79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
07.09.06 Справа № 6/173
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Краєвської М.В.
суддів: Духа Я.В.
Зданкевича З.І.
розглянувши апеляційну скаргу ТзОВ “Закарпатбудкомплект» без номера від 06.04.2005 р.
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.03.2006 р.
у справі № 6/173
за позовом підприємства “Центр соціально-трудової реалібітації інвалідів міста Києва» в особі Закарпатської філії підприємства “Центр соціально-трудової реалібітації інвалідів міста Києва», м.Свалява Закарпатської обл.
до ТзОВ “Закарпатбудкомплект», м.Ужгород
про відшкодування 55 658 грн. збитків і 25 000 грн. моральної шкоди, стягнення 25 300 грн. упущеної вигоди (неодержаний дохід), 1 100 грн. витрат за надання висновку спеціаліста-будівельника та 10 000 грн. витрат, пов»язаних з оплатою послуг адвоката (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, а.с.90-92)
За участю представників сторін:
від позивача -не з»явився;
від відповідача - Чорняк Н.І. (представник, довіреність вих. № 242 від 30.06.2006 р. в матеріалах справи)
Представнику відповідача роз»яснено його права й обов»язки, передбачені ст.22 ГПК України. Заяв про відвід суддів не поступало, від здійснення технічної фіксації судового процесу сторони відмовилися.
Розпорядженням голови суду від 06.09.2006 р. проведено зміни в складі колегії суддів (знаходиться в матеріалах справи).
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 24.03.2006 р. у справі № 6/173 (суддя Кадар Й.Й.) позов задоволено частково, а саме: стягнуто з відповідача на користь позивача 55 658 грн. за завдану матеріальну шкоду та 5 200 грн. витрат, пов»язаних з оплатою послуг адвоката, а в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, зокрема, що матеріалами справи підтверджується той факт, що збитки, які заподіяні позивачу, причинно пов»язані з протиправною поведінкою, тобто є наслідком недоліків придбаного у відповідача товару -покрівельного матеріалу “Біолайн 2000», відповідачем не наведено жодних підстав звільнення його від відповідальності за завдані недоліками товару збитки, а тому позовна вимога про відшкодування збитків у розмірі 55 658 грн. підлягає задоволенню; позов в частині стягнення 25 300 грн. упущеної вигоди (неодержаного доходу) не є документальнообгрунтованим, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які б безспірно підтверджували реальну можливість отримання грошових сум або інших цінностей, якби позивачу не було заподіяно шкоди внаслідок недоліків придбаного товару, а також позивачем не доведено факту вжиття кредитором необхідних заходів для отримання спірного доходу; розмір грошового відшкодування моральної шкоди не є обгрунтованим, позивач не подав жодних належних і допустимих доказів, які б обгрунтували приниження ділової репутації юридичної особи.
Відповідач з даним рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, з підстав недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні господарського суду, обставинам справи та неправильного застосування норм матеріального права.
Свої вимоги скаржник обгрунтовує тим, зокрема, що обставина неякісності покрівельного матеріалу “Біолайн 2000» не є доведеною, крім того, не встановлено причини руйнування покрівельного матеріалу “Біолайн 2000», не досліджено питання дотримання при влаштуванні покрівельного матеріалу Інструкції виробника матеріалу по монтажу та експлуатації листів полімерних “Біолайн», питання дотримання технології виконання будівельних робіт по гідроізоляції покрівлі, висновок спеціаліста-будівельника не містить відомостей з цих питань; причини руйнування покрівельного матеріалу мають істотне значення для вирішення справи, оскільки від їх встановлення залежить наявність причинного зв»язку між діями відповідача та наслідками у вигляді заподіяння збитків, наявність підстав для відповідальності за недоліки товару (ст.679 ЦК України); причина руйнування покрівельного матеріалу не є встановленою, наявними в матеріалах справи сертифікатами якості та відповідності підтверджується той факт, що відповідачем вжито всіх передбачених законом заходів для належного виконання зобов»язання за угодою купівлі-продажу; висновок суду про те, що збитки в даному випадку відшкодовуються незалежно від вини продавця, є безпідставним; ст.679 ЦК України є спеціальною нормою і тільки вона може слугувати підставою для покладення відповідальності на продавця за продаж неякісного (з недоліками) товару (звісно при умові доведення покупцем наявності підстав, передбачених цією статтею, для покладення відповідальності на продавця); в матеріалах справи не міститься жодного допустимого засобу доказування, який би підтверджував, що недоліки товару, який придбав позивач, виникли до передання йому товару, або з причин, які існували до цього моменту.
