03 листопада 2025 року Справа № 280/7513/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садового І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ); Військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 )
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Державна міграційна служба України (вул. Володимирська, буд. 9, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 37508470); Міністерство Оборони України (пр-т. Повітряних Сил, буд. 6, м. Київ, 03168; код ЄДРПОУ 00034022)
про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії, -
26.08.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач-1), Військової частини НОМЕР_3 (далі - відповідач-2), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Державна міграційна служба України (далі - третя особа-1), Міністерство Оборони України (далі - третя особа-2) в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ ТВО начальника відповідача-1 від 01.08.2025 «Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час загальної мобілізації» в частині призову позивача на військову службу у зв'язку з мобілізацією та направлення для проходження військової служби до відповідача-2;
- скасувати наказ командира відповідача-2 в частині зарахування позивача до особового складу відповідача-2;
- зобов'язати відповідача-2 виключити позивача зі списків особового складу відповідача-2;
- стягнути на користь представника позивача понесені позивачем судові витрати.
Ухвалою суду від 29.08.2025 позовну заяву було залишено без руху на підставі ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позивачу було надано 10-денний строк з дня отримання вказаної ухвали для усунення недоліків позовної заяви. Позивачем усунено недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 05.09.2025 відкрито провадження у справі №280/7513/25, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін (в порядку письмового провадження).
У зв'язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Обґрунтування позовних вимог викладено в позовній заяві (вх.№42998 від 26.08.2025). Зокрема зазначено, що наказом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.08.2025 позивача було мобілізовано та призвано на військову службу під час мобілізації, у результаті чого доставлено до військової частини НОМЕР_3 для проходження військової служби. Зауважено, що на час проведення мобілізаційних заходів позивач не мав паспорта громадянина України, а мав лише тимчасове посвідчення, дія якого закінчилася, тому питання припинення іноземного громадянства залишалося невирішеним. Водночас, відповідно до статей 1,2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ) призову підлягають тільки громадяни України, які не мають іноземного громадянства. Натомість позивач не підлягав призову на військову службу під час мобілізації, оскільки не завершив процедуру припинення іноземного громадянства, не відмовився від громадянства Російської Федерації та не отримав паспорт громадянина України, а відтак не мав повного статусу громадянина України. З огляду на викладене позивач вважає протиправним наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.08.2025 в частині призову його на військову службу під час загальної мобілізації. Водночас зазначено, що визнання протиправним та скасування наказу про призов громадянина України на військову службу під час мобілізації має своїми правовими наслідками зміну його правового статусу з військовослужбовця на резервіста та протиправність решти актів індивідуальної дії (наказів), що пов'язані з проходженням ним військової служби, оскільки вони є похідними від відповідного наказу про призов. На підставі вищенаведеного представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Заперечення відподвідача-1 проти позову викладено у відзиві на позовну заяву (вх.№48015 від 25.09.2025). Зокрема вказано, що згідно даних Єдиного електронного реєстру військовозобов'язаних «Оберіг» військовозобов'язаний ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 з 30.07.2020. Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації або бронювання у позивача відсутні. Рішенням військово-лікарської комісії Запорізького об'єднаного мобілізаційного центру при ІНФОРМАЦІЯ_3 від 01.08.2025 військовозобов'язаного ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби відповідно до графи ІІ Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, закріплених у Додатку 1 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 (зі змінами). Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (з основної діяльності) «Про призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» від 16.08.2025 № 268/8 позивача призвано на військову службу під час мобілізації та направлено для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_3 . Зауважено, що для посвідчення особи та громадянства позивачем було пред'явлене діюче тимчасове посвідчення громадянина України серії НОМЕР_5 від 10.07.2020, яке відповідно до чинного законодавства видається на підставі довідки про реєстрацію особи громадянином України та особистої заяви ОСОБА_1 , а отже під час мобілізації позивача останній вважався громадянином України. Відтак, позивача було мобілізовано до Збройних Сил України відповідно до вимог чинного законодавства України, а тому заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Позиція третьої особи-1 відображена у письмових поясненнях третьої особи щодо позову або відзиву (вх.№46593 від 17.09.2025). Окрім іншого вказано, що 06.02.2020 до Олександрівського районного відділу у м. Запоріжжі Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області звернувся ОСОБА_1 із заявою про оформлення набуття громадянства України. Після проведених перевірок, визначених законодавством, 03.06.2020 Управлінням Державної міграційної служби України в Запорізькій області, прийнято рішення про оформлення набуття громадянства відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України» № 2235-III від 08.01.2001 (далі - Закон № 2235-ІІІ). 12.06.2020 позивачу було оформлено Довідку № 318 про реєстрацію особи громадянином України. На підставі довідки про реєстрацію особи громадянином України та особистої заяви-анкети ОСОБА_1 був документований тимчасовим посвідченням громадянина України серії НОМЕР_5 від 10.07.2020 терміном дії до 03.06.2022. Зауважено, що закінчення строку тимчасового посвідчення громадянина України серії НОМЕР_5 від 10.07.2020 терміном дії до 03.06.2022 виданого на ім'я ОСОБА_1 , не дає підстав вважати, що особа не є громадянином України. Рішення про скасування рішення про оформлення громадянства України стосовно ОСОБА_1 в УДМС у Запорізькій області не приймалось. Відтак, позивач 03.06.2020 набув громадянство України відповідно до статті 8 Закону № 2235-ІІ та у правових відносинах з Україною визнається лише громадянином України. На підставі вищенаведеного представник третьої особи-1 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Позиція третьої особи-2 відображена у відзиві на позовну заяву (вх.№46610 від 17.09.2025). Окрім іншого вказано, що відповідно до статті 37 Закону № 2232-ХІІ, взяттю на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України. Згідно з відміткою у пункті 13 Тимчасовим посвідченням військовозобов'язаного №4/3344 позивача взято на військовий облік 30.07.2020. Водночас, у вказаному пункті відсутня відмітка щодо зняття позивача з військового обліку. У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань Указом Президента України №69/2022, оголошено загальну мобілізацію. Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 39 Закону № 2232-ХІІ, на військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку. З огляду на вказане представник третьої особи-2 просить суд прийняти рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач-2 не скористався, матеріали справи містять докази того, що 05.09.2025 документ в електронному вигляді «Ухвала про відкриття спрощеного провадження» за допомогою підсистеми «Електронний суд» доставлений до електронного кабінету Військової частини НОМЕР_3 (а.с.39).
