Справа № 420/10911/25
31 жовтня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Хлімоненкової М.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у якому позивач просить суд:
1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 154950001241 від 19.03.2025 року, щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до страхового стажу період роботи, з 26.07.1979 по 17.08.1984 роки в Проектно-технологічному тресті «Оргбуд», який зазначений в трудовій книжці серії НОМЕР_1 , з датою заповнення 31.07.1979 року, а також призначити пенсію ОСОБА_1 за віком з 12.03.2025 року, відповідно даті першого звернення із заявою про призначення пенсії за віком до органів Пенсійного фонду України.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначає, що 12 березня 2025 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області своїм рішенням від 19 березня 2025 року №154950001241 відмовило у призначенні пенсії на підставі того, що відповідно до наданих документів страховий стаж склав 11 років 00 місяців 18 дні. До загального стажу не зарахований період роботи з 26.07.1979 по 17.08.1984 року в Проектно-технологічному тресті «Оргбуд», згідно трудовій книжки серії НОМЕР_1 , від 31.02.1979, оскільки відсутній підпис відповідальної особи, окремі довідки не надавалися.
Позивач вважає дане рішення незаконним та зауважує, що трудова книжка на ім'я ОСОБА_1 , серії НОМЕР_1 в частині записів № 2-4, які охоплюють спірний період трудової діяльності позивачки, заповнена відповідно до Інструкції № 162, записи в трудовій книжці про роботу позивачки в періоди з 26.07.1979 по 17.08.1984 року відповідають вимогам заповнення трудової книжки, оскільки містять чітку дату прийому, чітку дату переведення на іншу посаду, та дату звільнення з посади з власним бажанням, номери наказів та їх дати, посаду на якій працювала позивачка та відбиток печатки підприємства при звільненні з роботи.
На думку позивача, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.
Ухвалою суду від 21.04.2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.
ГУ ПФУ в Одеській області було подано відзив на позов, в якому відповідач вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню оскільки Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не порушувало прав, свобод та інтересів Позивача, а діяло лише на підставі норм чинного законодавства України. Враховуючи те, що у Позивача відсутній необхідний страховий стаж роботи у Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області були відсутні правові підстави для прийняття будь-якого іншого рішення, окрім як про відмову у призначенні пенсії. Зазначає, що чинним законодавством України передбачено можливість підтвердження трудового стажу у разі відсутності відповідних записів або неправильних чи неточних записів у трудовій книжці, проте, жодних допустимих доказів, передбачених п. 3 Порядку № 637 Позивачем до територіального органу Пенсійного фонду України надано не було надано. З урахуванням наведеного, відсутні законні підстави для зарахування спірних періодів роботи до страхового стажу Позивача.
Відповідач також вказує на те, що враховуючи вимоги Порядку №22-1, органом, що приймав рішення за заявою позивача від 12.03.2025 про призначення пенсії визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. Отже, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку №22-1 належним відповідачем у правовідносинах щодо розгляду заяви позивача про призначення пенсії є Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, яке за принципом екстериторіальності розглядало заяву про призначення пенсії та прийняло спірне рішення про відмову в її призначенні. Головне управління не приймало рішення по суті заяви позивача про призначення пенсії, відтак відповідальним за опрацювання заяви позивача та прийняття відповідного рішення є, в даному випадку, визначений у встановленому порядку територіальний орган Пенсійного фонду Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, відтак на останнього має бути покладено й обов'язок відновлення порушених прав позивача.
Особливу увагу суду відповідач звертає на те, що повноваження Пенсійного Фонду України в даних правовідносинах є дискреційними.
