Справа № 420/14865/25
03 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Аракелян М.М.
Розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
13 травня 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надіслана засобами поштового зв'язку 13.05.2025 року) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, у якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 07.03.2025 року № 155950022017 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 17.02.1988 року, а саме: з 30.08.1991 року по 15.01.1993 року та з 16.01.1993 року по 23.04.1999 року, та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.02.2025 року про призначення пенсії за віком.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративна справа розподілена на суддю Аракелян М.М.
Ухвалою суду від 19.05.2025 року заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (ст.262 КАС України); витребувано у ГУПФ України у Київській області належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи позивача, що стосуються предмету та підстав позову.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачу 11 серпня 2024 року виповнилось 60 років і на той час він мав необхідний для призначення пенсії за віком трудовий стаж. Тому 01.10.2024 року через веб-портал Пенсійного фонду України він звернувся з заявою про призначення пенсії за віком та надав скан-копії відповідних документів, які підтверджують наявність страхового стажу. Однак вже 10.10.2024 року отримав рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову у призначенні пенсії № 155950022017 від 09.10.2024 року. Вказаним рішенням до страхового стажу не були зараховані періоди роботи з 03.01.1991 по 15.03.1991, з 30.08.1991 по 15.01.1993 та з 16.01.1993 по 23.04.1999 років. Рішення ГУ ПФУ в Одеській області № 155950022017 від 09.10.2024 року було прийнято, в зв'язку з відсутністю паспорта та відсутністю необхідного трудового стажу - 31 рік. Не погоджуючись з прийнятим рішенням № 155950022017 від 09.10.2024 року, позивачем 26.10.2024 року до Пенсійного фонду України була направлена скарга в якій він детально розписав свої доводи щодо відсутності в паспорті і незарахування до періодів роботи до страхового стажу, а також просив скасувати рішення ГУ ПФУ в Одеській області № 155950022017 від 09.10.2024 року та призначити пенсію за віком. Позивач він не отримав від Пенсійного фонду України відповіді на скаргу. Однак на веб-порталі ПФУ в його кабінеті з'явилося рішення про відмову у призначенні пенсії за віком ГУПФ України в Одеській області від 12.10.2024 року № 155950022017 на заміну рішення про відмову у призначенні йому пенсії № 155950022017 від 09.10.2024 року. В рішенні від 12.10.2024 року також вказано, що на день звернення з заявою про призначення пенсії страховий стаж становить 24 роки 10 місяців 28 днів. Хоча в розділі «Профіль користувача» в його кабінеті на веб-порталі ПФУ чітко вказано, що загальний страховий стаж в становить 32 роки 9 місяців 05 днів. В подальшому він звернувся до територіального органу Державної міграційної служби та отримав паспорт громадянина України (ID-картка) та оформив належним чином своє місце реєстрації. 28.02.2025 року позивач знову через веб-портал Пенсійного фонду України звернувся з заявою про призначення пенсії за віком та надав скан-копії відповідних документів, які підтверджують наявність в страхового стажу. Однак вже 07.03.2025 року в його кабінеті на веб-портал Пенсійного фонду України з'явилося рішення про відмову у призначенні пенсії за віком ГУПФ України у Київській області від 07.03.2025 року № 155950022017. В оскаржуваному рішенні від 07.03.2025 року також вказується, що його страховий стаж становить 24 роки 10 місяців 28 днів. Хоча, як вже вказував позивач, в розділі «Профіль користувача» в його кабінеті на веб-порталі ПФУ чітко вказано, що загальний страховий стаж в становить 32 роки 9 місяців 05 днів. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано періоди за записами трудової книжки з 03.01.1991 по 15.03.1991, з 30.08.1991 по 15.01.1993, з 16.01.1993 по 23.04.1999, оскільки до заяви про призначення пенсії від 01.10.2024 було додано сканкопію трудової книжки з відсутнім підписом відповідальної особи при звільненні. А до заяви про призначення пенсії від 28.02.2025 додано трудову книжку з дописаним підписом відповідальної особи.