На підставі частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
10.07.2020 позивачу видано тимчасове посвідчення громадянина України серії НОМЕР_5 , терміном дії до 03.06.2022 (а.с.5).
ОСОБА_1 з 04.10.2021 перебуває у трудових відносинах з Концерном «Міські теплові мережі» та працює на посаді - інженер І категорії в групі інженерного супроводу з інтеграції засобів автоматичного керування служби з впровадження засобів автоматичного керування управління з автоматизації та метрології, що підтверджується довідкою Концерну «Міські теплові мережі» від 21.08.2025 №004911/18 (а.с.16-17).
Відповідно до Тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_6 від 30.07.2020, ОСОБА_1 з 30.07.2020 взято на військовий облік військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.9-10).
За змістом витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) «Про призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» від 16.08.2025 №268/8 солдата ОСОБА_1 наказано призвати на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправити до військової частини НОМЕР_3 (а.с.84)
Згідно з довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.08.2025 №77 солдат ОСОБА_1 відповідно до наказу начальника об'єднаного ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.08.2025 призваний на військову службу під час мобілізації в особливий період та направлений для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_3 (а.с.18).
Позивач не погоджуючись із призовом його на військову службу під час загальної мобілізації та зарахуванням його до особового складу військової частини НОМЕР_3 за допомогою свого представника звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані сторонами докази, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
У силу положень статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася згідно з Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022 від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/2023, від 05.02.2024 №49/2024, від 06.05.2024 № 271/2024, від 23.07.2024 №469/2024, від 28.10.2024 №740/2024, від 14.01.2025 № 26/2025, від 15.04.2025 № 235/2025. Указом Президента України від 14.07.2025 № 478/2025 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 7 серпня 2025 року на 90 діб, тобто, останній діє на момент розгляду цієї справи.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон №3543-XII).
Відповідно до положень статті 1 Закону №3543-XII мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Загальна мобілізація, згідно з частиною другою статті 4 Закону №3543-XII, проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Частиною п'ятою статті 4 Закону № 3543-XII регламентовано, що вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.
Статтею 22 Закону №3543-XII встановлені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. Частиною третьою вказаної статті передбачено, що під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Відповідно до частини 2 статті 1 Закону № 2232-ХІІ військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Частиною третьою статті 1 Закону № 2232-ХІІ унормовано, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
За приписами частин першої, другої статті 2 Закону №2232-XII (військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Пунктом 2 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом.
У добровільному порядку громадяни проходять: військову службу (навчання) за контрактом курсантів у вищих військових навчальних закладах, а також закладах вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти); військову службу за контрактом осіб рядового складу; військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військову службу за контрактом осіб офіцерського складу.
З громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладається контракт згідно з додатками 1 і 2.
За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Так, обґрунтовуючи протиправність призову на військову службу позивач посилається на не завершення ним процедури припинення іноземного громадянства та не отримання паспорта громадянина України, а отже відсутність повного статусу громадянина України, з приводу чого суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначається Законом України «Про громадянство України» № 2235-III.
Один із принципів, на яких ґрунтується Законодавство України про громадянство це - принцип єдиного громадянства - громадянства держави Україна, що виключає можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України. Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України (пункт 1 частини 1 статті 2 Закону № 2235-ІІІ).
З матеріалів справи встановлено, що 06.02.2020 позивач звернувся до Олександрівського районного відділу у м. Запоріжжі Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області із заявою про оформлення набуття громадянства України. Після проведених перевірок, визначених законодавством, 03.06.2020 Управлінням Державної міграційної служби України в Запорізькій області прийнято рішення про оформлення набуття громадянства відповідно до частини першої статті 8 Закону № 2235-ІІІ.
12.06.2020 позивачу оформлено Довідку № 318 про реєстрацію особи громадянином України.
