Справа №:755/15932/15-ц
Провадження №: 6/755/510/25
"28" жовтня 2025 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Хромової О.О.
при секретарі - Бовкун М.В.,
розглянувши в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за поданням державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Зелінського Ярослава Степановича, заінтересовані особи: Акціонерне товариство «Сенс Банк», ОСОБА_1 , про надання дозволу на звернення стягнення на майно боржника, у якому зареєстровані неповнолітні діти,
Державний виконавець Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Зелінський Я.С., заінтересовані особи: АТ «Сенс Банк», ОСОБА_1 , звернувся до Сихівського районного суду міста Львова із заявою про надання дозволу на звернення стягнення на майно боржника, у якому зареєстровані неповнолітні діти.
На обґрунтування заяви державним виконавцем Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Зелінським Я.С. зазначено, що у Сихівському ВДВС у м. Львові на виконанні перебуває виконавче провадження № 68791373 з примусового виконання виконавчого листа № 755/15932/15-ц від 18 жовтня 2015 року, виданого Дніпровським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк»
1 413 896,32 грн заборгованості по договору кредиту. В межах виконавчого провадження № 68791373 державним виконавцем 12 квітня 2022 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, постанову про стягнення виконавчого збору, постанову про арешт майна боржника, постанову про арешт коштів боржника. Також 10 жовтня 2024 року винесено постанову про витребування технічної документації, 17 квітня 2025 року - постанову про опис майна та 05 травня 2025 року - постанову про арешт коштів боржника. Також надіслано запити в органи ДПСУ і ПФУ, МВС у Львівській області, скеровано запити в реєструючи органи.
Згідно відомостей Пенсійного фонду України відсутні дані про отримання доходу боржником. З відповіді Державної податкової служби України встановлено, що в Державному реєстрі відсутня відповідна інформація про боржника. Згідно відповіді на запит до МВС транспортні засоби за боржником не зареєстровано. Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку повідомлено, що серед власників пакетів голосуючих акцій (5 відсотків і більше) акціонерних товариств, боржник відсутній. Інформації про наявність зареєстрованих державних актів на право власності в боржника земельної ділянки також відсутня. Також майно, яке підлягає реєстрації або взяттю на облік за боржником не зареєстровано. Згідно відомостей ГУ ДМС України у Львівській області ОСОБА_1 паспортом для виїзду за кордон не документувався.
Водночас, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна боржнику на праві приватної власності належить будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно відповіді на запит щодо надання інформації про зареєстрованих осіб встановлено, що згідно даних реєстру Львівської територіальної громади за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано троє осіб: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Водночас, Орган опіки та піклування Сихівського району міста Львова заперечує щодо передачі на реалізацію вищевказаного будинку.
З метою усунення обставин, які роблять неможливим виконання рішення суду, а саме відсутності дозволу (відмови) органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна, право власності або право користування яким мають діти, керуючись статтею 18, 62 Закону України «Про виконавче провадження», пунктом 28 Розділу VIII «Інструкції з організації примусового виконання рішень», абзацом 7 пункту
3 розділу II «Порядку реалізації арештованого майна», статтею 435 ЦПК України, просив надати дозвіл на звернення стягнення на майно боржника - ОСОБА_1 , а саме будинку по АДРЕСА_1 , в якому зареєстровані неповнолітні діти: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Ухвалою Сихівського районного суду міста Львова від 31 липня 2025 року справу передано на розгляд до Дніпровського районного суду міста Києва за підсудністю.
В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 вересня 2025 року заяву передано на розгляд судді Хромовій О.О.
Дніпровським районним судом міста Києва витребувано у Відділу архівних справ Дніпровського районного суду міста Києва матеріали цивільної справи № 755/15932/15-ц.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2025 року подання державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Зелінського Я.С., заінтересовані особи: АТ «Сенс Банк», ОСОБА_1 , про надання дозволу на звернення стягнення на майно боржника, у якому зареєстровані неповнолітні діти, прийнято до провадження, призначено судове засідання з розгляду подання на 28 жовтня 2025 року на
15-30 год.
У судове засідання 28 жовтня 2025 року сторони не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки не повідомили.
З метою усунення обставин, які роблять неможливим виконання рішення суду, а саме відсутності дозволу (відмові) органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна, право власності або право користування яким мають діти, виконавець може звернутися до суду з заявою (поданням) про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти, яка повинна бути розглянута судом у порядку статті 435 ЦПК України (див. постанову Верховного Суду від 15 лютого 2023 року у справі
№ 2-537/11 (провадження № 61-5415св22)).
Відповідно до частини другої статті 435 ЦПК України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали заяви, встановивши фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, суд дійшов до таких висновків.
