23 жовтня 2025 рокусправа № 320/2724/21
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Крутько О.В.,
за участю секретаря судового засідання Пунейко Р.Р.,
представника позивача Андрійко О.В.,
представника відповідача Шишкіної Н.Є.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар Куб"
до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг
про визнання протиправними дій, зобов'язання до вчинення дій
Товариство з обмеженою відповідальністю "Солар Куб" (далі ТОВ «Солар Куб», позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі також НКРЕКП, відповідач) у якому згідно заяви про зміну позовних вимог заявлено позовні вимоги:
визнати протиправними (незаконними) дії щодо перегляду Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «зеленого» тарифу ТОВ «Солар Куб» 09.09.2020;
визнати протиправними (незаконними) дії по встановленню Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг для ТОВ «Солар Куб» «зеленого» тарифу на електричну енергію, вироблену суб'єктом господарювання на об'єкті електроенергетики Дахова СЕС «Карабелівка №2», що використовує альтернативні джерела енергії, із розрахунку коефіцієнту зеленого тарифу для об'єктів або черг/пускових комплексів, введених в експлуатацію з 01.01.2020 по 31.12.2020 відповідно до Закону України «Про альтернативні джерела енергії»;
зобов'язати Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг відновити становище ТОВ «Солар Куб», яке існувало до порушення протиправними діями НКРЕКП прав ТОВ «Солар Куб» на найближчому засіданні НКРЕКП;
зобов'язати Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, на найближчому засіданні НКРЕКП встановити ТОВ «Солар Куб» «зелений» тариф на електричну енергію, вироблену суб'єктом господарювання на об'єкті електроенергетики Дахова СЕС «Карабелівка №2», що використовує альтернативні джерела енергії, із розрахунку коефіцієнту «зеленого» тарифу для об'єктів або черг/пускових комплексів, введених в експлуатацію з 01.01.2017 по 31.12.2019 відповідно до Закону України «Про альтернативні джерела енергії»
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.10.2021 відкрито провадження у справі та визначено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.
Законом України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Згідно з Додатком 3 до пункту 19 Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва справу №320/2724/21 визначено розглядати Львівському окружному адміністративному суду.
Справа надіслана Київським окружним адміністративним судом до Львівського окружного адміністративного суду для розгляду та надійшла до суду 21.02.2025.
Згідно ухвали від 25.02.2025 прийнято справу до провадження, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
15.05.2025 суд ухвалив розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.06.2025.
05.06.2025 відкладено розгляд справи на 08.07.2025,
08.07.2025 протокольною ухвалою закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду 04.09.2025.
04.09.2025 відкладено розгляд справи на 02.10.2025. 02.10.2025 оголошено перерву в судовому засіданні до 23.10.2025.
Аргументи учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 14.01.2020 ТОВ «Солар Куб» встановлено «зелений» тариф на підставі постанови НКРЕКП «Про встановлення «зеленого» тарифу» від 14.01.2020р. №132, а частиною 15 п. 1 Постанови НКРЕКП від 14.01.2020р. №149 «Про внесення змін до додатка до постанови НКРЕКП від 24 грудня 2019 року №3111» «зелений» тариф визначено на рівні 15,03 євроцента/кВт*год., що відповідало 395,34 копійок/кВт*год. ТОВ «Солар Куб» у 2020 році здійснено заміну пошкоджених панелей моделі NexPower NT-140AX на панелі іншої моделі Hanenery HNS-ST55 згідно з робочим проектом. Зазначене спричинило незначне зменшення потужності СЕС «Карабелівка №2» (з 1 001,28кВт до 971,46кВт). Позивачем було подано заяву до відповідача із додаванням декларації про проведену реконструкцію об'єкту, яка полягала згідно з виконаним робочим проектом в демонтажі сонячних панелей, що вийшли з ладу, та монтажі, кріпленні сонячних панелей (нових) та інших документів згідно з Порядком, затвердженим Постановою НКРЕКП від 30.08.2019 року №1817. За результатом розгляду заяви відповідачем винесено постанову НКРЕКП від 09.09.2020 №1717, яка втратила чинність на підставі постанови НКРЕКП від 30.09.2020 №1787, яка втратила чинність на підставі постанови НКРЕКП від 31.12.2020 №2877, яка втратила чинність на підставі постанови НКРЕКП від 31.03.2021 № 525, якими «зелений» тариф ТОВ «Солар Куб» на об'єкт електроенергетики СЕС «Карабелівка №2» змінено (зменшено) та встановлено до рівня 10,97 євроцента за 1кВт*год. із розрахунку коефіцієнту «зеленого» тарифу для об'єктів або черг/пускових комплексів, введених в експлуатацію з 01.01.2020 до 31.12.2020 відповідно до Закону України «Про альтернативні джерела електроенергії».
