керування транспортними засобами на строк 1 рік, стягнуто судовий збір у розмірі 605,60 грн..
Доводи апеляційної скарги:
З таким судовим рішенням не погодилась захисник Іщенко Ю.П. та оскаржила в апеляційному порядку .
В апеляційні скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати, провадження по справі закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що оскаржувана постанова винесена за неповного з'ясування судом фактичних обставин справи, з порушенням принципу «поза розумним сумнівом».
Апелянт зазначає, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення та рапорт без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не можу слугувати безумовними та беззаперечними доказами вини ОСОБА_1 ..
В матеріалах справи відсутнє підтвердження відмови водія від проходження огляду у встановленому порядку, дана поведінка водія зумовлена тим, що під час оформлення матеріалів працівниками поліції відносно ОСОБА_1 з ним перебувала його малолітня донька, яку він не міг залишити одну, про що й повідомив працівників поліції.
Крім того працівниками поліції не роз'яснено водію наслідки його дій у виді відмови від проходження вказаного огляду.
Вказує, що працівниками поліції введено ОСОБА_1 в оману, оскільки повідомлено, що водій має можливість самостійно пройти огляд в медичному закладі, що суперечить вимогам Інструкції.
Наполягає, що працівниками поліції було порушено порядок проведення огляду осіб з метою виявлення стану сп'яніння. Запевняє, що у нього не було виявлено ознак наркотичного сп'яніння, у тому числі тих, що зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення (неприродна блідість обличчя, сповільнена жвавість рухів, виражене тремтіння пальців рук) та наявність вказаних ознак не перевірена та не доведена доказами наявними в матеріалах справи. Крім того направлення водія на огляд в лікарні останньому не було вручено та не роз'яснено порядок проходження огляду в медичному закладі.
Наголошує, що у даному конкретному випадку відмова від проходження огляду на стан сп'яніння не може становити складу адміністративного правопорушення, оскільки дії працівників поліції не відповідали вимогам закону.
Сторона захисту зазначає, що рапорт працівника патрульної поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки складений суб'єктом владних повноважень, що ставить під сумнів об'єктивність з'ясування обставин. Також після складання протоколу водія не відсторонено від керування транспортним засобом в порушення вимог с. 266 КУпАП.
У зв'язку з вищевказаним, сторона захисту просить скасувати рішення суду першої інстанції, а провадження по справі закрити.
Позиції сторін в суді:
В судовому засіданні, захисник Іщенко Ю.П., підтримала апеляційну скаргу в повному обсязі просила її задовольнити з підстав зазначених в ній.
Особа, щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, однак до зали судового засідання не з'явився. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило, сторона захисту не заперечувала проти розгляду справи без участі ОСОБА_1 у зв'язку з чим розгляд апеляційної скарги було проведено за його відсутність, відповідно до ст. 268 КУпАП .
Висновки суду:
Перевіривши матеріали адміністративної справи, доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступні обставини.
Згідно приписів статті 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданням цього Кодексу, зокрема є охорона прав і свобод громадян, власності, встановленого правопорядку, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до вимог ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до частини 7 статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно зі статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Європейським судом з прав людини у багаточисельних рішеннях висловлена правова позиція щодо розгляду національними судами справ про адміністративні правопорушення. Так, у рішенні Суду «Енгель та інші проти Нідерландів» були визначені критерії, за наявності одного із них будь-яке правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за процедурою, визначеною національним законодавством для кримінальних правопорушень.
Крім того, суддя розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, повинен всебічно, повно і об'єктивно дослідити всі обставини справи, оцінивши кожен доказ як окремо, так і в їх сукупності й навести в своєму рішенні висновки за результатами їх дослідження та оцінки щодо відсутності або наявності в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, складу інкримінованого їй адміністративного правопорушення.
Відповідно до диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння особою, що керує транспортним засобом.
Згідно до вимог ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, статтею 53 цього Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.
Відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху України - водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
В силу ч.2 ст.266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч.3 вищезгаданої статті у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом з результатами використання поліцейським спеціальних технічних засобів огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Цих вимог закону при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 суддя місцевого суду дотримався не в повному обсязі, внаслідок чого прийшов до помилкового висновку про наявність в діях останнього складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Судом першої інстанції ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він керував транспортним засобом з явними ознаками наркотичного сп'яніння, від проходження огляду у медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР за що передбачена адміністративна відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП України.
В обґрунтування вини ОСОБА_1 , суд послався на дані протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 209563 від 31.12.2024 року, направлення на огляд водія з метою встановлення стану сп'яніння, рапорт працівника патрульної поліції, довідку від 02.01.2025 року, згідно, якої ОСОБА_1 отримував посвідчення водія на право керування транспортними засобами, картку обліку адміністративного правопорушення, відеозапис з бодікамер працівників патрульної поліції .
З цими висновками суд апеляційної інстанції не погоджується з огляду на наступне.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 31.12.2024 року о 15:40 год. в м. Кривому Розі по вул. Героїв Маріуполя біля будинку № 15, керував транспортним засобом ВАЗ 21102 д.н.з. НОМЕР_1 . Працівники патрульної поліції під'їхали до автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , коли той вже зупинився та з нього виходили пасажири. В процесі спілкування водію ОСОБА_1 запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння.
Згідно вимог ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст.ст.251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом, в якому зазначається суть правопорушення та інші дані, необхідні для розгляду справи, і не може вважатися беззаперечним доказом вини особи.