У провадженні Дніпровського районного суду міста Києва перебувала цивільна справа
№ 755/15932/15-ц за заявою ПАТ «Укрсоцбанк», боржник ОСОБА_1 про видачу виконавчого листа.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2025 року задоволено заяву ПАТ «Укрсоцбанк», боржник ОСОБА_1 , про видачу виконавчого листа. Вирішено видати виконавчий лист на виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації Українських банків від
24 червня 2015 року у справі № 777/15, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості по договору кредиту у сумі 1 413 896,32 грн, третейського збору у сумі 14 538,96 грн та судового збору у розмірі 243,60 грн.
28 жовтня 2015 року Дніпровським районним судом міста Києва по справі № 755/15932/15-ц видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості по договору кредиту у сумі 1 413 896,32 грн.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 24 червня 2020 року замінено стягувача, щодо виконання виконавчого листа № 6-1168/10, щодо виконання виконавчого листа № 755/15932/15-ц виданого 28 жовтня 2015 року Дніпровським районним судом міста Києва на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у справі № 777/15 від 24 червня 2015 року за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, з ПАТ «Укрсоцбанк» на правонаступника - Акціонерне товариство «Альфа-Банк».
12 квітня 2022 року державним виконавцем Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Зелінським Я.С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 68791373 з примусового виконання виконавчого листа від 18 жовтня 2015 року, виданого Дніпровським районним судом міста Києва по справі
№ 755/15932/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованості у розмірі 1 413 896,32 грн
Також 12 квітня 2022 року в межах виконавчого провадження № 68791373 державним виконавцем Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Зелінським Я.С. винесено постанову про стягнення виконавчого збору, постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та постанову про арешт майна боржника.
В межах виконавчого провадження № 68791373 державним виконавцем Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Зелінським Я.С. також встановлено, що за обліками ГУ ДМС України у Львівській області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспортом громадянина України для виїзду за кордон не документувався, про що зазначено у листі Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області від 21 квітня 2022 року.
10 жовтня 2024 року в межах виконавчого провадження № 68791373 державним виконавцем Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Зелінським Я.С. винесено постанову про витребування технічної документації, а саме витребувано із ОКП «БТІ та ЕО» усю технічну та право установчу документацію на будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 .
Також в межах виконавчого провадження № 68791373 державним виконавцем Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Зелінським Я.С. 05 травня 2025 року винесено постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_1 .
З відповіді на запит від 05 травня 2025 року № 266837399 до Державної податкової служби України від 05 травня 2025 року встановлено, що інформація про податкового агента та суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб податковим агентом, та/або суми доходів, отриманих самозайнятими особами, і суму утриманого ними податку, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, в Державному реєстрі відсутня.
Відповідно до відповіді на запит від 05 травня 2025 року № 266837352 до Пенсійного фонду України від 05 травня 2025 року, особу знайдено в РЗО, але відсутні дані про отримання доходу.
З відповіді на запит від 05 травня 2025 року № 266837464 до Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів від 06 травня 2025 року встановлено, що в МВС відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби.
Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області у листі від 30 січня 2025 року
№ 0-13-0.2-42/2-25 повідомлено, що згідно з даними Відділу управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держегеокадастру у Львівській області станом на 01 січня 2013 року земельних ділянок у власності та користуванні фізичної особи, вказаної у запиті, на території області не зареєстровано.
З довідки від 27 березня 2025 року № 030782 Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку встановлено, що за наявними щоквартальними адміністративними даними, наданими депозитарними установами відповідно до Положення про порядок звітування депозитарними установами до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 11 червня 2013 року № 992, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 липня 2013 року за № 1126/23658, станом на 31 грудня 2020 року, серед власників пакетів голосуючих акцій (5 відсотків і більше) акціонерних товариств, ОСОБА_1 відсутній.
З Інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 17 квітня 2025 року № 423211399, встановлено, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 28470496, на праві приватної власності належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 10 вересня
2009 року № НОМЕР_1 , виданого Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради згідно з наказом від 10 вересня 2009 року № 1984-Ж-С.
До матеріалів справи також долучено копію Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 28 липня 2008 року № 19678515, сформованого Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», відповідно до якого будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 24134938, на праві приватної власності належить ОСОБА_1 на підставі мирової угоди, затвердженої рішенням постійно діючого Третейського суду при Львівській Асоціації учасників ринку нерухомості від 11 липня 2008 року.
Також в матеріалах справи міститься копія рішення постійно діючого Третейського суду при Львівській Асоціації учасників ринку нерухомості від 11 липня 2008 року по справі № 7Д-17/07-08, а також відомості про технічні характеристики будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
01 листопада 2022 року державний виконавець Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Зелінський Я.С. звернувся до Територіального підрозділу ЦНАП міста Львова із запитом про надання інформації про осіб, зареєстрованих за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до листа Сихівської районної адміністрації від 03 листопада 2022 року № 34-вих-93977, згідно даних реєстру Львівської міської територіальної громади (Сихівський район) за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано троє осіб: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_3 .
