Провадження № 33/803/1895/25 Справа № 243/1907/25 Суддя у 1-й інстанції - Сидоренко І. О. Суддя у 2-й інстанції - Круподеря Д. О.
28 жовтня 2025 року м. Кривий Ріг
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Круподеря Д.О., за участю секретаря судового засідання Шевченко В.В., захисника Іщенко Ю.П., розглянувши у відкритому судовому засідання у місті Кривий Ріг, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 02.05.2025 року, якою
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП ,-
Обставини, встановлені судом 1-ї інстанції:
Судом першої інстанції встановлено, 28 лютого 2025 року, о 15 години 55 хвилин, ОСОБА_2 в м. Слов'янськ по вул. Літературна, буд. № 1, керував автомобілем Ленд Ровер, державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного приладу Alkotest DRAGER або в медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України і скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 02.05.2025 року, ОСОБА_2 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 (сімнадцять тисяч) грн., позбавлено права керування транспортними засобами на строк 1 рік, стягнуто судовий збір у розмірі 605,60 грн..
Доводи апеляційної скарги:
З таким судовим рішенням не погодилась захисник Іщенко Ю.П. та оскаржила його в апеляційному порядку з пропуском строку на апеляційне оскарження.
В клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначає, що ОСОБА_2 не був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, копію оскаржуваного рішення не отримував. Про оскаржуване рішення дізнався випадково, коли звернувся за юридичною допомогою до адвоката для вирішення інших юридичних питань.
Сторона захисту наголошує, що у зв'язку з вищевикладеним ОСОБА_2 був позбавлений можливості оскаржити вказане рішення у встановлений законом термін.
В апеляційній скарзі просить, постанову суду першої інстанції скасувати, провадження по закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 події та складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції порушено право ОСОБА_2 на захист, оскільки не повідомлено останнього про дату та час розгляду справи.
Зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути належним та допустимим доказом, оскільки складений з порушеннями, а саме не зазначено огляд на стан якого саме сп'яніння було запропоновано пройти водію, не містить інформацію про застосування відеофіксації.
Відеозапис не можна вважати доказом в даній справі, оскільки він не є безперервним та не містить обставин складання самого протоколу про адміністративне правопорушення.
Крім того працівниками патрульної поліції порушено порядок огляду на виявлення стану алкогольного сп'яніння, не встановлено та не перевірено у водія ознак алкогольного сп'яніння.
Рапорт не може бути доказом в даній справі оскільки складений суб'єктом владних повноважень, який зацікавлений в розгляді справи.
Вказує, що направлення долучене до протоколу не відповідає вимогам встановленим інструкцією, не містить усієї необхідної інформації, саме тому не є інформативним та належним доказом.
Крім того в порушення вимог ст. 266 КУпАП поліцейськими не було відсторонено водія від керування транспортним засобом.
Позиції сторін в суді:
Адвокат Іщенко Ю.П. в судовому засіданні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.
Особа, щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, однак до зали судового засідання не з'явився. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило, сторона захисту не заперечувала проти розгляду справи без участі ОСОБА_2 у зв'язку з чим розгляд апеляційної скарги було проведено за його відсутність, відповідно до ст. 268 КУпАП .
Висновки суду:
Перевіривши матеріали справи, клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження, вислухавши думку захисника, суд апеляційної інстанції вважає, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції підлягає задоволенню.
За змістом ч.2 ст.294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником та в окремих випадках прокурором. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні цього строку відмовлено.
За змістом положень ч.2 ст.294 КУпАП, строк на апеляційне оскарження постанови судді, пропущений із поважних причин, може бути поновлений особі, яка звертається із відповідним клопотанням.
Положеннями ст. 268 КУпАП регламентовано, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до вимог ст.285 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення оголошується негайно після розгляду справи, а копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови суду в той же строк вручається або висилається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Апеляційним судом встановлено, що оскаржувану постанову винесено 02 травня 2025 року за відсутності ОСОБА_2 ..
Апеляційним судом встановлено, що оскаржувану постанову суду першої інстанції про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності постановлено 02 травня 2025 року, без його участі.
Крім того в матеріалах справи відсутні відомості про отримання останнім копії оскаржуваної постанови чим порушено вимоги діючого законодавства.
Згідно з матеріалами справи про адміністративне правопорушення, апеляційну скаргу подано захисником, шляхом надсилання засобами поштового зв'язку «Укрпошта» та зареєстровано канцелярією суду першої інстанції 13.06.2025 року тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.
Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні відомості про отримання копії постанови суду першої інстанції, а також враховуючи вимоги п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України стосовно забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання захисника та поновлення строку на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений не з вини апелянта, і розцінює обставини, на які він посилається, як поважні.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши думку захисника, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступного.
На підставі ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Орган (посадова особа), відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінює докази за свої внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за порушення пункту 2.5 ПДР України передбачена статтею 130 КУпАП.
