03.11.2025 Справа № 756/10237/25
Справа № 756/10237/25
№ 1-кп/756/1617/25
03 листопада 2025 року місто Київ
Оболонський районним суд м. Києва у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
судді ОСОБА_2 ,
судді ОСОБА_3 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_7 ,
провівши судове засідання у кримінальному провадженні № 22025101110000552 від 28.04.2025 за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у селі Крутеньки Хотинського району Чернівецької області, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 113 КК України, -
В провадженні Оболонського районного суду міста Києва розглядається кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудового розслідування № 22025101110000552 від 28.04.2025 стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 113 КК України.
Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та підтримав в повному обсязі, обґрунтовуючи ризиками, які передбачені ст. 177 КПК України.
Захисник ОСОБА_7 не заперечував проти клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав позицію свого захисника.
Щодо продовження запобіжного заходу, суд, вислухавши доводи сторін, приходить до наступного висновку.
Під час судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинувачених. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд враховує, що на час здійснення судового провадження існують ризики, передбачені п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Також відсутні стійкі соціальні зв'язки.
Наявність ризику переховування від суду обґрунтовується тим, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна, а тому, усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання, в разі не продовження запобіжного заходу триманням під вартою, останній може переховуватися від суду, з метою уникнення покарання, а від так встановлена наявність достатніх підстав для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з метою забезпечення безперешкодного, повного та всебічного судового розгляду даного кримінального провадження, що повністю підтверджує наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК обґрунтовується тим, що перебуваючи на волі ОСОБА_6 може знищити, сховати та спотворити інформацію, речі та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК обґрунтовується тим, що перебуваючи на волі, ОСОБА_6 з метою уникнення кримінальної відповідальності, може як у спосіб погроз, підкупу, психологічного впливу, так і в інший спосіб незаконно впливати на осіб, які можуть бути допитані як свідки, з приводу кримінального правопорушення вчиненого підозрюваним.
Наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК обґрунтовується тим, що серед оточення ОСОБА_6 є невстановлені учасники злочину, яких він може повідомити про факт виявлення їх злочинної діяльності та обставини, які стали відомі йому під час проведення досудового розслідування, що унеможливить притягнення до кримінальної відповідальності усіх винних осіб, а тому обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК обґрунтовується тим, що ОСОБА_6 перебуваючи на волі, може вчинити інший злочин спрямований на перешкоджання Збройним Силам України та іншим військовим формуванням в особливий період, тим самим створивши умови для переховування його від суду та унеможлививши здійснення швидкого, повного і неупередженого судового розгляду у вказаному кримінальному провадженні.
Також, суд відповідно до вимог ст. 178 КПК України бере до уваги дані про особу обвинуваченого, а саме вік, стан здоров'я, щодо якого на даний час в розпорядженні суду відсутні об'єктивні медичні застереження щодо неможливості перебування їх під вартою, відомості про місце його проживання, міцні соціальні зв'язки обвинуваченого у місці його проживання, у тому числі наявність осіб на його утриманні.
Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченими покладених на них обов'язків та не може бути завідомо непомірним для них.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається від п'ятнадцяти років або довічне позбавлення волі. З конфіскацією майна.
Згідно з ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами 3 або 4 ст. 183 цього Кодексу обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Для того, аби можна було вважати заставу такою, яку обвинувачений здатен внести та яка може забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, суд повинен урахувати положення статей 177, 178 КПК України, а також раціонально співставити її розмір з доведеними у справі ризиками, даними про особу обвинуваченого, тяжкістю вчиненого злочину, як і матеріальним станом обвинуваченого.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави.
За скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років із конфіскацією майна, що відповідно до ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжкого злочину.
Відтак, з огляду на обставини, встановлені під час розгляду клопотання, стадію судового провадження, майновий та сімейний стан обвинуваченого, у колегії суддів формується переконання, що у разі визначення застави ОСОБА_6 , ризики, передбачені пунктами 1, 2, 3, 4, 5 частини 1 ст. 177 КПК України не будуть нівельовані.
Таким чином, ураховуючи те, що вирішення питання застосування альтернативного запобіжного заходу у виді застави є правом суду, суд вважає можливим при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_6 не визначати розмір застави.
Враховуючи вище викладене, до спливу терміну тримання під вартою винести вирок суду у справі не можливо, обставини, що є підставою для взяття обвинуваченого під варту на даний час не змінилися, суд вважає недостатнім застосування більш м'яких запобіжних заходів стосовно ОСОБА_6 , для запобігання ризикам передбаченим ст. 177 КПК України, та необхідним продовжити ОСОБА_6 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 01 січня 2026 року включно.
Керуючись ст.ст.177, 370 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора Київської міської прокуратури про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор», строком на 60 днів, тобто до 01.01.2026 включно.
Альтернативний запобіжний захід у вигляді застави стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - не обирати.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію ухвали негайно вручити обвинуваченим та прокурору, а також для виконання конвойній службі.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_2
Суддя ОСОБА_3