Позивач вважає, що відповідач незаконно застосував до позивача норми права як до заявника, що звернувся про перегляд «зеленого» тарифу в зв'язку із збільшенням потужності об'єкту, проігнорував відомості про введення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту Дахової СЕС «Карабелівка №2» - 11 грудня 2019 року, ототожнюючи правовідносини з перегляду «зеленого» тарифу через збільшення потужності об'єкта з правовідносинами щодо технічного переоснащення (проведення заміни фізично зношеного основного енергетичного обладнання та встановлення нового) існуючого об'єкта електроенергетики, якому вже встановлений «зелений» тариф, що на думку позивача, є протиправним.
Відповідач проти позову заперечив, у відзиві на позовну заяву вказав, що «зелений» тариф на електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії, до 01.01.2030 для ТОВ «Солар Куб» був встановлений постановою НКРЕКП від 14.01.2020 року № 132. Рівень «зеленого» тарифу на електричну енергію для СЕС «Карабелівка № 2» був розрахований із застосуванням коефіцієнту «зеленого» тарифу 2,79, як для наземної СЕС, введеної в експлуатацію у період з 01.01.2017 по 31.12.2019. У червні 2020 року ТОВ «Солар Куб» завершило реконструкцію на зазначеному об'єкті електроенергетики, під час якої частину фотоелектричних модулів одиничною потужністю 140 Вт (у кількості 1104 шт.) замінили на фотоелектричні модулі одиничною потужністю 55 Вт (у кількості 2268 шт.), при цьому встановлена потужність станції зменшилась на 29,82 кВт - з 1001,28 кВт до 971,46 кВт. В подальшому, ТОВ «СОЛАР КУБ» надало до НКРЕКП заяву щодо встановлення/перегляду «зеленого» тарифу, що виробляється СЕС «Карабелівка № 2» в додаток до якої, зокрема, була надана декларація про готовність до експлуатації об'єкта «Реконструкція дахової сонячної електростанції «Карабелівка №2» зареєстрована від 09.06.2020 № ВН 141201611098. Беручи до уваги факт подання ТОВ «СОЛАР КУБ» до НКРЕКП заяви щодо встановлення/перегляду «зеленого» тарифу, що виробляється СЕС «Карабелівка № 2» в додаток до якої, зокрема, було надано декларацію про готовність до експлуатації об'єкта від 09.06.2020 № ВН 141201611098, згідно з якою введення в експлуатацію СЕС «Карабелівка № 2» після реконструкції відбулось 09.06.2020, при розрахунку «зеленого» тарифу було застосовано коефіцієнт «зеленого» тарифу 2,09, як для наземної СЕС, яка була введена в експлуатацію з 01.01.2020 по 31.12.2020. Рівень тарифу відповідає 11,26 євроцента за 1 кВт год. Відповідач вважає, що дії НКРЕКП відповідають вимогам чинного законодавства.
Відповідач стверджує, що вирішення питання щодо встановлення «зеленого» тарифу відноситься до внутрішньої компетенції державного органу (дискреційних повноважень), у зв'язку з цим у суду відсутні підстави для задоволення такої вимоги адміністративного позову, оскільки суд не може перебирати на себе компетенцію державного органу шляхом зобов'язання вчинити вищевказані дії.
Обставини справи, встановлені судом.
