31 жовтня 2025 року № 320/43056/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту також позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі по тексту також відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови здійснити перерахунок та виплату позивачу відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із врахуванням заробітної плати з 01.07.2000 по 31.12.2001 відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу (Довідки ОК-5), починаючи з моменту призначення пенсії по інвалідності - з 23.04.2002;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із врахуванням заробітної плати з 01.07.2000 по 31.12.2001 відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу (Довідки ОК-5), починаючи з моменту призначення пенсії по інвалідності - з 23.04.2002.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що він перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі по тексту також - Закон №1058).
Позивач пояснив, що при призначенні йому пенсії, відповідачем було обраховано коефіцієнт заробітної плати з урахуванням відомостей про заробітну плату, а не довідки за формою ОК-5. За результатами звернення позивача до ГУ ПФУ в м. Києві про здійснення перерахунку та виплати йому пенсії по інвалідності з урахуванням заробітної плати за липень-грудень 2000 і 2001 років, зазначених у довідці за формою ОК-5, відповідач повідомив про відсутність підстав для здійснення такого перерахунку, що і слугувало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.12.2023 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.10.2025 позовну заяву залишено без розгляду в частині позовних вимог, заявлених за період з 23.04.2002 по 20.05.2023 включно.
Відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, про відкриття провадження у справі був проінформований шляхом направлення ухвали про відкриття провадження у справі на електронну адресу, про що свідчить довідка про доставку електронного листа, сформована програмним забезпеченням «Діловодство спеціалізованого суду».
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з частиною другою статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві з 23.04.2002 та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону №1058.
Листом ГУ ПФУ в м. Києві від 02.10.2023 №33402-33182/Р-02/8-2600/23 позивача повідомлено, що заробітна плата для обчислення пенсії врахована за 24 місяці наступним чином: за період з 01.07.2000 по 31.12.2000 (6 місяців) у розмірі 2 904,76 грн; за період з 01.01.2001 по 31.12.2001 (12 місяців) - у розмірі 6 000,00 грн; за період з 01.01.2002 по 30.06.2002 (6 місяців) - 2 979,66 грн.
Також означеним листом позивача повідомлено, що оскільки після призначення пенсії він працював, ОСОБА_1 має право на перерахунок пенсії по заробітній платі за нормами статті 40 Закону №1058. За умови подання заяви про перерахунок пенсії заробітна плата буде обчислена за період з 01.07.2000 по 31.12.2021 (в разі доцільності). Також може бути врахована заробітна плата до 01.07.2000 (за 60 місяців підряд) у випадку її надання та після проведення перевірки органами ПФУ. Провести перерахунок пенсії за період з 01.07.2000 по 30.06.2002 за 24 місяці з урахуванням поданої звітності відсутні підстави.
Не погоджуючись з правомірністю обрахунку розміру пенсії у спірному періоді, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються: основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі по тексту також - Закон №1788) в редакції, чинній на дату призначення позивачу пенсії (01.07.2002), громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
За цим Законом призначаються:
а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років;
б) соціальні пенсії.
За приписами статті 7 Закону №1788 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.
При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.
Згідно статті 23 Закону №1788 пенсії по інвалідності призначаються в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату здоров'я, внаслідок: трудового каліцтва або професійного захворювання; загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства).
Пенсії по інвалідності призначаються незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.
Відповідно до статті 24 Закону №1788 залежно від ступеня втрати здоров'я інваліди поділяються на три групи.
Причини і групи інвалідності, а також час настання інвалідності встановлюються органами медико-соціальної експертизи, що діють на підставі Положення про них, затверджуваного Кабінетом Міністрів України.
Згідно положень частини першої статті 56 Закону №1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Пунктом «а» частини третьої статті 56 Закону №1788 визначено, що до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Статтею 64 Закону №1788 визначено, що пенсії обчислюються за встановленими нормами у процентах до середньомісячного заробітку, що визначається відповідно до статей 65-67 цього Закону, який громадяни одержували перед зверненням за пенсією.
Відповідно до статті 65 Закону №1788 середньомісячний фактичний заробіток для обчислення пенсій береться (за вибором того, хто звернувся за пенсією): за 24 останніх календарних місяці роботи підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд протягом всієї трудової діяльності перед зверненням за пенсією, незалежно від наявних перерв у роботі.
Середньомісячний заробіток за 24 календарних місяці і за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми заробітку за 24 календарних місяці роботи підряд (перед зверненням за пенсією) чи за 60 календарних місяців роботи підряд (протягом всієї трудової діяльності) відповідно на 24 чи 60. При цьому за бажанням того, хто звернувся за пенсією, місяці з неповним числом робочих днів у зв'язку з їх влаштуванням на роботу або звільненням враховуються як повні календарні місяці роботи.
У тих випадках, коли той, хто звернувся за пенсією, пропрацював менше 24
Згідно статті 66 Закону №1788 у заробіток для обчислення пенсій включаються всі види оплати праці, на які за діючими правилами нараховуються страхові внески, крім виплат одноразового характеру, не обумовлених діючою системою оплати праці (компенсація за невикористану відпустку, вихідна допомога та інші), перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України.
У заробіток для обчислення пенсії членам колгоспів включається оплата в усіх її видах за роботу в громадському господарстві колгоспу.
У заробіток для обчислення пенсії включається за відповідні періоди допомога по тимчасовій непрацездатності чи середній заробіток, що зберігається за працівником.
У заробіток для обчислення пенсії особам, які не підлягають державному соціальному страхуванню (пункт «д» статті 3), включаються всі види грошового забезпечення, аналогічні тим видам оплати праці, на які нараховуються страхові внески.