Диспозиція ч.1 ст. 130 КУпАП вказує на те, що до відповідальності може бути притягнуто водія транспортного засобу у якого виявлено ознаки алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння і який відмовився від проходження огляду на стан такого сп'яніння у встановленому порядку.
Таким чином, доказуванню підлягають всі обставини, які є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно зі ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду встановлена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року.
Відповідно до п. 2 розділу 1 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 р. (далі - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно із п. 3 розділу 1 Інструкції, ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Відповідно до п. 6 розділу 1 зазначеної Інструкції, огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько - акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським і оформлення його результатів відбувається у відповідності із розділом ІІ вищезазначеної інструкції.
Аналіз матеріалів даної справи свідчить, що суд 1-ї інстанції при її розгляді дотримався зазначених вимог закону та правильно прийшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вимоги апеляційної скарги про необхідність закриття провадження за відсутності події та складу правопорушення в діях ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, є безпідставними, а його вина підтверджується дослідженими судом 1-ї інстанції доказами, яким судом надана повна та належна оцінка, а саме:
протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 258752 від 28.02.2025 року, зміст якого викладено вище, що складений у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП;
рапортом інспектора патрульної поліції відповідно якого, під час несення служби було зупинено транспортний засіб під керуванням водія ОСОБА_2 , під час спілкування з працівниками патрульної поліції у останнього виявлено ознаками алкогольного сп'яніння. Водію було запропоновано пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку, на що останній відмовився;
довідкою відповідно якої ОСОБА_2 має посвідчення водія;
диском з відео-записом з боді-камери поліцейського, на якому зафіксований факт вчинення адміністративного правопорушення.
Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду справи, дослідив письмові докази у справі та відеозапис, усім дослідженим доказам надав оцінку та дійшов правильного висновку про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП і такий висновок, всупереч тверджень апелянта ґрунтується на наявних у провадженні доказах.
Апеляційний суд зауважує, що обов'язковими складовими інкримінованого адміністративного правопорушення є відмова від проходження огляду на стан сп'яніння.
Крім того зазначає, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп'яніння щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'янінням у встановленому законом порядку.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з твердженням сторони захисту про необхідність скасування оскаржуваної постанови у зв'язку з порушенням права ОСОБА_2 на захист, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості про належне повідомлення останнього про призначення справи до розгляду та зазначає наступне.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, судом апеляційної інстанції встановлено неодноразові спроби суду першої інстанції, повідомлення ОСОБА_2 про дату, час та місце розгляду справи, шляхом надсилання повісток на адресу останнього, яку було зазначено ним при складанні протоколу, однак вказані повідомлення повернено у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що особа, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Крім того, відповідно до правових висновків ЄСПЛ, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява №23436/03).
В свою чергу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (пункт 109 рішення у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" від 07.07.1989).
Враховуючи, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, працівниками патрульної поліції повідомлено водія, що розгляд вказаного протоколу відбудеться в Слов'янському міськрайонному суді Донецької області, що підтверджується відеозаписом долученим до протоколу, останній повинен був цікавитися результатом його розгляду, однак не виконав свого обов'язку. У зв'язку з чим суд апеляційної інстанції не вбачає порушення судом першої інстанції права на захист особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та вважає доводи апеляційної скарги в цій частині не доведеними.
Твердження апелянта про те, що у протоколі про адміністративне правопорушення працівником поліції не конкретизовано від огляду на стан якого сп'яніння відмовився водій на думку апеляційного суду не заслуговують на увагу та оскільки об'єктивну сторону правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, як, уповноважена особа Національної поліції виклала правильно «відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння», що підпадає під дію п. 2.5 Правил дорожнього руху. Крім того враховуючи, що ОСОБА_2 відмовився від проходження огляду на виявлення стану сп'яніння, доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.
Доводи апеляційної скарги про те, що долучений до матеріалів відеозапис не є належним та допустимим доказом, судом не приймаються до уваги з наступних підстав.
Так, відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України № 1026 від 18.12.2018 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 28/322999 від 11.01.2019 року, портативний відеореєстратор - пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища.
Відеозапис містить зафіксованими всі події щодо обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. Отже, зафіксована на відеозаписі інформація є достатньою та такою, що підтверджує обставини, які мають значення для справи та узгоджуються з іншими наявними в матеріалах справи доказами тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати долучений до протоколу про адміністративне правопорушення відеозапис неналежним доказом.
Відеозапис містить зафіксовані реальні обставини, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, оскільки дозволяють встановити психологічне ставлення ОСОБА_2 до вчиненого правопорушення та додаткові обставини, які прямо вказують на нього, як на особу, яка керувала транспортним засобом та факту відмови у проходженні огляду на стан алкогольного сп'яніння .
Доводи сторони захисту про недоведеність працівниками поліції ознак алкогольного сп'яніння, не спростовують вини ОСОБА_2 оскільки виявлення таких ознак є повноваженнями поліцейського за його внутрішнім переконанням та слугують підставою для вимоги до водія пройти огляд на стан сп'яніння, задля спростування або доведення перебування водія у стані сп'яніння. Норми чинного КУпАП та відповідної Інструкції щодо проведення огляду водіїв на стан сп'яніння, не вимагають проведення окремого огляду для виявлення ознак та не наділяють правом оскаржувати виявлені поліцейським ознаки, окрім проходження відповідного огляду.
