Провадження № 22-ц/803/9452/25 Справа № 202/12928/24 Суддя у 1-й інстанції - Слюсар Л. П. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.
22 жовтня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Городничої В.С.,
суддів: Петешенкової М.Ю., Красвітної Т.П.,
за участю секретаря судового засідання - Марченко С.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Войтенко Анастасія Олександрівна, на рішення Індустріального районного суду м.Дніпра від 14 липня 2025 року у складі судді Слюсар Л.П. у цивільній справі № 202/12928/24 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - Товариство з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяних в результаті дорожньо-транспортної пригоди, -
У жовтні 2024 року позивачі звернулися до суду із позовною заявою, пред'явленою до ОСОБА_3 , де в ході розгляду справи ухвалою суду від 27 лютого 2025 року залучено третьою особою ТДВ “СК “Кредо», на предмет стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 матеріальної шкоди, заподіяної у наслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 51 936,86 грн, моральної шкоди в розмірі 200 000 грн та судових витрат у справі, обґрунтовуючи це тим, що 22 травня 2024 року сталася ДТП за участю автомобілю Акура, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_4 , яка, внаслідок порушення ПДР скоїла зіткнення з автомобілем марки «Renault Kangoo», д.р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , в салоні якого знаходилась пасажирка - ОСОБА_2 , після чого автомобіль марки «Renault Kangoo», д.р.н. НОМЕР_2 перекинувся та зачепив автомобіль Мерседес, д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням водій ОСОБА_5 , з причепом марки Lacitreil, д.н.з. НОМЕР_4 . Внаслідок ДТП транспорті засоби зазнали механічних пошкоджень, а ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заподіяні тілесні ушкодження.
Вина ОСОБА_4 встановлена постановою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 серпня 2024 року у справі №191/3183/24.
Про настання страхового випадку ОСОБА_1 повідомлено ТДВ “СК “Кредо», якою, на підставі протоколів, складений страховий акт та встановлено суму страхового відшкодування в розмірі 125 184,72 грн, які були перераховані на його рахунок.
Висновком експерта №9932 від 15 серпня 2024 року встановлено, що вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля марки «Renault Kangoo», д.р.н. НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП, становить 145 687,03 грн, на підставі чого позивач вважає, що саме винною у ДТП особою, якою є відповідач у справі, має бути відшкодовано різницю матеріальної шкоди за пошкоджений автомобіль, що не підлягає ремонту, яка не покрита страховою виплатою, у розмірі 20502,31 грн, витрачені кошти на цілодобову стоянку, де знаходився пошкоджений автомобіль у період з 08 червня 2024 ркоу по 28 жовтня 2024 року у розмірі 7700 грн, послуги евакуатора у розмірі 3000 грн, витрати на проведення експертизи у розмірі 6000 грн, витрати на лікування, які позивачі понесли у зв'язку із отриманням ними тілесних ушкоджень, що становить 2734,55 грн та моральну шкоду, яку вони оцінюють у 200 000 грн у зв'язку із завданням їм фізичного болю та отриманням тілесних ушкоджень, страху за своє життя, що порушило їх нормальний спосіб життя, внаслідок чого вони були змушені докладати додаткових зусиль для захисту своїх прав і для лікування у закладі охорони здоров'я (а.с.2-6, 135,136 Том І).
Рішенням Індустріального районного суду м.Дніпра від 14 липня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: ТДВ «СК «Кредо» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяних в результаті дорожньо-транспортної пригоди - задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в порядку відшкодування моральної шкоди 10 000 грн.
В частині відшкодування матеріальної шкоди заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди відмовлено.
Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі у розмірі 100 грн (а.с.237-246 Том І).
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріальну шкоду у вигляді різниці між виплаченою страховою сумою та вартістю автомобіля позивачів до ДТП, враховуючи оплату евакуації автомобіля з місця ДТП, повністю відшкодовано ТДВ “СК “Кредо», враховуючи, що позивачами було продано залишки автомобіля за 700 доларів США, що перевищує різницю між ринковою вартістю автомобіля та виплаченою страховою сумою, яку просять стягнути позивачі. Також витрати, понесені позивачами на оплату цілодобової стоянки пошкодженого автомобіля за вказаний період, не підтверджені доказами такої необхідності та доцільності у зберіганні майна, яке не підлягає ремонту. Крім того, позивачами не доведено жодним письмовим доказом понесення витрат на лікування, адже, при зверненні позивача ОСОБА_1 до Страхової компанії “Кредо» із заявою про відшкодування таких витрат, останні не відшкодовані, а позивачами не надавалось для розгляду доказів про призначення лікарями саме таких медичних препаратів, які за фіскальними чеками придбавались позивачами. Разом з цим суд першої інстанції вважав, що витрати, понесені позивачами у вигляді витрат на послуги адвоката не можуть бути відшкодовані за вимогою в іншому цивільному процесі, адже такі витрати пов'язані з реалізацією прав позивачів при розгляді справи про адміністративне правопорушення про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності та не є збитками. Натомість, суд вважав, що позивачі зазнали моральної шкоди в результаті ДТП, спричиненої порушенням відповідачем Правил дорожнього руху, яка виразилась у душевних стражданнях, яких вони зазнали у зв'язку із знищенням їх майна, що належав позивачу ОСОБА_1 , та отриманням ними легких тілесних ушкоджень. З урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості розмір моральної шкоди визначений судом у 10 000 грн, що є не більш, ніж достатнім для розумного задоволення позовних вимог позивачів щодо відшкодування моральної шкоди і не призведе до їх збагачення.
Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 через свого представника - адвоката Войтенко А.О. у серпні 2025 року звернулися з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про повне задоволення позовних вимог (а.с.1-8 Том ІІ), зазначивши, що суд першої інстанції невірно порівняв розмір матеріальних збитків, визначених на замовлення ТДВ “СК “Кредо» та на замовлення ОСОБА_1 , адже зазначені висновки мали на меті надати відповіді на різні питання, як то визначення вартості пошкодженого автомобіля до ДТП, визначення вартості відновлювального ремонту та остаточне визначення вартості матеріального збитку, що поніс скаржник. Вважають, що сума збитків не покрита повністю страховою компанією, тому відповідач, як винна у ДТП особа, повинна їх відшкодувати у заявленому розмірі 20 452,31 грн, як і витрати на проведення додаткового експертного дослідження на замовлення ОСОБА_1 з визначення дійсного розміру матеріальної шкоди.
Також зазначили, що цілодобове зберігання залишків транспортного засобу, що пошкоджений з вини відповідача, на стоянці мало на меті неможливість розкрадання таких залишків та їх збереження в тому вигляді, в якому це знаходилось після ДТП.
Скаржники наголосили, що суд першої інстанції також дійшов помилкового висновку і про відсутність підстав для відшкодування понесених ним витрат на евакуацію автомобіля у розмірі 3000 грн та відсутності доказів понесення збитків на лікування, що не відповідає матеріалам справи.
Визначаючи розмір моральної шкоди, скаржники наголошують на тому, що суд першої інстанції не врахував наявність тих травм, які отримала ОСОБА_2 , тривалість лікування, хоча і у домашніх умовах, що відобразилось у больових фізичних обмеженнях та дискомфорті пересування. Також позивачі внаслідок ДТП отримали психоемоційний стрес, значне зниження соціальної активності, до того ж, їх автомобіль було повністю знищено, тому скаржник вважає безпідставно заниженим судом першої інстанції розміру моральної шкоди та просив повністю задовольнити суму 200 000 грн моральної шкоди.
Відповідач та третя особа своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, не скористались та відзивів на апеляційну скаргу не подавали, але, в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду без змін з огляду на наступне.
Так, судом першої інстанції встановлено, що 22 травня 2024 року о 17 годині 10 хвилин в м. Дніпрі на дорозі без назви, водій ОСОБА_4 , керуючи автомобілем ACURA ILX, д.н.з НОМЕР_1 , на перехресті з вул. Березинською, при початку руху не переконалась, що це буде безпечним для інших учасників дорожнього руху, внаслідок чого скоїла зіткнення з автомобілем «Renault Kangoo», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , після чого автомобіль «Renault Kangoo» перекинувся, зачепивши автомобіль Мерседес, д.н.з НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_5 з причепом марки Lacitreil, д.н.з. НОМЕР_4 . В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Серія НОМЕР_5 власником автомобіля «Renault Kangoo», реєстраційний номер НОМЕР_6 , є ОСОБА_1 .
Згідно з постановою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 серпня 2024 року у справі №202/3183/24 (провадження №3/202/191/2024) ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано вид адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн.
