Справа № 420/26193/25
03 листопада 2025 року Одеський окружний адміністративний суд
у складі головуючого судді - Завальнюка І.В.,
при секретарі - Гоменюк Р.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі в порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УНІВЕРСАЛЬНИЙ ТЕРМІНАЛ РИСОІЛ» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати наступні податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області: податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 22666/15-32-07-02-20 від 12.05.2025 у частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 5 915 915,46 грн та штрафних санкцій на суму 591 591,55 грн; податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 22672/15-32-07-02-20 від 12.05.2025 у частині збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на суму 498 937,00 грн та штрафних санкцій на суму 49 893,70 грн; податкове повідомлення-рішення форми «В4» № 22673/15-32-07-02-20 від 12.05.2025 про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ на суму 8 539,00 грн; податкове повідомлення-рішення форми «ПН» № 22676/15-32-07-02-20 від 12.05.2025 про застосування штрафу у сумі 17 000,00 грн через не реєстрацію податкових накладних.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за висновком планової виїзної перевірки товариство нібито занизило дохід у податковій декларації з податок на прибуток підприємства за 2022 рік у сумі 30 328 818,00 грн, не відобразивши отриману від ТОВ «СП РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ» компенсацію переведеного боргу за додатковою угодою від 29.12.2021 до договору позики №120619 від 12.06.2019 - хоча укладення правочинів щодо переведення і прощення боргу та їх оподаткування було проведено відповідно до законодавства України; нібито занизило фінансовий результат до оподаткування у податковій декларації з податок на прибуток підприємства за 3 кв. 2018 р., 2 кв. 2021 р., 3 кв. 2021 р. на загальну суму 2 537 379,00 грн та занизило суму податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 507 476,00 грн у зв'язку з ненаданням документів щодо підтвердження використання у господарській діяльності позивача навантажувально-розвантажувальних робіт, які були надані ТОВ «АРКОН-ТРАНС» за договором № 23/04 від 23.04.2021 - однак відповідач не врахував наявні у позивача первинні документи зі своїми клієнтами, для яких позивач замовив і отримав вказані роботи від ТОВ «АРКОН-ТРАНС». На думку відповідача, ці обставини призвели до: - зменшення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 5 915 915,46 грн та штрафних санкцій на суму 591 591,55 грн (частина ППР форми «Р» № 22666/15-32-07-02-20 від 12.05.2025); - зменшення грошового зобов'язання з ПДВ на суму 498 937,00 грн та штрафних санкцій на суму 49 893,70 грн (частина ППР форми «Р» № 22672/15-32-07-02-20 від 12.05.2025); - збільшення розміру від'ємного значення ПДВ на суму 8 539,00 грн (ППР форми «В4» № 22673/15-32-07-02-20 від 12.05.2025); - застосування штрафу у сумі 17 000,00 грн через не реєстрацію податкових накладних згідно п. 120-1.3 ст. 120-1 ПК України (ППР форми «ПН» № 22676/15-32-07- 02-20 від 12.05.2025). ТОВ «УТР» категорично не погоджується з вищевказаними висновками відповідача, так як вони ґрунтуються на хибному тлумаченні законодавства України та без врахування первинних документів, які були надані позивачем під час перевірки. Тому оскаржувані ППР є протиправними і підлягають скасуванню. Зокрема, надходження коштів у 2022 році від первісного боржника є компенсацією заборгованості, яка вже була списана кредитором і врахована у доходах, та не приводить до збільшення власного капіталу підприємства понад вже відображений (адже дохід був визнаний раніше). Відповідно, бухгалтерський облік позивача правомірно не відображає у 2022 році доходу на цю суму. Спроба відповідача включити суму 30 328 817,92 грн. до доходів 2022 року означала б подвійне оподаткування одного й того самого економічного прибутку: перший раз - у 2021 році (в момент прощення боргу), другий раз - у 2022 році (при отриманні компенсації). Такий підхід суперечить принципам бухгалтерського обліку та фінансової звітності і вимогам ПК України. Відповідно, дохід 2022 року коректно визначений позивачем під час прощення боргу, що узгоджується з вимогами ПК України, положеннями П(С)БО та консультаціями ДПС. По факту надання послуг між ТОВ «УТР» і його клієнтами були підписані відповідні акти наданих послуг, надані послуги були оплачені у повному обсязі, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями. Детальний перелік перевантажених вантажів, назви суден, клієнтів позивача, а також реквізити первинних документів, які були складені з ТОВ «АРКОН-ТРАНС» та з клієнтами позивача наведені у відповідній таблиці, яка є додатком № 48 до позовної заяви. Вказані первинні документи були надані позивачем під час перевірки, вони складені у суворій відповідності до положень законодавства України та свідчать про фактичне здійснення господарських операцій з ТОВ «АРКОН-ТРАНС». Всупереч ст.ст. 77, 83 ПК України відповідач безпідставно не врахував первинні документи позивача і зазначив в акті перевірки помилковий і безпідставний висновок про те, що надані ТОВ «АРКОН-ТРАНС» послуги нібито не пов'язані з господарською діяльністю позивача, при цьому не заперечуючи факт надання цих послуг. Таким чином, очевидним є те, що господарські операції з ТОВ «АРКОН-ТРАНС» вчинені у межах господарської діяльності позивача. Не заслуговують на увагу посилання відповідача на стор. 17 акту перевірки про те, що позивач нібито не надав до перевірки заявки на партії вантажу згідно договору № 23/04 від 23.04.2021, за якими ТОВ «АРКОН-ТРАНС» здійснював навантажувально-розвантажувальні роботи. З огляду на ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відомості про господарську операцію містить саме первинний документ. У контексті взаємовідносин з ТОВ «АРКОН-ТРАНС» первинними документами виступають договір № 23/04 від 23.04.2021 та акти наданих послуг до нього, які містять зміст і обсяг господарської операції. Заявки на партії вантажу не є первинними документами, не вважаються підставою для бухгалтерського обліку, а тому не мають враховуватися при вирішенні питання про реальність господарської операції.