Крім того, як слідує з рішення ВС/КАС у справі № 524/5741/16-а від 20.05.2020 рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень, а сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів.
В силу ч.2 ст.266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Як встановлено судом та підтверджується наявним в матеріалах справи відеозаписом з нагрудного реєстратора працівника поліції, після зупинки транспортного засобу поліцейським запропоновано пройти ОСОБА_1 огляд на стан сп'яніння, при цьому не оголосивши та не перевіривши ознак наркотичного сп'яніння .
Апеляційний суд зауважує, що підозра поліцейського, щодо перебування ОСОБА_1 в стані наркотичного сп'яніння з'явилася після того, як поліцейський впевнився в тому, що раніше ОСОБА_1 притягався до адміністративної відповідальності за схожих обставин та після остаточної відмови ОСОБА_1 проїхати до Територіального центру комплектування та соціальної підтримки для оновлення даних.
При цьому, як вбачається з відеозапису з нагрудного реєстратора, поліцейським на початку спілкування не зазначено, які саме ознаки та дії ОСОБА_1 були підставою для підозри останнього у перебуванні в стані сп'яніння. Судом апеляційної інстанції також враховано, що під час спілкування з поліцейськими ОСОБА_1 поводив себе спокійно та виважено, його поведінка відповідала обстановці.
З наявного в матеріалах справи відеозапису вбачається, що поліцейський не виявляв будь-яких ознак сп'яніння, а лише здійснював опитування особи та вмовляння проїхати з ними до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Крім того, під час спілкування зі ОСОБА_1 останнім ставилось поліцейським запитання, чи може він пізніше самостійно пройти огляд на стан сп'яніння у зв'язку із тим, що зараз він не може проїхати в лікарню, оскільки з ним перебуває його неповнолітня донька, яку ні з ким залишити, на що отримана позитивна відповідь від працівника поліції, який зазначив, що він може проїхати зараз або має можливість пройти вказаний огляд самостійно, це його право та суд буде розцінювати всі докази.
Однак, згідно ч.ч.4, 5 ст.266 КУпАП огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського; огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Працівником поліції введено в оману та не здійснено дій для роз'яснення неможливості проходження процедури огляду без присутності працівника поліції, враховуючи необізнаність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ..
В силу ст.18 ЗУ «Про національну поліцію» поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини.
З огляду на зазначене, апеляційний суд вбачає ознаки введення працівником поліції в оману ОСОБА_1 , повідомивши що останній може самостійно пройти огляд на стан сп'яніння, достовірно знаючи, що зазначений огляд без присутності працівника поліції, в силу ст.266 КУпАП, не буде належним та достовірним доказом по справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до сформованої позиції Європейського суду з прав людини наявність державного інтересу не можна використовувати в якості обґрунтування щодо використання доказів, отриманих в результаті поліцейської провокації, оскільки застосування таких доказів наражає обвинуваченого на ризик остаточно позбавитись справедливого судового розгляду із самого початку; внутрішньодержавне законодавство не повинно дозволяти використання доказів, отриманих в результаті підбурювання з боку державних агентів.
В іншому випадку таке законодавство не відповідає принципу «справедливого судочинства». ЄСПЛ зазначає, що застосування агентів під прикриттям повинно бути обмежене, співробітники поліції можуть діяти таємно, але не займатись підбурюванням (рішення ЄСПЛ від 9 червня 1998 року у справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії»). Під провокацією (поліцейською) ЄСПЛ розуміє випадки, коли задіяні посадові особи, які є або співробітниками органів безпеки, або особами, що діють за їх дорученням, не обмежують свої дії лише розслідуванням кримінальної справи по суті неявним способом, а впливають на суб'єкт з метою спровокувати його на скоєння злочину, який в іншому випадку не було би скоєно, задля того щоб зробити можливим виявлення злочину, тобто отримати докази та порушити кримінальну справу (рішення ЄСПЛ у справі «Раманаускас проти Литви» від 5 лютого 2008 року).
Матеріалами відео фіксації та матеріалами справи підтверджено, що дії поліцейських направлені на введення особи в оману, а відмова особи від проходження огляду фактично була спровокована самими працівниками поліції, які у подальшому склали протокол про вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, мала місце провокація вчинення правопорушення працівниками поліції у розумінні ЄСПЛ, тобто схиляння суб'єкта до певних протиправних дій з метою подальшого їх виявлення та порушення питання адміністративного переслідування.
За вказаних обставин судом установлено, що докази вини ОСОБА_1 у вчиненні ним правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП не є переконливими і достатніми та не відповідають фактичним обставинам справи.
З цих підстав суд приходить до переконання про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП за таких обставин, постанова суду першої інстанції стосовно ОСОБА_1 має бути безумовно скасованою, оскільки прийнята з порушенням вимог КУпАП.
На підставі вищевикладеного вважаю, що фактичні обставини справи не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо винуватості повинні тлумачитися на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що має суттєве значення для вирішення справи по суті, та унеможливлює винесення постанови про визнання правопорушника винним.
Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі належить закрити, якщо судом встановлено, що в діях особи у відношенні якої, складено протокол про адміністративні правопорушення, відсутні склад і подія адміністративного правопорушення.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу захисника Іщенко Ю.П. необхідно задовольнити, а постанову судді Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08.09.2025 року про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП скасувати, а провадження у справі закрити, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу захисника Іщенко Юлії Павлівни - задовольнити.
Постанову Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 08 вересня 2025 року, якою ОСОБА_1 , визнано винним за ч.1 ст. 130 КУпАП України, скасувати, провадження по справі закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя: