Провадження № 11-кп/803/3158/25 Справа № 172/1273/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
30 жовтня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
Головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) в приміщені Дніпровського апеляційного суду в режимі відеоконференції кримінальне провадження №12022131510000030 від 23.04.2022 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 , поданої в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2025 року, яким:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у громадянина України, який народився в с. Риб'янцеве Новопсковського району Луганської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,-
визнано винним та засуджено за ч.5 ст. 111-1 Кримінального кодексу України (далі- КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади і державного управління, органах місцевого самоврядування, у тому числі посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та/або адміністративно-господарських функцій в органах, що надають публічні послуги на строк 13 (тринадцять) років з конфіскацією всього майна, що належить йому на праві приватної власності.
Строк відбування покарання ОСОБА_8 ухвалено рахувати з моменту фактичного затримання.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили ОСОБА_8 у виді тримання під вартою залишено без змін.
Процесуальні витрати та речові докази відсутні.
Оскаржуваним вироком ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення за наступних обставин.
У період протягом липня-серпня 2022 року (більш точного часу встановити з об'єктивних причини не виявилося можливим), ОСОБА_8 , будучи громадянином України, усвідомлюючи здійснення відкритої російської агресії, яка розпочалася приблизно о 04:00 годині ранку 24.02.2022 року повномасштабним російським військовим вторгненням на територію України, метою якого є повалення конституційного ладу, територіальної цілісності та захоплення території України, усвідомлюючи російську агресію проти України, з метою переслідування своїх особистих інтересів, перебуваючи на території селища міського типу Новопсков Старобільского району Луганської області, маючи умисел на зайняття посади в органах окупаційної влади в смт. Новопсков Старобільского району Луганської області, та реалізуючи його, вступив в злочинну змову з окупаційними військами російської федерації і представниками так званої «лнр», та отримавши від них пропозицію на зайняття посади в адміністративному органі окупаційної влади в смт. Новопсков Старобільского району Луганської області, в порушення вимог Конституції та Законів України добровільно, умисно погодився на вказану пропозицію.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_8 у липні-серпні 2022 року (більш точного часу встановити з об'єктивних причини не виявилося можливим), будучи громадянином України, перебуваючи на території смт. Новопсков Старобільского району Луганської області, діючи зі своїх особистих мотивів та бажання, погоджуючись на пропозицію представників окупаційної адміністрації держави-агресора - російської федерації та представників незаконних збройних формувань так званої «лнр», умисно, добровільно зайняв посаду «начальника відділу культури, молоді та спорту адміністрації Новопсковського району луганської народної республіки», тобто посаду пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора - «адміністрації Новопсковського району лнр», що діє на території Старобільського району Луганської області.
Дії обвинуваченого ОСОБА_8 кваліфіковані за ч. 5 ст. 111-1 КК, як добровільне зайняття громадянином України посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі до окупаційної адміністрації держави-агресора.
Вирок суду першої інстанції ухвалено за результатами розгляду в порядку спеціального судового провадження, за відсутності обвинуваченого ОСОБА_8 (in absentia).
В апеляційній скарзі захисник порушує питання про скасування вироку суду, як незаконного та необґрунтованого через невідповідність висновків викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження та недоведеності стороною обвинувачення наявності в діях ОСОБА_8 складу злочину, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що під час судового розгляду не встановлено жодних належних та допустимих доказів для визнання ОСОБА_8 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК із дотриманням стандарту доказування «поза розумним сумнівом».
Під час розгляду справи судом першої інстанції допитані свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які не повідомили інформації, яка б мала відношення до встановлення обставин кримінального правопорушення.
Свідки не змогли зазначити дату, час та місце вчинення кримінального правопорушення. Не повідомили чи дійсно ОСОБА_8 мав умисел на зайняття посади «начальника відділу культури, молоді та спорту адміністрації Новопсковського району лнр». Також не змогли надати суду відомості про те, чи вступав обвинувачений у злочинну змову з представниками так званої «лнр», чи отримував від представників окупаційної влади пропозиції на зайняття посад, чи добровільно та умисно погодився на пропозицію і чи займав дійсно будь-які посади в органах окупаційної влади.
Також вказані свідки не змогли повідомити суду з якого часу ОСОБА_8 займає посаду в окупаційній владі, що саме входить до його посадових обов'язків, чи добровільно він її займає. Жоден зі свідків особисто з ОСОБА_8 не спілкувався, і останній будь-яких відомостей їм не повідомляв.