Відповідно до копії свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_7 , виданого 24 серпня 2024 року Центрально-Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) ОСОБА_4 зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 , актовий запис № 105 від 24 серпня 2024 року та її прізвище після одруження « ОСОБА_7 ».
Цивільно-правова відповідальність транспортного засобу ACURA ILX, державний номерний знак НОМЕР_1 , застрахована в ТДВ «СК «Кредо», поліс №215254914, сума страхового відшкодування за заподіяну шкоду майну 160 000 грн, за шкоду заподіяну життю і здоров'ю 320000 грн. Строк дії договору з 21 червня 2023 року по 20 червня 2024 року.
Відповідно до заяви-приєднання №DGO-215254914 від 20 червня 2023 року ліміт страхового відшкодування 500 000 грн.
Згідно з висновком №9932 експерта - автотоварознавця за результатами проведення експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ (підготовлено для подання до суду) складеного 15 серпня 2024 року експертом ОСОБА_8 , вартість відновлювального ремонту складає 495218,73 грн.
Експерт у цьому висновку зазначив, що на підставі «Методики товарознавчої експертизи» вартість матеріальної шкоди, яка завдана власнику транспортного засобу, визначається такою, що дорівнює ринковій вартості транспортного засобу у випадку, коли вартість відновлювального ремонту більше ринкової вартості автомобіля.
Відповідно до вищезазначеного висновку вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля Renault Kangoo, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_8 , пошкодженого у наслідок ДТП, становить 145687,03 грн (а.с.32-55).
Автомобіль Renault Kangoo, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , є фізично знищеним, що встановлено з матеріалів справи та визнається сторонами спору.
06 червня 2024 року ОСОБА_1 звернувся з заявами до ТДВ “СК «Кредо» про виплату страхового відшкодування у зв'язку з настанням страхового випадку дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля Renault Kangoo, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , та автомобіля ACURA ILX, державний номерний знак НОМЕР_1 , а саме, із заявою про виплату страхового відшкодування за шкоду спричинену здоров'ю та відшкодування шкоди спричиненої пошкодженням автомобіля.
Відповідно до Звіту №21292/3015536 про проведення незалежної оцінки вартості утилізації колісного транспортного засобу, складеного ТОВ «Атлант Плюс 2018» за замовленням ТДВ “СК “Кредо», 31 липня 2024 року, вартість утилізації пошкодженого КТЗ Renault Kangoo, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , може скласти 90968,28 грн (а.с.152-154).
Відповідно до Звіту №05-06-24-3В про оцінку колісного транспортного засобу, складеного 28 червня 2024 року суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_9 за замовленням ТДВ “СК “Кредо», вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу КТЗ Renault Kangoo, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , складає 523 771,45 грн, ринкова вартість автомобілю КТЗ Renault Kangoo, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , до пошкодження в ДТП складає 213 203,00 грн (а.с.158-173).
Згідно зі Страховим актом №3015536-1 від 30 серпня 2024 року розрахунок суми страхового відшкодування здійснюється на підставі звіту №05-06-24-3В від 28 серпня 2024 року та звіту №21292/3015536 від 31 липня 2024 року, де вартість відновлювального ремонту - 523771,45 грн, ринкова вартість ТЗ на момент ДТП - 213 203,00 грн; вартість залишків - 90 968,28 грн; сума страхового відшкодування 125 234,72 грн. (213203,00 грн - 90968,28 грн + 3000,00 грн (евакуація транспортного засобу).
ТДВ “СК “Кредо» виплатило позивачу ОСОБА_1 завдану ОСОБА_4 матеріальну шкоду у зв'язку із знищенням транспортного засобу в розмірі 125 184,72 грн, що підтверджується платіжної інструкції №925737 від 30 серпня 2024 року (а.с.195) та випискою по рахунку ОСОБА_1 , наданою АТ КБ «ПриватБанк» від 21 жовтня 2024 року (а.с. 75).
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_10 , суд першої інстанції вірно встановив характер спірних правовідносин, фактичні обставини справи та застосував матеріальні норми права, які регулюють спірні правовідносини.
