03 листопада 2025 року м. Ужгород№ 260/8691/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванчулинця Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ: 20453063) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) в особі представника - адвоката Петрецького Сергія Івановича (далі - представник позивача) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - відповідач), яким просить суд:
1) Визнати протиправним Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 від 03.12.2024 року №071750014861 і зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити та виплачувати призначити та виплачувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , пенсію за віком з дати первинного звернення за її призначенням - 22.03.2024 року.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області 24 квітня 2024 року листом №2419-2012/Р-02/8-0700/21 відмовлено в призначенні пенсії через відсутність документу, що підтверджує факт проживання в Україні, оскільки позивачка проживає з 2000 року в Ізраїлі.
За результатами розгляду адміністративного позову поданого в інтересах позивачки Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року по справі №260/3859/24 позов задоволено частково: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови у розгляді заяви ОСОБА_2 про призначення пенсії від 22 березня 2024 року; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 22 березня 2024 року, з врахуванням висновків суду.
Отримавши виконавчий лист на виконання Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року по справі №260/3859/24 за заявою ОСОБА_3 в особі уповноваженого представника було відкритовиконавче провадження згідно Постанови про відкриття виконавчого провадження від 07 листопада 2024 року ВП №76454358.
Жодного письмового чи телефонного повідомлення щодо необхідності подання документів, щодо самостійного виконання рішення суду чи результатів повторного розгляду звернення щодо призначення пенсії, тим більше, що документи на її призначення подавались особисто ОСОБА_3 , ні позивачка, ні її представник від Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області станом на сьогоднішній день не одержувало.
Натомість знайомлячись з матеріалами виконавчого провадження в Автоматизованій системі виконавчих проваджень за посиланням: https://asvpweb.minjust.gov.Ua/#/search-debtors встановлено, що незважаючи, на те, що документи для призначення пенсії були подані до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, а також були предметом дослідження та оцінки Закарпатським окружним адміністративним судом. Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області у виконавчому провадженні ВП №764543 5 8, що перебуває на виконанні Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, подало 05 грудня 2024 року лист вих. №4858/5-24 від 05 грудня 2024 року, яким повідомлено, що спеціалістами Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 22 березня 2024 року відповідно до рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року №260/3859/24 та за результатами розгляду документів прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, однак процесуального рішення про відмову в призначення пенсії не надано.
17 грудня 2024 року представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області з інформаційним запитом, яким просив надати рішення про відмову в призначення пенсії ОСОБА_1 , прийняте на виконання Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду по справі №260/3859/24 від 11 вересня 2024 року.
Листом від 19 грудня 2024 року №0700-0201-8/76655 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області на виконання запиту надано копію рішення про відмову в призначення пенсії ОСОБА_1 від 03 грудня 2024 року №071750014861, з якого випливає, що при розгляді документів для призначення пенсії, встановлено, що в заяві на призначення пенсії заявниця ОСОБА_1 , а в свідоцтві про народження - ОСОБА_1 , до страхового стажу заявниці не зараховано період роботи згідно трудової книжки від 10 лютого 1970 року, оскільки надано копію документу, відсутні відомості про роботу в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, страховий стаж заявниці відсутній.
Позивач зазначає, що при першій відмові в призначенні пенсії Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області вказувало як підставу відмови виключно відсутність документу, що підтверджує факт проживання ОСОБА_1 в Україні, а документи, що були поданні для призначення пенсії подавались ОСОБА_3 особисто до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області при їх отриманні жодних зауважень висловлено не було. Крім того такі документи були предметом судового дослідження суду першої інстанції за участі представника Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області і в судовому засіданні також жодних зауважень щодо їх змісту висловлено не було, а з поданих документів вбачається, що ОСОБА_3 набула трудовий стаж до початку функціонування в Україні реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування
Позивач вважає Рішення про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 від 03 грудня 2024 року №071750014861 Головного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області, протиправним, а дії неправомірними і дискримінаційними, такими що суперечать чинному законодавству і чисельній судовій практиці.
22 січня 2025 року відповідач подав до суду відзив на позов, в якому заявлені позовні вимоги вважає безпідставними. Так, зазначає що на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року по справі №260/3859/24 спеціалістами Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянуто заяву позивача від 22 березня 2024 року про призначення пенсії з врахуванням висновків суду.
Відповідач зазначає, що за результатами розгляду документів ОСОБА_1 , постійне місце проживання - держава Ізраїль:
- до страхового стажу заявниці не зараховано період роботи згідно трудової книжки від 10 лютого 1970 року, оскільки надано копію документу;
- відсутні відомості про роботу в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
03 грудня 2024 року Головним управління було прийнято рішення про відмову в призначення пенсії за віком ОСОБА_1 №071750014861, оскільки відсутній необхідний страховий стаж.
Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 22 березня 2024 року ОСОБА_3 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою про призначення їй пенсії за віком, до якої додала наступні документи: трудову книжку, копію свідоцтва про народження, копію свідоцтва про розірвання шлюбу, копію паспорту, копію картки платника податків про присвоєння РНОКПП, довідку про заробітну плату до 01 липня 2000 року.
В листі від 24 квітня 2024 року № 2419-2012/Р-02/8-0700/24 Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області наведено норми законодавства, що регулюють порядок подання документів для призначення пенсії, зокрема, пункти постанови правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25 листопада 2005 року «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якими, окрім іншого, передбачено, що особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити, окрім паспорта, також відомості про місце проживання особи.
Вказана відмова слугувала підставою для звернення позивачки до суду.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року по справі №260/3829/24 позов задоволено частково: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови у розгляді заяви ОСОБА_2 про призначення пенсії від 22 березня 2024 року; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 22 березня 2024 року, з врахуванням висновків суду.
Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області рішенням від 03 грудня 2024 року №071750014861 відмовило в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , та зазначило, що при розгляді документів для призначення пенсії, встановлено, що постійне місце проживання - Ізраїль: в заяві на призначення пенсії заявниця - ОСОБА_1 (копія паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 ), копія свідоцтва про народження НОМЕР_3 - ОСОБА_1 ; до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки від 10 лютого 1970 року, оскільки надано копію документу, а також відсутні відомості про роботу в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Позивач не погодившись з відмовою відповідача щодо призначення пенсії та з вимогою вчинити певні дії, звернулася з даним адміністративним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно із ч.2 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону №1058-IV).
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, згідно ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Всі записи в трудовій книжці підтверджуються у всіх розділах за час роботи на колгоспі з підписом керівника колгоспу або спеціально уповноваженого правління колгоспу особи та печатки (п.6).
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено «Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній». Пунктом 1 даного Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях № 162 від 20 червня 1974 року, у тому разі, коли в трудовій книжці заповнені усі сторінки відповідних розділів, вона доповнюється вкладишем. Вкладиш вшивається в трудову книжку, заповнюється і ведеться адміністрацією підприємства за місцем роботи працівника у такому самому порядку, що і трудова книжка.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку).
Постановою Держкомтруда СРСР від 20 червня 1974 року №162 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, згідно п. 1.1 якої, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.
Наказом Міністерства праці України за №58 від 29 липня 1993 року затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.
Відповідно до пункту 1.1 «Загальні положення» Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Суд констатує, що всі записи виконано без перекреслень, виправлень, у чіткій послідовності та відповідності дати, який завірений підписом та печаткою роботодавця.
Доказів, які б свідчили про невідповідність записів у трудовій книжці відповідачем не надано, тому відповідач зобов'язаний зарахувати до стажу вказаний період.
Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1 (далі Порядок №22-1) органом, що приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії є відповідні управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, а також у місті та районі.
Порядком № 22-1 встановлено, що орган, який призначає пенсію, надає допомогу особам, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії шляхом: доведення до відому заявника переліку відсутніх документів які йому слід подати; або шляхом витребування від підприємств, установ та організацій в тому рахунку і від (архівних установ, контролюючих органів) подання додаткових документів, яких не вистачає.
Такий підхід узгоджується із нормою ч.1 ст.3 Конституції України, відповідно до якої саме людина, визнається в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до цієї Конституційної норми, діяльність органів державної влади, зокрема Пенсійного фонду України, повинна бути спрямована на сприяння у реалізації прав людини, а не на обмеження таких прав із формальних підстав.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують, як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Згідно з пунктом 71 вказаного рішення державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Що стосується доводів відповідача про те, що позивачем долучено копію трудової книжки, суд зазначає, що доказів того, що позивачем подано копію трудової книжки, до матеріалів справи не надано.
Із заяви про призначення пенсії від 22 березня 2024 року вбачається, що позивачка до заяви долучила трудову книжку, а не копію, як стверджує відповідач, без надання до суду підтвердження зазначеного.
Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Також, суд зазначає, що орган, який призначає пенсію перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особі, даних паспорта і документів про стаж, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, фіксує і засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію за наявності сумнівів має право вимагати від фізичної особи дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і поданих документів.
Однак, як встановлено судом, відповідачем не здійснено жодних дій на отримання відомостей або додаткових документів, на підставі яких можна було б переконатися у достовірності поданих документів.
Окрім того, відповідач не позбавлений права витребувати у позивача оригінал трудової книжки для перевірки, якщо у нього виявились якісь сумніви.
Як вбачається з рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 03 грудня 2024 року №071750014861, в заяві на призначення пенсії заявниця ОСОБА_1 (копія паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 ), а у свідоцтві про народження НОМЕР_3 зазначено ОСОБА_1 .
Суд зазначає, що графа «по батькові» в паспорті громадянина України для виїзду за кордон не передбачена.
З наведеного можна дійти висновку, що у випадку якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з'ясування спірних обставини, повідомити позивача про те, які документи необхідно подати додатково, в тому числі запропонувати йому надати інформацію щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Така позиція суду узгоджується також із висновками Верховного Суду в постанові від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17, відповідно до яких, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
За таких обставин, суд вважає, що відповідачем протиправно прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу, оскільки у позивача наявний необхідний трудовий стаж для призначення пенсії за віком.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч.1 ст.72 КАС України, доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, враховуючи принципи адміністративного судочинства та з огляду на положення ч. 2 ст. 77 КАС України, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення.
Відповідно до ч.1ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, сума судового збору сплачена позивачем при поданні позовної заяви підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі наведеного та керуючись ст.5, 19, 77, 139, 243, 246 КАС України, суд -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ: 20453063) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 від 03 грудня 2024 року №071750014861
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ: 20453063) призначити та виплачувати призначити та виплачувати ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за віком з дати первинного звернення за її призначенням - 22 березня 2024 року.
4. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ: 20453063) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяД.В. Іванчулинець