Справа №: 398/3865/25
провадження №: 2/398/2450/25
Іменем України
"29" жовтня 2025 р. м. Олександрія
Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі: головуючого судді Шинкаренко І.П, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Кіровоградський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
ОСОБА_1 звернувся до Дочірнього підприємства «Кіровоградський облавтодор» ВАТ «Державна Акціонерна Компанія «Автомобільні Дороги України», в якому просить стягнути з відповідача на його користь нараховану, але не виплачену заробітну плату за жовтень 2024 року у розмірі 9856,88 грн, листопад 2024 року - 17069,99 грн, грудень 2024 року - 11913,86 грн, січень 2025 року - 10088,03 грн, лютий 2025 року - 7024,51 грн, березень 2025 року - 15247,40 грн, всього на суму 71200,67 грн, а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, з моменту звільнення до дня прийняття судом рішення, який станом на день подачі заяви до суду.
В обґрунтування позову зазначає, що з 13 червня 2017 року по 27 березня 2025 року він працював на посаді робітник четвертого розряду в дільниці дорожніх робіт виробничої бази філії «Олександрійська ДЕД» дочірнього підприємства «Кіровоградський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України». В день звільнення роботодавець не видав письмового повідомлення про нараховані/виплачені суми при звільненні, не провів розрахунок у строки, визначені ст. 116 КЗпП України. У зв'язку з несвоєчасним розрахунком із звільненим працівником, відповідач повинен виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. На запит позивача відповідач надав довідку про доходи від 27 травня 2025 року № 32, де зазначена сума заборгованості за період з 01 жовтня 2024 року по 27 березня 2025 року у розмірі 71200,67 грн. При обчисленні середньої заробітної плати позивач взяв до розрахунку заробітну плату за лютий-березень 2025 року у розмірі 22271,91 грн, 59 відпрацьованих календарних днів за останні два місяці роботи та обчислив середньоденну заробітну плату у розмірі 377,49 грн. Кількість днів затримки виплати визначив з квітня 2025 року по 30 червня 2025 року (91 день) та обчислив суму середньої заробітної плати за час затримки (до звернення до суду із позовом) у розмірі 34351,29 грн.
Ухвалою судді від 14 липня 2025 року провадження по зазначеній справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву, пред'явлення зустрічного позову.
Відповідач, належним чином повідомлений про наявність справи у суді шляхом надсилання копії ухвали про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви та доданими до неї документами за адресою місцезнаходження, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, правом на подання відзиву не скористався, будь-яких заяв чи клопотань до суду не подавав.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у відповідності до положень ч. 5 ст. 279 ЦПК України до суду не надійшло.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Справа призначена до судового розгляду.
З врахуванням вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані докази, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 з 13 червня 2017 року перебував у трудових відносинах з Філією «Олександрійська ДЕД» Дочірнього підприємства «Кіровоградський облавтодор» та працював дорожнім робітником четвертого розряду в дільниці дорожніх робіт виробничої бази філії, 27 березня 2025 року звільнений за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_1 .
Згідно із довідкою про доходи, виданою Філією «Олександрійська дорожньо-експлуатаційна дільниця» Дочірнього підприємства «Кіровоградський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» від 27 травня 2025 року, загальна сума заборгованості роботодавця перед ОСОБА_1 за період з 01 жовтня 2024 року по 27 березня 2025 року станом на 27 травня 2025 складає 71200,67 грн.
Таким чином, при звільненні з ОСОБА_1 не проведено повний розрахунок належних йому сум при звільненні.
Згідно зі ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу (ч. 1 ст. 94 КЗпП України, ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці»).
Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата (ч. 1 ст. 115 КЗпП України).
Аналогічне визначення заробітної плати міститься у ст. 24 Закону України «Про оплату праці».
Роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (ст. 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені ст. 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника (ч. 1 ст. 47 КЗпП України).
При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму (ст. 116 КЗпП України).
Згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Статтею 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів.
Згідно зі ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи виникає спір.
Судом встановлено, що в порушення вимог ст.ст.47, 116 КЗпП України з позивачем не проведено кінцевий розрахунок із заробітної плати при звільненні і заборгованість з її виплати складає 71200,67 грн. При цьому відповідач не надав суду докази на спростування зазначеного.
У зв'язку з наведеним, суд дійшов висновку по обґрунтованість та доведеність позовних вимог щодо виплати суми заборгованості із заробітної плати при звільненні ОСОБА_1 , оскільки суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин, які відповідач також жодним чином не заперечив і не спростував.
Щодо вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з моменту його звільнення і по день прийняття судом рішення, суд зазначає наступне.
У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців (ч. 1 ст. 117 КЗпПУ).
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17 підтверджено, що згідно зі ст.116 КЗпП на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать, в разі невиконання обов'язку - наступає передбачена ст.117 КЗпП відповідальність.
Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 року у своїх висновках щодо застосування норм права про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні вказала на наступне. Середній заробіток за статтею 117 КЗпП України за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій) та є своєрідною санкцією для роботодавця за винні дії щодо порушення трудових прав найманого працівника. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати (справа № 755/12623/19).
Позивачем доведено факт того, що мало місце порушення законодавства про працю та у нього виникло право на стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Відповідачем зазначене не спростовано.
