Справа № 420/28072/24
03 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Вікторії ХОМ'ЯКОВОЇ, розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 20 років;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області перерахувати стаж роботи ОСОБА_1 та призначити пенсію за віком.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що він звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком, однак, відповідачем протиправно відмовлено у призначенні пенсії з покликанням на відсутність необхідного страхового стажу 20 років. Вказує, що до страхового стажу протиправно не було враховано період проходження військової служби, період роботи до 1991 року на території іншої держави Азербайджанської РСР, період отримання матеріальної допомоги по безробіттю, період перебування на пенсії по інвалідності. Щодо виправлень в трудовій книжці та відсутності печатки в одному із записів, позивач зазначає, що обов'язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів. В електронному кабінеті позивача міститься електронна трудова книжка, яка має таку ж юридичну силу як і паперова трудова книжка, і за допомогою якою можна правильно прорахувати стаж позивача. За наведеного, просить позов задовольнити повністю.
Ухвалою від 11.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позову. Вважає правомірним незарахування до страхового стажу періодів роботи з 13.09.1977 по 16.02.1979, з 03.01.1983 по 21.01.1985 та з 15.03.1979 по 01.05.1979 у зв'язку з тим, що записи до трудової книжки внесені з порушеннями Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердж. Державним комітетом СРСР по праці та соціальним питанням від 20.06.1974 № 162, та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58. Чинним законодавством України передбачено можливість підтвердження трудового стажу у разі відсутності відповідних записів або неправильних чи неточних записів у трудовій книжці. Проте, жодних допустимих доказів позивачем до Головного управління під час звернення за призначенням пенсії надано не було. Станом на відкриття провадження у справі, завдання з розгляду заяви позивача від 26.02.2024 про призначення пенсії Головним управлінням ПФУ в Одеській області виконано, надалі правовідносини з позивачем мають відбуватися з органом Пенсійного фонду за місцем реєстрації позивача, а саме - з Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області. І саме до останнього позивач мав би позиватись з позовною заявою стосовно будь- яких зобов'язань, а Головне управління ПФУ в Одеській області повинно виступати як співвідповідач лише в частині визнання/невизнання протиправними вчинених дій його посадовими особами.
Щодо позовної вимоги позивача стосовно зобов'язання Головне управління призначити пенсію за віком не підлягає задоволенню також з тих підстав, що судом не може прийматися відповідне рішення, оскільки це є втручанням в дискреційні повноваження Головного управління. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Таким чином, зазначена позовна вимога є саме втручанням в дискреційні повноваження Головного та виходить за межі завдань адміністративного судочинства. Спірне рішення вважають правомірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.
Позивач у відповіді на відзив позивач вказує, що в електронному кабінеті позивача міститься інформація про те, що загальний страховий стаж становить 11 років 06 місяців та 12 днів. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності, крім набутого страхового стажу зараховується період із дня встановлення інвалідності до досягнення віку 60 років. Таким чином, необхідно включити до страхового стажу: період отримання декретних (допомоги по вагітності та пологах), допомоги по безробіттю, допомоги внаслідок нещасного випадку на виробництві, а також період отримання пенсії по інвалідності. Отже, вважає за необхідне правильно зарахувати наступні періоди для призначення пенсії за віком - з 31.10.1989 по 31.10.1990 рік, з 20.11.1990 по 20.11.1991, з 21.02.2000 по 01.09.2006.
Відповідно до військового квитка № НОМЕР_1 позивач проходив військову службу із 06.05.1979 до 28.10.1981, даний стаж також повинен бути зарахований позивачу.
Відповідно до ст. 56 Закону № 1788-ХП до стажу для обчислення пенсії зараховується період одержання допомоги по безробіттю. Період отримання допомоги по безробіттю підтверджується до 01 січня 2010 року на підставі записів у трудовій книжці або відомостей про трудову діяльність із реєстру застрахованих осіб, а починаючи з 01 січня 2010 року - індивідуальними відомостями про застраховану особу. В трудовій книжці містяться необхідні відмітки, які підтверджують факт отримання допомоги по безробіттю в період з 06.04.2009 по 23.09.2009, 26.01.2010 по 04.05.2010. Позивачу не було зараховано весь необхідний страхований та трудовий стаж.
Позивачем зазначено, що обов'язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів. Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, із змінами, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка працівника. 10 червня 2021 року набрав чинності Закон України від 05 лютого 2021 року № 1217- IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обліку трудової відповідальність за ведення трудових книжок працівника лежить на роботодавці, а по-друге в електронному кабінеті позивача міститься електронна трудова книжка, яка має таку ж юридичну силу як і паперова трудова книжка, і за допомогою якою можна правильно прорахувати стаж позивача. А отже, відмова пенсійного фонду в призначенні пенсії з підстав зазначених відповідачем, а саме наявне необумовлене виправлення в даті наказу про зарахування та засвідчення печаткою, на якій неможливо ідентифікувати назву підприємства є неправомірною та не відповідає нормам встановлених законодавством.
Суд з'ясував зміст та підстави заяв по суті спору, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
26.02.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області з заявою та пакетом документів для призначення йому пенсії за віком.
20.08.2024 позивач отримав відповідь від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, яке розглянуло заяву позивача за принципом екстериторіальності, з рішенням № 21245001313 від 05.03.2024 про відмову в призначенні пенсії за віком, яке мотивоване відсутністю необхідного стажу 20 років, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" . У ОСОБА_1 страховий стаж складає 7 років 10 місяців 26 днів.
До страхового стажу ГУ ПФУ в Одеській області не зараховано наступні періоди:
з 13.09.1977 по 16.02.1979 та 03.01.1983 по 21.01.1985 згідно трудової книжки від 22.09.1977 серії НОМЕР_2 , оскільки наявне необумовлене виправлення в даті наказу про зарахування, що порушує вимоги Інструкції ведення трудових книжок працівників,
з 15.03.1979 по 01.05.1979 року згідно трудової книжки від 22.09.1977 серії НОМЕР_2 , оскільки запис про звільнення засвідчено печаткою, на якій неможливо ідентифікувати назву підприємства, що порушує вимоги Інструкції ведення трудових книжок працівників.
Згідно розрахунку страхового стажу відповідачем зараховані такі періоди:
06.05.1979 - 28.10.1981 - строкова служба в армії,
15.12.1981 - 29.03.1982 - водій, військовий госпіталь 591,
30.03.1982 - 03.01.1983 - шофер, управління механізації будмонтажних робіт Азерб. РСР,
22.01.1985 - 04.10.1985 - слюсар, "АвтоВАЗтехобслуговування"
15.01.1986 - 14.11.1988 - робочий хлібзавод № 4
01.12.2008 - 30.12.2008,
06.04.2009 - 23.09.2009 отримання допомоги на безробіття,
24.09.2009 - 24.10.2009 водій, ФГ "Квант",
26.01.2010 - 04.05.2010 отримання допомоги на безробіття,
06.05.2010 - 08.05.2010 - водій ФГ "Квант".
Як вбачається з копії трудової книжки позивача період роботи 13.09.1977 - 16.02.1979 учнем бляхаря, бляхарем на ремонтно-механічному заводі не зарахований до страхового стажу через виправлення у другій цифрі року зарахування на роботу (77). Також не зарахований вказаний в трудовій книжці період роботи 15.03.1979 - 01.05.1979 робочим на макаронній фабриці, місяць звільнення написаний римською цифрою, запис про звільнення засвідчено печаткою, на якій неможливо ідентифікувати назву підприємства. До страхового стажу не включений період роботи 03.01.1983- 21.01.1985 шофером, управління центр.автоперевезень треста Спецдорбудмеханізації через виправлення в даті місяця (січень) наказу про зарахування.
Вважаючи рішення про відмову у призначенні пенсії протиправним, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон 1058-IV).
Статтею 1 Закону №1058-IV передбачено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За змістом ч.1 ст.9 Закону №1058-IV, відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до статті 26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років.
Частина 1 статті 44 Закону № 1058- IV передбачає, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення", яка визначає види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, - до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 24 Закону № №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (до 01.01.2004).
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, який підтверджує наявний трудовий стаж, є трудова книжка.
У частині першій статті 48 Кодексу законів про працю України також зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
До 01.01.2004 страховий стаж зараховується на підставі записів у трудовій книжці, або на підставі документів, передбачених Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за № 637 (далі Порядок № 637). Відповідно до пунктів 1-2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з абзацу 1 п. 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
З аналізу наведених законодавчих приписів, зокрема, статті 62 Закону № 1788-XII та Порядку № 637, слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, і лише у разі відсутності в ній відповідних записів та наявності неточностей, особа, що звертається за призначенням пенсії, на підтвердження стажу роботи, повинна надати інші документи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок).
