03 листопада 2025 року Справа № 280/6507/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
25 липня 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі-позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо не зарахування ОСОБА_1 під час призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці до стажу до на посаді судді, який дає право на відставку періоди проходження строкової військової служби, навчання та роботи на посаді слідчого, старшого слідчого, заступника начальника слідчого відділення, заступника начальника відділу, начальника слідчого відділення та державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Мелітопольського міського управління юстиції Запорізької області;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу на посаді судді, який дає право на відставку наступних періодів: з 06 квітня 1982 року по 25 квітня 1984 року - Служба в Радянській Армії; з 22 серпня 1990 року по 11 червня 1994 року - навчання в Українській Академії внутрішніх справ (половина строку); з 04 серпня 1984 року по 04 лютого 2003 року - Слідчий, старший слідчий; заступник начальника слідчого відділення, заступник начальника відділу - начальник слідчого відділення; Мелітопольський міський відділ УМВС України а Запорізькій області; з 23 травня 2003 року по 13 лютого 2004 року - Державний виконавець; Відділ державної виконавчої служби Мелітопольського міського управління юстиції Запорізької області, у зв'язку із чим здійснити перерахунок та виплату його щомісячного довічного грошового утримання у відставці з дати його призначення (29 січня 2025 року), з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою суду від 01.09.2025 відкрито спрощене (письмове) позовне провадження.
Ухвалою суду від 18.09.2025 залучено до участі у справі якості співвідповідача - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, а розгляд адміністративної справи розпочато спочатку.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що з 29.01.2025 рішенням ГУ ПФУ у Волинській області йому призначено щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Разом з тим, позивач зазначає, що відповідно до рішення Вищої Ради Правосуддя від 24 грудня 2024 року за №3729/0/15-24, копія якого надавалась до органів пенсійного фонду разом із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, загальний стаж позивача на посаді судді, який давав йому право на відставку, становить 32 роки 4 місці 6 днів. Відтак, з урахуванням положень частини 3 статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 має становити 74 відсотки суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а не 50 відсотків, як розраховано органом пенсійного фонду. З урахуванням викладеного у позовній заяві, позивач просив задовольнити позовні вимоги.
Відповідач - ГУ ПФУ у Волинській області проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що рішення про призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Вінницькій області, яке і має відповідати за позовом. Також, представник відповідача вказував на те, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посадах, визначених статтею 137 Закону №1402-VII (в редакції чинній на дату призначення), тобто: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. Представник відповідача зазначає, що з урахуванням викладених норм, відсутні підстави для зарахування спірних періодів до стажу роботи на посаді судді. З урахуванням викладеного у відзиві на позовну заяву, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідач - ГУ ПФУ у Вінницькій області проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посадах, визначених статтею 137 Закону №1402-VII. Відповідач зазначає, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посадах, визначених статтею 137 Закону №1402-VII (в редакції чинній на дату призначення), тобто: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. Водночас, згідно з абзацом 4 пункту 34 розділу ХІІ Закону №1402-VII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності Законом №1402-VII, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). Законом України “Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI визначення стажу роботи на посаді судді наведено в статті 135. У Законі України “Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року №2862-ХІІ визначення стажу роботи на посаді судді відсутнє. З урахуванням викладеного у відзиві на позовну заяву відповідач вказував на відсутність підстав для зарахування до стажу роботи на посаді судді спірних періодів, у зв'язку з чим просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, встановив наступне.
Судом встановлено, що рішенням Вищої Ради Правосуддя від 24.12.2024 №3729/0/15-24 вирішено звільнити ОСОБА_1 з посади судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області (відряджений до Іваничівського районного суду Волинської області) у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Рішенням ГУ ПФУ у Вінницькій області, яке прийнято за принципом екстериторіальності, ОСОБА_1 призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII).
Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 24 лютого 2025 року за №2507-1885/Б-02/8-0300/25 позивача повідомлено про те, що щомісячне довічне грошове утримання йому призначено у розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Позивач, не погодившись із розміром призначеного щомісячного довічного грошового утримання, звернувся з даним позовом до суду.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так, під час розгляду адміністративної справи судом встановлено, що позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що його стаж роботи на посаді судді, який давав йому право на відставку, становить 32 роки 4 місці 6 днів, а тому розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 має становити 74 відсотки суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а не 50 відсотків, як розраховано органом пенсійного фонду.
Натомість, відповідачі вказували на те, що стаж роботи на посаді судді, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання обчислено в розмірі 19 років 8 місяців 19 днів, а тому правомірно призначено щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Частиною 1 статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Суд зазначає, що з 30.09.2016 набув чинності Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016, який визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд (далі - Закон №1402-VIII).