На підставі довідки про реєстрацію особи громадянином України та особистої заяви-анкети від 03.07.2020 ОСОБА_1 був документований тимчасовим посвідченням громадянина України серії НОМЕР_5 від 10.07.2020 терміном дії до 03.06.2022.
Для оформлення набуття громадянства України разом із іншими необхідними документами позивачем було подано зобов'язання протягом двох років з моменту набуття громадянства України припинити громадянство Російської Федерації.
Щодо доводів позивача про не завершення ним протягом двох років процедури припинення іноземного громадянства, суд вважає за необхідне зазначити, що Верховною Радою України 20.08.2024 прийнято Закон України №3897-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо правового статусу іноземців та осіб без громадянства, які беруть участь у захисті територіальної цілісності та недоторканності України», Прикінцевими та перехідними положеннями якого передбачено право громадян Російської Федерації, які в період з 24 лютого 2020 року набули громадянство України відповідно до Закону України «Про громадянство України» і подали зобов'язання припинити іноземне громадянство, подати документ про припинення іноземного громадянства протягом 12 місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану в Україні, якщо строк виконання поданого зобов'язання сплив.
Відтак, з огляду на вказані зміни у чинному законодавстві України, суд зазначає, що не завершення позивачем протягом двох років процедури припинення іноземного громадянства Російської Федерації не є підставою вважати, що ОСОБА_1 не є громадянином України.
Водночас, що стосується посилань позивача на закінчення терміну дії тимчасового посвідчення громадянина України серії НОМЕР_5 від 10.07.2020, то суд зазначає наступне.
10.01.2025 набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 07.01.2025 № 3 «Деякі питання продовження строку дії тимчасового посвідчення громадянина України в умовах воєнного стану» (далі - Постанова).
Відповідно до Постанови строк дії тимчасових посвідчень громадянина України, оформлених територіальними органами Державної міграційної служби України громадянам російської федерації, які набули громадянство України відповідно до Закону України «Про громадянство України» в період з 24 лютого 2020 року, продовжується на строк , визначений абзацом першим пункту 5 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 20 серпня 2024 року № 3897-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо правового статусу іноземців та осіб без громадянства, які беруть участь у захисті територіальної цілісності та недоторканності України». Тобто, термін дії тимчасового посвідчення громадянина України подовжується на 12 місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану в Україні
Таким чином, закінчення строку тимчасового посвідчення громадянина України серії НОМЕР_5 від 10.07.2020, виданого на ім'я ОСОБА_1 , не дає підстав вважати, що він не є громадянином України.
З огляду на вищенаведене, суд зазначає, що ОСОБА_1 03.06.2020 набув громадянство України на підставі частини першої статті 8 Закону № 2235-ІІІ, а тому в силу приписів вказаного Закону у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.
Відтак, оскільки єдиним доводом, яким позивач обґрунтовує протиправність його призову на військову службу під час мобілізації є не завершення ним процедури здобуття громадянства України, що було спростовано вищенаведеними обставинами, суд дійшов висновку про правомірність наказу відповідача-1 «Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час загальної мобілізації» в частині призову позивача на військову службу у зв'язку з мобілізацією та направлення для проходження військової служби до відповідача-2 та відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Враховуючи встановлену вище правомірність призову позивача на військову службу під час мобілізації, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про скасування наказу командира військової частини НОМЕР_3 в частині зарахування позивача до особового складу військової частини НОМЕР_3 та зобов'язання відповідача 2 виключити позивача зі списків особового складу військової частини НОМЕР_3 , оскільки такі є похідними від основної позовної вимоги у задоволенні якої відмовлено.
Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, шо як свідчать матеріали справи позивач перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_3 .
Відтак, позивач почав проходити військову службу за призовом під час мобілізації та набув статусу військовослужбовця.
При цьому, підстави для звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період визначені частиною 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ.
Отже, після видання наказу про зарахування позивача до особового складу військової частини виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом № 2232-ХІІ та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008. Цими актами законодавства не передбачено звільнення чи виключення з військової служби шляхом скасування наказів про призов. Цей наказ вже реалізований, та позивач був зарахований до військової частини та приступив до виконання службових обов'язків за посадою, а тому його скасування без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби не відновить початковий стан і не призведе до захисту прав та інтересів позивача, про які він просить у позові.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду акт індивідуальної дії разового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання, не може бути скасованим після його виконання через порушення гарантій стабільності суспільних відносин та принципу правової визначеності (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2021 у справі № 9901/286/19, від 08.09.2021 у справі № 816/228/17, постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 9901/96/21, від 27.10.2022 у справі № П/9901/97/21).
Щодо інших посилань учасників справи, суд зазначає, що вони не впливають на правильність вирішення спору по суті.
У рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно із пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат в порядку статті 139 КАС України судом не проводиться.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ); Військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Державна міграційна служба України (вул. Володимирська, буд. 9, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 37508470); Міністерство Оборони України (пр-т. Повітряних Сил, буд. 6, м. Київ, 03168; код ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 03.11.2025.
Суддя І.В.Садовий