Повідомлені свідками відомості ґрунтуються лише на припущеннях, такі відомості стали відомі їм зі слів третіх осіб або ж вже безпосередньо від працівників правоохоронних органів під час проведення слідчих дій.
Внаслідок того, що сторона обвинувачення при розгляді справи судом першої інстанції не забезпечила належне повідомлення ОСОБА_8 про судовий розгляд кримінального провадження, суд об'єктивно позбавлений можливості встановити чи дійсно останній вчинив інкриміноване діяння, якщо вчинив, то чи добровільно.
На підставі наведеного захисник просить вирок Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2025 року скасувати, постановити новий, яким виправдати ОСОБА_8 у зв'язку з недоведеністю скоєння ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК.
Прокурор відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Луганської обласної прокуратури ОСОБА_11 подала до суду заперечення на апеляційну скаргу захисника, в яких навела доводи на спростування апеляційних тверджень адвоката та просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а вирок суду - без змін.
Відповідно до положень статті 5 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції», ч.3 ст.12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», пункту 2 Прикінцевих положень Закону України № 119-VIII від 15.01.2015 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо невідворотності покарання осіб, які переховуються на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції» та пункту 20-1 Розділу XІ Перехідних положень КПК України про дату, час і місце апеляційного розгляду на 30 жовтня 2025 року обвинувачений ОСОБА_8 , як особа, яка перебуває на тимчасово окупованій території України, був належним чином повідомлений у спосіб, визначений статтями 135 та 297-5 КПК, шляхом опублікування судової повістки про виклик до апеляційного суду у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме у газеті Кабінету Міністрів України «Урядовий кур'єр» № 210 (8135) від 15 жовтня 2025 року та на офіційних веб-сайтах Дніпровського апеляційного суду і Офісу Генерального прокурора. Отже обвинувачений вважається належним чином повідомленим про судове засідання та його неявка, відповідно до ч.4 ст.405 КПК, не перешкоджає проведенню апеляційного розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення захисника, яка підтримала вимоги своєї апеляційної скарги та просила її задовольнити у повному обсязі, вислухавши думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту, вважала вирок суду законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно з положеннями ч.1 ст.404 Кримінального процесуального кодексу України (далі- КПК) суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року: «Кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
Однією із загальних засад кримінального провадження, передбачених п.10 ч.1 ст.7 та ст.17 КПК, є презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка визначає, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Розглянувши в порядку спеціального судового розгляду, за відсутності обвинуваченого (in absentia), кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 , суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК, за обставин, викладених у вироку, яке відповідає фактичним обставинам провадження, підтверджується дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами.
Відповідно до положень статті 84 КПК доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Згідно статей 85 та 86 КПК належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Згідно ч.ч.1,4 ст.95 КПК показання - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження.
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.98 КПК речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч.1 та п.3 ч.2 ст.99 КПК, документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об'єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
До документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, можуть належати, зокрема, складені в порядку, передбаченому цим Кодексом, протоколи процесуальних дій та додатки до них, а також носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовано процесуальні дії.
Як убачається з матеріалів провадження досудове розслідування та судовий розгляд справи проведені з дотриманням вимог кримінального процесуального закону. Істотних порушень закону, які б слугували підставою для скасування рішення суду першої інстанції не допущено, а висновки суду про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК при зазначених у вироку обставинах відповідає матеріалам провадження та ґрунтується на досліджених у судовому засіданні доказах.
До такого висновку суд першої інстанції дійшов на підставі аналізу: показань допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , фактичних даних, що містяться у протоколах огляду речей і документів, протоколах огляду інтернет-ресурсів, протоколах пред'явлення особи для впізнання, а також інших досліджених доказів, зміст яких детально відображено у вироку.
У своєму рішенні суд навів конкретні докази, які переконливо доводять справедливість засудження ОСОБА_8 .
Так, під час допиту у суді першої інстанції свідок ОСОБА_9 пояснив, що з обвинуваченим вони разом навчалися, раніше дружили, зараз не підтримують зв'язок. Влітку 2022 року у телеграм-каналі окупаційної влади бачив відео за участю обвинуваченого ОСОБА_8 з окупантами, який призначений начальником відділу молоді і спорту окупаційної адміністрації. Свідок виїхав з окупації 23.03.2022. Виїхати з окупованої території можливість була. До виїзду ОСОБА_8 працював тренером у ДЮСШ та мав ФОП із забезпечення безпеки на місцевому ринку. Він спортсмен, нормальна людина. Обвинувачений мав деяку симпатію до «руського міру», так як у нього є знайомі, які брали участь у бойових діях на боці «лнр», а також у нього в росії була рідня. Обвинувачений жив з матір'ю в с.Риб'янцеве, а після окупації одружився, хвалився своїм життям в окупації, отриманням паспорта.
