03 листопада 2025 року № 320/19050/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої Діски А. Б., розглянувши в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду в місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в результаті яких ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу» (переведення з одного виду пенсії на інший) згідно п.п. 10,12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України від 10.12.2015 № 889-VII «Про державну службу»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві на підставі п.п. 10,12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» призначити з 19.03.2024 ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-XII «Про державну службу» на підставі довідок від 08.03.2024 №41, 42 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, виданих Київською митницею Державної митної служби України, з урахуванням стажу державної служби 33 роки 9 місяців 13 днів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду в м. Києві та отримає пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Після досягнення віку 62 років позивач звернувся із заявою про переведення його на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області позивачу було відмовлено у задоволенні такої заяви у зв'язку з тим, що дія Закону «Про державну службу» не поширюється на осіб рядового та начальницького складу правоохоронних органів та працівників інших органів, яким присвоюються спеціальні звання. Позивач вважає, що відмова відповідача перевести його на пенсію за віком відповідно до Закону "Про державну службу" є протиправною.
Ухвалою суду від 14.05.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечувала та зазначила, що громадянин ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві із заявою від 19.03.2024 щодо переходу з пенсії за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування " на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу". Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області позивачу відмовлено у переведенні на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» відповідно до його заяви.
При вирішенні питань пенсійного забезпечення посадових осіб митних органів, органи Пенсійного фонду України керуються Законом України 889, ст. 25 Закону України № 3723, Митними кодексами України від 12.12.1991 № 1970-ХII, від 17.07.2002 № 92-IV, від 13.03.2012 № 4495-VI, якими передбачено/було передбачено присвоєння службовим/посадовим особам в митних органах/митній службі/органах доходів і зборів персональних звань та спеціальних звань. 3 огляду на вищезазначені нормативно-правові акти, періоди роботи службових/посадових осіб в митних органах/митній службі/органах доходів і зборів на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання, не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.
Водночас, представник відповідача вказує, що згідно з частиною 18 статті 37 Закону №3723-XII, пунктом 2 Порядку № 283 та Митних кодексів України перебування на посадах митної служби, на посадах керівних працівників і спеціалістів органів митного контролю, які передбачають присвоєння персонального, спеціального звання зараховується до стажу державної служби, який дає право на отримання пенсії державного службовця.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229, затверджено Порядок обчислення стажу державної служби, в п. 4 якого зазначено, що стаж державної служби обчислюється відповідно до п.7 ч.2. статті 46 Закону № 889, якою визначено посади, робота на яких зараховується до стажу держслужби, котрий дає право на встановлення державному службовцю надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, надання надбавки за вислугу років посадовим особам митної служби до посадового окладу з урахуванням надбавки за спеціальні, персональні звання. Таким чином, стаття 46 Закону № 889 і Порядок не застосовуються для визначення стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII.
Представник відповідача зазначає, що посадовим особам митних органів присвоюють спеціальні звання, а підпунктом 17 пункту 3 статті 3 Закону України № 889-VI передбачено, шо дія цього Закону не поширюється на осіб рядового та начальницького складу правоохоронних органів та працівників інших органів, яким присвоюються спеціальні звання, якщо інше не передбачено Законом. Перерахунок пенсії, у зв'язку із звільненням, ОСОБА_1 проведено з 16.03.2024. Відповідно до записів у трудовій книжці з 10.06.1992 по 15.03.2024 ОСОБА_1 працював у органах митної служби, 19.06.1998 йому присвоєно персональне звання "Радник митної служби - 3 рангу", 01.04.2004 йому присвоєно спеціальне звання "Інспектор митної служби 2 рангу", 28.11.2006 - присвоєно спеціальне звання "Радник митної служби 3 рангу", 01.01.2014 - "Радник податкової та митної справи ІІІ рангу", 01.07.2020 - "Радник митної служби ІІІ рангу", тому ці періоди не можна зарахувати до стажу державної служби.
Таким чином, права на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу" ОСОБА_1 не має. Враховуючи вищевикладене, гр. ОСОБА_1 відмовлено у переведенні на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу».