Ухвалою судді від 07.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.
25.08.2025 до суду від Головного управління ДПС в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що перевіркою встановлено порушення п. 44.1, 44.2, ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток всього на суму 5459187 грн. за період 2022 рік. Якщо безоплатно отриманий актив забезпечує надходження економічних вигід протягом кількох звітних періодів, то доходи визнаються на систематичній основі (наприклад, у сумі нарахованої амортизації) протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди. Таким чином, перевіркою встановлено заниження показника «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2022 рік у сумі 30 328 818 грн, за рахунок не відображення доходу під час збільшення активу від надходження грошових коштів в бухгалтерському обліку, в фінансовій та податковій звітності за 2022 рік. Крім того, перевіркою встановлено господарські взаємовідносини у перевіряємому періоді ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНИЙ ТЕРМІНАЛ РИСОІЛ» з ТОВ «АРКОН-ТРАНС», код за ЄДРПОУ 44087253. Між підприємствами укладено договір від 23.04.2021 № 23/04 «Про вивантаження імпортних вантажів навалом». До перевірки не надано первинні документи щодо підтвердження використання зазначених послуг в операціях, що є господарською діяльністю платника податку, в тому числі в наданих до перевірки актах виконаних робіт не зазначено зміст та обсяг господарських операцій, які можливо пов'язати з реалізацією товарів та послуг ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНИЙ ТЕРМІНАЛ РИСОІЛ» (номенклатура вантажів, назва т/х, контрагентів, тощо). До перевірки не надано документальне підтвердження, що діяльність платника податків при отримані вказаних послуг спрямована на отримання доходу ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНИЙ ТЕРМІНАЛ РИСОІЛ». Також до перевірки не надано заявки на партії вантажу, що передбачено умовами договору (від 23.04.2021 № 23/04 «Про вивантаження імпортних вантажів навалом»), щодо яких ТОВ «АРКОН-ТРАНС» надає послуги із вивантаження із судна своїми силами та засобами, що в свою чергу унеможливлює визначення вантажу, за допомогою яких сил та засобів виконуються навантажувально-розвантажувальнi роботи. Посадовій особі ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНИЙ ТЕРМІНАЛ РИСОІЛ» в ході перевірки було надано запит від 27.02.2025 про надання у повному обсязі документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки, та щодо пояснень та документального підтвердження по встановленим порушенням. Також в ході перевірки ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНИЙ ТЕРМІНАЛ РИСОІЛ» було надано запит від 14.03.2025 про надання пояснень та копій первинних документів щодо придбання навантажувально-розвантажувальних робіт у ТОВ «АРКОН-ТРАНС». У зв'язку з не наданням в повному обсязі первинних документів, що розкривають зміст та обсяг отриманих послуг, а також пояснень складено акт, який засвідчує факт ненадання у повному обсязі первинних документів та пояснень платником податків в ході перевірки від 19.03.2025 № 2102/15-32-07-02-16. Таким чином, в порушення п. 44.1, 44.2 ст. 44 та п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), п.1, п.2 ст.9 Закону України від 16.07.1999 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (із змінами та доповненнями), ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНИЙ ТЕРМІНАЛ РИСОІЛ» завищено показник 2050 Форми 2 Звіту про фінансові результати «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» та занижено фінансовий результат до оподаткування всього на суму 2537379 грн., в т. ч. по періодах: півріччя 2021 року - 1556342 грн; три квартали 2021 року - 2537379 грн (у томі числі за 3 квартал 2018 року - 981037 грн).
02.09.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «УНІВЕРСАЛЬНИЙ ТЕРМІНАЛ РИСОІЛ» надійшла відповідь на відзив, згідно з якою відзив на позовну заяву не містить заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову із посиланням на відповідні докази і норми права, а по суті є копією акту перевірки. У відзиві на позов відповідач продублював акт перевірки цілими сторінками. Відсутність у відзиві на позовну заяву заперечень відповідача унеможливлює надання позивачем пояснень, міркувань та аргументів щодо відзиву. З огляду зазначеного, відповідач надав формальну заяву по суті справи - відзив на позовну заяву, який не містить аргументованих заперечень щодо правових підстав позову. Зауважує, що у своїй практиці Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства, не породжує, не змінює та не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов'язків та не покладає відповідальність. З огляду наведеного, сам по собі акт перевірки не може бути належним та допустимим доказом вчинення порушень платником податків та його зміст не може бути відзивом на позов.
Ухвалою суду від 15.09.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
21.10.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «УНІВЕРСАЛЬНИЙ ТЕРМІНАЛ РИСОІЛ» надійшли додаткові пояснення.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги із викладених у адміністративному позові підстав підтримав у повному обсязі та просив задовольнити позов.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов.
Ухвалою суду від 23.10.2025 відкладено ухвалення та проголошення судового рішення на 12-00 год. 03.11.2025.
Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п. 77.1, ст.77 Податкового кодексу України, плану-графіка на 2025 рік проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання та наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 21.01.2025 № 451-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНИЙ ТЕРМІНАЛ РИСОІЛ»» проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНИЙ ТЕРМІНАЛ РИСОІЛ», з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2018 по 30.09.2024, відповідно до затвердженого плану перевірки, за результатами якої складено акт № 12770/15-32-07-02-15 від 26.03.2025.
