Справа № 991/10955/25
Провадження № 1-кс/991/11044/25
про відмову у задоволенні скарги
28 жовтня 2025 року місто Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
заявника ОСОБА_3 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні скаргу заявника ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
(1) Зміст поданої скарги
24.10.2025 до Вищого антикорупційного суду надійшла зазначена скарга.
З її змісту вбачається, що 16.10.2025 ОСОБА_4 звернувся до Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) з заявою про кримінальне правопорушення, передбачене статтями 191 та 364 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Того ж дня, його заява зареєстрована за № 296/24954-00.
На день звернення зі скаргою, інформації про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) йому не надано. А тому, зважаючи на наявну бездіяльність уповноважених осіб НАБУ, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР заявник просить:
1) визнати бездіяльність уповноважених осіб НАБУ, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення на підставі заяви ОСОБА_4 від 16.10.2025;
2) зобов'язати уповноважених осіб НАБУ внести до ЄРДР заяву ОСОБА_4 від 16.10.2025 про кримінальне правопорушення за статтями 191 та 364 КК України та повідомити про це заявника, шляхом надання витягу з ЄРДР.
(2) Позиції учасників провадження
Заявник ОСОБА_4 у судовому засіданні скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених у ній. Вказав, що він звернувся до НАБУ з заявою в якій виклав доводи щодо вчиненого, на його думку, кримінального правопорушення за статтями 191 та 364 КК України стосовно посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_6. Відомості за заявою підлягають обов'язковому внесенню до ЄРДР, однак їх внесено не було, що є бездіяльністю уповноваженої особи НАБУ.
Представник особи, бездіяльність якої оскаржується, у судове засідання не з'явився, про розгляд скарги повідомлявся належним чином.
До суду надійшли письмові заперечення детектива НАБУ ОСОБА_5 . Вказує, що станом на 27.10.2025 заява та долучені до неї документи вивчаються детективами НАБУ на предмет підслідності можливого кримінального правопорушення описаного в заяві. Так, в ній не деталізовано фактичних дійових осіб дотичних до можливого кримінального правопорушення, а описані події є лише припущеннями ОСОБА_4 , про що він вказує в своїй заяві. А саме, в частині припущення, що не було здійснено фінансового інвестиційного платежу уповноваженими особами ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1». Детектив просить розглянути скаргу без участі детектива НАБУ, у задоволенні скарги ОСОБА_4 просить повністю відмовити.
З урахуванням положень ч. 3 ст. 306 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), слідчий суддя вважає за можливе розглядати скаргу за відсутності представника особи, бездіяльність якої оскаржується, оскільки це не є перешкодою для її розгляду.
(3) Мотиви, з яких виходив слідчий суддя при вирішенні скарги
На досудовому провадженні може бути оскаржена, зокрема, бездіяльність слідчого, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК).
Чинний КПК закріплює наступну процедуру початку досудового розслідування. Так, слідчий, невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до ЄРДР, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР (ч. 1 ст. 214 КПК).
Крім цього, відповідно до п. 4, 5 ч. 5 ст. 214 КПК до ЄРДР, серед іншого, вносяться відомості про: короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником; попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
З аналізу вказаних норм вбачається обов'язок уповноважених органів здійснити фіксацію наданих особою відомостей про кримінальне правопорушення. При цьому, варто наголосити, що передбачена чинним КПК процедура внесення відомостей не свідчить, що взагалі відсутні критерії для внесення чи невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, а передбачає те, що для перевірки відповідних підстав не потрібно проводити оцінку викладених у заяві відомостей, а необхідно перевірити зміст самої заяви.
Для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР заявник у заяві має зазначити конкретні, відомі йому обставини об'єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи, причетні до його скоєння тощо). Такі обставини можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами ЄРДР такого діяння саме як кримінального правопорушення (кваліфікації за статтею, частиною статті КК України).
У випадку, якщо зі змісту заяви про кримінальне правопорушення є очевидним, що обставини, викладені в ній, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу або в силу його занадто абстрактного характеру неможливо встановити ні попередню кваліфікацію кримінального правопорушення, ні предмет, межі та напрямок досудового розслідування, яке ініціюється заявником, то такі заяви не мають вноситися до ЄРДР.
Разом з тим, стадія ініціювання кримінального провадження є важливою для виконання його завдань, зазначених в ст. 2 КПК і покликана, з одного боку, забезпечити рішуче оперативне реагування на кожне повідомлення про злочин, що є гарантією швидкого та повного його розкриття, притягнення винних до відповідальності, а з іншого - виключити незаконне і необґрунтоване залучення осіб в сферу впливу кримінального процесу, а також марне витрачання сил і засобів правоохоронних органів. Правове регулювання механізму кримінально-процесуальної діяльності не повинно давати можливість окремим особам зловживати своїми правами та використовувати його з метою, що суперечить суспільним потребам, зокрема, задля досягнення власних інтересів. Запобіжниками цьому, зокрема, є: встановлення кримінальної відповідальності за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення кримінального правопорушення (стаття 383 КК України) та фільтр повідомлень про кримінальні правопорушення, що підлягають внесенню до ЄРДР, встановлений нормами самого КПК.
