03 листопада 2025 року місто Київ № 320/15710/25
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Білоус А.Ю., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Міністерства оборони України про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, відповідно до якого просила:
- визнати дії військової частини НОМЕР_1 щодо направлення ОСОБА_2 у район ведення бойових дій та непереведенні військовослужбовця на менш стресові посади - незаконними та такими, що стали причиною вчинення самогубства військовослужбовця;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 повторно провести службове розслідування стосовно причини вчинення військовослужбовця ОСОБА_2 самогубства, із урахуванням рішення суду щодо дій командирів військової частини НОМЕР_1 ;
- визнати протиправним та скасування рішення №24/в від 16.08.2024 Міністерства оборони України щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв'язку із смертю військовослужбовця ОСОБА_2 ;
- зобов'язати Міністерство оборони України здійснити нарахування та виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв'язку із смертю військовослужбовця ОСОБА_2 у розмірі 15000000 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачка посилалася на те, що вона є дружиною військовослужбовця ОСОБА_2 . ОСОБА_2 був мобілізований ІНФОРМАЦІЯ_1 на військову службу та неодноразово брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України. Згідно довідки військово-лікарської комісії № 377-п від 20.02.2023 ОСОБА_2 у зв'язку з стійким, помірно вираженим тривожно-депресивним розладом з транзиторними психотичними включеннями, інсомічним синдромом після перенесеної гострої реакції на стрес був визнаний обмежено придатним до військової служби - придатний лише до служби в частинах (підрозділах) забезпечення, військових комісаріатах, установах організаціях, військових навчальних закладах. Однак, незважаючи на наявність довідки ВЛК №377-п від 20.02.2023, військовослужбовець був змушений виконувати бойові завдання згідно наказів командування військової частини НОМЕР_1 .
На думку позивачки, саме дії командування військової частини НОМЕР_1 призвели до того, що ОСОБА_2 вчинив самогубство шляхом повішання. Позивачка вказує, що самогубство ОСОБА_2 знаходиться в прямій залежності з проходженням військової служби та захисту Батьківщини, які здійснювались на підставі наказів командирів військової частини НОМЕР_1 .
За даним фактом було проведене службове розслідування, яке, на думку позивачки, було проведено не належним чином, оскільки не було вчинено жодних дій щодо з'ясування причини направлення командуванням військової частини НОМЕР_1 військовослужбовця в зону бойових дій без урахування його статусу обмежено придатного та постійного погіршення психічного стану у зв'язку з виконанням військового обов'язку під час захисту Батьківщини. Під час розслідування були враховані лише показання двох свідків (командира 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 - ОСОБА_3 та його заступника - ОСОБА_4 ), які повідомили, що обставини, які б могли свідчити про доведення ОСОБА_2 до самогубства, не відомі та з відповідними рапортами ОСОБА_2 не звертався. Ураховуючи, що військова частина НОМЕР_1 не звертала уваги на всі медичні документи, порушуючи всі рекомендації лікарів, видавала бойові накази військовослужбовцю ОСОБА_2 , наведене твердження у службовому розслідуванні військової частини НОМЕР_1 , що «порушень з боку посадових осіб військової частини НОМЕР_1 , у тому числі щодо доведення солдата ОСОБА_2 до самогубства не виявлено», на думку позивача, є необґрунтованим.
У відповідь на звернення позивачки щодо призначення одноразової допомоги та компенсації сум внаслідок травми, пов'язаної з захистом Батьківщини, відповідно до витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №24/в від 16.08.2024 комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, посилаючись на статтю 16-4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Позивачка вказує, що рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум ухвалене без урахування всіх обставин справи, підстав для відмови у виплаті одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця немає, тому рішення в частині відмови у виплаті одноразової грошової допомоги є неправомірним.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.04.2025 відкрито провадження в справі, постановлено здійснювати розгляд справи в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання, встановлено строки для подання заяв по суті та доказів.