Розгляд апеляційної скарги відкладався з підстав, викладених в ухвалах Львівського апеляційного господарського суду від 22.05.2006 р., 03.07.2006 р.
Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити повністю, рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.03.2006 р. у справі № 6/173 скасувати в частині задоволення позовних вимог і прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовити. В решті рішення суду залишити без змін.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Відповідно до п.1 ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Згідно з абз. 1-4 п.1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Позивачем заявлена вимога про стягнення з ТзОВ “Закарпатбудкомплект» 74 070, 41 грн. завданих матеріальних збитків, 25 300 грн. упущеної вигоди, 25 000 грн. компенсації за завдану моральну шкоду та 1 100 грн. витрат за надання висновку спеціаліста-будівельника, а також 12 537 грн. витрат, пов»язаних з оплатою послуг адвоката.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що придбаний у відповідача матеріал- шифер “Біолайн 2000», термін експлуатації якого становить не менше 50 років, а гарантія по водонепроникливості - 5 років, зі спливом 2-х років виявився непридатним для використання та неможливим для подальшої експлуатації, що призвело до заподіяння збитків у зв'язку зі заміною покрівлі.
Місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, частково погодився з доводами позивача та мотивував його тим, що матеріалами справи доведено, що збитки, які завдані позивачу, причинно пов'язані із протиправною поведінкою відповідача як наслідок недоліків придбаного у нього товару, при цьому дійшов висновку про підставність звернення з позовом саме до відповідача як продавця, а не виготовлювача товару, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 678 ЦК України якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо відшкодування збитків можуть бути пред'явлені як до продавця, так і до виготовлювача.
Проте з таким висновком місцевого господарського суду колегія суддів погодитися не може.
Так предметом спору у даній справі є стягнення збитків (майнової та моральної шкоди) заподіяних внаслідок поставки неякісного товару.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач придбав у відповідача покрівельний матеріал “Біолайн 2000» згідно з накладними № М00821 від 13.12.2001 р., № М00885 від 29.12.2001 р., № М00070 від 31.01.2002 р., № М00215 від 26.03.2002 р. та № М00279 від 17.04.2002 р. (а.с.27-29).
Зі змісту ст. 4 ЦК УРСР, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, випливає, що цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством , а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки.
Таким чином взаємні права та обов'язки виникли між сторонами на підставі передачі товару згідно з вказаними вище накладними.
21.07.2005 р. Закарпатська філія підприємства “Центр соціально-трудової реалібітації інвалідів міста Києва» звернулася з заявою до спеціаліста-будівельника ПП Корчинської Д.В. про надання висновку щодо можливості подальшої експуатації влаштованої покрівлі з покрівельного матеріалу “Біолайн 2000» корпусу № 2 санаторію “Квітка Полонини».
Відповідно до висновку, складеного спеціалістом-будівельником Корчинською Д.В., станом на 02.08.2005р. виявлено просвіти, протікання покрівлі, місцеві руйнації листів при механічній дії, деформацію, що унеможливлює її подальше використання (експлуатацію).
Правове регулювання перевірки якості товару передбачено, зокрема ст. 268 ГК України, відповідно до якої якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі. У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості.
Як прослідковується з матеріалів справи та підтверджено сторонами у справі, між останніми окремий письмовий договір на поставку товару не укладався, а отже мають місце позадоговірні відносини. При цьому з вказаних накладних документів не вбачається, що сторони робили будь-які застереження щодо якості товару, а тому в даному випадку застосовуються загальні положення про прийняття товару за якістю та відповідальність за передання товару неналежної якості.