Здійснюючі власні розрахунки, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь суму середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з моменту його звільнення і по день прийняття судом рішення, виходячи з розміру середньоденної заробітної плати 377,49 грн. (заробітна плата за лютий 2025 року у розмірі 7024,51 грн. + заробітна плата за березень 2025 року у розмірі 15247,40 грн) /(59 відпрацьованих календарних днів за два останні календарні місця роботи).
Відповідно до п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку.
Конституційний Суд України в рішенні від 22.02.2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз'яснив, що за статтею 27 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно з висновком Постанови Верховного Суду України від 29.01.2014 року у справі за №6-144ц13, нездійснення роботодавцем виплати належних звільненому працівникові сум у день звільнення (стаття 116 КЗпП України) є підставою для стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, що передбачено статтею 117 КЗпП України. Після ухвалення судового рішення, видачі судового наказу про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.
Судом встановлено, що після звільнення ОСОБА_1 відповідач не провів з ним повного розрахунку та станом на 27 травня 2025 року мав заборгованість на загальну суму 71200, 67 грн. До розгляду справи по суті відповідач не надав до суду жодних відомостей, які б свідчили про здійснення ним розрахунку належних сум із ОСОБА_1 .
При розрахунку суми середнього заробітку за час затримки виплати належних ОСОБА_1 сум при звільненні, суд виходить з того, що середній заробіток працівника відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» визначається за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок).
З урахуванням норм зазначеного Порядку, суд виходить з того, що середньомісячна заробітна плата працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата.
Згідно з п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
З наявних матеріалів справи при обчисленні зазначених сум суд виходить з того, що заробітна плата позивача у лютому 2025 року складала 7024,51 грн, у березні - 15247,40 грн. Відомості про кількість відпрацьованих робочих днів (годин) відсутні, тому суд, застосовуючи загальну норму, встановлену ч. 1 ст. 52 КЗпП України, для розрахунку бере п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями.
За таких обставин обчислюючи середньоденну заробітну плату позивача, слід виходити з наведених даних: 22271,91 грн (заробітна плата за лютий і березень 2025 року) / 39 робочих днів (20 робочих днів у лютому і 19 робочих днів у березні (по дату звільнення - 27 березня 2025 року)) = 571,07 грн.
Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику,здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
У п. 62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц зазначено, що відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України треба розраховувати з дня, наступного за днем, коли роботодавець мав здійснити розрахунок з працівником.
За таких обставин з 28 березня 2025 року, тобто наступного для після звільнення позивача, у нього виникло право вимоги, а у відповідача - відповідний обов'язок сплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, передбачений ст. 117 КЗпП України
В той же час, у ч. 1 ст. 117 КЗпП України встановлено обмеження періоду такого відшкодування шістьма місяцями.
Отже, стягненню з відповідача підлягає середній заробіток за період з 28 березня 2025 року по 28 вересня 2025 року (в межах шестимісячного терміну).
Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 01.03.2017 у справі № 6-2807цс16 при обчисленні середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, якщо іншого не передбачено законодавством.
Таким чином, за період з 28 березня 2025 року по 28 вересня 2025 року припадає 131 робочий день, а тому середній заробіток згідно зі ст. 117 КЗпП України за цей час складає: 571,07*131 = 74810,17 грн.
Встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця. Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах.
Також суд зазначає, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 у справі № 682/3060/16-ц зроблено висновки: «Виплата працівникові середнього заробітку за час затримку розрахунку при звільненні є формою матеріальної відповідальності роботодавця, яка виникає у випадку вчинення ним порушення норм трудового законодавства. Тягар відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця».
Згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 р. у справі № 761/9584/15-ц (14-623цс18) метою ст.ст.116, 117 КЗпП України є захист майнових прав працівника у зв'язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
Таким чином, суд, враховуючи компенсаційний характер відповідальності роботодавця, встановленої ст. 117 КЗпП України, розмір несвоєчасно виплачених позивачеві відповідачем сум при звільненні, з метою захисту майнових прав працівника, вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки виплати сум при звільненні у розмірі 74810,17 грн.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що позивач на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, а тому на підставі ч. 6 ст. 141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути в дохід держави судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн (1211,20 грн*2 вимоги майнового характеру).
Згідно з вимогами ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць. У зв'язку з цим, рішення суду в цій частині підлягає негайному виконанню.
Керуючись ст.ст.116, 117 КЗпП України, ст.ст.10-13, 76-83, 133, 137, 139, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Кіровоградський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити.
Стягнути з Дочірнього підприємства «Кіровоградський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (ЄДРПОУ: 32039992, юридична адреса: 25015, м. Кропивницький, вул. Полтавська, б. 38), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі у розмірі 71200 (сімдесят одна тисяча двісті) гривень 67 копійок.
Стягнути з Дочірнього підприємства «Кіровоградський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (ЄДРПОУ: 32039992, юридична адреса:25015, м. Кропивницький, вул. Полтавська, б.38), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в загальному розмірі 74810 (сімдесят чотири тисячі вісімсот десять) гривень 17 копійок.
Стягнути з Дочірнього підприємства «Кіровоградський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (ЄДРПОУ: 32039992, юридична адреса:25015, м. Кропивницький, вул. Полтавська, б.38) в дохід держави судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 29 жовтня 2025 року.
Суддя І.П. Шинкаренко