Представник Міністерства оборони України надав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог та вказав, що приймаючи оскаржуване рішення, оформлене п. 4 протоколу від 16.08.2024 № 24/в, на підставі отриманих документів, Комісія встановила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер солдат ОСОБА_2 , що підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 20.09.2023; травма солдата ОСОБА_2 «Навмисне самоушкодження шляхом повішення» стало наслідком психічних та поведінкових розділів, що пов'язане із захистом Батьківщини, що підтверджено висновком Центральної військово-лікарської комісії від 15.02.2024 № 1017; смерть солдата ОСОБА_2 настала під час проходження військової служби внаслідок навмисного самоушкодження шляхом повішення (самогубство); порушень з боку посадових осіб військової частини НОМЕР_1 , у тому числі доведення до самогубства, не виявлено, що підтверджується актом службового розслідування військової частини НОМЕР_1 від 03.11.2023; кримінальне провадження за фактом смерті ОСОБА_2 було закрито у зв'язку з відсутністю події кримінального правопорушення, передбаченого ст. 115 Кримінального кодексу України, що підтверджено постановою слідчого від 30.09.2023.
Відповідачем наголошено, що позивачка не надала Комісії підтвердження того, що судом було встановлено те, що ОСОБА_2 було доведено до самогубства як вимагається п. «в» ч. 1 ст. 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Зважаючи на обставини даної справи, смерть солдата ОСОБА_2 настала внаслідок навмисного самоушкодження шляхом повішення (самогубство), належних доказів доведення військовослужбовця до самогубства не було надано, а тому Комісія не мала правових підстав для призначення членам його сім'ї одноразової грошової допомоги. Отже, оскаржуване рішення Комісії про відмову в призначенні ОСОБА_1 та її дітям одноразової грошової допомоги прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Представником позивачки подано відповідь на відзив, в якій вказано, що Міністерством оборони не врахований той факт, що самогубство вчинене особою з діагностованим стійким психічним розладом, який виник і поглибився саме внаслідок виконання бойових завдань, що за загальними стандартами військової медицини і права розглядається як непряма, опосередкована форма смерті, пов'язана із захистом Батьківщини. Цю обставину, зокрема, підтверджено і висновком судово-психіатричної експертизи №27 від 10.01.2024 року, у якому чітко встановлено причинно-наслідковий зв'язок між захистом Батьківщини і психічними розладами, що призвели до самогубства.
Військова частина НОМЕР_1 правом подання відзиву не скористалась.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані сторонами належні та допустимі докази окремо та в їх сукупності, встановивши фактичні обставини справи, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є дружиною військовослужбовця ОСОБА_2 , що не заперечується сторонами.
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 02.11.2023 №385 ОСОБА_2 дійсно призваний по мобілізації згідно Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022. Службу у ВЧ НОМЕР_1 проходив з 15.06.2022 по 07.09.2023.
ОСОБА_2 неодноразово брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, що підтверджується довідками від 16.03.2024 №919, від 12.09.2023 №2666, 02.11.2023 №2969, від 05.03.2024 №763.
Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 17.09.2023 №270 солдата ОСОБА_2 , водія ІНФОРМАЦІЯ_5 військової частини НОМЕР_1 , виключено зі списків особового складу 17 вересня 2023 року у зв'язку зі смертю. Підстава: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12023111030004456 від 17.09.2023.
Постановою Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області від 30.09.2023 закрито кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023111030004456 від 17.09.2023, розпочате за фактом смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв'язку з відсутністю події кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Відповідно до витягу з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 15 лютого 2024 року №1017 «травма солдата ОСОБА_2 , 1984 року народження: "Навмисне самоушкодження шляхом повішення. Механічна асфіксія внаслідок повішення" яке стало наслідком психічних та поведінкових розладів: "Стійкий, помірно виражений тривожно-депресивний розлад з транзисторними психотичними включеннями, інсомнічним синдромом після перенесеної гострої реакції на стрес", та послужило причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 від 20.09.2023, виданим Ставищенським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), лікарським свідоцтвом про смерть від 18.09.2023 № 94, виданим Київським обласним бюро СМЕ, Висновком експертного дослідження № 27 ДУ "Інститут судової психіатрії МОЗ України" від 10.01.2024, військово-обліковою та медичною документацією - травма, яка призвела до смерті, та причина смерті, так, пов'язані із захистом Батьківщини.»
12.03.2024 позивачка від свого імені та в інтересах двох доньок, звернулась із заявами щодо призначення одноразової допомоги та компенсації сум внаслідок травми, пов'язаної з захистом Батьківщини до комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини.
Згідно з витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 16.08.2024 №24/в за результатами розгляду поданих документів, комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги.
У протоколі зазначено: « ОСОБА_1 , 1988 р.н., яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_5 , 2008 р.н. та ОСОБА_6 , 2013 р.н., - дружини (в своїх інтересах та інтересах двох дочок) загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 солдата ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), що підтверджено свідоцтвом про смерть НОМЕР_3 від 20.09.2023. Згідно з висновком Центральної військово-лікарської комісії від 15.02.2024 № 1017 травма солдата ОСОБА_2 "Навмисне самоушкодження шляхом повішення" яке стало наслідком психічних та поведінкових розладів, ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини. Згідно акту службового розслідування командира військової частини НОМЕР_1 від 03.11.2023 смерть солдата ОСОБА_2 настала під час проходження військової служби, внаслідок навмисного самоушкодження шляхом повішання (самогубство). Порушень з боку посадових осіб військової частини НОМЕР_1 , у тому числі доведення солдата ОСОБА_2 до самогубства - не виявлено. Як вбачається з постанови про закриття кримінального провадження від 30.09.2023, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120231 1103000445, розпочате за фактом смерті ОСОБА_2 - закрито, у зв'язку з відсутністю події кримінального правопорушення, передбаченого ст. 115 КК України. Статтею 16-4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом).».
Вважаючи протиправними дії відповідачів щодо неналежного проведення службового розслідування та відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір, суд виходить з такого.
Процедуру проведення розслідування та обліку нещасних випадків з військовослужбовцями Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту (у тому числі з відрядженими зі Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту), військовозобов'язаними та резервістами, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовці), отриманих ними професійних захворювань, їх загибелі або смерті зі встановленням зв'язку з виконанням обов'язків військової служби і аварій, що сталися у військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України, Державній спеціальній службі транспорту (далі - військові частини) визначає Інструкція про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністерства оборони України 27.102021 року № 332, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.12.2021 за № 1667/37289 (далі Інструкція №332).
Пунктом 3 Інструкції №332 встановлено, що ця Інструкція поширюється на військові частини та військовослужбовців, крім військовослужбовців, які отримали гостре професійне захворювання (отруєння), поранення, контузію, травму, каліцтво, зникли, померли або загинули внаслідок бойових уражень або дій з боку противника в районі ведення бойових дій або проведення операції Об'єднаних сил.
Пунктом 8 розділу І Інструкції №332 визначено, що у разі настання нещасного випадку, що стався з військовослужбовцем під час виконання ним обов'язків військової служби, щодо осіб, в діях або бездіяльності яких вбачається вчинення правопорушень, внаслідок або за сприяння яких стався нещасний випадок, разом з розслідуванням нещасного випадку відповідно до цієї Інструкції проводиться службове розслідування відповідно до Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21 листопада 2017 року № 608, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2017 року за № 1503/31371.
Позивачка не погоджується з актом службового розслідування за фактом смерті ОСОБА_2 , зокрема, щодо зазначення в акті, що порушень з боку посадових осіб в/ч НОМЕР_1 , у тому числі доведення солдата ОСОБА_2 до самогубства, не виявлено.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що такі висновки службового розслідування впливають на право позивачки отримати одноразову грошову допомогу у зв'язку із загибеллю її чоловіка. Також позивачка вказує на порушення Військовою частиною НОМЕР_1 порядку проведення службового розслідування.
Суд зазначає, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Це підтверджується і нормою частини другої статті 124 Конституції України, в якій закріплено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.
Тобто обов'язковою умовою для застосування інституту судового захисту має бути порушення однією стороною законних прав та охоронюваних інтересів іншої сторони.
Пунктом 20 Порядку №975 визначено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), у паперовій або електронній формі засобами електронної пошти заяву кожної повнолітньої особи, яка має право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги.