Позивач подав до суду відповідь на відзив не погодився з доводами представника відповідача та вказав, що стаж державної служби до набрання чинності Законом № 889 обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283, додатку до нього та інших нормативно-правових актів. Пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 було визначено, що обчислений відповідно до Порядку № 283 стаж державної служби застосовувався для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії. Одночасно ч. 2 вказаного Порядку № 283 визначено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів митного контролю.
Крім того, відповідачем проігноровано норму ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу», яка не втратила чинність у зв?язку з прийняттям Закону України від 10.12.2015 № 889-VII «Про державну службу», в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, відповідно до якої: «Період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку».
Ухвалою суду від 14.10.2025 залучено до розгляду справи Головне управління ПФУ у Київській області в якості другого відповідача.
Від Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області відзив на позовну заяву до суду не надходив.
Суд, перевіривши матеріали справи, повно та об'єктивно оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон № 1058-ІV).
Відповідно до копії паспорта позивача, станом на час звернення до відповідача із заявою, ОСОБА_1 виповнилось 66 років.
Позивач 19.03.2024 звернувся до Головного управління ПФУ в м. Києві із заявою про перехід на інший вид пенсії, а саме на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу".
Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області рішенням від 27.03.2024 №20320/03-16 відмовило ОСОБА_1 у задоволенні його заяви, у зв'язку з відсутністю стажу державної служби для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу". При цьому, відповідачем не враховано періоди його роботи з 10.06.1992 по 15.03.2024 в органах митної служби на посадах, на яких були присвоєнні спеціальні звання.
Не погодившись із таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Право на пенсійне забезпечення державних службовців визначено Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII, який набув чинності 01.05.2016 (далі Закон №889-VIII).
Так, згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, втратив чинність Закон "Про Державну службу" №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до статті 37 Закону №3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ і нормами Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ, а саме: щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби.
Щодо обчислення стажу державної служби, то пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Згідно з частиною вісімнадцятою статті 37 Закону №3723-XII період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та /або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Статтею 46 Закону № 889-VIII передбачено, що до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.
Стаж державної служби, відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року №229, за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом №889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII. Тобто, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Згідно абзаців 1-3 пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 283 від 03.05.1994 (вказана постанова втратила чинність, але підлягає застосуванню до спірних правовідносин) до стажу державної служби зараховується робота (служба): а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, інших органів управління військових формувань, державної податкової та контрольно-ревізійної служби; на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком.
Судом встановлено, що відповідно до записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 в період з 10.06.1992 по 15.03.1924 безперервно працював на різних посадах в органах державної митної служби.
В цей період позивачу були присвоєні спеціальні звання - радник митної служби - 3 рангу (19.06.1998), інспектор митної служби 2 рангу (01.04.2004), радник митної служби 3 рангу (28.11.2006), радник податкової та митної справи ІІІ рангу (01.01.2014), радним митної служби ІІІ рангу (01.07.2020), про що здійснені відповідні записи в трудовій книжці.
Крім того, 09.06.1995 ОСОБА_1 прийняв присягу державного службовця.
Також перебування позивача у спірні періоди роботи на посадах державної служби підтверджується довідкою Київської митниці Державної митної служби України від 18.04.2024 № 64.
Статтею 569 Митного кодексу України (далі - МК України) передбачено, що посадові особи митних органів є державними службовцям..
Відносини, що виникають у зв'язку з прийняттям на державну службу до митних органів, проходженням та припиненням державної служби в митних органах, визначаються законодавством про державну службу, крім особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 588 МК України встановлено, що пенсійне забезпечення посадових осіб митних органів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу". При цьому період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в митних органах зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Таким чином, в силу вимог статті 588 Митного кодексу України, що не суперечить ст. 25 Закону № 3723-ХІІ, посадові особи державної митної служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в митних органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу".
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що всі спірні періоди роботи позивача підлягають зарахуванню до стажу державної служби.
Висновки суду узгоджуються з практикою Другого апеляційного адміністративного суду викладеною в постанові від 22.06.2021 по справі 440/1266/21.