25.06.2025 року відповідач подав відзив на позов, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, та, зокрема, зазначає, що ОСОБА_1 звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України 28.02.2025. Зазначає, що пенсійний вік, визначений частиною першою статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 60 років. Вік заявника на дату звернення 60 років. Необхідний страховий стаж, визначений частиною першою статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 31 рік. За результатами розгляду документів Позивача, страховий стаж останнього становить 24 роки 10 місяців 28 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди: - за доданим дипломом навчання, оскільки період навчання перетинається з періодом проходження військової служби; - за записами трудової книжки з 03.01.1991 по 15.03.1991, з 30.08.1991 по 15.01.1993, з 16.01.1993 по 23.04.1999, оскільки до заяви про призначення пенсії від 01.10.2024 було додано сканкопію трудової книжки з відсутнім підписом відповідальної особи при звільненні. До заяви від 28.02.2025 додано трудову книжку з дописаним підписом відповідальної особи. Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області прийнято рішення про відмову №155950022017 від 07.03.2025 в призначенні пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки відсутній необхідний страховий стаж та відсутні документи про місце проживання заявника. На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує.
В додатки до відзиву надано копії матеріалів пенсійної справи позивача.
Розглянувши наявні матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7), та на дату первинного звернення за призначенням пенсії йому виповнилося 60 років.
01.10.2024 року позивач звернувся через портал Електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою про призначення йому пенсії за віком (а.с.9).
09.10.2024 року заява була розглянута ГУ ПФ України в Одеській області та рішенням №155950022017 від 09.10.2024 року про відмову у призначенні пенсії (а.с.10).
У рішенні №155950022017 від 09.10.2024 року зазначено:
«Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України - 01.10.2024.
Пенсійний вік визначений статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі-Закон) становить 60 років.
Вік заявника 60 років.
Необхідний страховий стаж у відповідності до статті 26 Закону становить 31 рік.
У разі відсутності починаючи з І січня 2018 року страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення 63 роки мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року від 24 до 34 років.
У разі відсутності починаючи з 1 січня 2019 року страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення 65 років мають особи за наявності страхового стажу:
починаючи з 1 січня 2028 року від 15 до 25 років.
Страховий стаж заявника становить 24 роки 10 місяців 28 днів.
До заяви не надано паспорт.
Відповідно до пункт 10 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, основним документом є паспорт громадянина України.
Результати розгляду документів, доданих до заяви: За доданими документами до страхового стажу не зараховано:
період навчання з 01.09.1981 по 26.06.1985 згідно диплому НОМЕР_2 , оскільки цей період перетинається з періодом проходження військової служби (з 05.08.1981 по 20.11.1987).
періоди роботи з 03.01.1991 по 15.03.1991, з 30.08.1991 по 15.01.1993 та з 16.01.1993
по 23.04.1999 згідно трудової книжки НОМЕР_3 , оскільки записи про звільнення не завірено підписом відповідальної особи.
Не працює.
Враховуючи вищезазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення від 09.10.2024 року № 155950022017 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону у зв'язку з відсутністю паспорта та відсутності необхідного страхового стажу - 31 рік.
Право на призначення пенсії 12.08.2027 у разі надання оригіналу паспорту.
На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує» (а.с.10).
Згідно АТ «Укрпошта» 25.10.2025 року позивач звернувся із скаргою до ГУ ПФ України в Одеській області в якому просив скасувати оскаржуване рішення №155950022017 від 09.10.2024 року про відмову у призначенні пенсії за віком (а.с.11).
В матеріалах справи міститься службова записка №39231/03-16 від 06.11.2024 року начальника відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг, в якій зазначив про прийняте рішення про відмову в призначенні пенсії від 12.11.2024 року №155950022017 на зміну рішення від 09.10.2024 року №155950022017 (а.с.13).
У рішенні від 12.10.2024 року №155950022017 зазначено:
«Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України - 01.10.2024.
Пенсійний вік визначений статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне страхування» становить 60 років.
Вік заявника 60 років.
Необхідний страховий стаж у відповідності до статті 26 Закону становить 31 рік.
У разі відсутності починаючи з І січня 2018 року страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року від 24 до 34 років.