На думку свідка обвинувачений ОСОБА_8 посаду в окупаційній адміністрації зайняв однозначно добровільно, так як він мав проросійські переконання. Зі слів батьків, які залишилися на окупованій території, на співпрацю пішли лише ті особи, які цього бажали. Навіть не всіх бажаючих співпрацювати, взяли на посади. Йому відомо приблизно про десять колег, які після окупації виявили бажання працювати далі на посадах у поліції, але їм окупанти відмовили і звільнили.
Допитаний місцевим судом свідок ОСОБА_10 пояснив, що з обвинуваченим знайомий приблизно з 2019 року. Він працював у ОСОБА_12 , а ОСОБА_8 був місцевим мешканцем у с. Риб'янцеве, перетиналися на змаганнях з футболу. Він працював на місцевому підприємстві "Дніпротрансгаз", а потім охоронцем на продовольчому ринку "Троянда". Після окупації Новопскова ОСОБА_8 добровільно обійняв посаду начальника відділу молоді та спорту окупаційної адміністрації, про що свідку стало відомо з інтернет-ресурсів. Так як він поліцейський, то після евакуації він моніторив соціальні мережі, інтернет з метою документування злочинної діяльності колаборантів. Свідок залишив ОСОБА_13 04.03.2022, евакуація була організована головою селищної ради ОСОБА_14 . Інформація про це була розповсюджена і багато хто евакуювався у такий спосіб. Особисто зі ОСОБА_8 не спілкувався, лише разом займалися спортом. Про його посаду знає з дописів у публікаціях з мережі Інтернет на окупаційних сайтах. Про факти примусу осіб до співпраці з боку окупантів свідку не відомо. Про такі випадки свідку не повідомила жодна особа, із ким він спілкувався з тих, хто залишився в окупації чи виїхав. Свідок зазначив, що упевнений, що ОСОБА_8 обійняв посаду в окупаційній адміністрації добровільно, так як він був не реалізований у житті, у свої 35 років видатних досягнень не має, не має ні сім'ї, ні кар'єри. Причиною співпраці ОСОБА_8 з окупантами, на думку свідка, стали особисті амбіції обвинуваченого. Які службові обов'язки виконує зараз ОСОБА_8 свідку достовірно не відомо.
На підтвердження встановлених обставин щодо винуватості ОСОБА_8 , крім наведених вище показань, судом першої інстанції також враховано дані, що містяться у наступних доказах, досліджених під час судового розгляду, зокрема у:
- протоколі огляду від 02.08.2022, згідно якого була оглянута інформація, розміщена в соціальній мережі «Телеграм» ІНФОРМАЦІЯ_2 о 15:07 год. телеграмканалом «Администрация Новопсковского района луганской народной республики» за посиланням https://t.me/novopskovlnr/742. На сторінці розміщене повідомлення про те, що 14 липня 2022 року працівники культури, бібліотеки, музею та школи Новопсковського району лнр приймали колег з Луганська, темою стали робочі питання з організації роботи секцій, з надання організаційно-методичної і практичної допомоги установам сфери культури. Під повідомленням є фотозображення, на якому встановлено ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який одягнений у темно-сині штани, чоботи та темно-сіру сорочку з коротким рукавом (т. 2 а.п. 75-81);
- протоколі огляду від 17.08.2022, відповідно до якого переглянуто інформацію, розміщену у відкритому доступі у мережі Інтернет за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 за яким виявлено веб-сторінку з назвою (мовою оригіналу) «Официальный сайт администрации Новопсковского района луганской народной республики». На сторінці виявлено розділ «Структура», де під порядковим номером 17 значиться (мовою оригіналу): «отдел культуры, молодежи и спорта» штатом 4 одиниці (т. 2 а.п. 88-95);
- протоколі огляду від 17.08.2022, відповідно до якого була оглянута інформація, розміщена у відкритому доступі у мережі Інтернет за посиланням https://novopskov.su, за яким виявлено веб-сторінку з назвою (мовою оригіналу) «Официальный сайт администрации Новопсковского района луганской народной республики». На цій сторінці виявлено сторінку під назвою (мовою оригіналу): «Работники культуры Новопсковского района лнр приняли участие в областном конкурсе среди культурно-досуговых учреждений воронежской области» та повідомлення, розміщене 12.08.2022 о 13:38 год., в якому мова йде про те, що 11 серпня делегація працівників культури Новопсковського району луганської народної республіки взяли участь в обласному конкурсі, мовою оригіналу «Дом культуры. Шаг в будущее» з фотозображеннями, на яких в числі інших ідентифікований начальник відділу культури, молоді та спорту т.зв. адміністрації Новопсковського району луганської народної республіки громадянин ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (т. 2 а.п. 96-103);