Згідно пункту 4.1 Порядку орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
Пунктом 4.2 Порядку передбачено, що при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема, уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу, у разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку.
Згідно пункту 4.7 Порядку, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується відповідачем, позивач подав до пенсійного органу для призначення пенсії основний документ, який підтверджує стаж роботи - трудову книжку, також поданий військовий квиток, паспорт, довідка рнокпп.
До страхового стажу не зараховано наступні періоди роботи, відомості про які відображені в трудовій книжці від 22.09.1977 серії НОМЕР_2 : з 13.09.1977 по 16.02.1979 та 03.01.1983 по 21.01.1985 , оскільки наявне виправлення в даті наказу про зарахування, що порушує вимоги Інструкції ведення трудових книжок працівників, з 15.03.1979 по 01.05.1979 року запис про звільнення засвідчено печаткою, на якій неможливо ідентифікувати назву підприємства, що порушує вимоги Інструкції ведення трудових книжок працівників.
Судом досліджено докази, надані у справі, та встановлено, що дійсно в записі № 1 трудової книжки у даті звільнення другий знак двозначного числа року звільнення має виправлення (77), яке є читаємим, але виправлення не завірено належним чином. У записі про прийняття на роботу 03.01.1983 у даті наказу також є виправлення у місяці (01), не завірене належним чином, у записі №5 трудової книжки місяць звільнення зазначений римською цифрою.
На час вчинення записів в трудовій книжці діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (надалі по тексту Інструкція № 162). Відповідно до п. 2.3 Інструкції записи здійснюються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). А відповідно до п. 2.5, 2.7 Інструкції № 162 у випадку виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу виправлення здійснюється адміністрацією того підприємства, де був внесений відповідний запис. Якщо підприємство, яке внесло неправильний або неточний запис, ліквідоване, виправлення вносяться правонаступником, а за його відсутності - організацією, що стоїть вище, якій було підпорядковане ліквідоване підприємство. Виправлені відомості повинні повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У випадку втрати наказу або розпорядження або невідповідності їх роботі, яка фактично виконувалась , виправлення відомостей про роботу здійснюється на підставі інших документів, які підтверджують виконання робіт.( п. 2.8). В розділах "Відомості про роботу", закреслення раніш внесених неточних або неправильних записів не допускається. При необхідності , наприклад, зміни запису відомості про роботу після вказівки відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться "Запис за № таким-то є недійсною (2.9)
Аналогічні приписи містить і Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, Міністерства юстиції України за № 58 від 29.07.1993, яка діє на теперішній час. Так, п. 2.8 Інструкції № 58 встановлено, якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м.Києва, держархівом м.Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.
П. 18 Постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 6 вересня 1973 р. № 656 "Про трудові книжки робітників і службовців" передбачав. що відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу, несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації. У подальшому аналогічні норми встановлені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993.
Виправлена дата другої цифри року прийняття позивача на роботу на ремонтно-механічний завод "Азхибиран" збігається з датою року наказу про звільнення , а місяць прийняття на роботу в наказі № 2 від 04.01.83 (сторінка 9 трудової книжки), який містить виправлення, є тотожним даті прийняття на роботу 3 січня 1983 року. Тому на думку суду допущені виправлення не свідчать про недійсність трудової книжки в цілому та не можуть слугувати підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист стосовно питань зарахування до трудового стажу періоду роботи для призначення пенсії. Суд приймає до уваги, що підприємства, на яких працював позивач, на сьогодні знаходяться в іншій державі, та за значним терміном часу давно не існують, тому позивач позбавлений можливості звернення до роботодавців за внесенням виправлень. Використання римської цифри також не є суттєвим порушенням правил ведення трудової книжки, достатнім для невключення періоду роботи позивача до страхового стажу. Нечіткість печатки в трудовій книжці при наявності найменування роботодавця, найменування посади та наявності підпису відповідальної особи, яка засвідчила записи про прийом та про звільнення , не може бути підставою для не зарахування стажу. Наслідки такої нечіткості печатки не можуть перекладатись на позивача, як тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці.