У разі подання заяви в паперовій формі до неї додаються копії документів разом з оригіналами (для посвідчення цих копій), а у разі подання заяви засобами електронної пошти заява та копії документів подаються з дотриманням законодавства у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг.
До заяви додаються завірені копії:
свідоцтва про смерть військовослужбовця, військовозобов'язаного, резервіста або особи, звільненої з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення її з військової служби;
постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку смерті (контузії, травми або каліцтва), захворювання;
документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов'язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства;
висновку судово-медичної експертизи за результатами токсикологічного дослідження про неперебування/перебування загиблої (померлої) особи в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння або документа, виданого закладами судово-медичної експертизи, органами Національної поліції та/або закладом охорони здоров'я, в якому настала смерть військовослужбовця, військовозобов'язаного, резервіста або особи, звільненої з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення її з військової служби, що таке дослідження не здійснювалося;
документа (відповідних сторінок за наявності), що посвідчує особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, та засвідчений в установленому законодавством порядку переклад українською мовою, сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту), якій призначається та виплачується одноразова грошова допомога, з даними про прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності) особи, до яких внесено відомості про реєстрацію місця проживання, або довідку про реєстрацію місця проживання (у разі коли відомості про реєстрацію місця проживання до таких документів не внесені);
реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім іноземців та осіб без громадянства) (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідному контролюючому органу та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою);
свідоцтва про народження військовослужбовця, військовозобов'язаного, резервіста або особи, звільненої з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення її з військової служби, - для виплати одноразової грошової допомоги батькам загиблого (померлого);
рішення суду про усиновлення дитини, яке набрало законної сили, засвідченого у встановленому порядку, та витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення відомостей до актового запису про усиновлення - для виплати одноразової грошової допомоги усиновлювачам загиблої (померлої) особи;
свідоцтва про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові);
свідоцтва про народження дитини або рішення суду про усиновлення цієї дитини загиблим (померлим), яке набрало законної сили, засвідченого у встановленому порядку, та витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення відомостей до актового запису про усиновлення - для виплати одноразової грошової допомоги дитині;
довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності або пенсійного посвідчення особи, якій призначено пенсію по інвалідності, - для виплати грошової допомоги непрацездатним дітям, вдові (вдівцю) та батькам загиблої (померлої) особи;
рішення суду про встановлення факту проживання однією сім'єю загиблої (померлої) особи з жінкою (чоловіком) без реєстрації шлюбу, яке набрало законної сили, засвідченого у встановленому порядку, - для виплати одноразової грошової допомоги чоловіку (жінці), який (яка) проживав (проживала) однією сім'єю із загиблою (померлою) особою;
медичного документа, що підтверджує вагітність, виданого відповідним закладом охорони здоров'я, - подається вагітними жінками для визначення кола осіб, які мають право на допомогу та визначення часток на отримання ними допомоги;
свідоцтва про народження онуків, свідоцтва про народження та смерть їх батьків - для виплати одноразової грошової допомоги онукам загиблої (померлої) особи;
рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі державної адміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті, сільської, селищної ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, військовозобов'язаного, резервіста або особи, звільненої з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення з військової служби);
рішення суду, що підтверджує факт перебування заявника, який є членом сім'ї загиблого (померлого), на його утриманні, який визначається відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", або іншого документа, що є підставою для встановлення факту перебування на утриманні та призначення пенсії в разі втрати годувальника відповідно до зазначеного Закону;
витягу з інформаційно-аналітичної системи "Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості" - для визначення, що заявник не позбавив життя чи не вчиняв замах на особу (осіб), яка (які) має (мають) відповідно право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а також, що заявник не притягався до адміністративної чи кримінальної відповідальності за вчинення правопорушення щодо загиблої (померлої) особи.
У разі наявності рішення суду, яке набрало законної сили, з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги особи, яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога у зв'язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, або особи, звільненої з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення з військової служби, подають уповноваженому органові заяву про виплату одноразової грошової допомоги, документи, копії документів, зазначених в абзацах четвертому - двадцятому цього пункту, та копію відповідного рішення суду, засвідченого у встановленому порядку.