Згідно акту перевірки від 26.03.2025 № 12770/15-32-07-02-15 контролюючим органом встановлено наступні порушення ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНИЙ ТЕРМІНАЛ РИСОІЛ» вимог податкового законодавства:
1. п. 44.1, п. 44.2 ст.44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України, норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, п. 8 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 08.10.99 N 237, п.5, п.7, п.21 Положенням (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 п.5, п.6, п.7 П(С)БО 16 «Витрати», встановлено заниження ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНИЙ ТЕРМІНАЛ РИСОІЛ» податку на прибуток на суму 7449825 грн, у тому числі: - Три квартали 2024 року у сумі 7449825 грн (у томі числі півріччя 2024 року у сумі 7449825 грн);
2. п.44.1 ст.44, п. 187.1. ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.5 ст. 198, п.200.1, п.200.4 ст.200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, Закону України від 16.07.1999р. № 996-Х1V «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) Закону України від 16.07.1999р. № 996-Х1V «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями), п 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (із змінами і доповненнями), з урахуванням Наказу № 21, Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» від 28 січня 2016 року № 21 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 р. за N 159/28289 (Із змінами і доповненнями, внесеними наказами Міністерства фінансів України) в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість всього у сумі 691955 грн, у тому числі: за лютий 2022 року у сумі 541315 грн; за квітень 2024 року у сумі 150640 грн, завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд.21 Декларації) за квітень 2023 року в сумі 8539 грн, не складено та не зареєстровано податкові накладні на суму ПДВ 507476 грн.;
3. пп.16.1.3, п.16.1 ст.16, п.103.9 ст.103 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, Наказу Міністерства фінансів України № 897 від 20.10.2015 «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємства», в частині неподання Додатку ПН до Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за три квартали 2021 року, 2021 рік;
4. п.119.1 ст.119, пп. «б» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, із змінами та доповненнями, Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку Наказу Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року №4 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску», із змінами та доповненнями, надавалися з недостовірними даними, в частині невідображення у періоді з ІІ кварталу 2019 по II квартал 2020 та у IV квартал 2020 року суми доходу, нарахованого та виплаченого на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 у вигляді компенсації комунальних послуг, з ознакою доходу «127» та сум утриманого (нарахованого/перерахованого) податку на доходи фізичних осіб із зазначеного доходу;
5. пп.14.1.47, пп.14.1.54, пп.14.1.180 п.14.1 ст.14, пп.162.1.1, пп.162.1.2, пп.162.1.3, п.162.1 ст.162, пп.163.1.1. п.163.1 ст.163, абз «е» пп.164.2.17, пп.164.2.20, п.164.2, ст. 164, п.167.1. ст.167, пп.168.1.1, п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168, п.171.2 ст.171, абз. «а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-ІV" із змінами та доповненнями перевіркою встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб з доходу нарахованого та виплаченого на користь фізичної особи у вигляді компенсації комунальних послуг у сумі 8 484,92 грн., у тому числі: за червень 2019 року в сумі 32,52 грн., за липень 2019 року в сумі 23,75 грн., за серпень 2019 року в сумі 15,49 грн., за жовтень 2019 року в сумі 17,46 грн., за листопад 2019 року в сумі 21,18 грн., за грудень 2019 року в сумі 97,41 грн., за січень 2020 року в сумі 197,57 грн., за лютий 2020 року в сумі 146,64 грн., за травень 2020 року в сумі 131,26 грн., за квітень 2020 року в сумі 24,05 грн., за грудень 2020 року в сумі 7 777,58 грн.;
6. пп.1.2, пп. 1.3, пп.1.4, пп.1.5 п.16 прим.1 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень, пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, пп. «е» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, пп.168.1.1 п.168.1 ст.168, п.171.2 ст.171, пп. «а» п.176.2 ст.176 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями занижено військового збору у загальній сумі 590,42 грн., у тому числі: за червень 2019 року в сумі 2,71 грн., за липень 2019 року в сумі 1,98 грн., за серпень 2019 року в сумі 1,29 грн., за жовтень 2019 року в сумі 1,46 грн., за листопад 2019 року в сумі 1,76 грн., за грудень 2019 року в сумі 8,12 грн., за січень 2020 року в сумі 16,46 грн., за лютий 2020 року в сумі 12,22 грн., за травень 2020 року в сумі 10,94 грн., за квітень 2020 року в сумі 2,00 грн., за грудень 2020 року в сумі 531,47 грн.
Не погоджуючись з висновками акту перевірки позивач у порядку п. 86.7. ст. 86 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України) подав до Головного управління ДПС в Одеській області заперечення на акт перевірки.
Розглянувши заперечення позивача, ГУ ДПС залишено висновки акту перевірки без змін, про що повідомлено позивача листом № 6006/КПР/15-32-07-02-06 від 05.05.2025.
19.05.2025 позивач отримав поштовим зв'язком від ГУ ДПС в Одеській області податкові повідомлення-рішення, які були складені за результатами податкової перевірки, а саме:
1) податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 22666/15-32-07-02-20 від 12.05.2025 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 7 449 825,00 грн та штрафних санкцій на суму 744 983,00 грн;
2) податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 22672/15-32-07-02-20 від 12.05.2025 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на суму 691 955,00 грн та штрафних санкцій на суму 69 196,00 грн;
3) податкове повідомлення-рішення форми «В4» № 22673/15-32-07-02-20 від 12.05.2025 про зменшення розміру від'ємного значення ПДВ на суму 8 539,00 грн;
4) податкове повідомлення-рішення форми «ПН» № 22676/15-32-07-02-20 від 12.05.2025 про застосування штрафу у сумі 17 000,00 грн через не реєстрацію податкових накладних.
Не погоджуючись з даними податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ «УТР» скористалося процедурою адміністративного оскарження і подало до Державної податкової служби України скаргу № 162 від 23.05.2025.
Рішенням ДПС України №21328/6/99-00-06-01-01-06 від 24.07.2025 скаргу ТОВ «УТР» залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін.
Вичерпавши можливості адміністративного оскарження та частково не погоджуючись із висновками за податковою перевіркою та частково прийнятими на її підставі податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв'язку з наступним.