ТзОВ «Солар Куб» є суб'єктом ліцензійної діяльності з виробництва електричної енергії виробленої з альтернативних джерел на підставі Постанови НКРЕКП від 24.12.2019 №3136 на об'єкт «Дахова сонячна електростанція «Карабелівка №2», що розташована за адресою: Вінницька обл., Теплицький р-н, с. Карабелівка, вул. Гагаріна, 83а (далі СЕС «Карабелівка №2»), який введений в експлуатацію згідно з декларацією №ВН141193450447 від 11.12.2019.
14.01.2020 ТОВ «Солар Куб» встановлено «зелений» тариф на підставі постанови НКРЕКП «Про встановлення «зеленого» тарифу» від 14.01.2020р. №132, а частиною 15 п. 1 Постанови НКРЕКП від 14.01.2020р. №149 «Про внесення змін до додатка до постанови НКРЕКП від 24 грудня 2019 року №3111» «зелений» тариф визначено на рівні 15,03 євроцента/кВт*год., що відповідало 395,34 копійок/кВт*год.
12.03.2020 ТОВ «Солар Куб» повідомило НКРЕКП листом від 12.03.2020 вих. №3/03-20 про факт виходу з ладу фотоелектричних модулів та необхідність їх заміни.
У червні 2020 року ТОВ «Солар Куб» завершило реконструкцію на об'єкті Дахова сонячна електростанція «Карабелівка №2», під час якої частину фотоелектричних модулів одиничною потужністю 140 Вт (у кількості 1104 шт.) замінили на фотоелектричні модулі одиничною потужністю 55 Вт (у кількості 2268 шт.), при цьому встановлена потужність станції зменшилась на 29,82 кВт - з 1001,28 кВт до 971,46 кВт.
За зверненням позивача від 18.06.2020 відповідач 19.08.2020 прийняв Постанову НКРЕКП №1568 «Про внесення зміни до додатка до Постанови НКРЕКП від 24.12.2019 №3136», якою змінено (зменшено) встановлену потужність СЕС «Карабелівка №2» в ліцензії ТОВ «Солар Куб».
В подальшому, ТОВ «Солар Куб» надало до НКРЕКП заяву щодо встановлення/перегляду «зеленого» тарифу, що виробляється СЕС «Карабелівка № 2» в додаток до якої, зокрема, була надана декларація про готовність до експлуатації об'єкта «Реконструкція дахової сонячної електростанції «Карабелівка №2» зареєстрована від 09.06.2020 №ВН 141201611098.
За результатом розгляду заяви позивача відповідачем винесено Постанову НКРЕКП від 09.09.2020 №1717, яка втратила чинність на підставі постанови НКРЕКП від 30.09.2020 №1787, яка втратила чинність на підставі постанови НКРЕКП від 31.12.2020 №2877, яка втратила чинність на підставі постанови НКРЕКП від 31.03.2021 № 525, якими «зелений» тариф ТОВ «Солар Куб» на об'єкт електроенергетики СЕС «Карабелівка №2» змінено (зменшено) та встановлено до рівня 10,97 євроцента за 1кВт*год. із розрахунку коефіцієнту «зеленого» тарифу для об'єктів або черг/пускових комплексів, введених в експлуатацію з 01.01.2020 до 31.12.2020 відповідно до Закону України «Про альтернативні джерела електроенергії».
Позивач вважає неправомірними дії відповідача щодо зміни коефіцієнту «зеленого» тарифу після реконструкції об'єкта електроенергетики та звернувся до суду.
Норми права, що підлягають застосуванню.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові, економічні, екологічні та організаційні засади використання альтернативних джерел енергії та сприяння розширенню їх використання у паливно-енергетичному комплексі визначає Закон України «Про альтернативні джерела енергії» від 20.03.2003 р. № 555-VI (надалі Закон № 555-VI).
Так, за визначенням, яке міститься в статті 1 Закону № 555-VI «зелений» тариф - це спеціальний тариф, за яким закуповується електрична енергія, вироблена на об'єктах електроенергетики, зокрема на введених в експлуатацію чергах будівництва електричних станцій (пускових комплексах), з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями).