У разі відсутності починаючи з 1 січня 2019 року страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення 65 років мають особи за наявності страхового стажу:
починаючи з 1 січня 2028 року від 15 до 25 років.
Пунктом 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" від 25.11.2005 року № 22-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі-Порядок № 22-1), основним документом є паспорт громадянина України. Відповідно до підпункту 4 пункту 2.1 Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються відомості про місце проживання особи. Згідно із пункту 2.9 Порядку № 22-1 в заявах зазначається інформація про місце проживання, для підтвердження якої особа може надати відомості про місце проживання, що були внесені до документів, визначених Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні».
Результати розгляду документів, доданих до заяви:
Страховий стаж заявника становить 24 роки 10 місяців 28 днів.
За доданими документами до страхового стажу не зараховано:
період навчання з 01.09.1981 по 26.06.1985 згідно диплому НОМЕР_2 , оскільки цей період перетинається з періодом проходження військової служби (з 05.08.1981 по 20.11.1987).
періоди роботи з 03.01.1991 по 15.03.1991, з 30.08.1991 по 15.01.1993 та з 16.01.1993 по 23.04.1999 згідно трудової книжки НОМЕР_3 , оскільки записи про звільнення не завірено підписом відповідальної особи. Додатковий коментар: заявником не надано паспорт громадянина України та документи про місце проживання (реєстрації)» (а.с. зворот 14).
28.02.2025 року позивач звернувся через портал Електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою про призначення йому пенсії (а.с.18,53-54).
07.03.2025 року за принципом екстериторіальності його заява була розглянута та ГУПФ України у Київській області прийнято рішення №155950022017 від 07.03.2025 року про відмову у призначенні пенсії (а.с.15).
У рішенні № 155950022017 від 07.03.2025 року зазначено:
«Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 28.02.2025.
Пенсійний вік, визначений частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" становить 60 років.
Вік заявника на дату звернення 60 років. Необхідний страховий стаж, визначений частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" становить 31 рік.
У разі відсутності страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу в період з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027- від 24 до 34 років.
У разі відсутності страхового стажу, передбаченого частинами першою та другою статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 65 років мають особи за наявності страхового стажу починаючи з 1 січня 2028 року від 15 років.
Згідно підпункту 4 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються відомості про місце проживання особи.
Згідно пункту 2.22 для підтвердження інформації про місце проживання особа може надати відомості про місце проживання, що були внесені до документів, визначених Законом України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні".
Страховий стаж особи становив 24 роки 10 місяців 28 днів.
Результати розгляду документів, доданих до заяви:
за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди:
за доданим дипломом навчання, оскільки період навчання перетинається з періодом проходження військової служби;
за записами трудової книжки з 03.01.1991 по 15.03.1991, з 30.08.1991 по 15.01.1993, з 16.01.1993 по 23.04.1999, оскільки до заяви про призначення пенсії від 01.10.2024 було додано сканкопію трудової книжки з відсутнім підписом відповідальної особи при звільненні. До заяви від 28.02.2025 додано трудову книжку з відповідальної особи. дописаним підписом
Не працює.
Відмовити в призначенні пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки відсутній необхідний страховий стаж та відсутні документи про місце проживання заявника.
На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує» (а.с.15).
Спір в даній справі виник у зв'язку з тим, що ГУПФ України у Київській області не зарахувало до страхового стажу позивача певні періоди його роботи згідно записів у трудовій книжці, які вказані у його позовній заяві.
Позивач вважає, що він має достатній для призначення пенсії за віком страховий стаж.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, позивач оскаржив його до суду.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно ст.22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Згідно із частиною 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно із частиною 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII, Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV, Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.08.2010 року № 2464-VI.
Відповідно до ст.7 Законом України “Про пенсійне забезпечення» звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.
Пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України (ст.10 Закону України “Про пенсійне забезпечення»).
За правилами ст.44 Закону №1058-ІV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.
У разі відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (у тому числі за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку), територіальний орган Пенсійного фонду інформує застраховану особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про відсутність таких відомостей та необхідність їх подання (за наявності). Документи про страховий стаж можуть бути подані до територіального органу Пенсійного фонду або через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Порядок підтвердження стажу регламентовано у статті 62 Закону №1788-XII, яка визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктами 1, 2 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктами 17-18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі. За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов'язаних з заявником спільною роботою.
