печерський районний суд міста києва
Справа № 761/6811/22-ц
пр. 2-1712/25
12 лютого 2025 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого: судді Григоренко І.В.,
при секретарі: Андрієнко І.І.,
за участю:
позивача: не з'явився,
представника відповідача: Шкромиди Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДИНОК КОМФОРТУ» про стягнення заробітної плати, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будинок комфорту» (далі - відповідач, ТОВ «Будинок комфорту»), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі у розмірі 17 878,85 грн., та стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1 073,60 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що він перебував у трудових відносинах з ТОВ «Будинок комфорту» та звільнений з роботи 28.03.2022 року за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Посилається на те, що 28.02.2022 року йому зателефонував керівник та повідомив про те, що під час бойових дій відділ буде працювати дистанційно. У березні 2022 року йому запропонували звільнитися з роботи, оскільки підприємство знаходиться в простої і виплачувати заробітну плату у повному обсязі вони не зможуть. Вказував, що пішов на зустріч підприємства та погодився звільнитися. Проте, в день звільнення відповідачем порушено вимоги ст. 116 КЗпП України та не здійснено повного розрахунку по заробітній платі. Відтак, на момент остаточного розрахунку при звільненні за період з 01.03.2022 року по 28.03.2022 року борг, на думку позивача, за відповідачем по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі склав 17 878,85 грн. (у розмірі 2/3 частини від заробітної плати за 19 відпрацьованих робочих днів у березні 2022 року).
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.04.2022 року справу було передано судді Шевченківського районного суду м. Києва Пономаренко Н.В.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 20.04.2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будинок комфорту» про стягнення заробітної плати передано за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2022 року справу було передано судді Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23.05.2022 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків.
06.02.2023 року позивачем усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 07.02.2023 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДИНОК КОМФОРТУ» про стягнення заробітної плати, та судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 22.05.2023 року.
19.05.2023 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача - адвоката Шкромиди Ю.В. надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів надсилання позивачу відзиву на позовну заяву.
Протокольними ухвалами Печерського районного суду м. Києва від 22.05.2023 року приєднано до матеріалів справи докази надсилання позивачу відзиву на позовну заяву, та, у зв'язку із неявкою представника відповідача, згідно ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 15.08.2023 року.
30.05.2023 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача - адвоката Шкромиди Ю.В. надійшов відзив на позовну заяву, який був переданий головуючому судді 12.06.2023 року.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12.06.2023 року відзив представника відповідача - адвоката Шкромиди Ю.В. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Будинок комфорту» про стягнення заробітної плати повернуто відповідачу без розгляду.
23.06.2023 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача - адвоката Шкромиди Ю.В. надійшло клопотання про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву та відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечував, просив у його задоволенні відмовити, оскільки з початком бойових дій ТОВ «Будинок комфорту» не оголошувало простій, а навпаки з метою збереження діяльності товариства, було надано всім бажаючим працівникам працювати як в офісі, так і віддалено у більш безпечних місцях або надавалися відпустки. Позивач не виявив бажання ходити працювати в офіс, не подав до товариства заяву про бажання надомної (віддаленої) роботи, не пояснював свою відсутність на роботі, тому в табелі обліку використання робочого часу ОСОБА_1 було табельовано «НЗ» - невихід на роботу з нез'ясованих причин. Позивачем не зазначено обставин та не надано доказів про те, що у березні 2022 року він не міг потрапити на своє робоче місце, у тому числі, з підстав здійснення перешкод з боку відповідача. Отже, простій не підприємстві не був впроваджений, тому працівник мав би виконувати свої обов'язки за трудовим договором у повному обсязі.
Протокольними ухвалами Печерського районного суду м. Києва від 15.08.2023 року відповідачу поновлено строк для подання відзиву на позовну заяву та приєднано до матеріалів справи відзив на позовну заяву; задоволено клопотання позивача про приєднання доказів до матеріалів справи, та, у зв'язку із задоволенням клопотання представника відповідача, згідно ч. 2 ст. 240 ЦПК України, в судовому засіданні оголошено перерву до 14.11.2023 року.
10.11.2023 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача - адвоката Шкромиди Ю.В. надійшли пояснення по справі.
14.11.2023 року справу знято зі складу, у зв'язку із оголошенням повітряної тривоги у м. Києві, судове засідання призначено на 26.02.2024 року.
26.02.2024 року справу знято зі складу, у зв'язку із перебуванням головуючого судді на лікарняному, судове засідання призначено на 16.05.2024 року.
16.05.2024 року справу знято зі складу, у зв'язку із перебуванням головуючого судді на онлайн підготовці, яка організована Національною школою суддів України, за місцем роботи та судове засідання призначено на 09.07.2024 року.
12.06.2024 року на електронну пошту Печерського районного суду м. Києва від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, в якій останній зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить задовольнити.
08.07.2024 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача - адвоката Шкромиди Ю.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09.07.2024 року, у зв'язку із задоволенням клопотання представника відповідача, згідно ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 15.10.2024 року.
22.07.2024 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, в якій останній зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить задовольнити.
15.10.2024 року справу знято зі складу, у зв'язку із перебуванням головуючого судді у відпустці, судове засідання призначено на 11.12.2024 року.
26.11.2024 року на електронну пошту Печерського районного суду м. Києва від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, в якій останній зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить задовольнити.
10.12.2024 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача - адвоката Шкромиди Ю.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11.12.2024 року, у зв'язку із задоволенням клопотання представника відповідача, згідно ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 12.02.2025 року.
16.12.2024 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, в якій останній зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить задовольнити.