Під час судового розгляду судом апеляційної інстанції, достовірно встановлено, що працівником поліції виконано всі вимоги чинного законодавства і вжито всі можливі дії в межах закону, порушень з його боку встановлено не було, у свою чергу водій ОСОБА_2 не виконав свій обов'язок, передбачений п. 2.5 ПДР - не пройшов на вимогу поліцейського в установленому порядку огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння.
Крім того суд апеляційної інстанції не погоджується з твердженням сторони захисту, про те що водію не оголошено ознаки сп'яніння, оскільки згідно долученого до протоколу відеозапису встановлено, що після зупинки транспортного засобу працівники поліції повідомили ОСОБА_2 про виявленні у нього ознаки алкогольного сп'яніння, окрім того останній не заперечував факт вживання ним алкоголю .
Вирішуючи питання допустимості та належності доказів, апеляційний суд враховує положення ст. 251 КУпАП, відповідно до якої доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розгляд та надання оцінки всім доказам та їх джерелам, в тому числі протоколу про адміністративне правопорушення, рапорту працівника поліції, направленню та відеозапису подій, що мали місце 28 лютого 2025 року за участю ОСОБА_2 , здійснюється під час розгляду судом питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Оцінювати з погляду допустимості можна лише докази, тобто фактичні дані, на підставі яких встановлюються наявність чи відсутність фактів та обставин, важливих для ухвалення рішення, а не саме по собі джерело доказів. На цьому наголосив Касаційний кримінальний суд у постанові від 11 липня 2023 року по справі №275/368/19.
В обґрунтування оскарженої постанови, суд першої інстанції в сукупності з іншими доказами у справі, надав їм належну та повну оцінку, що не суперечить висновкам Верховного Суду, викладених у постанові від 08.07.2020 року у справі №463/1352/16-а (провадження №К/9901/21241/18).
Апеляційний суд наголошує, що рапорт поліцейських за своїм правовим змістом є документом, якими поліцейські інформують керівництво про законність та обґрунтованість дій під час встановлення обставин вчинення особою адміністративного правопорушення. Разом з тим, вказаний документ містить дані про обставини, що підлягають доказуванню по справі про адміністративне правопорушення. Він підлягає аналізу та оцінці у сукупності з всіма наявними доказами. Тому твердження апелянта про те, що рапорт, який є в матеріалах справи не повинен братись до уваги не є слушним.
При цьому, рапорт поліцейського не є самостійним беззаперечним доказом вини особи, у вчиненні адміністративного правопорушення, однак протокол про адміністративне правопорушення та рапорт оцінені судом першої інстанції у сукупності з іншими належними та допустимими доказами у справі, які узгоджуються між собою та доводять вину ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП
Доводи апеляційної скарги щодо направлення для проходження огляду на стан сп'яніння не є допустимим доказом, оскільки не містить усієї необхідної інформації є безпідставними, оскільки ОСОБА_2 відмовився від проходження вказаного огляду, що зафіксовано на відеозаписі з бодікамери працівників поліції.
Не підтвердження факту відсторонення ОСОБА_2 від керування транспортним засобом не спростовує його вини, оскільки дослідженням матеріалів справи встановлено, що дії ОСОБА_2 , містять усі обов'язкові кваліфікуючі ознаки для визнання його винним за ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема факт керування транспортним засобом та факт відмови останнього від проходження огляду на стан сп'яніння.
Тому апеляційний суд відхиляє доводи апелянта про те, що працівниками поліції порушені вимоги ст. 266 КУпАП та, що поліцейським при складенні протоколу про адміністративне правопорушення допущені порушення, не заслуговує на увагу, оскільки до протоколу долучений відеозапис на якому відображені обставини, які узгоджуються з матеріалами справи.
Враховуючи вищенаведені докази у їх сукупності, судом встановлено, що дослідженні під час судового розгляду докази повністю підтверджують ті обставини вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, які викладені в адміністративному протоколі, складеному стосовно нього, і є безсумнівними доказами порушення ним п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази та порушення вимог закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення.
Отже, місцевим судом зроблено обґрунтований висновок про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.
За таких обставин, апеляційна скарга не може бути задоволена, оскільки вона не містить у собі достатніх підстав для висновку про те, що постанова судді про визнання ОСОБА_2 винним та притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. ч. 1 ст. 130 КУпАП, є незаконною та необґрунтованою, а тому, за наслідками її розгляду, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне прийняти рішення, яким залишити вказану апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Клопотання захисника Іщенко Юлії Павлівні про поновлення строку на апеляційне оскарження - задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 02.05.2025 року.
Апеляційну скаргу захисника Іщенко Юлії Павлівні - залишити без задоволення.
Постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 02.05.2025 року, щодо ОСОБА_2 за ч.1 ст. 130 КУпАП України, залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя: