03 листопада 2025 року Справа № 280/2573/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом - ОСОБА_1
до - Військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
07.04.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (далі по тексту - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , які полягають у нерозгляді рапорту ОСОБА_1 від 07.02.2025 про направлення його на Військово-лікарську комісію для проведення військово-лікарської експертизи стану мого здоров'я, з метою визначення придатності до військової служби за станом здоров'я та вирішення питання надання мені належного лікування;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 07.02.2025 про направлення його на Військово-лікарську комісію для проведення військово - лікарської експертизи стану здоров'я ОСОБА_1 , з метою визначення придатності до військової служби за станом здоров'я та вирішення питання надання належного лікування;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 видати солдату ОСОБА_1 направлення на Військово - лікарську комісію для проведення військово-лікарської експертизи стану його здоров'я, з метою визначення придатності ОСОБА_1 до військової служби у Збройних Силах України за станом здоров'я та вирішення питання про надання належного лікування;
- судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач 07.02.2025 подав рапорт командиру військової частини НОМЕР_2 з вимогою про видачу направлення на військово-лікарську комісію для визначення його придатності до служби через погіршення стану здоров'я. Оскільки відповіді на рапорт не надійшло, і командування військової частини НОМЕР_2 не оформило необхідного направлення, позивач оскаржує дану бездіяльність та просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою суду від 11.04.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 24.10.2025 заяву представника Військової частини НОМЕР_1 про заміну сторони правонаступником в адміністративній справі задоволено. Допущено заміну відповідача у справі № 280/2573/25 з Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на його правонаступника - Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).
Військова частина НОМЕР_2 проти адміністративного позову заперечив з підстав, викладених у письмовому відзиві відповідно до якого зазначено, що за обліками військової частини НОМЕР_2 позивач з 15.01.2025 безпідставно відсутній в розташуванні військової частини НОМЕР_2 . Станом на 15.01.2025 позивач до військової частини НОМЕР_2 не прибув, його вину доведено у матеріалах службового розслідування та командуванням військової частини НОМЕР_2 прийняті відповідні рішення, направлено повідомлення до правоохоронних органів України про наявність у діях позивача кримінального правопорушення за кваліфікацією ч.5 ст. 407 КК України. В той же час позивач, перебуваючи у списках військової частини НОМЕР_2 , тобто військовослужбовцем, для з'ясування виниклих спірних відносин повинен був з'явиться до місця проходження військової служби. Додатково вказано, що позивачем додані до позову копії медичних документів, свідчать про наявність у нього певних проблем зі здоров'ям, однак не свідчать, що він через хворобу був обмежений у дієздатності та не мав можливості встановленим для військовослужбовців порядку повідомити командування військової частини НОМЕР_2 про причини своєї відсутності, або повернутись до місця проходження служби. Відповідач просить відмовити задоволення позовних вимог.
Згідно зі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.
Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Позивач, який проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 .
Під час проходження військової служби, 05.12.2024, позивач відчув погіршення стану здоров'я, що проявилося такими симптомами, як бронхіт, пневмонія, сухий кашель, біль у грудній ділянці та підвищення температури, у зв'язку з цим, позивач:
З 05.12.2024 по 15.12.2024 перебував на стаціонарному лікуванні у Львівському госпіталі.
29.12.2024 був направлений на госпіталізацію до соматичного відділення КНП «Міська лікарня № 8» ЗМР.
З 29.12.2024 по 14.01.2025 перебував на стаціонарному лікуванні в цьому відділенні.
Згідно з випискою з медичної карти стаціонарного хворого № 20/80 від 14.01.2025, позивачу було встановлено наступний клінічний діагноз:
Основний: Бронхіальна астма, середньотяжкий персистуючий перебіг, загострення. Алергічний персистуючий риніт, загострення.
Супутній: Синдром сухого ока. Ангіодистонія сітківки. Гіпертонічна хвороба II ст. 2 ризик 4.