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області також надало до суду відзив на позовну заяву, у якому також просить відмовити у задоволенні позову та зазначає, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року страхового стажу право на призначення пенсії за віком після досягнення 65 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2025 по 31 грудня 2025 не менше 15 років. Вік позивачки на дату звернення становить 65 роки. Згідно з наданих документів та індивідуальних відомостей страховий стаж позивачки на дату звернення становить 11 років 00 місяців 18 днів. До страхового стажу не зараховані такі періоди згідно трудової книжки від 31.07.1979 серія НОМЕР_1 : - з 26.07.1979 по 17.08.1984 в Проектно-технологічному тресті “Оргбуд», оскільки відсутній підпис відповідальної особи, уточнюючі довідки не надавалися. За результатами опрацювання заяви, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення про відмову від 19.03.2025 № 154950001241 в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058 у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.
12.03.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління в Одеській області з заявою про призначення пенсії за віком згідно ст. 26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За принципом «екстериторіальності» визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, яке розглянуло подану позивачем заяву.
За результатами розгляду заяви позивача прийнято рішення №154950001241 від 19.03.2025 про відмову у призначенні пенсії, у якому зазначено, що вік заявника на момент звернення 65 років. Необхідний вік та страховий стаж відповідно до частини 1,2,3 статті 26 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»: починаючи з 1 січня 2019 року після досягнення 65 років починаючи з 1січня 2025 по 31 грудня 2025 року становить 15 років. Страховий стаж особи становить: 11 років 00 місяців 18 днів. За результатом розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано період роботи з 26.07.1979 по 17.08.1984 в Проектно-технологічному тресті "Оргбуд", згідно трудової книжки від 31.07.1979 серія НОМЕР_1 , оскільки відсутній підпис відповідальної особи, окремі довідки не надавалися.
За таких обставин відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком згідно статті 26 Закону України №1058-IV, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 15 років.
Не погодившись із прийнятим відповідачем рішенням, вважаючи його протиправним, а також вважаючи доведеними підстави для призначення пенсії по інвалідності, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України вимогам.
Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
З 01.01.2004 таким законом є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), який був прийнятий на зміну положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788 від 05 листопада 1991 року, та безпосередньо ним визначено принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Приписами ч.1 ст. 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Як визначено п.1 ст.9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
У відповідності до ст.1 Закону №1058-IV:
- пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом;
- страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Таке ж визначення міститься і в ч.1 ст.24 Закону №1058-IV, яка передбачає, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з ч.2 ст.24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За приписами ч.4 ст.24 Закону України № 1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч.1,3 ст.26 Закону України № 1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років.
Частиною першою статті 44 Закону №1058-IV визначено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
До набрання чинності Законом № 1058-IV діяв Закон України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон № 1788-XII).
Відповідно до статті 56 Закону №1788-XII, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до пункту 12 Положення про Пенсійний фонд України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» правління Пенсійного фонду України затвердило Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1).
Відповідно до пункту 1.1. Порядку №22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) […] подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Документи, необхідні для перерахунку пенсії, наведені в розділі ІІ Порядку № 22-1.
Згідно з абзацом першим підпункту 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 передбачено, що до заяви додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637.
За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
Пунктом 4.7 Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Відповідно до ч. 1 ст. 48 Кодексу Законів про працю України - трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Згідно із ст.62 Закону України № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), у розумінні пунктів 1, 2 якого, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
У п. 2.2, 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, що затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162, передбачено, що до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по-батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Згідно пункту 2.26, 4.1 Інструкції №162 запис про звільнення в трудовій книжці працівника проводиться з додержанням наступних правил: в графі 1 ставиться порядковий номер запису, в графі 2 - дата звільнення, в графі 3 - причина звільнення, в графі 4 вказується на підставі чого внесений запис - наказ (розпорядження), його дата, номер.
При звільненні працівника усі записи про роботу, нагородження і заохочення, внесенні за період роботи на цьому підприємстві, завіряються підписом керівника чи спеціально уповноваженою ним особою і печаткою підприємства чи відділу кадрів.
Відповідно до пункту 8.1. Інструкції №162 контроль за дотриманням порядку ведення трудових книжок на підприємствах, здійснюється у порядку, передбаченому постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС від 6 вересня 1973 р. №656 «Про трудові книжки робітників і службовців».