Посилання на відсутність чи неточність записів у первинних документах по обліку трудового стажу на конкретній посаді, яку займав позивач у той чи інший період його роботи, за наявності у трудовій книжки відомостей достатніх у своїй сукупності для визначення конкретного періоду роботи, не може бути підставою для виключення вказаного періоду роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення організаційно-розпорядчих документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист, в тому числі вирішення питання щодо призначення пенсії за віком.
Суд виходить з того, що аналізуючи надані документи, пенсійний орган, перш за все, має виходити з їх змісту, а не лише суто з форми. У цьому випадку, орган Пенсійного фонду, переслідуючи в цілому законну мету попередження зловживання громадянами своїми правами та запобігання необґрунтованому призначенню пенсії, при виконанні своїх повноважень повинний діяти обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно, як це передбачено частиною другою статті 2 КАС України, з тим, щоб не створювати штучних і явно необґрунтованих перешкод для реалізації громадянами їх прав.
Суд зазначає, що не зарахування спірного стажу позивача буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці щодо дати її заповнення.
Суд зауважує, що соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей. Тобто в розрізі цієї справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у Постанові від 06 березня 2018 року по справі №754/14898/15-а підставою для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи та досягнення віку, що дає право на пенсію, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Таким чином, ОСОБА_1 в даному випадку був працівником, і не може нести відповідальність за правильність та повноту оформлення трудової книжки .
Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. Суд зазначає, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок працівників на керівника або уповноваженого працівника підприємства, вина позивача у неналежному заповненні його трудової книжки відсутня, а судом не встановлено недостовірності або інших ознак юридичної дефектності цієї трудової книжки, а тому її належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі і зазначена обставина не може позбавити позивача права на призначення пенсії. Зі змісту наданої позивачем трудової книжки можливо встановити назву підприємства та період роботи з аналізу усіх граф трудової книжки. Під час розгляду справи не надано доказів того, що вказані записи в трудовій книжці позивача є сфальсифікованими або мають ознаки підробки.
Отже, вимоги позивача про визнання противоправним рішення Управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 21245001313 від 05.03.2024 щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоди роботи, а саме: з 13.09.1977 по 16.02.1979, з 15.03.1979 по 01.05.1979 та з 03.01.1983 по 21.01.1985 є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Одеській області перерахувати стаж роботи ОСОБА_1 та призначити пенсію за віком, суд дійшов наступного.
Адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов'язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, ч. 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У рішенні від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008 року), Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Тобто, дискреційними є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може". При цьому дискреційні повноваження, в тому числі органів місцевого самоврядування, завжди мають межі, встановлені законом.
Аналогічна позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 208/8402/14-а та від 29 березня 2018 року у справі № 816/303/16.
У межах цієї справи, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними, оскільки зобов'язаний за конкретних фактичних обставин діяти за законом, а не на власний розсуд. Підстави, за яких орган ПФУ відмовив у зарахування до страхового стажу позивача певних періодів роботи суд визнав протиправними, тому відповідач зобов'язаний діяти за законом, а не на власний розсуд, тобто має зарахувати до страхового стажу спірні періоди роботи позивача.За законом у органу ПФУ в даному випадку немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
У цьому випадку зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 невраховані періоди роботи з 26.02.2024 не є втручанням у дискреційні повноваження ГУ ПФУ в Одеській області, а обґрунтованим та ефективним способом захисту порушеного права позивача. Суд вважає, що саме такий спосіб захисту порушеного права позивача з боку відповідача є належним та достатнім в даному випадку.
Разом з тим, суд позбавлений можливості зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію відповідно до норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки відповідачем в ході розгляду заяви позивача про призначення пенсії не виконані всі умови для прийняття відповідного рішення, а саме належно не досліджена та достовірно не встановлена наявність у позивача необхідних умов для призначення пенсії, розміру необхідного страхового стажу, із зарахуванням спірних періодів, яким судом надана оцінка.
В той же час здійснення розрахунку страхового стажу входить до безпосередньої компетенції органу Пенсійного фонду України.
Оскільки в спірних правовідносинах права позивача порушені протиправним рішенням відповідача, яке судом скасовано, і відповідачем в даному випадку не було належно обраховано загальний страховий стаж позивача, який дає право на призначення пенсії за віком, заява позивачка про призначення пенсії вважається не розглянутою по суті.
Суд не може перебирати на себе функції суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта, суд вважає за необхідне, на підставі ч. 2 ст. 9 КАС України, для ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача вийти за межі заявлених позовних вимог та задовольнити позовні вимоги шляхом зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.02.2024 про призначення пенсії за віком, з урахуванням всіх доданих до неї документів, та прийняти мотивоване рішення, з урахуванням висновків суду, викладених в даному рішенні.