- протоколі огляду від 17.08.2022, згідно відповідно до якого була оглянута інформація, розміщена у відкритому доступі у мережі Інтернет за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_5 за яким виявлено Інтернет-сторінку під назвою (мовою оригіналу) « ІНФОРМАЦІЯ_6 » на сайті з назвою (мовою оригіналу) «РИА воронеж». На вказаній сторінці міститься повідомлення, розміщене 12.08.2022 з фотозображеннями, на яких серед інших ідентифікований начальник відділу культури, молоді та спорту т.зв. адміністрації Новопсковського району луганської народної республіки громадянин ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . У повідомленні зокрема, мова йде про те, що крім бібліотеки, луганська делегація під головуванням керівника відділу культури, спорту і молоді ОСОБА_15 відвідала клуби та будинки культури селища Давидівка, сіл Вознесенівка, Єрмолівка, Дракине, Добрине, Нижньомар'їне і Почепське. Андрій Скороход відзначив про отримання досвіду, познайомившись з роботою культурно-дозвіллєвих установ Лискинського району і сподівався на подальшу співпрацю (т.2 а.п. 104-110);
- протоколі огляду від 19.08.2022, згідно якого оглянуто інформацію, розміщену у соціальній мережі «Телеграм» ІНФОРМАЦІЯ_7 о 16:58 год. телеграмканалом « ОСОБА_16 » за посиланням https://t.me/marrgalprofficial/1578. На цій сторінці наявні фотозображення, на яких серед інших ідентифікований начальник відділу культури, молоді та спорту т.зв. адміністрації Новопсковського району луганської народної республіки громадянин ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також повідомлення про те, що 16 серпня департамент культури воронезької області відвідав Марківський район для зустрічі і взятті участі в методичній нараді з представниками шкіл мистецтв і начальниками відділів культури адміністрації Марківського району «лнр», також взяли участь сусідні райони: ОСОБА_17 і Мелівський - начальники відділів і директора шкіл (т. 2 а.п. 111-118);
- протоколі пред'явлення особи для впізнання від 22.08.2022 за участю свідка ОСОБА_9 , якому пред'явлено для впізнання фотознімки осіб чоловічої статі. Перед пред'явленням особи для впізнання у свідка попередньо з'ясовано, чи може він впізнати ОСОБА_8 , на що свідок відповів позитивно та пояснив, що може впізнати за сукупністю ознак його зовнішності. Потім свідку пред'явлені для впізнання фотознімки, свідок на фотознімку під № 2 впізнав зображену особу як ОСОБА_8 за загальними ознаками зовнішності, такими як форма обличчя, формою носа, волосся, залисини (т. 2 а.п. 126-129);
- протоколі пред'явлення особи для впізнання від 23.08.2022, відповідно до якого свідку ОСОБА_10 пред'явлено для впізнання фотознімки осіб чоловічої статі. Перед проведення слідчої дії у свідка з'ясовано, чи може він впізнати ОСОБА_8 , на що свідок відповів позитивно та пояснив, що може впізнати його за сукупністю ознак зовнішності. У подальшому свідку пред'явлені для впізнання фотознімки, після чого свідок на фотознімку під № 2 впізнав зображену особу як ОСОБА_8 за загальними ознаками зовнішності, такими як форма обличчя, формою носа, волосся, залисини (т. 2 а.п. 130-133);
- протоколі огляду від 25.08.2022, згідно якого був оглянутий сайт «Луганский информационный центр», на якому 16.03.2022 о 14:29 год. опубліковано повідомлення під назвою (мовою оригіналу): «указ главы лнр о руководстве деятельностью исполнительных органов государственной власти луганской народной республики». Вказаний «указ» містить таке (мовою оригіналу): «1. Установить, что глава луганской народной республикио существляет руководство деятельностью следующих исполнительных органов государственной власти луганской народной республики: … администрации Новопсковського района луганской народной республики» (т. 2 а.п. 139-149);