З урахуванням викладеного, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Київській області було протиправно не зараховано до стажу державної служби періоди роботи ОСОБА_1 з 10.06.1992 по 15.03.2024 на різних посадах в митних органах України, а тому вказані роботи позивача підлягають зарахуванню до стажу державної служби.
При цьому суд зазначає, що в рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 27.03.2024 відповідачем жодним чином не обґрунтовано не зарахування до стажу державної служби спірні періоди роботи позивача. Таке рішення не відповідає критеріям правомірності, визначеним ч.2 ст. 2 КАС України, а тому на підставі ч.2 ст. 9 КАС України суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Київській області від 27.03.2024 про відмову в переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
У зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Водночас, як було зазначено вище, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 1 травня 2016 року стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 1 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Таким чином, з огляду на зарахування до стажу державної служби періодів роботи позивача на різних посадах митних органів України, оскільки станом на 01.05.2016 позивач мав стаж роботи на посадах державної служби не менш як 10 років, має понад 20 років стажу на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, а відтак є всі підстави для переведення його з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону №1058-ІV, на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
Згідно з частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Враховуючи те, що позивач звернувся до відповідача із заявою про переведення його на інший вид пенсії 19.03.2024, то саме з цієї дати Головному управлінню ПФУ в м. Києві необхідно здійснити переведення його на інший вид пенсії.
Стосовно вимоги позивача про зобов'язання відповідача здійснити призначення пенсії з урахуванням розмірів складових грошового забезпечення, зазначених в довідках Київської митниці Державної митної служби України № 41, 42 від 08.03.2024 суд зазначає, що відповідачем відомості, наведені у вказаних довідках не оцінювались, а тому така вимога є передчасною та задоволенню не підлягає.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 19.12.2023 по справі № 600/947/23-а.
Щодо клопотання позивача про стягнення за рахунок Державного бюджету України витрат на оплату судового збору, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст .139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, судовий збір підлягає стягненню з відповідачів, а не з Державного бюджету України.
Окрім того, щодо суми, яка підлягає стягненню на користь позивача, суд зазначає наступне.
Правові засади справляння судового збору платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовані Законом України "Про судовий збір".
В силу положень ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Тобто, необхідною умовою розгляду судом позовної заяви є сплата особою, яка звертається з цією заявою, судового збору у визначеному розмірі.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
З позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено дві позовні вимоги немайнового характеру. При цьому, друга вимога є похідною від першої, а тому позивач мав сплатити судовий збір у цій справі за одну вимогу немайнового характеру.
Пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позивач звернувся до суду у 2024 році.
Законом України "Про державний бюджет на 2024 рік" з 1 січня 2024 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розмірі 3028,00 грн.
Відтак, сума судового збору за подання даного позову до суду складає 1211,20 грн.
Таким чином, для звернення до суду із цим позовом позивачу необхідно було надати докази сплати судового збору в сумі 1211,20 грн.
Як вбачається з КП «ДСС» позивачем по цій справі сплачено судовий збір на підставі квитанції АТ "ОЩАДБАНК" №24 від 23.04.2024 про сплату судового збору в сумі 2422,40 грн.
З огляду на вищевикладене, відповідно до ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві суму судового збору в розмірі 605,60 грн. та за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області суму судового збору в розмірі 605,60 грн., який був сплачений позивачем при подачі позову за квитанцією від 23.04.2024 № 24.
Суд зазначає, що відповідно до вимог п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом в розмірі переплаченої суми.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 27.03.2024 про відмову ОСОБА_1 в переведенні на пенсію за віком на підставі ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368) перевести ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.н. НОМЕР_2 ) на пенсію за віком відповідно до Закону від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу», з 19.03.2024, зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи з 10.06.1992 по 15.03.2024 в митних органах України.
В іншій частині адміністративного позову - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.н. НОМЕР_2 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 605,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368).
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.н. НОМЕР_2 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 605,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Андрія Саєнка, 10, код ЄДРПОУ 22933548).
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Діска А.Б.