Відповідно до статті 2 Закону № 555-VI законодавство України про альтернативні джерела енергії базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів, які регулюють відносини у цій сфері.
Згідно із частиною першою статті 9-1 Закону № 555-VI «зелений» тариф встановлюється Нацкомісією у сферах енергетики та комунальних послуг, на електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики, у тому числі на введених в експлуатацію чергах будівництва електричних станцій (пускових комплексах), генеруючих установках приватних домогосподарств, споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями).
Стимулювання виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, передбачене цією статтею, поширюється на:
- суб'єктів господарювання, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малі гідроелектростанції) на об'єктах електроенергетики або чергах їх будівництва (пускових комплексах), незалежно від встановленої потужності таких об'єктів, черг будівництва (пускових комплексів), що введені в експлуатацію до 1 січня 2020 року;
- суб'єктів господарювання, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малі гідроелектростанції) на об'єктах електроенергетики або чергах їх будівництва (пускових комплексах), що введені в експлуатацію з 1 січня 2020 року, та відповідно до статті 9-3 цього Закону не зобов'язані брати участь в аукціонах;
- суб'єктів господарювання, які мають намір виробляти електричну енергію з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малі гідроелектростанції) на об'єктах електроенергетики або чергах їх будівництва (пускових комплексах) та відповідно до частини четвертої статті 71 Закону України "Про ринок електричної енергії" уклали договори купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом до 31 грудня 2019 року і ввели такі об'єкти в експлуатацію протягом двох років з дати укладення зазначених договорів - для об'єктів, що виробляють електричну енергію з енергії сонячного випромінювання, та протягом трьох років з дати укладення зазначених договорів - для об'єктів, що виробляють електричну енергію з інших видів альтернативних джерел енергії;
- споживачів електричної енергії, у тому числі енергетичні кооперативи, приватні домогосподарства, генеруючі установки яких виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії та для яких встановлено «зелений» тариф (частина друга статті 9-1 Закон № 555-VI).
Згідно статті 9-1 Закону № 555-VI «зелений» тариф встановлюється для кожного суб'єкта господарювання, який виробляє електричну енергію з альтернативних джерел енергії, за кожним видом альтернативної енергії та для кожного об'єкта електроенергетики або для кожної черги будівництва електростанції (пускового комплексу)…
"Зелений" тариф для суб'єктів господарювання, які виробляють електричну енергію з енергії сонячного випромінювання, встановлюється на рівні роздрібного тарифу для споживачів другого класу напруги на січень 2009 року, помноженого на коефіцієнт "зеленого" тарифу для електричної енергії, виробленої з енергії сонячного випромінювання…
Підтвердженням факту та дати введення в експлуатацію об'єкта електроенергетики, у тому числі черги будівництва електричної станції (пускового комплексу), генеруючої установки споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, встановлена потужність якої не перевищує 150 кВт, що виробляє електричну енергію з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), є виданий уповноваженим органом сертифікат, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації та підтверджує його готовність до експлуатації, або зареєстрована відповідно до законодавства декларація про готовність об'єкта до експлуатації.
Для об'єктів електроенергетики, яким встановлено "зелений" тариф, після проведення реконструкції, реставрації, капітального ремонту із збільшенням встановленої потужності "зелений" тариф розраховується із застосуванням коефіцієнта "зеленого" тарифу, визначеного статтею 9-1 Закону України "Про альтернативні джерела енергії" на дату введення такого об'єкта електроенергетики, у тому числі черги будівництва електричної станції (пускового комплексу) в експлуатацію після реконструкції, реставрації, капітального ремонту, але не більшим від того, що застосовувався при встановленні "зеленого" тарифу відповідному об'єкту електроенергетики, у тому числі черги будівництва електричної станції (пускового комплексу).
