Справа № 600/3860/24-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Маренич І.В.
Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.
03 листопада 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Моніча Б.С. Білої Л.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2025 року (ухвалене в м. Чернівці) у справі за адміністративним позовом ФОП ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2025 року позов задоволено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Позивач своїм правом, передбаченим, ст.ст. 300, 304 КАС України не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу.
Сьомий апеляційний адміністративний суд, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою-підприємцем, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця №9490183 Серія В00 від 30.06.1998 року.
З 01.01.2012 року є платником Єдиного податку, ставка єдиного податку 2 група, що підтверджується свідоцтвом платника єдиного податку Серія Б №331037 від 14.05.2012 року.
Відповідно до дублікату державного акту на право власності на земельну ділянку Серія ЯД №086444 від 15.10.2008 р. виданого взамін серії ЯД №084830 позивачу на праві власності належить земельна ділянка, кадастровий номер 7321585200:04:005:0034 у АДРЕСА_1 , площа 0,6146 га, цільове призначення: для обслуговування виробничо-складських приміщень.
На земельній ділянці кадастровий номер 7321585200:04:005:0034 розміщено складське приміщення, що складається з складського приміщення, офісу, огорожі та рампи, відповідно до наданої до позову інвентарної справи.
Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку Серія ЯЛ №829733 від 15.10.2011 р. позивачу на праві власності також належить земельна ділянка, кадастровий номер 7321585200:04:005:0049 у АДРЕСА_1 , площа 0,1941 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (для обслуговування нежитлової будівлі та комерційної діяльності).
На земельній ділянці кадастровий номер 7321585200:04:005:0049 стайня №16, яка використовується, як склад.
Судом встановлено, що позивач є платником єдиного податку, друга група, вид господарської діяльності: код КВЕД - 45.31 оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (основний); код КВЕД - 45.32 роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; код КВЕД - 46.74 оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткованням і приладдям до нього; код КВЕД - 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; код КВЕД - 47.99 інші види роздрібної торгівлі поза магазинами.
Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні обґрунтовується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України, а справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень Податкового кодексу України.
Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
За змістом підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строках та розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Справляння плати за землю створено відповідно до положень розділу XII ПК України.
Підпунктом 269.1.1 п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України встановлено, що платниками плати за землю є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв).
Статтею 270 цього Кодексу визначено, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Отже, обов'язок платника податку сплачувати плату за землю представлена у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.
Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки здійснюється з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності та користування земельною ділянкою оформлено відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження".
Питання переходу права власності на земельну ділянку у разі набуття права на житловий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на них, регулюються положеннями статей 120 Земельного кодексу України та 377 Цивільного кодексу України .
За змістом пункту 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю); дані сертифікатів на право на земельні частки (паї); рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв); дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї);
Згідно з пунктом 287.1 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Наведені положення чітко встановлюють, що до особи, яка набула права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені. Право власності та користування земельною ділянкою оформлено відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження", підставою для нарахування земельної ділянки є дані державного земельного кадастру.
Відповідно до пункту 291.3 статті 291 ПК України юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно звернутись до спрощеної системи оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, установленим главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Пункту 291.2 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Разом з ти, п. 269.2 статті 269 ПК України визначено особливості справляння податку суб'єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу.
Підпунктом 4 п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України встановлено, що платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності, зокрема, з податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм), позичку, на іншому праві користування) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.
Спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 Податкового кодексу України, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених главою І Розділу ХІV ПК України, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Основною умовою за якої земельний податок не нараховується, є використання земельних ділянок платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм), позичку, на іншому праві користування).
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, що викладена у постанові від 14.05.2020 року у справі № 826/13115/16, згідно з якою умовою несплати земельного податку за спрощеною системою оподаткування є те, що суб'єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності.