Суд звертає увагу, що в зазначеному переліку відсутнє посилання на необхідність подання акта службового розслідування для отримання одноразової грошової допомоги.
Пунктом 10 Порядку №975 передбачено також необхідність подання документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, зокрема про те, що вона не пов'язана з вчиненням самогубства.
Водночас слід зауважити, що Порядок №975 не визначає, який саме документ, що свідчить про причини та обставини поранення, що призвело до смерті, повинна подати особа, яка звертається за отриманням одноразової грошової допомоги. У кожному конкретному випадку це можуть бути різні документи, які достовірно свідчать про причини та обставини поранення.
Подібна правова позиція щодо обов'язку заявника подавати достовірні документи на підтвердження причин і обставин поранення викладена у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №822/220/18 (прийнята у складі суддів Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду), а також у постановах Верховного Суду від 21 травня 2020 року у справі №760/23625/17 та від 26 травня 2020 року.
Судом установлено, що у позивачки наявний витяг з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 15 лютого 2024 року №1017, в якому зазначено: «Травма солдата ОСОБА_2 , 1984 року народження: "Навмисне самоушкодження шляхом повішення. Механічна асфіксія внаслідок повішення" яке стало наслідком психічних та поведінкових розладів: "Стійкий, помірно виражений тривожно-депресивний розлад з транзисторними психотичними включеннями, інсомнічним синдромом після перенесеної гострої реакції на стрес", та послужило причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 від 20.09.2023, виданим Ставищенським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), лікарським свідоцтвом про смерть від 18.09.2023 № 94, виданим Київським обласним бюро СМЕ, Висновком експертного дослідження № 27 ДУ "Інститут судової психіатрії МОЗ України" від 10.01.2024, військово-обліковою та медичною документацією - травма, яка призвела до смерті, та причина смерті, так, пов'язані із захистом Батьківщини.».
Також у межах кримінального провадження №12023111030004456 від 17.09.2023 було проведено експертне дослідження, про що складено висновок №200/д, яким встановлено, що смерть ОСОБА_2 настала від механічної асфіксії, внаслідок повішання. Тілесних ушкоджень, крім странгуляційної борозни, при судово-медичному дослідженні не виявлено. Вказаний висновок експерта також міститься в матеріалах справи.
Крім того, позивачкою надано суду висновок експертного дослідження №27 від 10.01.2024, згідно якого ОСОБА_2 , 1984 р.н., який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок самогубства, на момент вчинення самогубства страждав на психічний розлад: «стійкий помірно виражений тривожно-депресивний розлад з транзиторними психотичними включеннями, інсомнічним синдромом, після перенесеної гострої реакції на стрес» (МКХ-10: F 43.0). Даний психічний розлад знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з проходженням ОСОБА_2 військової служби.
Суд зазначає, що позивачка не позбавлена права додати вказані документи до заяви на отримання одноразової грошової допомоги.
Оскільки позивачка вважає, що обставини, встановлені службовим розслідуванням у дисциплінарному порядку, які відображені у відповідному акті службового розслідування, та за його результати впливають на її соціальне право, то суд вважає за необхідне зазначити таке.
Службове розслідування, на матеріали якого посилається позивачка, було проведене відповідно до Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженому наказом Міністерства оборони України 21.11.2017 № 608. Вказаний Порядок визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі.
Зі змісту акту службового розслідування вбачається, що за його результатами не було виявлено порушень з боку посадових осіб в/ч НОМЕР_1 , у тому числі щодо доведення солдата ОСОБА_2 до самогубства.
Суд зазначає, що висновки службового розслідування, мають юридичні наслідки лише для осіб, які допустили порушення військової дисципліни та громадського порядку.
Як було вказано вище, постановою Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області від 30.09.2023 закрито кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023111030004456 від 17.09.2023, розпочате за фактом смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв'язку з відсутністю події кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Суд звертає увагу, що позивачка не позбавлена права оскаржити вказану постанову до суду. Також позивачка не позбавлена права звернутися до правоохоронних органів із заявою про вчинення правопорушення, передбаченого статтею 120 КК України.