Зі змісту акту перевірки № 12770/15-32-07-02-15 від 26.03.2025 вбачається, що позивач, зокрема: 1) занизив дохід у податковій декларації з податок на прибуток підприємства за 2022 рік у сумі 30 328 818,00 грн, не відобразивши отриману від ТОВ «СП РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ» компенсацію переведеного боргу за додатковою угодою від 29.12.2021 до договору позики №120619 від 12.06.2019; 2) занизив фінансовий результат до оподаткування у податковій декларації з податок на прибуток підприємства за 3 кв. 2018 р., 2 кв. 2021 р., 3 кв. 2021 р. на загальну суму 2 537 379,00 грн та занизив суму податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 507 476,00 грн у зв'язку з ненаданням документів щодо підтвердження використання у господарській діяльності позивача навантажувально-розвантажувальних робіт, які були надані ТОВ «АРКОН-ТРАНС» за договором № 23/04 від 23.04.2021.
На думку перевіряючих, ці обставини призвели до: - зменшення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 5 915 915,46 грн та штрафних санкцій на суму 591 591,55 грн (частина ППР форми «Р» № 22666/15-32-07-02-20 від 12.05.2025); - зменшення грошового зобов'язання з ПДВ на суму 498 937,00 грн та штрафних санкцій на суму 49 893,70 грн (частина ППР форми «Р» № 22672/15-32-07-02-20 від 12.05.2025); - збільшення розміру від'ємного значення ПДВ на суму 8 539,00 грн (ППР форми «В4» № 22673/15-32-07-02-20 від 12.05.2025); - застосування штрафу у сумі 17 000,00 грн через не реєстрацію податкових накладних згідно п. 120-1.3 ст. 120-1 ПК України (ППР форми «ПН» № 22676/15-32-07- 02-20 від 12.05.2025).
Так, щодо взаємовідносин позивача з компанією SAGA MARITIME LIMITED перевіркою встановлено порушення п. 44.1, 44.2, ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього на суму 5 459 187 грн. (а.с. 64, т. І) за період 2022 рік.
З огляду на матеріали справи, 12.06.2019 між SAGA MARІTIME LIMITED та ТОВ «СП РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ» укладено договір позики № 120619, за яким передбачено отримання ТОВ «СП РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ» позики у розмірі 15 млн. дол. США. За користування позикою встановлена фіксована ставка у розмірі 5% річних. У межах договору позики за ТОВ «СП РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ» рахувалась заборгованість з процентів за позикою у розмірі 1 112 951,47 дол. США.
23.12.2021 між ТОВ «СП РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ» та ТОВ «УТР» було укладено договір № 2312/21 про переведення боргу (надалі також - договір про переведення боргу), що виник у ТОВ «СП РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ» за договором позики.
Відповідно до умов договору про переведення боргу новий позичальник (ТОВ «УТР») зобов'язаний сплатити заборгованість на користь SAGA MARІTIME LIMITED замість первісного позичальника (ТОВ «СП РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ») у розмірі 1 112 951,47 дол. США (що еквівалентно сумі 30 328 817,92 грн по курсу НБУ на дату підписання договору), тобто ТОВ «УТР» прийняло на себе кредиторську заборгованість перед нерезидентом.
За умовами договору про переведення боргу первісний позичальник компенсував всю суму переведеного боргу у розмірі 30 328 817,92 грн. новому позичальнику, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями.
23.12.2021 до договору позики була укладена додаткова угода між SAGA MARІTIME LIMITED, ТОВ «СП РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ» та ТОВ «УТР» щодо заміни сторони (позичальника), якою на нового позичальника - ТОВ «УТР» були переведені всі права та обов'язки первісного позичальника. Новий позичальник відповідно до умов додаткової угоди, зайняв місце первісного позичальника у договорі позики та прийняв обов'язок щодо сплати заборгованості у розмірі 1 112 951,47 доларів США на користь SAGA MARІTIME LIMITED.
29.12.2021 між SAGA MARІTIME LIMITED та ТОВ «УТР» було укладено додаткову угоду до договору позики про прощення боргу у розмірі 1 112 951,47 дол. США (що еквівалентно сумі 30 328 817,92 грн). Отже, нового позичальника - ТОВ «УТР» звільнено від виконання зобов'язань щодо сплати 30 328 817,92 грн.
Тобто, у зобов'язанні відбувається лише заміна особи, яка є боржником, водночас новий боржник не здійснює приймання кредиторської заборгованості у зобов'язанні безоплатно. Новий боржник є так би мовити «провідником» між кредитором та первісним боржником, новий боржник не має погашати кредиторську заборгованість перед нерезидентом за рахунок власних коштів.
Статтею 520 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
Суть договорів переведення боргу полягає в тому, що відповідно до досягнутої між первісним боржником і новим боржником домовленості виконання зобов'язання за договором перед кредитором бере на себе новий боржник. Водночас саме зобов'язання не змінюється - змінюється лише боржник.
Отже, внаслідок такої операції у нового боржника з'являється грошова заборгованість перед кредитором, а у первинного боржника - грошова заборгованість перед новим боржником. Своєю чергою, останню можливо погасити шляхом компенсації суми відповідної заборгованості або ж зарахуванням зустрічних однорідних вимог.
Такі операції відображаються під час формування фінансового результату до оподаткування згідно з правилами бухгалтерського обліку. У бухгалтерському обліку при заміні сторін у зобов'язанні для кредитора змінюється дебітор, а для дебітора - кредитор.
Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування податку на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III «Податок на прибуток підприємств» Кодексу.
Для цілей визначення податку на прибуток операції переведення боргу відображаються за правилами бухгалтерського обліку, оскільки жодних коригувань фінансового результату ПК України не передбачає. У ПК України також немає окремої статті, яка б регулювала облік зазначених операцій.
Це корелюється з роз'ясненнями податкових органів, які викладені у листах від 16.11.2017 № 2643/6/99-99-15-03-02-15/ІПК, від 02.06.2016 № 12096/6/99-99-15-02-02-15.
Отже, операція з переведення боргу не призводить до виникнення податкових зобов'язань із податку на прибуток.
Згідно зі ст. 605 ЦК України зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.
З точки зору бухгалтерського обліку, коли зобов'язання боржника перед кредитором більше не підлягає погашенню (борг прощений) боржник повинен визнати дохід на суму цього зобов'язання.