05 грудня 2022 року державним виконавцем Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Зелінським Я.С. направлено запит до Органу опіки та піклування Сихівського району міста Львова щодо надання дозволу на реалізацію арештованого майна боржника, а саме будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .
Сихівською районною адміністрацією міста Львова листом від 06 січня 2023 року № 230001-вих-2463, з огляду на те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 ,
ІНФОРМАЦІЯ_3 , мають право користування будинком АДРЕСА_1 , зазначено, що орган опіки та піклування заперечує щодо передачі на реалізацію вищевказаного будинку.
Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно із статтею 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Тобто, рішення суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи.
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Порядок примусового виконання судових рішень регламентовано Законом України «Про виконавче провадження».
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Суд враховує, що матеріали подання та документи виконавчого провадження в АСВП не містять доказів направлення постанови про відкриття виконавчого провадження № 68791373 рекомендованим поштовим відправленням.
Згідно із частиною восьмою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження.
У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не менше одного разу на два тижні - щодо виявлення рахунків, електронних гаманців боржника, не менше одного разу на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
Суд враховує, що до матеріалів подання не долучено відомостей про здійснення державним виконавцем в межах виконавчого провадження № 68791373 систематичної перевірки відомостей щодо виявлення рахунків, електронних гаманців боржника, наявності у боржника паспорту громадянина України для виїзду за кордон, відомостей про перетин державного кордону. Документи виконавчого провадження в АСВП також не містять такої інформації.
За приписами частин першої, шостої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.
Статтею 50 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, у якому фактично проживає боржник.
У зв'язку з відсутністю у боржника ОСОБА_1 достатніх коштів та рухомого майна, на яке можна звернути стягнення, державний виконавець звернувся до суду з цим поданням, у якому просив надати дозвіл на звернення стягнення на належне боржникові нерухоме майно - будинком АДРЕСА_1 , у якому станом на дату звернення до суду зареєстровані неповнолітні діти: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до статті 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно із статтею 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Згідно із статтею 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Частиною першою статті 156 ЖК України передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Аналогічну норму містить також частина перша статті 405 ЦК України.
Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК України до членів сім'ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
За змістом зазначених норм правом користування житлом, яке знаходиться у власності особи, мають члени сім'ї власника (подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Частиною друга статті 6 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.
Відповідно до частини другої статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
Згідно із частинами першою-третьою статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.
Статтею 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» передбачено, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.
Стаття 19 СК України регулює участь органу опіки та піклування у захисті сімейних прав та інтересів. Частина 6 цієї статті СК України визначає співвідношення повноважень цього органу та суду, встановлюючи, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Виконавець у виконавчому провадженні відповідно до законодавства України подібними повноваженнями не наділений. Разом з тим повноваження державного або приватного виконавця на мають того характеру та обсягів, які має суд, зокрема, в межах цивільного процесу. Обов'язки і права виконавців, закріплені в статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», не відповідають широті повноважень та обов'язків суду, передбачених Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК України) для вирішення судових спорів. Як приклад можна навести статтю 19 СК України, яка передбачає право суду не погодитись з висновками органу опіки та піклування. Тоді як законодавство України, зокрема Закон України «Про виконавче провадження» такими повноваженнями державного або приватного виконавця не наділяє. Також, наприклад, державний або приватний виконавець позбавлений можливості встановлювати чи є у власності неповнолітніх дітей, місце проживання яких зареєстроване у квартирі, яка підлягає реалізації в рамках виконавчого провадження, інше житлове приміщення, чи мають вони право користування іншим житловим приміщенням. Для вирішення подібних питань державний або приватний виконавець і має звертатись до органів опіки та піклування для отримання відповідного дозволу, який має враховувати найкращий захист прав неповнолітніх дітей.
Аналогічні висновки викладено в пунктах 56, 68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2021 року у справі № 755/12052/19.
Згідно із частиною третьою статті 17 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.
За змістом статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.
Відповідно до абзацу сьомого пункту 3 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29 червня 2016 року № 2831/5 (далі - Порядку реалізації майна), у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із копією дозволу органів опіки та піклування або відповідним рішенням суду (в електронній або паперовий формі).
Отже, передання на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, без дозволу органу опіки та піклування або відповідного рішення суду є неможливим.
Вимога про отримання державним або приватним виконавцем дозволу органу опіки та піклування на реалізацію майна, право власності на яке або право користування яким належить неповнолітній дитині, встановлена задля додаткового забезпечення захисту прав цієї дитини, зокрема, передбачених статтями 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства», статтею 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», від можливого порушення.
Водночас законодавством України не визначено порядку надання органом опіки та піклування такої згоди.