- протоколі огляду від 25.08.2022, згідно якого був оглянутий сайт «Луганский информационный центр», на якому 03.03.2022 о 13:18 год. опубліковано повідомлення під назвою (мовою оригіналу): «указ главы лнр об образовании администрации городов и районов луганской народной республики». Відповідно до п. 1.7 вказаного документа окупаційною владою т.зв. «лнр» було утворено «адміністрацію Новопсковського району», а згідно з п. 2 «указу» «адміністрацію Новопсковського району» віднесено до переліку «виконавчих органів державної влади» т.зв. «лнр». Відповідно до п. 3 «указу» керівництво діяльністю «адміністрації Новопсковського району» т.зв. «лнр» здійснює «голова» т.зв. «лнр» (т. 2 а.п. 150-161);
- протоколі огляду від 21.06.2023, відповідно до якого за участю спеціаліста ОСОБА_18 оглянуто фотознімки, виявлені в месенджері «Телеграм» на каналі « ОСОБА_19 » за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_8 під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_9 », в якому місяться такі реквізити: «24 октября 2022 г № НОМЕР_1 пгт ОСОБА_13 » (т. 3 а.п. 35-37);
- протоколі огляду від 21.06.2023, відповідно до якого за участю спеціаліста ОСОБА_18 оглянуто публікацію, що містить один фотознімок, яка виявлена в месенджері «Телеграм» на каналі « ОСОБА_19 » за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_8 і в якій мова йде про те, що «є цікавий документ з засідухи місцевої «влади», в якому начальнику відділу культури доручають обмежити доступ населенню до Інтернету, а також заборонених в республіці Фейсбук, Твіттер, Ватсап, свободу слова вже заборонили, на черзі Інтернет, цим начальником є ОСОБА_8 (т. 3 а.п. 38-40);
- протоколі огляду від 21.06.2023, згідно якого за участю спеціаліста ОСОБА_18 оглянуто публікацію з шістьма фотознімками, що розміщені в соціальній мережі «Телеграм» під назвою (мовою оригіналу): « ІНФОРМАЦІЯ_10 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_11 В публікації мова йде про те, що 28-30 жовтня у Воронежі відбулося декілька заходів і делегація луганської народної республіки також взяла участь в культурних зустрічах в складі, зокрема, начальника відділу культури, молоді та спорту адміністрації Новопсковського району ОСОБА_8 (т. 3 а.п. 41-43);
- протоколі огляду від 21.06.2023, відповідно до якого за участю спеціаліста ОСОБА_18 оглянуто публікацію з одним фотознімком, розміщеної в соціальній мережі «Телеграм» під назвою (мовою оригіналу): «Администрация Новопсковского района луганской народной республики» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_12 В публікації мова йде про те, що кожного року 14 червня відзначається Всесвітній день донора крові і 2023 рік не став виключенням. На фотознімку зафіксовано чоловіка, який тримає в руках документ з написом (мовою оригіналу): «Справка № 237 о предоставлении донорам льгот. Выдана донору ОСОБА_20 . 14.06.2023» (т. 3 а.п. 44-46).
Вищенаведені показання свідків та письмові докази у кримінальному провадженні, в їх взаємозв'язку та сукупністю, повністю доводять вину обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.111-1 КК, а суд першої інстанції оцінюючи в сукупності всі докази по провадженню, прийшов до обґрунтованого висновку про те, що вони є належними, допустимими і достатніми, та такими, що в повній мірі доводять вину обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. Ці докази ретельно досліджені під час судового засідання та цілком обґрунтовано і мотивовано покладені в основу ухваленого по справі обвинувального вироку.
Підстав вважати недопустимими докази у кримінальному провадженні, на підставі яких суд дійшов висновку про винність ОСОБА_8 апеляційний суд не знаходить, адже суд першої інстанції, згідно із положеннями ст. 94 КПК, під час ухвалення вироку за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінював кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку.
На переконання колегія суддів покази свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 узгоджуються між собою та підтверджуються письмовими доказами, яким судом надано належну оцінку, а тому правомірно покладені в основу вироку суду. При цьому підстав ставити під сумнів правдивість показань зазначених свідків не було у суду першої інстанції, та не вбачає таких підстав й апеляційний суд, оскільки усі вони давали суду показання під присягою будучи попередженими про кримінальну відповідальність за ст.ст.384, 385 КК.