Так, суд першої інстанції вірно зазначив, що, в силу ст. 1166, 1192 ЦК України, ст. 29, 38.1.1. ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідальність за відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, лежить на відповідачеві, який судовим рішенням визнаний винним у вчиненні ДТП, як і вірно зазначено, що, з урахуванням виплати страхового відшкодування у межах страхового ліміту, непокрита сума шкоди відшкодовується винною у ДТП особою.
Колегія суддів наголошує, що зазначене узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду викладеними у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), у постанові від 14 грудня 2021 року у справі №147/66/17 (провадження № 14-95цс20).
Так, з матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що Звіту №21292/3015536 про проведення незалежної оцінки вартості утилізації колісного транспортного засобу, складеного 31 липня 2024 року ТОВ «Атлант Плюс 2018» за замовленням ТДВ “СК “Кредо», та Звіту №05-06-24-3В про оцінку колісного транспортного засобу, складеного 28 червня 2024 року суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_9 за замовленням ТДВ “СК “Кредо», встановлено фізичне знищення автомобіля Renault Kangoo, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , вартість матеріального збитку у розмірі 213 203 грн, що дорівнює вартості пошкодженого автомобіля до ДТП, вартість утилізації транспортного засобу 90 968,28 грн, а огляд транспортного засобу проводився 05 червня 2024 року у присутності ОСОБА_1 , що підтверджується протоколом огляду колісного траспортного засобу від 05 червня 2024 року, який підписаний, зокрема, ОСОБА_1 (а.с.171,172 Том І).
Колегія суддів наголошує, що, будучи присутнім на огляді автомобіля, пошкодженого у ДТП, ОСОБА_1 мав можливість заперечувати проти встановлених оцінювачем пошкоджень, визначення ринкової вартості автомобіля до ДТП та інших встановлених вихідних даних для визначення розміру матеріального збитку, тим більше, що, отримавши страхове відшкодування від страхової компанії, скаржник ОСОБА_1 не оскаржував виплачену суму та жодних претензій матеріального характеру не пред'являв до страхової компанії.
Відтак, колегія суддів повністю погоджується із встановленими фактичними обставинами судом першої інстанції щодо повної виплати страховою компанією страхової суми, до якої увійшли і 3000 грн, як встановлено судом першої інстанції, за евакуацію транспортного засобу, що узгоджується з положеннями ст. 30 ЗУ “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та скаржником не спростовано жодним доказом.
Колегія суддів наголошує, що доводи скаржників не містять і спростувань на встановлені судом першої інстанції обставини, що залишки автомобіля було ними продано за 700 доларів США, тоді як така сума продажу є значно більшою ніж заявлена до відповідача різниця між виплаченим страховим відшкодуванням та ринковою вартістю автомобіля до ДТП, що правомірно встановлено судом першої інстанції.
Таким чином, враховуючи доведеність повного покриття збитків як страховою компанією, так і самим позивачем ОСОБА_1 фактом продажу залишків транспортного засобу, останній у повній мірі реалізував своє право на відшкодування завданих збитків.
Колегія суддів також відзначає, що витрати позивача на проведення експертного дослідження за його замовленням у розмірі 6000 грн не можуть бути задоволені, адже у таких витратах не було необхідності, враховуючи, що позивачами не оскаржувались висновки оцінювача, складені за замовленням страхової компанії. Разом з цим скаржниками не доведено у належний спосіб і необхідності збереження залишків транспортного засобу на цілодобовій стоянці вартістю 7700 грн, як це вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано скаржниками при розгляді їх апеляційної скарги.
Доводи скаржників щодо неправомірності відмови суду першої інстанції у задоволенні вимоги щодо відшкодування витрат на послуги адвоката при розгляді справи про адміністративне правопорушення не можуть бути прийняті до уваги, адже, як вірно зазначив суд першої інстанції, це є реалізацією прав позивача ОСОБА_1 на отримання юридичних послуг в іншій справі, що не є збитками, в розумінні ст. 22 ЦК України, та не підлягає відшкодуванню у цій справі.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1,ч. 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до положень ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Інші доводи скаржників не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Вимогами ч.1 ст. 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду має бути залишено без змін.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Войтенко Анастасія Олександрівна - залишити без задоволення.
Рішення Індустріального районного суду м.Дніпра від 14 липня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошені “22» жовтня 2025 року.
Повний текст постанови складено “03» листопада 2025 року.
Головуючий: В.С. Городнича
Судді: М.Ю. Петешенкова
Т.П. Красвітна