Також позивач мав низку хронічних захворювань, що підтверджується медичними документами, зокрема:
Протокол дуплексного сканування від 01.11.2011: ДС-ознаки порушення регуляції судинного тонусу, венозної енцефалопатії.
Висновок УЗДГ екстра - та інтракраніальних судин від 05.06.2014: Ознаки ангіодистонії, вазоспазм, посилення венозного кровообігу.
Протокол ДУПЛЕКСНОГО СКАНУВАННЯ БЦА та ТКДС від 08.01.2022: Нестійкі індекси резистентності, ознаки нестабільності в ШВХ, утруднений венозний відтік.
Протокол УЗД органів черевної порожнини від 20.12.2021: Ознаки хронічного простатиту, кіста передміхурової залози, правосторонній везикуліт.
МРТ органів малого тазу від 06.01.2022: МРТ-картина остаточних ознак простатиту та помірного везикуліту, кіста простати, пахова лімфаденопатія.
Виписка із медичної карти від 15.01.2024: Соматоформна вегетативна дисфункція верхнього відділу шлунково-кишкового тракту.
Діагнози за результатами оглядів у 2022-2023 роках: Соматизований розлад, Депресивний синдром, Соматоформна вегетативна дисфункція верхнього відділу шлунково-кишкового тракту.
07.02.2025 позивач направив до командира Військової частини НОМЕР_2 рапорт про направлення його на ВЛК. Рапорт був отриманий Генеральним штабом Збройних Сил України 10.02.2025, і, згідно з листом від 17.02.2025 № 300/ВихЗВГ/706, направлений для опрацювання до ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак відповіді на вказаний рапорт не отримав.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду рапорту про видачу направлення на медичний огляд військово-лікарської комісії для визначення ступеня придатності до військової служби звернувся із даним адміністративним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII), частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Частиною третьою статті 1 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
За приписами частини сьомої статті 1 Закону № 2232-ХІІ виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Частинами другою-четвертою статті 2 Закону України № 2232-ХІІ передбачено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України № 2232-XII правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закони України Про оборону України, Про Збройні Сили України, Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію, інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За змістом абзацу 13 частини першої статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року № 1932-XII особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII) мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Згідно з частиною 5 статті 22 Закону № 3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин.
Особливості проходження медичного обстеження військовозобов'язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров'я України.
Відповідно до частини 10 статті 2 Закону № 2232-XII та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи, наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800 (далі - Положення № 402) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 1.1. глави 1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Згідно із пунктом 1.2 глави 1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд, зокрема, військовослужбовців та членів їхніх сімей, визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів.
Серед основних завдань військово-лікарської експертизи, згідно з пунктом 1.3. глави 1 розділу І Положення № 402, є: аналіз результатів медичного огляду та розробка заходів щодо комплектування Збройних Сил України особовим складом, придатним до військової служби за станом здоров'я; визначення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть; визначення ступеня придатності військовослужбовців до військової служби у зв'язку з їх звільненням.
Пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення № 402 визначено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.
Судом встановлено, що станом на час виникнення спірних правовідносин позивач є військовослужбовцем, що проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .
Медичний огляд військовослужбовців регламентується положеннями глави 6 розділу ІI Положення № 402.
Відповідно до абзаців 1-3 пункту 6.1 глави 6 розділу ІІ Положення № 402 направлення на медичний огляд військовослужбовців проводиться: прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, штатних ВЛК, керівниками ТЦК та СП, начальниками (керівниками) закладів охорони здоров'я за місцем лікування, органів військового управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, органами прокуратури, судом у порядку та з метою, визначеними цим Положенням.
Прямі начальники від командира окремої частини, йому рівних та вище мають право направляти підпорядкованих військовослужбовців на медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби виключно за рекомендацією лікаря закладу охорони здоров'я (установи), у разі виявлення у військовослужбовця під час обстеження або лікування захворювань, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), що можуть зумовлювати непридатність до військової служби.
Також направлення військовослужбовців на медичний огляд ВЛК прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище проводиться у випадках, визначених Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153, та Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2009 року № 170, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 травня 2009 року за № 438/16454.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (далі - Статут).
Згідно зі статтею 3 Статуту військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком осіб (за винятком випадків, визначених законом), пов'язаній із захистом України.
Внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами (стаття 5 Статуту).
Відповідно до статті 7 Статуту внутрішньою службою у військових частинах та підрозділах керують їх командири.
За змістом статей 12 - 14 Статуту про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).
Військовослужбовець зобов'язаний додержуватися вимог безпеки, вживати заходів до запобігання захворюванню, травматизму, повсякденно підвищувати фізичну загартованість і тренованість, утримуватися від шкідливих для здоров'я звичок.
Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Відповідно до статей 18 та 19 Статуту військовослужбовці перебувають під захистом держави і мають усю повноту прав і свобод, закріплених Конституцією України.
Держава гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей соціальний і правовий захист відповідно до законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником (стаття 31 Статуту).
Як передбачено статтею 58 Статуту, командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров'я особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості.
При цьому, за змістом статті 59 Статуту командир (начальник) зобов'язаний, зокрема: встановлювати у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) такий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України; показувати приклад дисциплінованості, неухильного виконання вимог законодавства, наказів і розпоряджень командирів (начальників); бути ввічливим і справедливим у ставленні до підлеглих, не принижувати їх честі і гідності; виявляти чуйність та бути уважним до підлеглих, поєднувати вимогливість і принциповість з повагою до їх честі і гідності, вникати в проблеми їх побуту, забезпечувати соціальну та правову захищеність, у разі необхідності клопотати за них перед старшими командирами (начальниками); знати потреби і запити особового складу, приймати рішення за його заявами, скаргами та іншими зверненнями; під час вирішення питань, пов'язаних з трудовою діяльністю працівників, суворо додержуватися законодавства про працю.
Відповідно до статті 254 Статуту військовослужбовці зобов'язані негайно повідомити про захворювання безпосередньому начальникові, який зобов'язаний направити хворого до медичного пункту частини.
Обов'язок командирів (начальників) щодо виявлення турботи про збереження та зміцнення здоров'я військовослужбовців закріплений і в частині 1 статті 11 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII, в якому закріплені основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлена єдина система їх соціального та правового захисту, забезпечено гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та яким регульовано відносини у цій галузі.
Турбота про збереження та зміцнення здоров'я військовослужбовців - обов'язок командирів (начальників). На них покладається забезпечення вимог безпеки при проведенні навчань, інших заходів бойової підготовки, під час експлуатації озброєння і військової техніки, проведення робіт та виконання інших обов'язків військової служби (абзац 2 частини перша статті 11 Закону №2011-XII).
Наказом Міністерства оборони України 06 серпня 2024 року № 531 затверджено Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, який визначає механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України (далі - Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту (далі - Порядок № 531).
Відповідно до пункту 1 Розділу ІІ Порядку № 531 рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації.
Згідно із пунктом 8 Розділу ІІ Порядку № 531 у разі направлення рапорту засобами поштового зв'язку часом подання рапорту є дата надходження рапорту до поштового відділення за місцем знаходження відповідного підрозділу.
Пунктом 9 Розділу ІІ Порядку № 531 передбачено, що розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється: 1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов'язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров'я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин; 2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.
Отже, спеціальними законодавчими нормами, що регламентують порядок здійснення медичного огляду військовослужбовців, передбачено, що направлення на такий огляд здійснюється прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище. При цьому, прямі начальники від командира окремої частини, йому рівних та вище мають право направляти підпорядкованих військовослужбовців на медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби за рекомендацією лікаря, у разі виявлення у військовослужбовця під час обстеження або лікування захворювань, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), що можуть обмежувати придатність або зумовлювати непридатність до військової служби. Наведені положення передбачають право військовослужбовця на проходження військово-лікарської комісії за наявності достатніх підстав, а також ініціювання цих питань та подання рапортів з питань, що виникають під час проходження військової служби.
Судом з матеріалів справи встановлено, що 07.02.2025 позивачем на ім'я командира Військової частини НОМЕР_2 надіслано рапорт щодо оформлення та видачі направлення на медичний огляд військово-лікарської комісії для визначення ступеня придатності до військової служби.
Водночас, відповідачем під час розгляду цієї справи не надано належних та допустимих доказів щодо повідомлення позивача про розгляд рапорту, відмову чи задоволення такого у визначеному законом порядку, тобто не надано доказів прийняття відповідного управлінського рішення з приводу порушених у рапорті питань.
Оформлення та видачу направлення на проходження позивачем військово-лікарської комісії для встановлення ступеня придатності до військової служби відповідачем не здійснено, доказів зворотного матеріали справи не містять.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що викладені у вказаному листі посилання відповідача на неможливість розгляду питання зазначеного у рапорті позивача з підстав самовільного залишення останнім місця несення служби є необґрунтованими, оскільки чинне законодавство не визначає відсутність на службі, як підставу для не розгляду рапортів та ця обставина не знімає з командира військової частини обов'язку розглянути адресовані йому рапорти військовослужбовця та вирішити порушені у них питання відповідно до вимог чинного законодавства.
Тобто, відповідачем безпідставно не вирішено питання про задоволення або відмову у задоволенні рапорту позивача від 07.02.2025 щодо оформлення та видачі направлення на медичний огляд військово-лікарської комісії для визначення ступеня придатності до військової служби, та відповідного рішення за результатами розгляду вказаного рапорту відповідачем не було прийнято.
У судовій правозастосовчій практиці Верховного Суду України (постанова від 13 червня 2017 року у справі № 21-1393а17), а також Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 квітня 2018 року у справі № П/9901/137/18 (800/426/17), від 13 грудня 2018 року у справі № 800/434/17 та інших) неодноразово висловлювалась правова позиція про те, що протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Відтак, дослідивши наявні в матеріалах справи докази й надавши їм оцінку в сукупності з нормами законодавства, що регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку, що, незважаючи на вжиття позивачем всіх можливих і залежних від нього заходів спрямованих на отримання направлення на медичний огляд військово-лікарської комісії для визначення ступеня придатності до військової служби його рапорт від 07.02.2025 залишено без розгляду і вирішення, чим допущено протиправну бездіяльність та порушено права позивача.
Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, суд зазначає, що спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб'єктом владних повноважень - відповідачем, а тому суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на встановлену бездіяльність суб'єкта владних повноважень щодо не розгляду рапорту позивача та враховуючи необхідність повного та ефективного захисту прав позивача, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 розглянути рапорт позивача від 07.02.2025 щодо оформлення та видачі направлення на медичний огляд військово-лікарської комісії для визначення ступеня придатності до військової служби та прийняти відповідне рішення.
Водночас, враховуючи те, що рішення за результатом розгляду рапорту позивача від 07.02.2025 відповідачем не приймалося суд вважає передчасними вимоги позивача щодо вирішення питання оформлення та видачу йому направлення на медичний огляд військово-лікарської комісії для визначення ступеня придатності до військової служби та видачі службової характеристики, адже, як вже зазначалось, відповідне направлення видається саме уповноваженою особою, зокрема, й за результатами розгляду відповідного рапорту. Відтак, в задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.
Щодо інших посилань учасників справи, суд зазначає, що вони не впливають на правильність вирішення спору по суті.
Частинами 1, 2 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.
Позивач звільнений від сплати судового збору, згідно пункту 12 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись статтями 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту від 07.02.2025 про видачу ОСОБА_1 направлення для проходження військово-лікарської комісії з метою визначення ступеня придатності до військової служби.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 07.02.2025 про видачу направлення для проходження військово-лікарської комісії з метою визначення ступеня придатності до військової служби, та прийняти за результатом його розгляду відповідне рішення.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 03 листопада 2025 року.
Суддя Р.В.Сацький