Реалізуючи функцію судового контролю, слідчим суддею було досліджено подані скаржником матеріали.
Установлено, що ОСОБА_4 звернувся до НАБУ з заявою про вчинення кримінального правопорушення від 16.10.2025.
У ній він вказав, що 03.10.2000 між Державним підприємством «Готель «Козацький», ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» та компанією «ІНФОРМАЦІЯ_2» був укладений договір про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора. Однак, Наказ ІНФОРМАЦІЯ_6 про передачу будівель в спільну діяльність не приймався.
Незважаючи на це, 25.04.2003 за актом приймання (передачі) будинків, споруд і територій військового містечка до спільної діяльності від ДП «Готель «Козацький» та ІНФОРМАЦІЯ_6 передані будівлі за адресами: Михайлівська, 1/3 та провулку Шевченка, 5.
У подальшому, 17.01.2012 рішенням Господарського суду міста Києва визнано недійсним договір про спільну інвестиційну діяльність від 03.10.2000. Рішення залишено в силі апеляційною та касаційною інстанціями.
Враховуючи вказане судове рішення, ДП «Готель «Козацький» в повному обсязі залишено у державній власності в управлінні ІНФОРМАЦІЯ_6.
15.06.2021 ІНФОРМАЦІЯ_7 листом № 220/4004 звернулося до Фонду державного майна України з пропозицією про приватизацію у 2021 році цілісного майнового комплексу ДП «Готель «Козацький».
Наказом ФДМУ від 19.08.2021 № 1460 прийнято рішення про приватизацію ДП «Готель «Козацький» МОУ шляхом продажу на аукціоні.
Далі ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» звернулося з позовною заявою від 15.02.2022 до Господарського суду міста Києва, в якому просило виключити з ЄМК ДП «Готель «Козацький» частки позивача в об'єкті спільної діяльності.
У подальшому, 14.03.2024 ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» звернулося з вимогою до ФДМУ, в якій, зокрема, просило виключити зі складу ЄМК ДП «Готель «Козацький» частки, які належать позивачеві, а також просило застосувати до ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» переважне право купівлі майна співвласником якого є позивач. ФДМУ відмовив у виконанні зазначеної вище вимоги.
18.07.2024 відбувся електронний аукціон з продажу ЄМК ДП «Готель «Козацький». Переможцем стало СТОВ «Надія». 13.08.2024 між СТОВ «Надія» та ФДМУ укладено договір купівлі-продажу вказаного об'єкта приватизації за результатами електронного аукціону.
Після придбання, СТОВ Надія отримало листа від ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1», в якому він зазначає що є власником даного готелю, оскільки 03.10.2000 було укладено договір про спільну інвестиційну діяльність та воно має намір оскаржити договір, укладений між СТОВ Надія та ФДМУ.
Заявник указує, що право власності ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_3» на будівлю готелю не підтверджуються жодними правовстановлюючими документами та ніколи не було зареєстровано за ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_3».
Заявник наголошує, що будівля готелю не вибувала з власності держави і до 2024 року перебувала у віданні ІНФОРМАЦІЯ_8, а пізніше за розпорядженням Кабінету Міністрів України передана до ФДМУ у зв'язку з прийняттям рішення про його приватизацію та в 2024 році приватизована СТОВ Надія.
Після придбання будівлі готелю, ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_3» оскаржує в суді результати проведеної приватизації та витребовує у свою власність частину будівлі.
При цьому, 07.04.2025 суддею господарського суду винесено рішення про витребування у СТОВ Надія частки будівлі готелю в розмірі 39.28 % на користь ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_4», незважаючи на визнання недійсним договору про спільну діяльність. Вказане рішення суду не набуло законної сили та переглядається апеляційною інстанцією.
Заявник указує, що до матеріалів справи долучено акт ревізії фінансово-господарської діяльності ДП «Готель «Козацький». У ньому йдеться про те, що платіжним дорученням від 18.06.2008 від ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_5» на рахунок СІД «Готель «Козацький» надійшло коштів в сумі 20 000 000 грн. У платіжному дорученні вказано призначення платежу «Інвестиційний внесок згідно Договору від 28.02.2001 №1».