На це прямо вказує п. 5 П(С)БО 11 «Зобов'язання»: якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.
Тобто в момент прощення боргу кредиторська заборгованість боржника списується, а на її суму визнається дохід боржника. Іншими словами, прощену кредиторську заборгованість слід враховувати як дохід.
Застосовуючи норми законодавства, Товариство відобразило прощення боргу в бухгалтерському обліку на дату 29.12.2021 (тобто на дату додаткової угоди про прощення боргу) наступним чином: Дт 6852 - Кт 718 «Дохід від безоплатно одержаних оборотних активів».
Тобто було анульовано борг перед кредитором SAGA MARITIME LIMITED та одночасно визнано дохід на таку саму суму, що підтверджено відповідачем на стор. 7 акту перевірки.
На виконання договору про переведення боргу ТОВ «СП РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ» було компенсовано ТОВ «УТР» грошові кошти у сумі 30 328 817,92 грн у період з січня 2022 року по жовтень 2022 року.
При цьому відповідач в акті перевірки помилково трактує операцію з оплати компенсації відповідно до договору про переведення боргу та зазначає, що «ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНИЙ ТЕРМІНАЛ РИСОІЛ» отримано активи у вигляді грошових коштів ТОВ «СП РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ» в 2022 році», що не відповідає дійсності.
Так, для цілей податку на прибуток важливим є факт виникнення/припинення зобов'язання, а не рух грошових коштів сам по собі. При цьому, дохід у Товариства виник саме при припиненні зобов'язання перед нерезидентом-кредитором у 2021 році, що повністю узгоджується із нормами законодавства.
Надходження грошей від іншої юридичної особи (первісного боржника) у 2022 році не було оплатою за реалізацію активів чи послуг, не збільшило майновий стан Товариства понад уже отримане внаслідок прощення боргу, тому не повинно розглядатися як дохід для цілей податку на прибуток.
У постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03.12.2024 по справі № 810/5013/15 зазначено наступне: доводами касаційної скарги не спростовані висновки судів попередніх інстанцій, що дохід, одержаний позивачем в якості винагороди від операції з переведення боргу, дорівнює зобов'язанням, які виникли у позивача перед кредитором, від'ємне значення від такої операції відсутнє, що свідчить про відсутність об'єкту оподаткування податком на прибуток.
Отже, надходження коштів у 2022 році від первісного боржника є компенсацією заборгованості, яка вже була списана кредитором і врахована у доходах, та не приводить до збільшення власного капіталу підприємства понад вже відображений (адже дохід був визнаний раніше).
Відповідно, бухгалтерський облік позивача правомірно не відображає у 2022 році доходу на цю суму.
При цьому, спроба відповідача включити суму 30 328 817,92 грн. до доходів 2022 року означала б подвійне оподаткування одного й того самого економічного прибутку: перший раз - у 2021 році (в момент прощення боргу), другий раз - у 2022 році (при отриманні компенсації). Такий підхід суперечить принципам бухгалтерського обліку та фінансової звітності і вимогам ПК України.
Судом враховано, що у 2022 році на виконання п. 5 договору про переведення боргу, ТОВ «СП РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ» частинами перерахувало позивачу 30 328 817,92 грн компенсації за переведений борг. Тобто, сума компенсації позивачу дорівнює сумі заборгованості, яка була прийнята позивачем за договором позики.
При цьому, отримання від ТОВ «СП РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ» компенсації за переведений борг відображено у бухгалтерському обліку позивача записами: Дт 311 «Поточні рахунки у національній валюті» - Кт 3771 «Розрахунки з іншими дебіторами», тобто у вигляді погашення заборгованості ТОВ «СП РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ» перед позивачем у зв'язку з передачею боргу за договором позики, що також підтверджено відповідачем на стор. 8 акту перевірки.
Крім того, на підтвердження вищевказаних обставин на вимогу суду позивач надав бухгалтерську довідку № 1 від 15.10.2025.
Відповідно до абз. 1 рахунку 37 Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого наказом Мінфіну України №291 від 30.11.1999 (надалі також - Інструкція) на рахунку 37 «Розрахунки з різними дебіторами» ведеться облік розрахунків за поточною дебіторською заборгованістю з різними дебіторами за авансами виданими, нарахованими доходами, за претензіями, за відшкодуванням завданих збитків, за позиками членів кредитних спілок та за іншими операціями.
В свою чергу, доходи від операційної, інвестиційної і фінансової діяльності підприємства відображаються на рахунках класу 7 «Доходи і результати діяльності», що підтверджується в абз. 1 розд. 7 Інструкції.
Отже, отримана від ТОВ «СП РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ» компенсація за переведений борг не є доходом позивача, а є компенсацією, та відповідно до Інструкції відображена у бухгалтерському обліку останнього на субрахунку 3771 у вигляді погашення дебіторської заборгованості.
Відповідно до п. 5 П(С)БО 15 «Дохід» дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
Надходження компенсації від ТОВ «СП РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ» не було оплатою за реалізацію товарів чи послуг, не збільшило майновий стан позивача понад уже отримане внаслідок прощення боргу, а тому не є доходом та не є об'єктом оподаткування для цілей податку на прибуток, що також підтверджується висновками Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, які викладені у постанові від 03.12.2024 по справі № 810/5013/15.
При цьому, згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно, суд приходить до висновку, що дохід 2022 року коректно визначений позивачем під час прощення боргу, що узгоджується з вимогами ПК України, положеннями П(С)БО та консультаціями ДПС.
Таким чином, висновок контролюючого органу щодо необхідності відображення отриманої компенсації за переведений борг в якості доходу є таким, що суперечить фактичним обставинам справи, нормам законодавства України і судовій практиці КАС ВС.
Згідно ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Разом із тим, в порушення зазначених вимог відповідач не довів правомірності свого рішення в цій частині, продублювавши у відзиві та в судовому засіданні окремі висновки акта перевірки, які судом з огляду на викладені вище обставини визнано необґрунтованими.