11.02.2025 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача - адвоката Шкромиди Ю.В. надійшло клопотання про неприйняття до розгляду доказів, поданих позивачем, а саме: скрін-шотів переписок з месенджера Телеграм та копії акту приймання-передачі від 10.05.2023 року.
В судове засідання 12.02.2025 року з'явився представник відповідача.
Позивач у судове засідання 12.02.2025 року не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, в тому числі, електронною поштою та шляхом публікації оголошення на веб-порталі судової влади України, у письмових заявах просив розглядати справу за його відсутності.
Оскільки, згідно з п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності позивача.
Представник відповідача у судовому засіданні щодо задоволення позову заперечував з викладених у відзиві підстав та просив в позові відмовити.
Вислухавши вступне слово представника відповідача, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Суд встановив, що з 25.10.2021 року на підставі наказу (розпорядження) № 182-КД від 23.10.2021 року ОСОБА_1 було прийнято на посаду менеджера категорійного Департаменту комерції ТОВ «Будинок комфорту», що підтверджується копією наказу ТОВ «Будинок комфорту» «Про прийняття на роботу» № 182-КД від 23.10.2021 року (том 1, а. с. 36).
28.03.2022 року на підставі наказу (розпорядження) від 28.03.2022 року № 78-КД «Про припинення трудового договору (контракту)» ОСОБА_1 був звільнений на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін з посади менеджера категорійного Департаменту комерції ТОВ «Будинок комфорту» (том 1, а. с. 35).
31.03.2022 року ОСОБА_1 надіслав на електронну адресу ТОВ «Будинок комфорту» претензію з проханням виплатити йому невиплачену заробітну плату за березень 2022 року у розмірі 29 166,00 грн. (том 1, а. с. 37).
Сторонами не заперечується, що починаючи з 01.03.2022 року, заробітна плата ОСОБА_1 відповідачем не виплачувалась, а робочий час позивача в табелі обліку використання робочого часу обліковувався шляхом проставлення у табелі відмітки «НЗ».
Положеннями ст. 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Статтею 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно ст. 97 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Згідно ч. 1 ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Як визначено у ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Відповідно до ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в ст. 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність.
В пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року № 13 судам роз'яснено, що необхідно враховувати, що норми і гарантії оплати праці, визначені законодавством для працівників підприємств, установ, організацій усіх форм власності, є мінімальними державними гарантіями і тому при договірному регулюванні вони не можуть бути погіршені. Йдеться як про мінімальний розмір заробітної плати, так і про норми оплати праці, зокрема за час простою.
Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці», роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.
Як визначено у ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.
Враховуючи, що трудовий договір це угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, за якою власник підприємства або уповноважений ним орган зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату (ч. 1 ст. 21 КЗпП України), що обов'язок організувати бухгалтерський облік на підприємстві покладено на власника або уповноважений ним орган, саме відповідач має довести, що він виплатив позивачу заробітну плату.
При цьому слід зазначити, що заробітна плата, в тому числі оплата за час простою (ст. 113 КЗпП), компенсація за невикористану відпустку (ст. 83 КЗпП), не є відповідальністю за порушення строків виплати заробітної плати.
Відповідно до ст. 34 КЗпП України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб.
24.02.2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року, який в подальшому продовжувався Указами Президента України та діє на цей час.
Відповідно до ст. 10 Закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати.
У той же час, роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов'язку виплати заробітної плати. У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойових дій, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності.
Згідно 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Як визначено у ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. ст. 115, 116 КЗпП України, відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець.
Будь-яких доказів проведення повного розрахунку з позивачем в день його звільнення відповідач суду не надав.
При визначенні розміру заборгованості по заробітній платі, суд бере до уваги розрахунки середньої заробітної плати, надані позивачем. Суд ураховує, що згідно наказу (розпорядження) № 182-КД від 23.10.2021 року «Про прийняття на роботу» посадовий оклад позивача установлений у розмірі 31 056,00 грн. Так, позивач просив суд стягнути з відповідача 17 878,85 грн. заборгованості по заробітній платі, що становить 2/3 від його окладу за 19 відпрацьованих днів у березні 2022 року.
Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі у розмірі 17 878,85 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до роз'яснень викладених у п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24.12.1999 року задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Сума заборгованості підлягає виплаті позивачу за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів, що відповідно до Податкового кодексу України є обов'язком податкового агента, яким є відповідач.
Як визначено у ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за подачу позову до Печерського районного суду м. Києва сплачено судовий збір у розмірі 1 073,60 грн., що підтверджується квитанцією № 1086243545 від 26.01.2023 року. Доказів на підтвердження понесення інших витрат позивачем не надано. Відповідачем належних та допустимих доказів на підтвердження понесення судових витрат не надано.
Оскільки, суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 1 073,60 грн. у відшкодування судових витрат.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 43 Конституції України, ст. ст. 12, 15, 21 Закону України «Про оплату праці», ст. ст. 47, 94, 113, 115, 116 Кодексу законів про працю України, ст. ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-81, 133-141, 259, 263-265, 273, 274, 275, 278, 279, 353, 354, 355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДИНОК КОМФОРТУ» про стягнення заробітної плати - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДИНОК КОМФОРТУ» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 17 878 (сімнадцять тисяч вісімсот сімдесят вісім) грн. 85 коп. з утриманням податків та інших обов'язкових платежів.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДИНОК КОМФОРТУ» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 40 коп.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДИНОК КОМФОРТУ», 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 26, оф. 426, код ЄДРПОУ 43170476.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складений та підписаний 24.02.2025 року.
Суддя І.В. Григоренко