Так, відповідно до положень статті 137 Закону №1402-VIII (в редакції чинній на дату виходу у відставку) до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:
1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;
2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Згідно ч.1 ст.116 Закону №1402-VIII суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
По-перше, суд зазначає, що посилання відповідачів на те, що стаж роботи позивача на посаді судді становить 19 років 8 місяців 19 днів є безпідставними, оскільки за таких обставин, позивач взагалі не мав би права на відставку через те, що законом мінімальний стаж для виходу у відставку становить 20 років.
По-друге, щодо не зарахування до стажу роботи на посаді судді спірних періодів, суд зазначає таке.
Відповідно до абзацу 4 п.34 розділу ХІІ Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 призначений на посаду судді за Указом Президента України від 3 квітня 2005 року №608/2005.
Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Отже, час проходження військової служби зараховується зокрема і до стажу роботи за спеціальністю, а відповідно позивач має право на зарахування періоду проходження строкової військової служби з 06 квітня 1982 року по 25 квітня 1984 року до стажу роботи на посаді судді.
Крім того, згідно з пунктом 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» (чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді більше 10 років) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Відповідно до статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», (чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді більше 10 років) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Оскільки стаж роботи позивача на посаді судді становить більше 10 років, до стажу роботи на посаді судді враховується також половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивач має право на зарахування до стажу роботи на посаді судді половини строку навчання з 22 серпня 1990 року по 11 червня 1994 року в Українській академії внутрішніх справ.
Також, суд зазначає, що відповідно абзацу 2 частини 4 статті 43 Закону України «Про статус судів» (в редакції чинній на момент призначення позивача суддею), до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Отже, позивач має право на зарахування до його стажу роботи на посаді судді період його роботи з 04 серпня 1984 року по 04 лютого 2003 року - слідчий, старший слідчий; заступник начальника слідчого відділення, заступник начальника відділу - начальник слідчого відділення Мелітопольський міський відділ УМВС України в Запорізькій області.
За таких обставин, відмова органів Пенсійного фонду у зарахуванні до стажу роботи на посаді судді зазначених періодів є протиправною.
Також, стаття 7 Закону України «Про статус суддів» передбачала, що на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.
Отже, на момент призначення позивача на посаду судді законодавством була визначена норма відповідно до якої кандидат на посаду судді повинен був мати стаж роботи в галузі права не менш як три роки.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позивач має право на зарахування до стажу роботи на посаді судді з 23 травня 2003 року по 13 лютого 2004 року на посаді державного виконавця Відділ державної виконавчої служби Мелітопольського міського управління юстиції Запорізької області.
Суд зазначає, що органом ПФУ також не було враховано те, що уповноваженим органом - Вищою Радою Правосуддя у рішенні від 24.12.2024 №3729/0/15-24 чітко визначено, що загальний стаж роботи судді ОСОБА_1 який дає йому право на відставку, становить 32 роки 4 місяці 6 днів.
При цьому, позовні вимоги про визнання протиправними дій саме Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області задоволенню не підлягають, оскільки такі дії вчиненні іншим органом - Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
При цьому, оскільки позивач на даний час перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області, особиста справа знаходиться у останнього, то з метою пришвидшення виконання рішення суду, а також повного та своєчасного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за доцільне саме ГУ ПФУ у Волинській області провести перерахунок стажу та розміру щомісячного довічного грошового утримання позивача.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, м.Луцьк, Київський майдан, 6, код ЄДРПОУ 13358826), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21005, м. Вінниця, вул. Зодчих, 22, код ЄДРПОУ 13322403), про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо не зарахування ОСОБА_1 під час призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці до стажу на посаді судді, який дає право на відставку періоди проходження строкової військової служби, навчання та роботи на посаді слідчого, старшого слідчого, заступника начальника слідчого відділення, заступника начальника відділу, начальника слідчого відділення та державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Мелітопольського міського управління юстиції Запорізької області.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу на посаді судді, який дає право на відставку наступні періоди: з 06 квітня 1982 року по 25 квітня 1984 року - служба в Радянській Армії; з 22 серпня 1990 року по 11 червня 1994 року - навчання в Українській академії внутрішніх справ (половина строку); з 04 серпня 1984 року по 04 лютого 2003 року - слідчий, старший слідчий, заступник начальника слідчого відділення, заступник начальника відділу - начальник слідчого відділення Мелітопольський міський відділ УМВС України в Запорізькій області; з 23 травня 2003 року по 13 лютого 2004 року - державний виконавець відділ державної виконавчої служби Мелітопольського міського управління юстиції Запорізької області, у зв'язку із чим здійснити перерахунок та виплату його щомісячного довічного грошового утримання у відставці з дати його призначення - 29 січня 2025 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя І.В. Новікова