Згідно ст. 373 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.
Відповідність товару вимогам законодавства в силу вимог ст. 674 ЦК України підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 675 ЦК України товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк).
В Україні прийнятий спеціальний Закон “Про підтвердження відповідності» від 17.05.2001 р. № 2406-Ш з наступними змінами та доповненнями , який визначає правові та організаційні засади підтвердження відповідності продукції, систем якості, систем управління якістю, систем управління довкіллям, персоналу та спрямований на забезпечення єдиної державної технічної політики у сфері підтвердження відповідності.
Статтею 1 вказаного Закону визначено, що підтвердженням відповідності є видача документа (декларація про відповідність або сертифікат відповідності) на основі рішення, яке приймається після проведення відповідних (необхідних) процедур оцінки відповідності, що довели виконання встановлених вимог; декларування відповідності -процедура, за допомогою якої виробник або уповноважена ним особа під свою повну відповідальність документально засвідчує, що продукція відповідає встановленим законодавством вимогам; декларація про відповідність -документально оформлена в установленому порядку заява виробника, де дається гарантія відповідності продукції вимогам, встановленим законодавством;
Згідно з ст. 13 цього Закону постачальник зобов'язаний реалізовувати продукцію за умови наявності у документах, згідно з якими йому передано відповідну продукцію, реєстраційних номерів сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом на відповідний вид продукції.
Крім цього певні вимоги до товару встановлюються Законом України “Про стандартизацію» № 2408-Ш від 17.05.2001 р. з наступними змінами та доповненнями та Декретом Кабінету Міністрів України “Про стандартизацію і сертифікацію» № 46-93 від 10.05.1993 р. з наступними змінами та доповненнями.
Зокрема, згідно з ст. 11 Закону України “Про стандартизацію» стандарти застосовуються на добровільній основі, за винятком випадків, коли застосування цих стандартів вимагають технічні регламенти.
У статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про стандартизацію і сертифікацію» зазначено, що Державні стандарти України містять обов'язкові та рекомендовані вимоги.
До обов'язкових належать:
вимоги, що забезпечують безпеку продукції для життя, здоров'я і майна громадян, її сумісність і взаємозамінність, охорону навколишнього природного середовища, і вимоги до методів випробувань цих показників;
вимоги техніки безпеки і гігієни праці з посиланням на відповідні санітарні норми і правила;
метрологічні норми, правила, вимоги та положення, що забезпечують достовірність і єдність вимірювань;
положення, що забезпечують технічну єдність під час розроблення, виготовлення, експлуатації (застосування) продукції; поняття і терміни, що використовуються у сфері поводження з відходами, вимоги до класифікації відходів та їх паспортизації, способи визначення складу відходів та їх небезпечності, методи контролю за станом об'єктів поводження з відходами, вимоги щодо безпечного для довкілля та здоров'я людини поводження з відходами, а також вимоги щодо відходів як вторинної сировини.
Обов'язкові вимоги державних стандартів підлягають безумовному виконанню органами державної виконавчої влади, всіма підприємствами, їх об'єднаннями, установами, організаціями та громадянами -суб'єктами підприємницької діяльності, на діяльність яких поширюється дія стандартів.
Рекомендовані вимоги державних стандартів України підлягають безумовному виконанню, якщо:
це передбачено чинними актами законодавства;
ці вимоги включено до договорів на розроблення, виготовлення та поставку продукції;
виготівником (постачальником) продукції зроблено заяву про відповідність продукції цим стандартам.
В матеріалах справи, зокрема, в накладних документах, відсутні жодні посилання щодо сертифікації товару, який передавався позивачу, а так само і щодо його стандартизації.