Відповідно до законів України «Про альтернативні джерела енергії», «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» Нацкомісія постановою від 30.08.2019 № 1817 затвердила Порядок встановлення, перегляду та припинення дії «зеленого» тарифу на електричну енергію для суб'єктів господарської діяльності, споживачів електричної енергії, у тому числі енергетичних кооперативів, та приватних домогосподарств, генеруючі установки яких виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, (далі Порядок № 1817).
Дія цього Порядку поширюється на:
1) суб'єктів господарювання, які отримали або мають намір отримати ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії в установленому законодавством порядку та виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями) на об'єктах електроенергетики або чергах їх будівництва (пускових комплексах) згідно з відомістю про місця та засоби провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії:
- незалежно від встановленої потужності таких об'єктів, черг будівництва (пускових комплексів), що введені в експлуатацію до 01 січня 2020 року;
- що введені в експлуатацію з 01 січня 2020 року та відповідно до статті 9-3 Закону не зобов'язані брати участь в аукціонах;
- що відповідно до частини четвертої статті 71 Закону України «Про ринок електричної енергії» уклали договори купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом до 31 грудня 2019 року і ввели такі об'єкти в експлуатацію протягом двох років з дати укладення зазначених договорів - для об'єктів, що виробляють електричну енергію з енергії сонячного випромінювання, та протягом трьох років з дати укладення зазначених договорів - для об'єктів, що виробляють електричну енергію з інших видів альтернативних джерел енергії;
2) споживачів електричної енергії, у тому числі енергетичні кооперативи, приватні домогосподарства, генеруючі установки яких виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, визначених Законом.
Відповідно до пункту 1.6. Порядку № 1817 рішення щодо встановлення «зелених» тарифів для суб'єктів господарювання, споживачів електричної енергії, у тому числі енергетичних кооперативів, приватних домогосподарств приймаються на засіданні Нацкомісія, що проводиться у формі відкритого слухання, відповідно до вимог статей 14 та 16 Закону № 1540-VIII.
Перелік документів, які подає заявник до Нацкомісії для встановлення «зеленого» тарифу суб'єкт господарювання, визначений у пункту 2.1 Порядку № 1817.
Якщо заява щодо встановлення/перегляду «зеленого» тарифу та додані до неї документи не відповідають вимогам цього Порядку, законів України «Про альтернативні джерела енергії», «Про ринок електричної енергії», «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», Кодексу систем передачі, затвердженого постановою Нацкомісії № 309, Кодексу систем розподілу, затвердженого постановою Нацкомісією від 14.03.2018 № 310, або містять недостовірну інформацію, заява залишається без розгляду, про що Нацкомісія письмово повідомляє ліцензіата (пукнути 2.4., 2.5 Порядку № 1817).
Відповідний структурний підрозділ Нацкомісії розглядає заяву щодо встановлення/перегляду «зеленого» тарифу суб'єкту господарювання та додані до неї документи, готує та подає матеріали на засідання Нацкомісії, що проводяться у формі відкритого слухання, протягом 30 календарних днів з дня їх надходження.
Згідно п.2.3 Порядку № 1817 (у редакції спірного періоду) у разі збільшення загальної встановленої потужності електрогенеруючого обладнання на об'єкті електроенергетики (черзі його будівництва (пусковому комплексі)), якому встановлений або був встановлений «зелений» тариф, після проведення реконструкції, технічного переоснащення або капітального ремонту шляхом додаткового встановлення обладнання або його заміни суб'єкт господарювання зобов'язаний подати до НКРЕКП заяву щодо встановлення/перегляду «зеленого» тарифу суб'єкту господарювання та документи, визначені пунктом 2.1 цієї глави, протягом 10 робочих днів після дати реєстрації декларації про готовність об'єкта (черги його будівництва (пускового комплексу)) до експлуатації або сертифіката, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта (черги його будівництва (пускового комплексу)) проєктній документації та підтверджує його готовність до експлуатації.
Якщо за результатами розгляду такої заяви величина «зеленого» тарифу, встановлена для відповідного об'єкта електроенергетики (черги його будівництва (пускового комплексу)), не змінюється, НКРЕКП письмово повідомляє про це заявника.
Висновки щодо правозастосування.