Аналізуючи апеляційні доводи захисника про те, що вина ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого злочину не доведена, що допитані судом свідки не повідомили дату, час та місце вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; чи вступав останній у злочинну змову з представниками так званої “лнр», чи отримував від представників окупаційної влади пропозиції на зайняття посад, чи добровільно погодився на пропозицію і чи дійсно зайняв будь-яку посаду в органах окупаційної влади; що повідомлені свідками відомості ґрунтуються на припущеннях і стали відомі їм зі слів третіх осіб, колегія суддів вважає їх неспроможними виходячи з наступного.
Так, за ч. 5 ст. 111-1 КК, серед іншого, передбачена відповідальність за добровільне зайняття громадянином України посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі, в окупаційній адміністрації держави-агресора.
Верховний суд у своїх постановах неодноразово наголошував, що лише самого факту добровільного зайняття громадянином України такої посади достатньо для кваліфікації відповідних дій за ч.5 ст. 111-1 КК (постанова від 13.02.2025 у справі № 185/2163/23, постанова від 31.01.2024 у справі № 638/5446/22)
Окупаційна адміністрація Російської Федерації це сукупність державних органів і структур, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб'єктів адміністративних послуг (п. 6 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод та правовий режим на тимчасово окупованій території України»).
У складі цього правопорушення важливим для кваліфікації є місце його вчинення - тимчасово окупована територія України.
У кримінальному праві добровільним вважається діяння, яке вчинено при можливості вибрати декілька варіантів поведінки, з урахуванням сукупності обставин, які можуть виключати кримінальну протиправність за приписами статей 39, 40 КК, однак яких суд першої інстанції у цьому кримінальному провадженні не встановив.
Організаційно-розпорядчі обов'язки - це обов'язки зі здійснення керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності.
Адміністративно-господарські обов'язки - це обов'язки з управління чи розпорядження державним, колективним або приватним майном.
Доводи захисника про те, що допитані свідки не повідомили, чи дійсно ОСОБА_8 мав умисел на найняття посади “начальника відділу культури, молоді та спорту адміністрації Новопсковського району лнр», чи добровільно та умисно він погодився на пропозицію представників окупаційної влади і чи займав дійсно якісь посади в органах окупаційної влади, колегія суддів уважає необґрунтованими.
Дослідивши наведені вище докази, суд не знайшов підтвердження того, що ОСОБА_8 був вимушений зайняти зазначену вище посаду та діяв під фізичним чи психічним примусом з боку осіб, які представляли іноземну державу - росію.
Так, показаннями свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 підтверджується саме добровільне зайняття ОСОБА_8 посади «начальника відділу культури, молоді та спорту адміністрації Новопсковського району луганської народної республіки» та за відсутності фізичного чи психічного примусу.
Зокрема свідок ОСОБА_9 повідомив суду, що влітку 2022 року в телеграмканалі окупаційної влади бачив відео за участю ОСОБА_8 разом з окупантами, де повідомлялось, що останній призначений начальником відділу молоді і спорту окупаційної адміністрації. ОСОБА_8 мав симпатію до “руського міра», мав проросійські переконання, хвалився своїм життям на окупованій території, отриманням паспорта. Його знайомі брали участь у бойових діях на боці “лнр». На переконання свідка ОСОБА_8 зайняв посаду в окупаційній адміністрації виключно добровільно. Зі слів батька, який залишився на окупованій території, свідку відомо, що на співпрацю йшли лише ті, хто цього бажав, навіть не всіх бажаючих співпрацювати окупаційна влада взяла на роботу.
Свідок ОСОБА_10 повідомив, що з інтернет-ресурсів йому стало відомо, що після окупації Новопскова ОСОБА_8 добровільно обійняв посаду начальника відділу молоді та спорту окупаційної адміністрації. Оскільки свідок є поліцейським, після евакуації моніторив соціальні мережі, інтернет з метою документування злочинної діяльності колаборантів. Про факти примусу осіб до співпраці з боку окупантів свідку не відомо. Про такі випадки свідку не повідомила жодна особа, із ким він спілкувався з тих, хто залишився в окупації чи виїхав. Свідок зазначив, що упевнений, що ОСОБА_8 обійняв посаду в окупаційній адміністрації добровільно, так як він був не реалізований у житті, у свої 35 років видатних досягнень не має, не має ні сім'ї, ні кар'єри.
Як свідок ОСОБА_9 , так і свідок ОСОБА_10 вказали, що місцевою владою у березні 2022 було організовано евакуацію населення, інформація про нею була розповсюджена різними способами, багато хто скористався цією можливістю і виїхав. Натомість ОСОБА_8 такого бажання не виявив.