Заявник у заяві зазначає, що є підстави вважати, що інвестиція ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» в розмірі 22 000 000 гривень, про неповернення якої зазначено в рішенні суду № 910/12374/24, не була насправді внесена в спільну діяльність. Так, інвестиція була отриманим ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» кредитом, який перераховано на рахунок спільної діяльності, з рахунку спільної діяльності кошти перераховуються на депозит, коштами депозиту спільної діяльності здійснюється порука по кредиту ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1», а в подальшому, вказаний депозит спільної діяльності припиняє кредит інвестора ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1». В результаті чого, інвестор ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» реальних інвестицій не здійснив, а лише сформував на папері внесення інвестиції, щоб в подальшому реально заволодіти частиною державного майнового комплексу Готелю «Козацький», що на даний час і відбувається.
Заявник указує, що службові особи компанії «ІНФОРМАЦІЯ_2» та ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» за співучасті службових осіб ДП «Готель «Козацький» вчинили за попередньою змовою групою осіб замах на заволодіння чужим майном та мають ознаки кримінальних правопорушень, передбачених статтями 191, 364 КК України.
Дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя доходить висновку, що у заяві не міститься конкретних фактичних відомостей та обставин відомих заявнику, що вказували або могли б свідчити про вчинення того злочину, про який йдеться у ній.
Заявник у своїй заяві робить лише голослівні припущення, які ґрунтуються на його суб'єктивній оцінці, оскільки злочинність дій не підтверджується ніякими об'єктивними даними, ґрунтуються на абстрактних доводах та мають характер припущення про можливе існування певних обставин, а тому, підстав для ініціювання кримінального провадження та проведення досудового розслідування не вбачається.
Слідчий суддя звертає увагу, що внесення до ЄРДР відомостей щодо ймовірного вчинення злочинів в умовах, коли така інформація не може бути відповідним чином перевірена, не відповідає завданням кримінального законодавства та кримінального провадження. А тому, абстрактні відомості не є такими, що зумовлюють початок досудового розслідування, який в свою чергу розпочинається саме на підставі конкретних та достатніх фактів, які свідчать про вчинення кримінального правопорушення.
У протилежному випадку, це б призвело до розпорошення обмежених сил і засобів правоохоронної системи держави на перевірку значної кількості безпідставних та абстрактних повідомлень про кримінальні правопорушення. Як наслідок, це б не дозволило концентрувати зусилля на розслідуванні дійсно суспільно-небезпечних діянь, що неминуче знизило б ефективність захисту особи, суспільства та держави від цих кримінальних правопорушень, ускладнило б охорону прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, які зазнали шкоди від таких правопорушень. Зазначене не відповідає завданням кримінального провадження, які визначені у статті 2 КПК.
До того ж, у заяві йдеться про можливе вчинення злочину передбаченого ст. 364 КК України (зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб).
Об'єктивна сторона цього злочину має три обов'язкові ознаки: діяння (тобто використання влади чи службового становища, що полягає у певних діях або бездіяльності суб'єкта); наслідки (тобто певна завдана шкода); причинний зв'язок між діянням і наслідками.
Також, у заяві йдеться про замах на злочин, передбачений ст. 191 КК України - заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.
Заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем має місце тоді, коли службова особа незаконно обертає чуже майно на свою користь чи користь третіх осіб, використовуючи при цьому своє службове становище. Предметом злочинів проти власності є майно, яке має певну вартість і є чужим для винної особи: речі (рухомі й нерухомі), грошові кошти, цінні метали, цінні папери тощо. Суб'єктивна сторона злочину передбаченого ст. 191 КК України характеризується, зокрема, корисливим мотивом та метою.
Фактично в заяві йдеться про незгоду з рішенням господарського суду про витребування у СТОВ Надія частки будівлі готелю в розмірі 39.28 % на користь ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_4». За версією заявника причиною такого рішення стало нібито платіжне доручення від ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_5» на рахунок СІД «Готель «Козацький» в сумі 20 000 000 грн як інвестиційний внесок згідно договору від 28.02.2001 №1. Однак, як указує заявник, інвестиція ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» в розмірі 22 000 000 гривень не була насправді внесена в спільну діяльність.
Заявник ані в заяві, ані в судовому засіданні не зміг обґрунтувати, які ж саме наслідки було завдано внаслідок нібито вчинення цього злочину, для кваліфікації діянь за статтями 191, 364 КК України.
З урахуванням того, що у заяві не зазначено достатніх відомостей, які могли б свідчити про вчинення кримінального правопорушення, слідчий суддя доходить висновку, що подана скарга є необґрунтованою. Отже, вона не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, слідчий суддя постановив:
- відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду впродовж п'яти днів з дня отримання її копії.
Ухвала набирає законної сили після закінчення п'ятиденного строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі її подання ухвала слідчого судді, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1