Верховний Суд у постанові від 30.06.2020 в справі №818/393/18 акцентував увагу на тому, що комісія, яка здійснює службове розслідування здійснює свої повноваження виключно в межах розгляду питання про порушення військовослужбовцями Збройних Сил України військової дисципліни та громадського порядку. Вона не є уповноваженим органом для встановлення дійсних обставин і причин події, за фактом якої здійснюється кримінальне провадження, та яка, станом на момент смерті ОСОБА_2 , була кваліфікована органом досудового розслідування як умисне вбивство.
Отже, висновки службового розслідування, проведеного відповідно до Порядку 608 щодо обставин і причин смерті ОСОБА_2 , за обставин цієї справи не мають юридичних наслідків у питанні реалізації позивачкою свого права на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (постанова Верховного Суду у постанові від 30.06.2020 в справі №818/393/18).
Більше того, суд зазначає, що Порядком №608 не передбачено права членів сім'ї на оскарження висновків службового розслідування.
З огляду на викладене, акт службового розслідування, проведеного відповідно до Порядку 608, не є тим документом, висновки якого відповідно до законодавства могли б достовірно підтверджувати обставини смерті ОСОБА_2 з метою отримання його дружиною відповідної соціальної допомоги.
На думку суду, акт службового розслідування від 03.11.2023 не має юридичних наслідків для позивачки, та зазначає наступне.
Відповідно до пункту 18 частини першої статті 4 КАС України нормативно-правовий акт це акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який установлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.
Пунктом 19 частини першої статті 4 КАС України визначено, що індивідуальний акт це акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який (яке) стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
За владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні до правозастосовних.
Індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов'язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб'єктів; містять індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб'єктивні права та/чи обов'язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов'язковість) вичерпується одноразовою реалізацією (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 202 року у справі №9901/307/19).
Виходячи з викладеного, оскаржуваний акт службового розслідування, зокрема, його результати, є актом індивідуальної дії, оскільки не містить загальнообов'язкових правил поведінки, а передбачає індивідуалізовані приписи щодо внутрішньої діяльності Військової частини НОМЕР_1 та притягнення, в разі такого встановлення, особи до дисциплінарної відповідальності. Тому право на оскарження індивідуального акта суб'єкта владних повноважень має особа, щодо якої цей акт прийнятий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується.
Оскільки позивачка не є учасником (суб'єктом) правовідносин щодо врегулювання внутрішньої діяльності Військової частини НОМЕР_1 , висновки акта службового розслідування не породжують для неї права на захист.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо направлення ОСОБА_2 у район ведення бойових дій та непереведенні військовослужбовця на менш стресові посади, що стали причиною вчинення самогубства військовослужбовця та зобов'язання військову частину НОМЕР_1 повторно провести службове розслідування стосовно причини вчинення військовослужбовця ОСОБА_2 самогубства, із урахуванням рішення суду щодо дій командирів військової частини НОМЕР_1 .
Щодо вимог в частині відмови у виплаті одноразової грошової допомоги, суд зазначає наступне.
Частиною п'ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (тут і далі також в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що соціальний захист військовослужбовців це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 2 частини першої та частини другої статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дія цього Закону поширюється на членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти. Дія цього Закону не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів), проходження служби у резерві внаслідок вчинення ними злочину чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста сталася внаслідок вчинення ними дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння, чи є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов'язаним чи резервістом тілесного ушкодження.
Згідно з положеннями частини першої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Згідно з положеннями пунктів 1-3 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, загибелі (смерті) військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби) під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби; смерті військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби), що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця строкової військової служби, військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві.
Статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста.
Частиною дев'ятою статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві визначається Порядком № 975 (тут і далі також в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста є дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Пунктом 20 Порядку №975 визначено перелік документів, які подаються разом із заявою про одержання одноразової грошової допомоги.
Згідно пункту 22 Порядку № 975 призначення одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, призваним на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюються Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, розвідувальним органом Міноборони, Службою зовнішньої розвідки та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Частиною першою статті 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком:
а) вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;
б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;
в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);
г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Аналогічні положення закріплені у пункті 29 Порядку № 975.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що вищезгадана одноразова грошова допомога виплачується не тільки у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов'язків військової служби чи в період її проходження, а й у разі смерті, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби.