При цьому, суд звертає увагу, що прощення боргу є окремою господарською операцією, яка призводить до припинення зобов'язання та одночасного виникнення доходу в боржника на дату прощення боргу. Ця операція була належним чином відображена ТОВ «УТР» у 2021 році, про що свідчить бухгалтерська довідка, облікові записи (Дт 6852 - Кт 718) та відображення відповідного доходу у фінансовій звітності за 2021 рік.
Отримання ж у 2022 році грошових коштів від ТОВ «СП РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ» у сумі 30 328 817,92 грн є компенсацією за переведений борг, а не доходом від операційної діяльності чи від безоплатно отриманих активів. Тобто, такі кошти не створюють нової економічної вигоди понад ту, яка вже була врахована у 2021 році, і не збільшують власного капіталу підприємства. Відповідно, включення цієї суми до доходів 2022 року суперечило б не лише П(С)БО 15 «Дохід» та П(С)БО 11 «Зобов'язання», але й нормам п.п. 134.1.1 ст. 134 ПК України, які прямо пов'язують об'єкт оподаткування з фінансовим результатом, сформованим за правилами бухгалтерського обліку.
Також суд враховує, що для цілей податку на прибуток операції переведення боргу відображаються за правилами бухгалтерського обліку, і Податковий кодекс України не передбачає жодних коригувань фінансового результату. Отже, сама по собі операція переведення боргу не призводить до виникнення податкових зобов'язань.
Отже, при викладених обставинах, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення № 22666/15-32-07-02-20 від 12.05.2025 у частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 5 915 915,46 грн та штрафних санкцій на суму 591 591,55 грн є протиправним та підлягає скасуванню.
Крім того, перевіркою встановлено порушення: - п. 44.1, 44.2, ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток всього на суму 456728 грн (в тому числі 3 квартали 2021 року - 456728 грн); - п.п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість за перевіряємий період у сумі 507476 грн, у тому числі по періодам: - квітень 2021 року у сумі - 61050 грн; - травень 2021 року у сумі - 60657 грн; - червень 2021 року у сумі - 189562 грн; - липень 2021 року у сумі - 174767 грн; - серпень 2021 року у сумі - 21440 грн.
Зокрема, перевіркою встановлено господарські взаємовідносини у перевіряємому періоді ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНИЙ ТЕРМІНАЛ РИСОІЛ» з ТОВ «АРКОН-ТРАНС», код за ЄДРПОУ 44087253. Між підприємствами укладено договір від 23.04.2021 № 23/04 «Про вивантаження імпортних вантажів навалом».
В акті перевірки зазначено, що відповідно до наданих первинних документів, на користь ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНИЙ ТЕРМІНАЛ РИСОІЛ» виписано акти надання послуг від контрагента-постачальника ТОВ «АРКОН-ТРАНС» на загальну суму 3044854,57 грн, в т.ч. ПДВ 507475,76 грн.
Вищенаведені операції відображено суб'єктом господарювання в бухгалтерському обліку наступним чином: Дт 91 Кт 631- надходження послуг Дт 64 Кт 631- відображено суму податкового кредиту з ПДВ Дт 901 Кт 91 - списано витрати на собівартість реалізованих послуг.
До перевірки не надано первинні документи щодо підтвердження використання зазначених послуг в операціях, що є господарською діяльністю платника податку, в тому числі в наданих до перевірки актах виконаних робіт не зазначено зміст та обсяг господарських операцій, які можливо пов'язати з реалізацією товарів та послуг ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНИЙ ТЕРМІНАЛ РИСОІЛ» (номенклатура вантажів, назва т/х, контрагентів, тощо).
До перевірки не надано документальне підтвердження, що діяльність платника податків при отримані вказаних послуг спрямована на отримання доходу ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНИЙ ТЕРМІНАЛ РИСОІЛ».
Також до перевірки не надано заявки на партії вантажу, що передбачено умовами договору (від 23.04.2021 № 23/04 «Про вивантаження імпортних вантажів навалом»), щодо яких ТОВ «АРКОН-ТРАНС» надає послуги із вивантаження із судна своїми силами та засобами, що в свою чергу унеможливлює визначення вантажу, за допомогою яких сил та засобів виконуються навантажувально-розвантажувальнi роботи.
Посадовій особі ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНИЙ ТЕРМІНАЛ РИСОІЛ» в ході перевірки було надано запит від 27.02.2025 про надання у повному обсязі документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки, та щодо пояснень та документального підтвердження по встановленим порушенням.
Також в ході перевірки ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНИЙ ТЕРМІНАЛ РИСОІЛ» було надано запит від 14.03.2025 про надання пояснень та копій первинних документів щодо придбання навантажувально-розвантажувальних робіт у ТОВ «АРКОН-ТРАНС».
На відповідний запит ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНИЙ ТЕРМІНАЛ РИСОІЛ» надало відповідь від 19.03.2025 № 96, а саме: «…Оригінали первинних документів були надані посадовим (службовим) особам ГУ ДПС в Одеській області для ознайомлення згідно п. 85.2 ст. 85 ПК України. Стосовно вимоги перевіряючих надати завірені копії первинних документів, які належать і пов'язані з предметом перевірки, звертаємо увагу на приписи ст.85 ПК України Згідно п. 85.2. ст. 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки, У п. 85.4. ст. 85 ПК України визначено, шо при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. У контексті наведених вимог закону: 1) Запит не містить норм податкового чи іншого законодавства, контроль за Дотриманням якого покладено на контролюючі органи, які Контролюючий орган вважає порушеними Товариством; 2) Запит не містить фактів про приховані (занижені) об'єкти оподаткування, несплату податків, зборів, платежів за таких обставин зазначена у Запиті вимога про надання завірених копій первинних документів є такою, що не відповідає законодавству України».
