03 листопада 2025 року Справа № 280/6241/25
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянув в порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №280/6241/25 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника - адвоката Венгаренко Тетяни Анатоліївни (вул. Максименка, буд. 4, офіс 108, м. Київ), до Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 23.10.2025 у справі №280/6241/25 були задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 .
Визнано податкове повідомлення-рішення від 20.02.2025 року №0255267-2411-0829-UA23060070000082704 протиправним та скасовано його в частині нарахування ОСОБА_1 податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за 2023 рік в сумі 1 981,14 грн.
Визнано податкове повідомлення-рішення від 10.03.2025 року №0273559-2411-0829-UA23060070000082704 протиправним та скасовано його в частині нарахування ОСОБА_1 податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за 2024 рік в сумі 2 099,42 грн.
29.10.2025 засобами системи «Електронний суд» від представника позивачки до суду надійшла заява про ухвалення у справі додаткового рішення, в якій просить суд стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 8000,00 грн.
До заяви представником позивачки додано наступні докази понесення витрат на професійну правничу допомогу: копія договору про надання правничої допомоги, копії актів приймання-передачі наданих послуг від 18 липня 2025 року та 11 серпня 2025 року; копії рахунків на оплату витрат на правничу допомогу №16 від 18.07.2025 та №19 від 11.08.2025, копія платіжної інструкції №28B7-164C-373C-PP0C від 31.07.2025 та №23H1-1E7A-AK3P-E16K від 19.09.2025, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, якими позивачка підтверджує витрати на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.
30.10.2025 засобами системи «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на клопотання (заяву) позивачки про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Податковий орган не погоджується з заявою позивачки, вважає її документально не обґрунтованою та безпідставною. Просить суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення по справі.
31.10.2025 засобами системи «Електронний суд» від представника позивачки надійшли додаткові пояснення на обгрунтування поданої заяви.
Розглянувши заяву представника позивачки про ухвалення додаткового судового рішення, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно із пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05.12.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону №5076-VІ встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076-VI).
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
Згідно з частиною дев'ятою статті 139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Аналіз положень процесуального законодавства, якими врегульовано питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв'язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Водночас, незважаючи на те, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, такий, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п'ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду щодо вирішення питань з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в додатковій постанові №910/12876/19.
Наведений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі №815/1479/18, від 15 липня 2020 року у справі №640/10548/19, від 21 січня 2021 року у справі №280/2635/20, від 18 травня 2022 року у справі №640/4035/20, від 16 червня 2022 року у справі №380/4759/21, від 08 травня 2023 року у справі №140/2165/19.
Також, у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі №200/9888/19-а Верховний Суд виклав висновок щодо застосування статей 134, 139 КАС України щодо ролі суду під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.
Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що: «Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.
Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов'язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат, керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України».
Аналогічні висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі №640/15803/19, від 28 жовтня 2021 року у справі №160/15983/20.
Така ж правова позиція була викладена і в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 листопада 2019 року у справі №902/347/18, від 22 листопада 2019 року у справі №910/906/18, від 06 грудня 2019 року у справі №910/353/19), де зазначено, що оскільки зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, відповідно до норм процесуального кодексу можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони з підстав недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Отже, процесуальним законодавством передбачено механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката шляхом подання відповідного клопотання, і саме на сторону, яка подає клопотання про зменшення витрат, покладено обов'язок доведення неспівмірності витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08 травня 2023 року у справі №140/2165/19.
У цій справі, відповідач подав клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу проте не надав належних доказів на обґрунтування даного клопотання з огляду на наступне.
Так, відповідач вважає, що «акти приймання - передачі послуг на правничу допомогу від 18.07.2025 та 11.08.2025 не містить розшифрування наданих послуг, тобто не зазначено час витрачений на зазначані дії, відсутній детальний опис робіт (наданих послуг) та здійснених витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги у справі.».
Ці доводи не відповідають дійсності, оскільки відповідно до договору про надання правничої допомоги оплата послуг не прив'язана до погодинної оплати. Крім того, не є обов'язковим реквізитом акту наданих послуг зазначення годин роботи, оскільки це ніяк не можна перевірити. Різні адвокати на одні і ті самі послуги можуть витрачати більший або менший час. Вартість наданих послуг розраховується залежно від складності, нетиповості справи, потреби збирати додаткові докази тощо.
Акти приймання-передачі наданих послуг містять перелік відповідних послуг, достатній для розуміння, за яку послугу і в якому розмірі підлягають сплаті кошти.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що аналіз документів, підготовка документів, написання позову, формування додатків та подача позову - це є однією послугою, отже, немає необхідності надавати таку деталізацію в акті наданих послуг, оскільки як суд, так і сторони розуміють, які саме дії входять в «підготовку і подання позову/заперечення на відзив/додаткових пояснень».
Також відповідач звертає увагу суду, що «остання платіжна інструкція за сплату адвокатських послуг датована від 19.09.2025, справа за позовом ОСОБА_1 розглянута за в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Рішенням від 23.10.2025 позовні вимоги були задоволені, заяву про ухвалення додаткового рішення по справі позивачем подано 28.10.2025, тобто після розгляду справи по суті.».
Проте не є зрозумілим, що саме відповідач хотів цим підкреслити або спростувати. Так, дійсно оплата за послуги була здійснена 19.09.2025 на підставі рахунка і акта від 11.08.2025. Заява про ухвалення додаткового рішення була подана у межах строку на її подання з додаванням усіх документів, які підтверджують понесення позивачкою витрат на правничу допомогу.
Також, в самому позові представник позивачки, як і передбачено законом, зазначав орієнтовний розмір судових витрат та у подальшому, в заяві про ухвалення додаткового рішення, уточнив цей розмір та надав докази.
Отже, з урахуванням викладених обставин, предмету спору та складності даної справи, суд вважає, що судові витрати заявлені до відшкодування обґрунтовано, вартість послуг і робіт правничої допомоги, зазначена у наданих до суду документах, є співмірною з фактично виконаними послугами та роботами, що підтверджуються наданими представником позивачки належними доказами, в зв'язку з чим клопотання/заява представника позивачки про ухвалення додаткового судового рішення у справі підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 132, 139, 241, 244, 252, 255, 295 КАС України, суд
Заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №280/6241/25 - задовольнити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області судові витрати на професійну правничу (правову) допомогу в сумі 8000,00 грн. (вісім тисяч гривень 00 копійок).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Додаткове судове рішення у повному обсязі виготовлено та підписано 03.11.2025.
Суддя Р.В. Кисіль