Щодо правомірності незарахування позивачу періоду роботи з 30.08.1991-15.01.1993 роки та з 16.01.1993-23.04.1999 роки, суд враховує наступне.
З копії трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_3 період роботи за записом №12- №15 з 30.08.1991-15.01.1993 роки та з 16.01.1993-23.04.1999 роки (дата заповнення трудової книжки 17.02.1988 року) судом встановлено, що позивач, зокрема працював генерального директора підприємства «ВЕСТА» (а.с.23).
З цього приводу суд зазначає, що на час первинного заповнення трудової книжки позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162.
Відповідно до п.1.2 вказаної Інструкції прийом на роботу без трудової книжки не допускається.
Згідно пунктів 2.2, 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 Держкомпраці СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 Держкомпраці СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірного періоду роботи) питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 "Про трудові книжки робітників та службовців" та даною Інструкцією.
Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 № 656 "Про трудові книжки робітників та службовців" встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 13 вказаної постанови "Про трудові книжки робітників та службовців" при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.
При цьому, відповідно до пункту 18 Постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.
Отже, з системного аналізу вказаних вище норм слідує, що позивач не може нести відповідальність за правильність заповнення трудової книжки, оскільки записи у її трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати відсутнім страховий стаж позивача за спірний період.
Така правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року по справі № 687/975/17.
На дату вирішення питання призначення пенсії позивачу ГУПФ України у Київській області діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 р. №58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за № 110.
Згідно п. 2.11., п. 2.12., п. 2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників: зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові, дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтв про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) із посиланням на номер і дату цих документів. Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки, однією рискою закреслюється, наприклад колишнє прізвище, ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.
Суд зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку.
Отже, за встановлених обставин та наявного правового регулювання, суд робить висновок, що незарахування ОСОБА_1 до страхового стажу періодів роботи, зазначених у його трудовій книжці, є протиправним.
Суд також враховує, що ГУПФ України у Київській області не було надано жодних пояснень та доказів на спростовування правильності та достовірності відомостей, які відображені у трудовій книжці позивача, у яких міститься інформація про періоди його роботи, а також вжиття заходів для з'ясування їх достовірності.
Суд враховує, що згідно страхових даних позивача з веб-порталу Пенсійного фонду України (а.с.17) його загальний страховий стаж становить 32 роки 9 місяців 5 днів, але ці офіційні дані не були взяті до уваги відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення.
За вищезазначених обставин рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №155950022017 від 07.03.2025 року є протиправним та підлягає скасуванню як необгрунтоване.
Згідно з ч.ч.1-2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу “належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах “Беєлер проти Італії» [ВП] (Веуеіег v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, “Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (ОпегуэЫэг v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, “Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, и. 72, від 8 квітня 2008 року, і “Москаль проти Польщі» (Moskal V. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах “Лелас проти Хорватії"» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і “Тошкуце та інші проти Румуни» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Згідно правової позиції Верховного Суду України (постанова від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15) суд при прийнятті рішення повинен визначити такий спосіб відновлення порушеного права, який є ефективним та який виключив би подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Відповідно до вимог абзацу 2 частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем законність оскаржуваного рішення не доведена, а його доводи суд відхиляє з вищенаведених мотивів.
Враховуючи вищевикладене, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Позивачем сплачено судовий збір за подання даного позову у сумі 1211,20грн., ці витрати суд покладає на відповідача згідно ч.1 ст.139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 255, 260-262, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 07.03.2025 року № 155950022017 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 17.02.1988 року, а саме: з 30.08.1991 року по 15.01.1993 року та з 16.01.1993 року по 23.04.1999 року, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.02.2025 року про призначення пенсії за віком та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у сумі 1211(одна тисяча двісті одинадцять)грн. 20коп.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст.293,295 КАС України, до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ; зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548; адреса: вул. Варшавська, буд. 3-Б, с-ще Макарів, Київська область, 08001).
Суддя М.М. Аракелян