На думку податкового органу, у зв'язку з цим позивач нібито занизив фінансовий результат до оподаткування на загальну суму 2 537 379,00 грн та занизив суму податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 507 476,00 грн.
Відповідно до п. 14.1.36 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
У постанові КАС ВС від 17.03.2020 у справі № 812/9439/13-а зазначено наступне: лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети), є такими, що вчинені в межах господарської діяльності. Зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов'язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому. З'ясування наміру платника податку на отримання економічного ефекту від господарської операції передбачає аналіз умов та обставин її здійснення.
Судом встановлено, що ТОВ «УТР» (попередні найменування ТОВ «БОКОНТІ УКРАЇНА», ТОВ «РИСОІЛ РУДА») є портовим оператором (морським терміналом), який надає повний спектр послуг з навантаження, вивантаження, технологічного накопичення зернових і генеральних вантажів у режимі імпорту та експорту у морському порту Чорноморськ, використовуючи для цього власне і орендоване майно, яке розташовано біля причалу № 10 у порту.
Також позивач приймає участь у наданні послуг з обслуговування суден у морському порту Чорноморськ шляхом передачі до служби капітана морського порту інформації про підхід, постановку, обробку, знаходження і вихід суден.
Наказом Мінрозвитку України № 218 від 14.02.2025 позивача визнано критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. Середньооблікова чисельність працівників позивача у 2024 році складала 145 осіб.
Діючи в інтересах своїх клієнтів, позивач самостійно здійснює навантажувально-розвантажувальні операції у порту або у випадку зайнятості персоналу / причалу залучає для цього сторонніх суб'єктів господарювання на договірних засадах.
Так, між ТОВ «УТР» (Клієнт) і ТОВ «АРКОН-ТРАНС» (Підприємство) укладено договір про вивантаження імпортних вантажів навалом № 23/04 від 23.04.2021, за умовами якого Підприємство зобов'язалося надавати послуги із завантаження / вивантаження своїми силами і засобами імпортних та експортних вантажів, а Клієнт зобов'язався здійснити завезення / вивезення вантажу і оплатити надані йому послуги (з урахуванням додаткових угод від 20.05.2021, 17.06.2021, 01.07.2021, 14.07.2021).
Станом на 2021 рік ТОВ «АРКОН-ТРАНС» було портовим оператором, який здійснював свою господарську діяльність у порту Чорноморськ, використовуючи для цього, зокрема, складські площі ДП «МТП «ЧОРНОМОРСЬК» біля причалів № 7-9 у порту, що додатково підтверджується рішенням Господарського суду Одеської області від 04.10.2024 у справі № 916/3040/24.
На виконання умов договору № 23/04 від 23.04.2021 протягом квітня - серпня 2021 року ТОВ «АРКОН-ТРАНС» здійснило навантаження і розвантаження 80 692,68 метричних тонн вантажу на / з суден «ANNABELLA», «AMADORE», «KIRAN ISTANBUL», «VALMIERA», «ADAMOON», «FERAHNAZ», «RECEP KURU», «HILAL BEY», «ADAM K».
Факт здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт підтверджується актами наданих послуг за договором № 23/04 від 23.04.2021, генеральними актами (щодо вивантажених з судна вантажів), які містять підписи капітана судна, митниці і позивача, який організовував постановку суден під вивантаження, а також коносаментом (щодо завантажених на судно вантажів), який містить підпис капітана судна.
Суд вважає, що ці документи є належними та допустимими доказами розвантаження / навантаження судна згідно п. 3 гл. 1 розд. ІІІ Порядку виконання митних формальностей на морському та річковому транспорті, затвердженого наказом Мінфіну України №308 від 10.03.2015, а також ст. 137 Кодексу торговельного мореплавства України.
Надані ТОВ «АРКОН-ТРАНС» послуги були оплачені позивачем у повному обсязі, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями.
Замовлення навантажувально-розвантажувальних робіт у ТОВ «АРКОН-ТРАНС» здійснювалося позивачем з метою виконання власних зобов'язань перед своїми клієнтами, а саме перед ТОВ «ГРЕЙНКОМ ШИППІНГ» за договором №07/04/21 від 07.04.2021, ТОВ «ФЕРРІПЛЮС» за договором № 17/09/2020 від 17.09.2020, ТОВ «ФОРМАГ ГРУП» за договором №18/05/21-1/ОД від 18.05.2021, ТОВ «ЕС СІ ЕЙЧ» за договором №18/05/21 від 18.05.2021, ТОВ «ПРАЙД ЛОДЖИСТИКС» за договором №14/05-21/ОД від 14.05.2021, ТОВ «ЕСТМА» за договором №14/05-21-1/ОД від 14.05.2021, ТОВ «СП РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ» за договором №10/06 від 17.09.2020, ТОВ «САНАГРО УКРАЇНА» за договором №15/12/20 від 15.12.2020, ТОВ «ОСК» за договором №01/07/2020 віл 01.07.2020.
По факту надання послуг між ТОВ «УТР» і його клієнтами були підписані відповідні акти наданих послуг, надані послуги були оплачені у повному обсязі, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями.
Вказані первинні документи були надані позивачем під час перевірки, вони складені у суворій відповідності до положень законодавства України та свідчать про фактичне здійснення господарських операцій з ТОВ «АРКОН-ТРАНС».
Крім того, під час адміністративного оскарження спірних податкових повідомлень-рішень позивач отримав від Чорноморської філії ДП «Адміністрація морських портів України» лист №1163/15-01-01/Вих від 05.06.2025, в якому ДП «АМПУ» підтвердило проведення ТОВ «АРКОН-ТРАНС» навантажувально-розвантажувальних робіт за замовленням позивача згідно договору № 23/04 від 23.04.2021.
Водночас, всупереч положень ст. 83 ПК України податковий орган безпідставно не врахував первинні документи позивача і зазначив в акті перевірки безпідставний висновок про те, що надані ТОВ «АРКОН-ТРАНС» послуги не пов'язані з господарською діяльністю позивача, при цьому не заперечуючи факт надання цих послуг.