З аналізу вказаних вище норм законодавства висновується, що «зелений» тариф встановлюється для кожного суб'єкта господарювання, який виробляє електричну енергію з альтернативних джерел енергії, за кожним видом альтернативної енергії та для кожного об'єкта електроенергетики або для кожної черги будівництва електростанції (пускового комплексу) з урахуванням положень статей 9-1, 9-2 та 9-4 Закону № 555-IV.
Згідно наведених норм, суб'єкт господарювання взаємопов'язаний з об'єктом енергетики та видом альтернативної енергії. При цьому, в залежності від того, коли введений в експлуатацію об'єкт електроенергетики безпосередньо залежить розмір «зеленого» тарифу (коефіцієнт) на електричну енергію, яка вироблена конкретним суб'єктом господарювання на певному об'єкті електроенергетики, що розраховується за формулою та встановлюється НКРЕКП.
Частиною двадцять другою статті 9-1 Закону № 555-VI визначено, що коефіцієнт «зеленого» тарифу для електроенергії, виробленої з використанням альтернативних джерел енергії, встановлюється на рівні, зокрема, для електроенергії, виробленої з енергії сонячного випромінювання наземними об'єктами електроенергетики, встановлена потужність яких становить 10 МВт або менше для об'єктів або його черг/пускових комплексів, введених в експлуатацію з 01.01.2017 року по 31.12.2019 року становить - 2,79, а з 01.01.2020 по 31.12.2020 - 2,09 відповідно.
ТзОВ «Солар Куб» є суб'єктом ліцензійної діяльності з виробництва електричної енергії виробленої з альтернативних джерел на підставі Постанови НКРЕКП від 24.12.2019 №3136 на об'єкт «Дахова сонячна електростанція «Карабелівка №2», що розташована за адресою: Вінницька обл., Теплицький р-н, с. Карабелівка, вул. Гагаріна, 83а (далі СЕС «Карабелівка №2»), який введений в експлуатацію згідно з декларацією №ВН141193450447 від 11.12.2019.
Постановою НКРЕКП від 14.01.2020 року № 132 для ТОВ «Солар Куб» був встановлений рівень «зеленого» тарифу на електричну енергію для об'єкта - СЕС «Карабелівка № 2» визначено із застосуванням коефіцієнту «зеленого» тарифу 2,79, як для наземної СЕС, введеної в експлуатацію у період з 01.01.2017 по 31.12.2019.
У червні 2020 року ТОВ «Солар Куб» завершило реконструкцію на зазначеному об'єкті електроенергетики, під час якої частину фотоелектричних модулів одиничною потужністю 140 Вт (у кількості 1104 шт.) замінили на фотоелектричні модулі одиничною потужністю 55 Вт (у кількості 2268 шт.), при цьому встановлена потужність станції зменшилась на 29,82 кВт - з 1001,28 кВт до 971,46 кВт.
За результатом розгляду заяви позивача відповідачем встановлено (змінено) «зелений» тариф ТОВ «Солар Куб» на об'єкт електроенергетики СЕС «Карабелівка №2» та встановлено до рівня 10,97 євроцента за 1кВт*год. із розрахунку коефіцієнту «зеленого» тарифу для об'єктів або черг/пускових комплексів, введених в експлуатацію з 01.01.2020 до 31.12.2020.
Процедура визначення розміру коефіцієнта «зеленого» тарифу у разі проведення на об'єкті електроенергетики, якому встановлено «зелений» тариф, будівельних робіт, що призвели до зменшення його встановленої потужності та як наслідок реєстрації дозвільних документів, що дають право на початок виконання будівельних робіт та їх завершення не була врегульована у спірний період.
Натомість, пункт 2.3 глави 2 Порядку № 1817 було доповнено новим абзацом другим згідно з Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 138 від 03.02.2021, згідно з яким у разі зменшення загальної встановленої потужності електрогенеруючого обладнання на об'єкті електроенергетики (черзі його будівництва (пусковому комплексі)), якому був встановлений «зелений» тариф, після проведення реконструкції, технічного переоснащення або капітального ремонту «зелений» тариф встановлюється з урахуванням положень статей 9-1, 9-4 Закону та цього Порядку, але на рівні не більше діючого.