В той же час, пунктом 18 Постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС від 06 вересня 1973р. №656 «Про трудові книжки робітників і службовців» встановлено, що відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, яка призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках, іншу відповідальність.
Враховуючи викладене, суд зауважує, що основним документом який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 291/99/17.
Оцінюючи позицію відповідача щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи позивача з 26.07.1979 по 17.08.1984 роки суд зазначає, що згідно наявної у справі копії трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 , від 31.07.1979 вбачається, що вона містить наступні записи Проектно-технологічного тресту «Оргбуд»:
№2 - 26.07.1979 прийнята зав. складом треста; наказ 175 від 26.07.1979; підпис старшого інспектора відділу кадрів;
№3 - 01.08.1980 переведена на посаду підсобного працівника транспортно- допоміжної групи у зв'язку із впорядкуванням штатного розпису; наказ №58 від 29.07.1980;
№4 - 17.08.1984 звільнена по статті 36 КЗпП МССР за власним бажанням; наказ 76-к від 16.08.1984.
Запис про звільнення завірений підписом уповноваженої особи і печаткою підприємства.
Із оскаржуваного рішення Головного управління ПФУ в Донецькій області №154950001241 про відмову у призначенні пенсії за віком вбачається, що період роботи з 26.07.1979 по 17.08.1984 в Проектно-технологічному тресті “Оргбуд» не зарахований до страхового стажу, оскільки відсутній підпис відповідальної особи, уточнюючі довідки не надавалися.
Втім дослідивши спірні записи трудової книжки судом встановлено, що після запису №2 про прийняття на роботу та №4 про звільнення з роботи містяться підписи уповноваженої особи підприємства.
Отже, підстави для відмови у зарахуванні періоду роботи до страхового стажу, а відтак і для призначення пенсії за віком не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.
Суд зазначає, що записи про трудову діяльність позивача здійснені у відповідності до Інструкції №162, місять найменування підприємства, де працював працівник, а також відділи, посади (роботи), відомості про прийняття на роботу, звільнення з роботи, переводи, а також найменування, дати і номера документів, на підставі яких проведені відповідні записи у трудовій книжці.
Усі записи про трудову діяльність позивача внесені у хронологічному порядку, не містять виправлень, підчисток, засвідченні підписом уповноваженої особи та відтиском печатки товариства.
Враховуючи зазначене суд не вбачає підстав для неврахування до стажу роботи позивача період з 26.07.1979 по 17.08.1984, оскільки робота в цей період підтверджуються записами в трудової книжки.
Суд зауважує, що у разі наявність недоліків внесених записів чи порушення порядку заповнення дублікату трудової книжки, включаючи порушення термінів внесення записів у трудову книжку, може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для позивача, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Відповідальність за можливі помилки або виправлення у трудовій книжці, у тому числі якість записів та відбитків печаток не може бути перекладена на працівника та призводити до позбавлення його права на врахування фактично відпрацьованого часу у складі трудового стажу, який враховується для призначення пенсії.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року у справі №677/277/17.
На переконання суду, обов'язок належного оформлення документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб.
Саме на керівника підприємства, установи, організації покладається відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок.
Наведене в повній мірі узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові у справі № 687/975/17 від 21.02.2018, у справі №607/7638/17 від 06.04.2022 у яких суд касаційної інстанції вказав, що неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії за віком із зарахуванням відповідних періодів роботи, які є документально підтвердженими.
В даному випадку, у сукупності дослідивши та оцінивши докази, суд дійшов висновку, що в трудовій книжці позивача є всі необхідні відомості про роботу за спірний період, тобто містяться записи, що підтверджують періоди виконуваної роботи, і ніщо не викликає сумнівів у дійсній зайнятості позивача на роботах за вказаними посадами на такому підприємстві.
З огляду на наведене, суд вважає, що надана позивачем копія трудової книжки НОМЕР_1 від 31.07.1979 містить достатні відомості щодо періодів і характеру виконуваної позивачем роботи період з 26.07.1979 по 17.08.1984, які не були зараховані відповідачем безпідставно.
