Провадження № 22-ц/803/9130/25 Справа № 185/5970/24 Суддя у 1-й інстанції - Білинський М. В. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.
22 жовтня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючої - Городничої В.С.,
суддів: Петешенкової М.Ю., Красвітної Т.П.,
за участю секретаря судового засідання - Марченко С.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на рішення Юр'ївського районного суду Дніпропетровської області від 02 липня 2025 року у складі судді Білинського М.В. по цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування,-
У червні 2024 року ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування (а.с. 2-4), в обґрунтування якого посилалось на те, що 29.03.2021 року між ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» та ПрАТ "МХП" було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №06/107-69-001819/20-745, предметом якого були майнові інтереси страхувальника ПрАТ "МХП", пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «SCANIA», державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 ».
30.07.2021 року ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Mercedes» д.р.н. « НОМЕР_2 » на автомобільній дорозі 271 км М-04 Знамянка-Луганськ-Ізварине, допустив зіткнення з транспортним засобом SCANIA, д.р.н. « НОМЕР_1 ». Внаслідок вищевказаної ДТП транспортним засобам завдано механічних пошкоджень.
Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24.11.2021 у справі №185/6835/21 відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст.124 КУпАП.
Із заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку звернувся страхувальник та надав всі необхідні документи на підставі яких було складено страховий акт згідно якого ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» здійснила виплату страхового відшкодування у розмірі 312 816,56 грн.
Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача перед третіми особами була застрахована за полісом обов'язкового страхування, то ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» виплатило страхове відшкодування за шкоду, заподіяну транспортному засобу SCANIA, у розмірі 127 400,00 грн.
Різниця між фактичним розміром шкоди, вартість ремонту транспортного засобу SCANIA - 312 816,56 грн, та страховим відшкодуванням, яку позивач просить стягнути з відповідача на відшкодування шкоди, завданої транспортному засобу SCANIA, державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 », становить 185 416,56 грн.
Рішенням Юр'ївського районного суду Дніпропетровської області від 02 липня 2025 року у задоволенні позову ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування - відмовлено (а.с. 174-177).
Не погодившись із такими рішеннями суду першої інстанції, ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» подало апеляційну скаргу (а.с. 183-188), посилаючись на неповне з'ясування всіх обставин справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, а також на порушення норм процесуального та невірне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
ОСОБА_1 не скористався своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду скасувати з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Судом встановлено, що 29.03.2021 між ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» та ПрАТ "МХП" укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту (генеральний) №06/107-69-001819/20-745, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом SCANIA, д.р.н. « НОМЕР_1 ».
30.07.2021 року ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Mercedes» д.р.н. « НОМЕР_2 » на автомобільній дорозі 271 км М-04 Знамянка-Луганськ-Ізварине, допустив зіткнення з транспортним засобом SCANIA, д.р.н. « НОМЕР_1 ». Внаслідок вищевказаної ДТП транспортним засобам завдано механічних пошкоджень.
Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2021 року, що набрала законної сили 07 грудня 2021 року, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КупАП закрито, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ч. 2 ст. 38 КупАП. Разом з тим, зі змісту вказаної постанови видно, що водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 10.1 ПДР України, які перебували у причинному зв'язку з настанням ДТП, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
Таким чином, змістом вказаної постанови підтверджується факт вини відповідача ОСОБА_1 у ДТП, яка є предметом розгляду у даній справі.
Відповідачем не надано будь-яких доказів які б спростовували факт його вини.
Вказане спростовує доводи відповідача щодо відсутності його вини у вчиненні ДТП, яка є предметом розгляду у даній справі.
У постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 335/8507/16-ц (провадження № 61-23811св18) зроблено правовий висновок про те, що така обставина, як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою обставиною, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП. Застосування пункту 7 статті 247 КУпАП можливе виключно у випадку наявності вини особи у скоєнні адміністративного правопорушення. Натомість у разі відсутності вини особи в скоєнні ДТП провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, серії НОМЕР_3 , ПрАТ "Миронівський хлібопродукт" на праві власності належить транспортний засіб SCANIA, д.р.н. « НОМЕР_1 ».
Спеціалістом відділу врегулювання ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» Гончаровим В.П. було складено огляду транспортного засобу (дефектна відомість).
ПрАТ "МХП" звернулось до ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» із заявою про виплату страхового відшкодування.
Згідно рахунку ТОВ «Дніпро-Скан-Сервіс» №DP-2105780 від 16.08.2021 року загальна вартість придбаних запчастин та отриманих послуг з ремонту складає 317 766,56 грн.
ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на підставі рахунку №DP-2105780 від 16.08.2021 року було складено розрахунок суми страхового відшкодування до справи №210000444165 на загальну суму 312 816,56 грн.
Згідно страхового акту №210000444165 від 20.08.2021 ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» сума страхового відшкодування, що належить до виплати становить 312 816,56 грн.
Відповідно платіжної інструкції №ЗР080381 від 27 серпня 2021 року ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» переказало ПрАТ "МХП" грошові кошти в сумі 312 816,56 грн, призначення платіжної інструкції: відш зг стр акту №210000444165 від 20.08.21 ПрАТ "МХП" 25412 361, SCANIA Р380 - НОМЕР_1 &20001&.
Згідно акту виконаних робіт №DP-2106124 від 09.09.2021 року загальна вартість придбаних запчастин та отриманих послуг з ремонту склала 317 765,98 грн.
Згідно полісу №ЕР.205075777 була застрахована цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 щодо транспортного засібу «Mercedes» д.р.н. « НОМЕР_2 ».
Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача перед третіми особами була застрахована за полісом обов'язкового страхування, то ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» виплатило страхове відшкодування за шкоду, заподіяну транспортному засобу SCANIA, у розмірі 127 400,00 грн.
Таким чином, різниця між фактичним розміром понесених ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» витрат по виплаті ПрАТ "МХП" страхового відшкодування за договором добровільного страхування та отриманим ним від ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» страховим відшкодуванням за договором страхування цивільно- правової відповідальності складає 185 416,56 грн.
18 квітня 2024 року ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» було заявлено претензію про відшкодування шкоди безпосередньо до винуватця аварії - ОСОБА_1 у розмірі 185 416,56 грн.
Відповідно до ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Статтею 108 ЗУ «Про страхування» визначено, що страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов'язаних із нею фактичних витрат. До страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. (ст. 993 ЦК України).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою.
Отже, кредитор у деліктному зобов'язанні (потерпілий) може бути замінений його страховиком (позивачем) внаслідок виконання ним обов'язку завдавача шкоди (відповідача) з відшкодування останньої.
Згідно зі ст. 993 ЦК України та ст. 27 ЗУ «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Під час суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає, відбувається заміна кредитора: потерпілий, яким є страхувальник або вигодонабувач, передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.
Натомість регрес - це право особи, яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого заподіяно шкоду. Регрес характеризується тим, що правовідношення, за яким особа здійснила відшкодування, припинилося, у зв'язку з чим виникло нове правовідношення, пов'язане саме з регресною вимогою.
Суброгація допускається у договорах майнового страхування, правовою підставою її застосування є стаття 993 ЦК України та стаття 27 ЗУ «Про страхування». Право ж регресу регулюється ч.1 ст. 1191 ЦК України.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 30 січня 2019 року у справі №755/9320/15-ц (провадження № 61-7833св18).
Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суд, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинен виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Поняття збитків визначено статтею 22 ЦК України. Так, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що у разі здійснення відновлювального ремонту пошкодженої речі розмір збитків визначається як реальна вартість матеріалів і робіт, затрачених на її відновлення, а у разі не проведення ремонту - як вартість матеріалів і робіт, необхідних для її відновлення у майбутньому.
При цьому особою, яка має право на відшкодування збитків у разі проведення відновлювального ремонту, є саме та особа, що понесла відповідні витрати.
Відмовляючи у задоволенні позову суд посилався на те, що визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (висновком) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність" та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за №1074/8395 (з відповідним змінами).
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що автомобіль SCANIA, д.р.н. « НОМЕР_1 », фактично відремонтований, розмір збитку, про відшкодування якого просить позивач, повинен визначатися відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля про вартість фактично затрачених на відновлювальний ремонт коштів, тобто, як вартість реально витрачених матеріалів і проведених робіт.
Вказану вартість затрачених на відновлювальний ремонт коштів зазначено саме у акті виконаних робіт №DP-2106124 від 09.09.2021 року, який є належним та достатнім доказом.
У такому разі звіт не є визначальним доказом розміру завданих збитків, оскільки у ньому зазначаються лише можливі витрати, які можуть бути понесені позивачем, на відміну від реально здійснених витрат.
Такий висновок суду узгоджується з висновком Верховного Суду в постанові від 30 жовтня 2019 року в справі № 753/19288/14-ц.
У постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 754/5129/15-ц (провадження № 61-38365св18) зроблено правовий висновок про те, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (частина друга статті 1192 ЦК України), тоді як розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню зі страховика, відповідно до статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - виходячи з витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу, а тому колегія суддів відхиляє доводи відповідача щодо необхідності урахування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу, з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу.
Таким чином, вимога позивача до завдавача шкоди ОСОБА_1 є суброгацією, оскільки у правовідносинах з деліктного відшкодування заподіяної шкоди, ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» у якості виплати страхового відшкодування ПрАТ "МХП" за добровільним договором страхування майна у повному обсязі сплатила вартість ремонту автомобіля, у цьому ж деліктному зобов'язанні відбулась заміна кредитора - з ПрАТ "МХП" на позивача за даним позовом. Внаслідок цього сума страхового відшкодування у 185 416,56 грн, що була визначена страховиком - позивачем на підставі документів про загальну вартість придбаних запчастин та отриманих послуг з ремонту авто ПрАТ "МХП", не підлягає подальшому перегляду і оцінці, оскільки з боку позивача кошти стягуються уже за визначеною і відшкодованою ним сумою шкоди і має місце суброгація.
Вищенаведені докази та правові висновки суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги, а тому рішення суду підлягає скасуванню апеляційним судом з ухваленням нового рішення - про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» в порядку суброгації 185 416,56 грн завданої шкоди.
Отже, колегія апеляційного суду дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам справи, не ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права і не може бути залишене без змін, а підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.
Відповідно ст. 141 ЦПК України та враховуючи задоволення позову та апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» судових витрат по справі у сумі 6 661,60 грн.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» - задовольнити.
Рішення Юр'ївського районного суду Дніпропетровської області від 02 липня 2025 року - скасувати з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» відшкодування завданих збитків у розмірі 185 416 (сто вісімдесят п'ять тисяч чотириста шістнадцять) грн 56 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» судові витрати по справі 6 661,60 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошені “22» жовтня 2025 року.
Повний текст постанови складено “03» листопада 2025 року.
Головуючий: В.С. Городнича
Судді: М.Ю. Петешенкова
Т.П. Красвітна