Таким чином, спрощена система оподаткування не звільняє суб'єкта господарювання від виконання податкових зобов'язань зі сплати податків, встановлених у пункті 297.1 статті 297 ПК України, а запроваджує інші умови, порядок та механізм їх сплати, а також встановлює можливість повернення їх сплати на загальних підставах у разі недотримання умов оподаткування за спрощеною системою. Умовою несплати земельного податку за отримання системою оподаткування є те, що суб'єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для ведення господарської діяльності.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена Верховним Судом України в постанові від 21 листопада 2023 року у справі № 813/4324/16.
Підпунктом 14.1.36. пункту 14.1. ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Отже, платники єдиного податку другої групи звільняються від сплати земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності. Головним фактором, який свідчить, що земельна ділянка використовується у господарській діяльності, - це використання її для отримання доходу чи іншої економічної вигоди. Тобто коли на земельній ділянці наприклад розміщені виробничі потужності (виробничі корпуси, цехи, складські приміщення).
Підставою для нарахування відповідачем спірного грошового зобов'язання по податку на землю за 2023 рік стала інформація наявна в базі даних контролюючого органу, на підставі якої було зроблено висновок про те, що позивач не використовує належну земельну ділянку у своїй господарській діяльності, що в свою чергу є підставою для нарахування відповідного податку.
Однак, з таким висновком відповідача суд не погоджується, враховуючи наступне.
Позивач є платником єдиного податку другої групи, що підтверджується свідоцтвом Серія НОМЕР_1 з 01.01.2012 року.
Відповідно до довідки №202 від 13.03.2023 року наданої Кадубівецькою сільською радою Чернівецького району Чернівецької області за результатами проведеного обстеження сільською радою підверджено здійснення позивачем на земельних ділянках, які знаходяться у село Кадубівці та належать позивачу належать на праві власності кадастровий номер 7321585200:04:005:0034 та кадастровий номер 7321585200:04:005:0049 - підприємницької діяльності.
Крім того, відповідно до змісту даної довідки органом місцевого самоврядування повідомлено позивача про те, що для скасування нарахованого земельного податку йому необхідно звернутися до суду.
З матеріалів справи встановлено, що основним видом діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (основний код) КВЕД - 45.31; роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів код КВЕД- 45.32; торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткованням і приладдям до нього код КВЕД - 46.74 оптова; неспеціалізована оптова торгівля код КВЕД - 46.90; інші види роздрібної торгівлі поза магазинами код КВЕД - 47.99.
Із долучених до справи фото вбачається, що на належних позивачу земельних ділянках розташовані виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями зберігання деталей та приладдя для автотранспортних засобів, залізні вироби, водопровідне і опалювальне устаткування і приладдя.
Отримані від здійснення підприємницької діяльності доходи були відображені позивачем у встановленому порядку в поданих податкових деклараціях за 2022 та 2023 рік.
Отже, враховуючи зазначене суд приходить до висновку, що позивачем належні йому земельні ділянки та розташовані на них об'єкти нерухомості використовуються при здійсненні своєї господарської діяльності, яка відповідає обраним ним видам діяльності, що є підставою відповідно до п.п. 4 п. 297.1 ст. 297 ПК України для звільнення його від сплати земельного податку за належні йому земельні ділянки.
Проте відповідач не надав доказів, які б спростовували встановлені судом обставини, фактично його висновки ґрунтуються на припущеннях, а не на фактах, встановлених допустимими доказами.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем належними та допустимими доказами не підтверджено того, що належні позивачу земельні ділянки: кадастровий номер 7321585200:04:005:0034 у АДРЕСА_1 , та кадастровий номер 7321585200:04:005:0049 у АДРЕСА_1 не використовується позивачем у господарській діяльності.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення (форма «Ф») про стягнення земельного податку: №249443-2410-2406-UA730602100000691 від 11.07.2023 року на суму 44478,17 гри та №249444-2410-2406-UA730602100000691 від 11.07.2023 року на суму 18821,04 грн винесені Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області є протиправними та підлягають скасуванню.
Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Моніч Б.С. Біла Л.М.