Також з показань свідків убачається відсутність факту примушування місцевого населення з боку окупантів займати відповідні посаді в окупаційній адміністрації держави-агресора.
Сукупністю наведених пояснень свідків та досліджених судом письмовими матеріалами підтверджується добровільне виконання обвинуваченим ОСОБА_8 організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на посаді “начальника відділу культури, молоді та спорту адміністрації Новопсковського району луганської народної республіки» у період липня - серпня 2022 року.
Захисник вказує, що свідки не надали суду відомостей про те, чи добровільно ОСОБА_8 зайняв посаду “начальника відділу культури, молоді та спорту окупаційної адміністрації лнр», однак це твердження спростовується наведеними вище показами свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Одночасно колегія суддів зауважує, що стороною захисту не надано доказів того, що ОСОБА_8 не мав можливості відмовитися від цієї посади, та не встановлено факту застосування до ОСОБА_8 будь-якого психічного чи фізичного примусу, не названо осіб, які здійснювали на обвинуваченого тиск та жодним чином не конкретизовано наведених у апеляційній скарзі доводів з цього приводу.
З урахуванням вищенаведеного судом першої інстанції цілком обґрунтовано встановлено, що обвинувачений ОСОБА_8 у липні-серпні 2022 року добровільно зайняв посаду “начальника відділу культури, молоді та спорту адміністрації Новопсковського району луганської народної республіки».
Твердження захисника про те, що повідомлені свідками відомості ґрунтуються на припущеннях та стали відомі їм зі слів третіх осіб або від працівників поліції - є надуманими, оскільки свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 пояснювали, що вони тривалий час були знайомі з обвинуваченим, вони особисто в інтернет ресурсах побачили повідомлення про те, що ОСОБА_8 зайняв відповідну посаду окупаційної адміністрації, а також про здійснення ним відповідної посаді діяльності.
На переконання колегії суддів сукупністю всіх обставин вчиненого діяння доведені зміст і спрямованість умислу обвинуваченого ОСОБА_8 на вчинення дій, необхідних для зайняття у липні - серпні 2022 року посади “начальника відділу культури, молоді та спорту адміністрації Новопсковського району луганської народної республіки» у структурі окупаційної адміністрації держави-агресора, що створена представниками держави-агресора РФ на тимчасово окупованій території смт Новопсков Старобільского району Луганської області, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій. При цьому судом вірно враховано, що обвинувачений вчиняв інкриміновані дії свідомо, добровільно, без будь-якого примусу, маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань і життєвого досвіду не міг не розуміти незаконності вчинених ним дій. Отже апеляційні доводи сторони захисту про те, що матеріалами справи не підтверджено дату, час та місце вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, наявності в його діях умислу на зайняття відповідної посади та добровільності його дій є неспроможними та не заслуговують на увагу. В поданій апеляційній скарзі скаргах сторона захисту не навела доводів, які б спростовували зазначені висновки суду, на цих підставах апеляційний суд відхиляє такі доводи сторони захисту.
Наведене у своїй сукупності свідчить про наявність в діях складу злочину, передбаченого ч.5 ст. 111-1 КК, тому підстав вважати його необґрунтовано засудженим колегія суддів не вбачає. Тому доводи апеляційної скарги захисника про недоведеність вини обвинуваченого ОСОБА_8 у вчинені інкримінованого йому злочину слід визнати безпідставними.
Що стосується посилань захисника на те, що сторона обвинувачення при розгляду справи судом не забезпечила належне повідомлення ОСОБА_8 про судовий розгляд кримінального провадження, що у свою чергу позбавило суд об'єктивно встановити, чи дійсно останній вчинив інкриміноване діяння, колегія суддів уважає їх помилковими та зауважує на наступних обставинах.
На підставі аналізу матеріалів кримінального провадження вбачається, що судовий розгляд кримінального провадження № 12022131510000030 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК у суді першої інстнації було проведено за відсутності обвинуваченого (in absentia), відповідно до ухвали Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 26.02.2024 в порядку спеціального судового провадження (т.1 а.п.103-105).
Зазначена обставина була обумовлена тим, що обвинувачений ОСОБА_8 переховувався від суду, не з'являвся в підготовчі судові засідання до суду першої інстанції, з метою ухилення від кримінальної відповідальності перебуває на тимчасово окупованій території Луганської області, оголошений у розшук та обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК, за яким допускається спеціальне судове провадження.