Суд розглянув доводи відповідача про пропуск строку звернення до суду з позовом, що виходить за межі шестимісячного строку, встановленого ст.122 КАС України. Позивач вказує, що дізнався про порушення своїх прав на пенсію 20.08.2024 з листа відповідача №8727/03-16 від 05.03.2024 . Доказів того, що позивач був ознайомлений з рішенням про відмову у призначенні пенсії раніше, суду не надано. До суду позов був поданий 05.09.2024. Таким чином, початок перебігу процесуального строку звернення до адміністративного суду з цим позов слід пов'язувати саме з отриманням листа ГУ ПФУ в Одеській області з доданим до нього рішенням від 05.03.2025 № 212450013123.
Суд розглянув доводи позивача про те, що відповідачем неправомірно не враховано до страхового стажу період перебування його на інвалідності та отримання пенсії по інвалідності, на підтвердження чого суду позивач надав копії довідки ВТЕ-3 № 042861 від 31.10.1989 року, якою інвалідність встановлена строком на один рік, тобто до 31.10.1990 року, де зазначено, що особа недієздатна; довідки ВТЕ-2 № 043679 від 20.11.1990 року, якою інвалідність встановлена строком на один рік, тобто до 20.11.1991 року, де зазначено, що особа недієздатна; копію посвідчення серія НОМЕР_3 , яке свідчить про встановлення інвалідності 3-ї групи з 21.02.2000 по 01.09.2006 (з урахуванням всіх подовжень).
Суд не встановив факту подання вищевказаних документів органу ПФУ разом з заявою про призначення пенсії за віком, тому не має доказів, що вони розглядались та оцінювались відповідачем. Разом з тим, позивач не позбавлений права подати відповідачу документи про період інвалідності.
Також суд не приймає до уваги доводи позивача про неврахування до страхового стажу періоду військової служби (2 роки 5 місяців 23 дня) , який підтверджений військовим квитком № НОМЕР_1 , оскільки цей період включений до загального стажу 7 років 10 місяців 26 днів.
Період отримання допомоги по безробіттю також зарахований відповідачем до загального страхового стажу на підставі записів у трудовій книжці та відомостей про трудову діяльність із реєстру застрахованих осіб, тому вдруге зараховувати цей період немає потреби.
Вирішуючи питання, хто повинен врахувати стаж позивача та повторно розглянути заяву, ГУ ПФУ в Одеській області або ГУ ПФУ в Херсонській області, суд зазначає наступне.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1).
При цьому, 30 березня 2021 року набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року № 25-1 "Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України", (далі - Постанова правління ПФУ № 25-1). Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі Постанови правління ПФУ № 25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року. Запроваджена у зв'язку із змінами, внесеними до Порядку № 22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.
Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв'язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр). Згідно із пунктом 4.2 розділу ІV Порядку 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3. розділу ІV Порядку 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
За приписами пункту 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Аналіз наведених вище положень Порядку № 22-1 свідчить про наступне:
- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території;
- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10);
- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.
Сторонами не заперечується, а матеріалами справи підтверджується, що позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії, проте за результатами розгляду вказаної заяви, за принципом екстериторіальності, за його заявою рішення прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області.
Отже, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 належним відповідачем у правовідносинах є Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, оскільки саме цей орган розглянув заяву позивача про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову у її призначенні.
Таким чином, саме Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зобов'язано повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 26.02.2024, зарахувавши до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком, періодів роботи з 13.09.1977 по 16.02.1979, та 03.01.1983 по 21.01.1985 , з 15.03.1979 по 01.05.1979.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог .
Згідно з ч.1, 3 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 139, 243-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України , суд
Задовольнити позов ОСОБА_1 частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 21245001313 від 05.03.2024 про відмову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) зарахувати з 26.02.2024 до страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні періоди роботи - з 31.10.1989 по 31.10.1990 рік, з 20.11.1990 по 20.11.1991 рік, з 21.02.2000 по 01.09.2006 рік.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) повторно розглянути заяву від 26.02.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про призначення пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні суду.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_4 ) 605 (шістсот пять) грн. 60 коп. витрат по сплаті судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Вікторія ХОМ'ЯКОВА