Також Законом № 3220-IX від 30.06.2023 статтю 9-1 Закону № 555-VI було доповнено новою частиною, згідно якої для об'єктів електроенергетики, у тому числі черг їх будівництва (пускових комплексів), генеруючих установок приватних домогосподарств, споживачів, яким встановлено "зелений" тариф, після проведення реконструкції, реставрації, капітального ремонту, технічного переоснащення без збільшення встановленої потужності відповідного об'єкта електроенергетики, генеруючої установки "зелений" тариф встановлюється із застосуванням коефіцієнта "зеленого" тарифу та понижуючого коефіцієнта, що застосовувалися при встановленні "зеленого" тарифу для такого об'єкта електроенергетики, у тому числі черг його будівництва (пускового комплексу), генеруючих установок приватних домогосподарств та споживачів до такої реконструкції, реставрації, капітального ремонту, технічного переоснащення.
Оскільки у спірний період норми законодавства не передбачали встановлення (перегляду) «зеленого» тарифу у разі зменшення загальної встановленої потужності електрогенеруючого обладнання на об'єкті електроенергетики (черзі його будівництва (пусковому комплексі)), якому був встановлений «зелений» тариф, після проведення реконструкції, суд вважає, що у відповідача були відсутні правові підстави для застосування норми права, яка регулювала правовідносини з перегляду «зеленого» тарифу через збільшення потужності об'єкта за аналогією.
Відповідач помилково застосував до позивача норми права як до заявника, що звернувся про перегляд «зеленого» тарифу в зв'язку із збільшенням потужності об'єкту.
У справі №500/2782/19 Верховний Суд сформував правовий висновок, згідно з яким, у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Зазначений висновок також відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 520/15025/16-а.
У справах «Щокін проти України» заяви № 23759/03 та № 37943/06 від 14.10.2010 та «Сєрков проти України» заява № 39766/05 від 07.07.2011 Європейський суд з прав людини дійшов висновку що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі «якості» закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування. Європейський суд з прав людини вивів правило найбільш сприятливого тлумачення нормативно-правових актів для особи..
У наведеній справі «Щокін проти України» Європейський суд з прав людини визнав, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак, суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку Суду, відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення певного важливого фінансового питання, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.
Відтак у цій справі, суд вважає, що відповідач віддав перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства для позивача, тобто діяв протиправно, нерозсудливо.
При визначенні належного способу захисту прав заявника в контексті наявності/відсутності дискреційних повноважень відповідача щодо встановлення «зеленого» тарифу для об'єкту позивача суд враховує таке.
Так, за змістом Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.
Отже, під дискреційним повноваженням розуміється таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.
З огляду на викладене вбачається, що законодавством не визначено право адміністративного суду переймати на себе функції та повноваження інших органів державної влади, які реалізуються відповідними суб'єктами владних повноважень в межах закону на власний розсуд (дискреційні повноваження), без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб'єктами.
У той же час, спосіб захисту у сфері публічно-правових відносин визначає позивач та згідно частини третьої статті 105 КАС України позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії, утриматися від вчинення певних дій, виконати зупинену чи не вчинену дію тощо.
Відповідно до п. 2 частини другої ст. 162 КАС України у справах, в яких позивач оскаржує протиправні дії чи бездіяльність відповідача у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. В цьому випадку суд повинен зазначити, яку саме дію повинен вчинити відповідач.
У випадку коли поданих доказів достатньо для того, щоб зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти те чи інше рішення чи зробити ту чи іншу дію суд вправі обрати такий спосіб захисту порушеного права.
Обрана судом форма захисту порушених прав у даному випадку не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
Втручанням у дискреційні повноваження суб'єкту владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов'язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб'єкта владних повноважень.
Отже, виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, у даному випадку суд, визнаючи дії відповідача протиправними (з метою забезпечення повного захисту прав позивача) наділений повноваженнями на прийняття рішення про зобов'язання вчинення певних дій.