Таким чином, очевидним є те, що господарські операції з ТОВ «АРКОНТРАНС» вчинені у межах господарської діяльності позивача, оскільки повністю узгоджуються із його основним профілем діяльності.
При цьому, не заслуговують на увагу посилання відповідача на те, що позивач нібито не надав до перевірки заявки на партії вантажу згідно договору № 23/04 від 23.04.2021, за якими ТОВ «АРКОН-ТРАНС» здійснював навантажувально-розвантажувальні роботи.
Так, з огляду на ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відомості про господарську операцію містить саме первинний документ.
У контексті взаємовідносин з ТОВ «АРКОН-ТРАНС» первинними документами виступають договір № 23/04 від 23.04.2021 та акти наданих послуг до нього, які містять зміст і обсяг господарської операції.
Заявки на партії вантажу не є первинними документами, не вважаються підставою для бухгалтерського обліку, а тому не мають враховуватися при вирішенні питання про реальність господарської операції.
Судом враховано, що в рамках перевірки перевіряючі надали два запити, які стосувалися взаємовідносин з ТОВ «АРКОН-ТРАНС»: запити від 11.03.2025 та від 14.03.2025.
У відповідь на запит від 11.03.2025 позивач у листі № 89 від 13.03.2025 надав повну інформацію щодо взаємозв'язку між отриманими послугами ТОВ «АРКОН-ТРАНС» і господарською діяльністю позивача у розмірі наданих послуг своїм клієнтам, а також зазначив, що оригінали первинних документів були надані позивачем на початку перевірки з огляду на п. 85.2. ст. 85 ПК України, та повторно подав ці документи для ознайомлення.
У листі № 96 від 19.03.2025 у відповідь на запит від 14.03.2025 позивач повідомив про повторне надання оригіналів первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ «АРКОН-ТРАНС» і клієнтами позивача та запереченням щодо надання копій цих документів, адже запит не відповідав вимогам п. 85.4. ст. 85 ПК України.
Слід зазначити, що в акті перевірки відповідач не заперечує фактичне виконання навантажувально-розвантажувальних робіт, що підтверджує реальність господарської операції. Водночас, відповідно до вимог ч.2 ст. 77 КАС України, саме контролюючий орган зобов'язаний довести обставини, які стали підставою для визначення грошових зобов'язань платника податків. Однак, в даному випадку таких доказів суду не надано. При цьому, на відповідне запитання представника позивача, представник відповідача не надав чіткої та однозначної відповіді, які саме додаткові документи вимагаються від позивача для спростування позиції податкового органу, зазначивши, що перелік та вид таких документів йому невідомі.
Разом із тим, суд враховує, що позивач є портовим оператором, визнаний критично важливим для економіки, а його основна діяльність - надання повного спектру послуг з навантаження / вивантаження вантажів у морському порту Чорноморськ; залучення стороннього суб'єкта (ТОВ «АРКОН-ТРАНС») на договірних засадах відбувалося з метою виконання власних зобов'язань перед іншими клієнтами, що повністю відповідає визначенню «ділової мети» як спрямованості операції на приріст (збереження) активів або створення умов для такого приросту; самі послуги, реальність яких податковим органом не заперечується, були надані для обслуговування конкретних суден та відповідно окремих договорів з клієнтами позивача, - цей ланцюг постачання та реалізації послуг є незаперечним доказом прямого зв'язку з господарською діяльністю.
Отже, суд доходить висновку, що витрати позивача на оплату послуг ТОВ «АРКОН-ТРАНС» понесені в межах господарської діяльності та підтверджені належними первинними документами, тому заниження податку на прибуток і ПДВ за цими операціями не підтверджене належними доказами.
Таким чином, суд визнає необґрунтованими висновки податкового органу про зменшення грошового зобов'язання з ПДВ на суму 498 937,00 грн та застосування штрафних санкцій на суму 49 893,70 грн (частина ППР форми «Р» № 22672/15-32-07-02-20 від 12.05.2025), рівно як і про збільшення розміру від'ємного значення ПДВ на суму 8 539,00 грн (ППР форми «В4» № 22673/15-32-07-02-20 від 12.05.2025).
Оскільки відповідачем не спростована реальність господарських операцій та правомірність формування податкового кредиту за договорами з ТОВ «АРКОН-ТРАНС», суд приходить до висновку, що відсутні підстави вважати, що позивач був зобов'язаний складати податкові накладні за неіснуючими операціями або мав порушення в частині реєстрації таких документів. Відтак, застосування штрафу у сумі 17 000 грн за п. 120-1.3 ст. 120-1 ПК України є безпідставним, у зв'язку із чим податкове повідомлення-рішення форми «ПН» № 22676/15-32-07-02-20 від 12.05.2025 є протиправним та підлягає скасуванню.
Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Суд також враховує встановлений ст.3 Конституції України, ст. 6 КАС України принцип верховенства права, який в адміністративному судочинстві зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Суд акцентує увагу на приписах ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.
Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 139, 242-246 КАС України, суд
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УНІВЕРСАЛЬНИЙ ТЕРМІНАЛ РИСОІЛ» (68001, Одеська обл., Одеський р-н, м. Чорноморськ, вул. Транспортна, 23-А; ЄДРПОУ 39880732) до Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; ЄДРПОУ 44069166) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 12.05.2025 № 22666/15-32-07-02-20 у частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 5 915 915,46 грн та штрафних санкцій на суму 591 591,55 грн; від 12.05.2025 № 22672/15-32-07-02-20 у частині збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на суму 498 937,00 грн та штрафних санкцій на суму 49 893,70 грн; від 12.05.2025 № 22673/15-32-07-02-20 та від 12.05.2025 № 22676/15-32-07-02-20.
Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УНІВЕРСАЛЬНИЙ ТЕРМІНАЛ РИСОІЛ» судовий збір в розмірі 30280 грн (тридцять тисяч двісті вісімдесят грн).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя І.В. Завальнюк