При цьому, обвинувачений ОСОБА_8 всіма наявними у розпорядженні суду першої інстанції засобами, передбаченими КПК, викликався для участі в судовому розгляді кримінального провадження стосовно нього, зокрема, шляхом публікації відповідних судових сповіщень на офіційному веб-сайті Васильківського районного суду Дніпропетровської області, офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора та шляхом публікації у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження (газета «Урядовий кур'єр»).
Положеннями абз. 8 ч. 3 ст. 323 КПК передбачено, що з моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті суду обвинувачений вважається належним чином ознайомленим з її змістом.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові ККС у складі ВС від 01.04.2021 у справі №759/2992/17 (провадження №51-3360 км20), згідно якої особа вважається належним чином ознайомленою зі змістом судових повісток, а отже, обізнаною про здійснюване судом щодо неї кримінальне провадження в порядку ч. 3 ст. 323 КПК (in absentia), якщо місцевий суд повідомляв їй про судові засідання (у тому числі, про судове засідання, на якому було проголошено вирок) шляхом розміщення оголошення на веб-порталі «Судова влада України» та в газеті «Урядовий кур'єр».
Відтак, в даному випадку суд апеляційної інстанції констатує, що місцевим судом були використані всі передбачені кримінальним процесуальним законом можливості для дотримання прав обвинуваченого ОСОБА_8 на доступ до правосуддя та на захист, з огляду на факт здійснення в даному випадку спеціального судового провадження, судовий розгляд кримінального провадження проводився за участю захисника, з дотриманням принципу змагальності процесу, а неможливість забезпечення участі обвинуваченого у судовому засіданні, на яку посилається захисник в поданій апеляційній скарзі як на підставу для скасування вироку, була обумовлена об'єктивними причинами, пов'язаними із переховуванням ОСОБА_8 від суду на тимчасово окупованій території України, а також його небажанням бути особисто присутнім під час судового розгляду.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях підкреслив, що суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені в даній справі, були вивчені і була надана конкретна чітка відповідь на аргументи, які є вирішальними для вирішення справи (справи «Ван де Хурк проти Нідерландів», §61, «Болдеа проти Румунії», §30, «Морейра Феррейра проти Португалії», § 84).
З огляду на вищезазначене, судом першої інстанції з достатньою повнотою перевірено всі доводи сторони захисту в судовому засіданні, зроблено аналіз доказів. У своїх висновках суд навів належні мотиви, з яких взяв до уваги одні докази і відхилив інші, та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому злочину, з чим погоджується й колегія суддів.
При цьому місцевий суд дотримався вимог ст. 10 КПК, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов'язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання сторін кримінального провадження вирішені судом у відповідності до вимог КПК.
Суд першої інстанції, з'ясувавши передбачені ст. 91 КПК обставини, що належать до предмета доказування, встановив факт наявності суспільно небезпечного діяння й обґрунтовано визнав доведеною винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 111-1 КК.
Фактичні дані, які покладено в основу вироку і на яких ґрунтується обвинувачення ОСОБА_8 отримано в порядку, визначеному КПК, вони узгоджуються між собою, були предметом безпосереднього дослідження суду, не викликають сумніву в законності їх збирання (формування) та процесуального закріплення. Тому ці дані в силу ст. 84 КПК є доказами у кримінальному провадженні.
Вищенаведені докази були досліджені судом першої інстанції з дотриманням вимог кримінального процесуального закону та їх обґрунтовано покладено в основу вироку, оскільки вони є належними, допустимими та достатніми.
Даних, які б свідчили про наявність при розслідуванні кримінального провадження та його розгляді судом першої інстанції істотних порушень норм кримінального процесуального закону, які б тягли за собою безумовне скасування вироку, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Водночас апеляційний суд уважає за необхідне акцентувати увагу захисника на положення ст. 407 КПК, якими визначено повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги та відсутності процесуальної можливості ухвалення апеляційним судом виправдувального вироку, як про це просить адвокат. Тому такі вимоги не ґрунтуються на вимогах закону та задоволені бути не можуть.
Підсумовуючи вищенаведене колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_7 є необґрунтованою та задоволенню не підлягає, а вирок Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2025 року щодо ОСОБА_8 є законним, обґрунтованим та відповідає вимогам ст.370 КПК, підстави для його скасування відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407 та 418, 419 КПК, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , подану в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення, вирок Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2025 року щодо ОСОБА_8 , за ч.5 ст. 111-1 КК - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після її оголошення, але на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4