Слід звернути на практику Європейського Суду з прав людини, який неодноразово звертав увагу на необхідність дотримання принципів «належного урядування».
Зокрема, у справі «Рисовський проти України» (рішення від 20.10.2011, заява №29979/04, п. 71) ЄСПЛ зазначив, що принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити допущену в минулому «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися у нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу має покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.
Враховуючи вище викладене та з огляду на факт протиправності дій відповідача, правомірним у даному випадку є лише один варіант поведінки, який передбачає вчинення НКРЕКП дій щодо встановлення ТОВ «Солар Куб» «зеленого» тарифу на електричну енергію, вироблену суб'єктом господарювання на об'єкті електроенергетики Дахова СЕС «Карабелівка №2», що використовує альтернативні джерела енергії, із розрахунку коефіцієнту зеленого тарифу для об'єктів або черг/пускових комплексів, введених в експлуатацію з 01.01.2017 по 31.12.2019 відповідно до Закону України «Про альтернативні джерела енергії».
Задоволення позовних вимог саме у такий спосіб не є втручанням суду у дискреційні повноваження відповідача та спрямовано на адекватний захист порушених законних прав позивача.
При визначенні належного способу захисту прав суд враховує практику Верховного Суду у подібних правовідносинах (постанова Верховного Суду 27 січня 2022 року у справі № 640/4882/20).
Відповідно до вимог ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судові витрати зі справи судового збору у розмірі, визначеному Законом України «Про судовий збір» (одна немайнова вимога та похідна вимога) стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Пунктом 1 ч.3 ст. 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з ч. 3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень ч.5 ст.134 КАС, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.6 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (с.7 ст. 134 КАС України).
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Cуд також має враховувати чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.
Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).
Враховуючи вищевикладене, суд, з урахуванням категорії та складності справи, вважає, що розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 25000,00 грн. (згідно заяви від 13.08.2021) є необґрунтованим та завищеним.
З урахуванням зазначеного, характеру спірних правовідносин, складності справи, обсягу доказів у справі, суд вважає за можливе зменшити розмір таких витрат до 5000,00 грн. та саме такий розмір витрат на професійну правничу допомогу є пропорційним до предмета спору.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 14, 77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг щодо встановлення для ТОВ «Солар Куб» «зеленого» тарифу на електричну енергію, вироблену суб'єктом господарювання на об'єкті електроенергетики Дахова СЕС «Карабелівка №2», що використовує альтернативні джерела енергії, із розрахунку коефіцієнту зеленого тарифу для об'єктів або черг/пускових комплексів, введених в експлуатацію з 01.01.2020 по 31.12.2020 відповідно до Закону України «Про альтернативні джерела енергії».
Зобов'язати Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг встановити ТОВ «Солар Куб» «зелений» тариф на електричну енергію, вироблену суб'єктом господарювання на об'єкті електроенергетики Дахова СЕС «Карабелівка №2», що використовує альтернативні джерела енергії, із розрахунку коефіцієнту зеленого тарифу для об'єктів або черг/пускових комплексів, введених в експлуатацію з 01.01.2017 по 31.12.2019 відповідно до Закону України «Про альтернативні джерела енергії».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (адреса Україна, 03057, місто Київ, вулиця сім'ї Бродських, будинок 19, ЄДРПОУ 39369133) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар Куб» (адреса 23816, Вінницька обл., Теплицький р-н, с. Карабелівка, вул. Вишнева, 37 ЄДРПОУ 43360299) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2270 грн.(дві тисячі двісті сімдесят грн. 00 коп).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Національної комісії, що здійснює державне регулювання енергетики та комунальних послуг (адреса Україна, 03057, місто Київ, вулиця сім'ї Бродських, будинок 19, ЄДРПОУ 39369133) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар Куб» (адреса 23816, Вінницька обл., Теплицький р-н, с. Карабелівка, вул. Вишнева, 37 ЄДРПОУ 43360299) витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн. (п'ять тисяч грн).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено 03.11.2025.
СуддяКрутько Олена Василівна