Відповідачами не надано жодного доказу на підтвердження того, що спірні записи у трудовій книжці є недійсними та недостовірними.
Відтак, суд вважає, що записи трудової книжки є достатньою підставою для підтвердження стажу роботи позивача для призначення пенсії. Водночас, незарахування, зазначених у трудовій книжці, періодів роботи до страхового стажу, є необґрунтованим та протиправним.
Отже, ОСОБА_1 має право на зарахування періоду роботи з 26.07.1979 по 17.08.1984 до свого страхового стажу.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача призначити пенсію за віком з дня звернення, а саме - 12.03.2025, суд зазначає таке.
Згідно з п.2 ч.1 ст.45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією.
З оскаржуваного рішення про відмову у призначенні пенсії вбачається, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 11 років, 00 місяців, 18 днів.
Необхідний страховий стаж, визначений статтею 26 Закону України 1058-IV від 09.07.2003 року «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», становить 15 років.
Тривалість періоду роботи з 26.07.1979 по 17.08.1984, у зарахуванні якого відповідач протиправно відмовив, складає 5 років 0 місяці 23 дні.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку про протиправність відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду роботи з 26.07.1979 по 17.08.1984 та про необхідність його зарахування, загальний страховий стаж складатиме 16 років 1 місяць 11 днів.
Суд зауважує, що відповідачами не зазначено, ні в оскаржуваному рішенні ні у відзивах на позов, іншої підстави для відмови у призначені позивачу пенсії, окрім як відсутність достатнього страхового стажу внаслідок не зарахування періоду роботи з 26.07.1979 по 17.08.1984. Відтак, зарахування за рішенням суду вказаного періоду роботи до страхового стажу усуває єдину, визначену пенсійним органом, підставу для відмови у призначенні позивачу пенсії за віком та свідчить про наявність усіх передбачених законодавством умов для її призначення.
У разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
За змістом частини третьої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі скасування індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
Із урахуванням тієї обставини, що дії (рішення) відповідача у розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб'єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко регламентований законодавчо, у цьому випадку задоволення позову шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що дії відповідача - ГУ ПФУ в Донецькій області, які полягають у не зарахуванні до страхового стажу позивача періоду роботи з 26.07.1979 по 17.08.1984, та у відмові у призначенні пенсії за віком є протиправними, які порушують конституційне право позивача на соціальний захист, передбачене ст. 46 Конституції України, та на отримання пенсії при досягненні певного віку та умов.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до вимог пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Оскільки подана позивачем заява з документами по суті розглядалась за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області і рішення про відмову приймалось саме ним, дії зобов'язального характеру щодо призначення позивачу пенсії, має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, що призначає пенсію, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в Донецькій області. Така позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.
Відтак, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати позивачу до страхового стажу період роботи з 26.07.1979 по 17.08.1984, та призначити пенсію за віком з 12.03.2025 - з дня звернення, як визначено положеннями ст.45 Закону №1058-IV.
В частині вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області слід відмовити.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Підсумовуючи вищенаведене, оцінивши докази у сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 такими, що підлягають частковому задоволенню.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
З огляду на викладене, оскільки судом прийнято рішення про задоволення вимог позивача, суд вважає за доцільне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати у вигляді сплаченого за подання цього позову судового збору у сумі 1211,20 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати Рішення про відмову в призначення пенсії №154950001241, прийняте 19.03.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову у призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 26.07.1979 по 17.08.1984 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 31.07.1979, та здійснити призначення і виплату пенсію за віком з 12.03.2025.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області 1211,20 грн. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідачі:
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, код ЄДРПОУ 20987385, адреса: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012.
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, код ЄДРПОУ 13486010, адреса: площа Соборна, 3, місто Слов'янськ, Донецька область, 84122.
Суддя Марина ХЛІМОНЕНКОВА