Предметом спору у цій справі є, зокрема, вимога щодо скасування рішення №24/в від 16.08.2024 Міністерства оборони України щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв'язку із смертю військовослужбовця ОСОБА_2
Визначальним у цій справі є той факт, що військовослужбовець під час або у зв'язку з виконанням ним обов'язків військової служби захворів, внаслідок чого помер.
Судом установлено, що позивачка є дружиною загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , який неодноразово брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, що підтверджується довідками від 16.03.2024 №919, від 12.09.2023 №2666, 02.11.2023 №2969, від 05.03.2024 №763.
Згідно із витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 17.09.2023 №270, солдата ОСОБА_2 , водія ІНФОРМАЦІЯ_5 військової частини НОМЕР_1 , виключено зі списків особового складу 17 вересня 2023 року у зв'язку із смертю.
Відповідно до витягу з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 15 лютого 2024 року №1017 «травма солдата ОСОБА_2 , 1984 року народження: "Навмисне самоушкодження шляхом повішення. Механічна асфіксія внаслідок повішення" яке стало наслідком психічних та поведінкових розладів: "Стійкий, помірно виражений тривожно-депресивний розлад з транзисторними психотичними включеннями, інсомнічним синдромом після перенесеної гострої реакції на стрес", та послужило причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 від 20.09.2023, виданим Ставищенським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), лікарським свідоцтвом про смерть від 18.09.2023 № 94, виданим Київським обласним бюро СМЕ, Висновком експертного дослідження № 27 ДУ "Інститут судової психіатрії МОЗ України" від 10.01.2024, військово-обліковою та медичною документацією - травма, яка призвела до смерті, та причина смерті, так, пов'язані із захистом Батьківщини.»
Із вищезазначеного протоколу вбачається, що смерть ОСОБА_2 настала, у зв'язку (причинно-наслідковому зв'язку) з хворобою («Стійкий, помірно виражений тривожно-депресивний розлад з транзисторними психотичними включеннями, інсомнічним синдромом після перенесеної гострої реакції на стрес»), яка пов'язана із захистом Батьківщини. Оскільки, самогубство є наслідком хворобливого стану ОСОБА_2 , а не навмисного (усвідомленого) самоушкодження, тому, у даному випадку не може бути застосовано пункт «в» частини 1 статті 16-4 Закону № 2011-XII.
Аналогічну позицію висловлено Верховним Судом в постанові від 27.01.2021 в справі № 813/2854/17.
Суд зазначає, що доводи Міністерства оборони України щодо відсутності судового рішення, яким встановлено факт доведення особи до самогубства, а тому відсутні підстави для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, є безпідставними, оскільки у даному випадку, має місце захворювання особи під час виконання військового обов'язку, яке призвело до самоушкодження (повішання, асфіксії). Більше того, саме Військово-лікарською комісією Збройних Сил України встановлено, що захворювання, травма і причина смерті ОСОБА_2 пов'язані із захистом Батьківщини.
З огляду на зазначене, рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 16.08.2024 №24/в про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , є протиправним та підлягає скасуванню.
Обираючи спосіб захисту прав позивачки, суд враховує позиції, викладені Верховним Судом у постановах від 27.11.2024 в справі №420/4860/23 та від 08.07.2025 в справі №280/2822/23, та вважає за необхідне зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву позивачки щодо призначення одноразової грошової допомоги, з урахуванням висновків суду, викладених у цій справі.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1937,92 грн. Оскільки позов задоволено частково, на користь позивачки підлягають присудженню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968,96 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 242-246, 250, 252, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 16.08.2024 №24/в про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .
Зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги, з урахуванням висновків суду, викладених у цій справі.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України витрати зі сплати судового збору в розмірі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).
Відомості про сторін та інших учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 );
відповідач - Військова частина НОМЕР_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2 );
відповідач - Міністерство оборони України (ідентифікаційний код 00034022, адреса: 03168, місто Київ, проспект Повітряних Сил, будинок 6).
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Білоус А.Ю.