Отже, враховуючи вимоги Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» та положення Інструкції № 512/5 державний або приватний виконавець зобов'язаний у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, отримати попередню згоду органу опіки та піклування або відповідне рішення суду, які, зокрема, додаються до заяви на реалізацію арештованого майна (схожий висновок викладено в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 751/15667/15-ц, від 25 листопада 2019 року у справі № 718/482/15-ц, від 15 лютого 2023 року у справі № 2-537/11).
У постанові від 15 лютого 2023 року в цій же справі № 2-537/11 Верховний Суд зробив висновок про те, що з метою усунення обставин, які роблять неможливим виконання рішення суду, а саме відсутності дозволу (відмові) органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна, право власності або право користування яким мають діти, виконавець може звернутися до суду з заявою (поданням) про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти, яка повинна бути розглянута судом у порядку, встановленому в статті 435 ЦПК України.
Під час розгляду такої заяви (подання) суд повинен оцінювати через призму дотримання прав та інтересів дітей добросовісність дій боржника, а саме: з якого часу діти зареєстровані в спірному приміщенні; чи дотримано встановлений чинним законодавством порядок їх реєстрації та вселення у спірне приміщення; чи є спірне приміщення єдиним місцем їх постійного проживання; чи наявне інше приміщення у дітей чи їх батьків або осіб, які їх замінюють, яке може використовуватись як постійне місце проживання; яка ступінь споріднення має місце між дітьми та боржником та інші обставини.
Згідно зі статтею 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.
Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків (частини перша статті 160 СК України).
Відповідно до частин першої, четвертої, щостої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
Згідно із абзацом 5 статті 3 та частинами першою, десятою статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини. Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов'язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання. Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Частиною 4 пункту 18 Правил реєстрації місця проживання (далі - Правила № 207), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207 (чинної до
13 березня 2022 року) передбачено, що у разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).
З відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру від 15 жовтня 2025 року № 1896572 встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з 20 травня 2014 року.
Водночас, з відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру від 15 жовтня 2025 року
№ 1896564, встановлено, що в реєстрі не знайдено відомостей про особу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Боржник ОСОБА_1 є батьком дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Місце реєстрації дітей проведено за адресою реєстрації батька.
Суд також враховує, що місце проживання дітей за вказаною адресою здійснено до моменту постановлення ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2015 року по справі
№ 755/15932/15-ц про видачу виконавчого листа, дати видачі виконавчого листа та відкриття виконавчих проваджень з примусового виконання виконавчого листа Дніпровського районного суду міста Києва від
28 жовтня 2015 року по справі № 755/15932/15-ц, а також відкриття виконавчого провадження № 68791373.
Поряд з цим, у матеріалах справи відсутні будь-які відомості про наявність у боржника чи членів його сім'ї, в тому числі дружини, у випадку перебування у шлюбних відносинах, іншого нерухомого майна, не проживання боржника та дітей за вказаною адресою чи проживання в іншому місці.
За вказаних обставин презюмується вчинення батьками малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дій щодо реєстрації їх місця проживання в спірному будинку, що в часовому вимірі відбулося раніше постановлення ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2015 року по справі № 755/15932/15-ц про видачу виконавчого листа, а також значно раніше, ніж відкриття виконавчого провадження № 68791373 з примусового виконання виконавчого листа Дніпровського районного суду міста Києва від 28 жовтня
2015 року по справі № 755/15932/15-ц.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті
6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до положень частин першої-другої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Суд враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).
Таким чином, оскільки у належному боржникові ОСОБА_1 на праві приватної власності нерухомому майні зареєстровані неповнолітні діти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (станом на дату звернення до суду не досягла 18 років), та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , то дозвіл на примусову реалізацію вищевказаного житла призведе до порушення їх здорового та нормального зростання, а примусова реалізація може призвести до погіршення рівня їх життя, достатнього для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, що є неприпустимим, з огляду на дотримання прав дитини, які гарантуються державою та міжнародним співтовариством.
З огляду на викладене у задоволенні подання державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Зелінського Я.С., заінтересовані особи: АТ «Сенс Банк», ОСОБА_1 , про надання дозволу на звернення стягнення на майно боржника, у якому зареєстровані неповнолітні діти, слід відмовити.
Керуючись Законом України «Про виконавче провадження», статтями 260, 353, 354, 355, 435 ЦПК України, суд, -
У задоволенні подання державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Зелінського Ярослава Степановича, заінтересовані особи: Акціонерне товариство «Сенс Банк», ОСОБА_1 , про надання дозволу на звернення стягнення на майно боржника, у якому зареєстровані неповнолітні діти, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України та в строки встановлені статтею 354 ЦПК України.
Повний текст ухвали складено 03 листопада 2025 року.
Суддя О.О. Хромова