Членам колгоспів, інших кооперативів, працівникам радгоспів та інших підприємств і організацій, які одержують поряд з грошовою оплатою натуральну, на вартість якої нараховуються страхові внески, ця натуральна оплата при визначенні середньомісячного заробітку враховується за державними роздрібними цінами того періоду, коли провадилася оплата праці.
Відповідно до статті 80 Закону №1788 заява про призначення пенсії працюючим подається за місцем роботи, а непрацюючим - до зазначених у статті 81 цього Закону органів за місцем проживання заявника.
Положеннями статті 82 Закону №1788 визначено, що документи про призначення пенсій розглядаються органом, що призначає пенсії (стаття 81), не пізніше 10 днів з дня їх надходження.
Повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причин відмови та порядку оскарження орган, що призначає пенсії, видає або надсилає підприємству, організації або заявникові не пізніше 5 днів після винесення відповідного рішення.
За приписами пункту «а» частини першої статті 83 Закону №1788 пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку: пенсії за віком та по інвалідності призначаються з дня досягнення пенсійного віку або відповідно встановлення інвалідності органами медико-соціальної експертизи, якщо звернення за пенсією надійшло не пізніше 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку або встановлення інвалідності.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про законодавчо визначений вид пенсії по інвалідності, яка і була призначена позивачу з 23.04.2002 у зв'язку зі зверненням з відповідною заявою протягом 3 місяців з дня встановлення йому інвалідності. Датою звернення є 01.07.2002.
Оскільки Закон №1058 набрав чинності з 01.01.2004, у суду відсутні підстави вважати його застосовним до моменту призначення позивачу пенсії по інвалідності, що, в свою чергу, виключає обов'язок відповідача станом на дату призначення позивачу пенсії (23.04.2002) здійснювати її перерахунок ОСОБА_2 з 23.04.2002 по 01.01.2004.
Суд зазначає, що Закон №1058, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону №1058, призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За приписами статті 43 Закону №1058 в редакції, чинній на дату набрання ним чинності (01.01.2004), перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Для перерахунку пенсій, призначених до набрання чинності цим Законом, враховується заробітна плата (дохід), з якої було раніше обчислено пенсію, за документами, наявними в пенсійній справі, або за вибором пенсіонера - заробітна плата (дохід) за період, передбачений абзацом першим частини першої статті 40 цього Закону. При цьому заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до частини другої статті 40 цього Закону із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2002 рік.
Тобто, виходячи з положень статті 43 Закону №1058, перерахунку підлягали усі пенсії за віком, по інвалідності, призначені до набрання чинності Законом №1058.
З листа ГУ ПФУ в м. Києві від 02.10.2023 вбачається про здійснення перерахунку з 01.01.2004 всіх раніше призначених пенсій за нормами Закону №1058 та про розрахунок і виплату пенсії позивача за нормами означеного Закону.
Відсутність в матеріалах справи доказів звернення позивача для здійснення перерахунку пенсії з 01.01.2004 після набрання чинності Законом №1058 виключає обов'язок здійснення органом ПФУ перерахунку пенсії за вибором пенсіонера як одного з двох альтернативних варіантів, визначених положеннями статті 43 Закону №1058 та, відповідно, залишає за відповідачем обов'язок здійснення такого перерахунку за Законом №1058 на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше.
Враховуючи означені обставини, суд дійшов висновку про відсутність ознак протиправності у діях відповідача щодо здійснення перерахунку пенсії позивача з 01.01.2004 за Законом №1058 на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше.
Суд констатує, що станом на дату звернення позивача із заявою від 30.08.2023 про здійснення перерахунку пенсії на підставі довідки за формою ОК-5 стаття 43 Закону №1058 доповнена частиною третьою, відповідно до якої раніше призначені пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії у разі втрати годувальника із зазначених причин перераховуються за нормами цього Закону з урахуванням положень частини третьої статті 30 та частини восьмої статті 36 цього Закону, за умови наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії, на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, наявних на час перерахунку в пенсійній справі, які відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Для перерахунку пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсій у разі втрати годувальника із зазначених причин враховується заробітна плата (дохід), з якої було раніше обчислено пенсію, за документами, наявними в пенсійній справі, або за вибором пенсіонера - заробітна плата (дохід) за період, передбачений абзацом першим частини першої статті 40 цього Закону. При цьому заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), визначеного з урахуванням положень частини другої статті 42 та пункту 4-3 розділу XV "Прикінцеві положення" цього Закону.
Водночас, означені положення не є застосовними до позивача з огляду на призначення йому пенсії по інвалідності на загальних підставах.
Інших змін, зокрема і в частині покладення на пенсійні органи обов'язку здійснення перерахунків пенсій, призначених за Законом №1788, на підставі Індивідуальних відомостей про застраховану особу, які містяться у довідках ОК-5, положення Закону №1058 не зазнавали, що, в свою чергу, виключає обов'язок відповідача здійснювати означений перерахунок через 20 років після призначення позивачу пенсії по інвалідності.
Суд зауважує, що положення статті 42 Закону №1058 «Індексація та перерахунок пенсій» також не містять норм, які б зобов'язували органи ПФУ здійснювати перерахунок пенсій, призначених за Законом №1788, після набрання чинності Законом №1058, виходячи з даних, зазначених в Індивідуальних відомостей про застраховану особу, які містяться у довідках ОК-5, а не наявних в матеріалах пенсійних справ.
Судом відхиляються посилання позивача на положення статей 44, 41 Закону №1058, положення Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління ПФУ від 25.11.2005 № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 як такі, що стосуються призначення пенсій, а не здійснення їх перерахунку.
Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.
Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Дудін С.О.