Відсутня в матеріалах справи і заява виробника товару, де дається гарантія відповідності продукції вимогам, встановленим законодавством чи на договірній основі.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для застосування до відповідача відповідальності у вигляді відшкодування збитків, оскільки позивач не довів вини в діях відповідача, а так само причиннонаслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та завданою йому шкодою, так як відсутні як договірні, так і законодавчі підстави покладати відповідальність на відповідача як постачальника товару за недоліки в його якості, які виникли не з вини останнього, з огляду на те, що відповідач не є виробником цього товару та відповідно не давав жодних гарантій щодо якості товару в тих межах, в яких покладає на нього позивач.
При цьому колегія суддів зазначає, що й сам висновок спеціаліста -будівельника про відповідність матеріалу не містить жодних посилань на порушення, зокрема, і відповідачем, стандартів відповідності чи сертифікатів якості листів, інших гарантійних вимог, визначених такими встанволеними ТУ У 24944674.002-99 (а.с.62-65), які призвели до унеможливлення подальшої експлуатації товару, тобто відсутні правові підстави вважати, що відповідач своїми діями спричинив зниження якісних показників товару до моменту його передання покупцю-позивачу у справі, оскільки у вказаному висновку такі дані відсутні.
Крім цього колегія суддів відхиляє клопотання позивача про проведення відповідної судової експертизи з огляду на відсутність самого товару, який підлягав би дослідженню на предмет його невідповідності якісним показникам, тим більш, як стверджує і сам позивач, такий покрівельний матеріал ним знятий з покрівлі і замінений, а отже не можна встановити, з чиєї саме вини виникли недоліки в товарі, чи була забезпечена позивачем його правильна установка (влаштування покрівлі) та подальша експлуатація.
Разом з цим колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні, а позивачем не представлені докази гарантійних строків, встановлених виробником товару, при цьому сам рекламний проспект (а.с.30), на який посилається позивач як на підтвердження своїх доводів, не є належним доказом у даній справі.
Згідно з ч. 3 ст. 678 ЦК України якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред'явлені до продавця або виготовлювача товару. Водночас частино 4 вказаної статті встановлено, що її положення застосовуються, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншим законом.
Зокрема, згідно з приписами ст. 679 ЦК України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Також частиною 2 даної статті передбачено, що в разі, якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.
Відповідно до п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Також, згідно з ч.2 статті 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Позивач в силу вимог ч.1 ст. 679 ЦК України не довів та не подав належних доказів на підтвердження того, що недоліки товару виникли до передання йому товару або з причин, які існували до цього моменту.
За загальним правилом, визначеним ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
В матеріалах справи відсутні докази, що позивач повідомляв відповідача про виявлені ним недоліки та залучав його до проведення перевірки, складання актів про це, а так само і щодо проведення відповідної експертизи.
Враховуючи це, а також той факт, що товару в наявності немає і встановити, що недоліки товару виникли після передання його покупцеві, немає можливості, відповідач позбавлений можливості вчинити дії, передбачені ч.2 ст. 679 ЦК України, на предмет доведення обставин, пов'язаних з порушенням покупцем провил користування товаром.
Проте місцевий господарський суд вказані обставини не встановив та не застосував вказані вище норми права, які повинен був застосувати до спірних правовідносин, в зв'язку з чим дійшов поспішного та помилкового висновку про підставність вимог позивача.
Отже, з огляду на вище викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Закарпатської області не відповідає матеріалам справи, не грунтується на чинному законодавстві, а доводи апелянта підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу задоволити повністю.
2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.03.2006 р. у справі № 6/173 скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення 55 658 грн. завданої матеріальної шкоди та 5 200 грн. витрат, пов»язаних з оплатою послуг адвоката, і прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовити. В решті рішення суду залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд справи в місцевому господарському суді та за розгляд апеляційної скарги покласти на Підприємство “Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів міста Києва» в особі Закарпатської філії підприємства “Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів міста Києва».
Доручити Господарському суду Закарпатської області видати відповідні накази.
4. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
5. Справу № 6/173 повернути в Господарський суд Закарпатської області.
Головуючий-суддя М.В.Краєвська
Суддя Я.В.Дух
Суддя З.І.Зданкевич