Справа №:755/20591/25
Провадження №: 2-а/755/704/25
про залишення заяви без руху
(повторно)
"03" листопада 2025 р. суддя Дніпровського районного суду міста Києва Катющенко В.П., вивчивши матеріали адміністративної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -
До Дніпровського районного суду міста Києва 13.10.2025 через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, яка 23.10.2025 передана у провадження судді Катющенко В.П. у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 24.10.2025 позовна заява була залишена без руху та позивачу надано строк на усунення недоліків.
27.10.2025 до суду від позивача надійшли два клопотання про безумовне та повне звільнення від сплати судового збору та заява про усунення недоліків у якій викладена уточнена позовна заява.
Вказані документи передані головуючому судді 03.11.2025.
Вивчивши зміст поданих документів, суддя приходить до наступного.
Так, подаючи до суду уточнену позовну заяву. Позивач відповідно до заявлених позовних вимог просить суд:
-визнати протиправними дії лейтенанта поліції Ткаченка Дмитра Миколайовича під час зупинки, «розгляду справи», складання і винесення постанови серії ЕНА №5859032 від 03.10.2025, у т.ч. самовільне виконання ним функцій суду, що заборонено ст. 124 Конституції України, і перевищення повноважень, що суперечить ст. 19 Конституції України;
-скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №5859032 від 03.10.2025, винесену лейтенантом поліції Ткаченком Д.М. за ч. 1 ст. 122 КУпАП, як таку, що прийнята з грубим порушенням Конституції України, КУпАП та КАС України, без належних доказів події і складу правопорушення, без надання права на захист, та з узурпацією судових повноважень;
-закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
-стягнути на її користь моральну шкоду у розмірі 19 000 (дев'ятнадцять тисяч) гривень як відшкодування немайнової шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю посадової особи Національної поліції України, за рахунок Державного бюджету України у порядку, визначеному ст. 56 Конституції України та ст. 1173, 1174 ЦК України;
-стягнути з відповідача на її користь судові витрати, у тому числі витрати, пов'язані з примусовою сплатою 340 грн штрафу за незаконною постановою.
Відповідно до п. ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Так, у поданій уточненій позовній заяві позивач навела свої доводи та міркування в частині визначення останньою належного, на її думку, відповідача - суб'єкта владних повноважень, у зв'язку з чим, враховуючи безумовне право позивача на звернення до адміністративного суду, та враховуючи, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог, суддя вважає за можливе прийняти уточнену позовну заяву подану на виконання вимог суду викладених в ухвалі про залишення позовної заяви без руху.
В той же час, в уточненій позовні заяві позивачем, крім іншого, заявлені вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 19 000 грн як відшкодування немайнової шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю посадової особи Національної поліції України, за рахунок Державного бюджету України у порядку, визначеному ст. 56 Конституції України та ст. 1173, 1174 ЦК України та витрат, пов'язаних з примусовою сплатою 340 грн штрафу за незаконною постановою.
Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою.
Вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Відповідно до п. 11 ч.2 ст. 3 ЗУ «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання: позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
З огляду на викладене, в цій частині заявлених позовних вимог, судовий збір не справляється.
В той же час, суд не погоджується з наведеними твердженнями позивач про її безумовне та повне звільнення від сплати судового збору у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір».
За правилами частини четвертої статті 288 КУпАП передбачено, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.
У постанові від 18.03.2020, ухваленій у справі №543/775/17 Велика Палата Верховного Суду сформувала правовий висновок щодо застосування приписів статті 288 КУпАП у взаємозв'язку з положеннями Закону України «Про судовий збір».
Так, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що аналіз установленого статтею 288 КУпАП права на оскарження постанови державного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення указує, що коло осіб, які мають право оскаржити таке рішення, порядок їх оскарження визначені і діють у редакції Закону України від 24.09.2008 №586-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху».
З 11.11.2011 набрав чинності Закон України «Про судовий збір». Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин, за подання заяв, скарг до суду, в тому числі у випадку оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державного управління, сплачується інший платіж - судовий збір, самостійні правові засади справляння якого, платники, об'єкти та розміри його ставок, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення визначено Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до положень статей 3, 5 Закону України «Про судовий збір» серед осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, немає таких, які б звільнялися від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення, чи виключали б позовну заяву на постанову про накладення адміністративного стягнення з об'єктів оплати судовим збором.
Також Законом України від 19.09.2013 №590-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» внесені зміни до положень КУпАП щодо сплати судового збору. Так статтею 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір у провадженні у справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, а розмір та порядок сплати судового збору встановлюється законом. Згідно з приписами частини сьомої статті 283 КУпАП постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення повинна містити положення про стягнення з особи, щодо якої її винесено, судового збору.
Розмір судового збору, який підлягає стягненню у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина п'ята статті 4 Закону України «Про судовий збір»).
Інших видів платежів (зокрема, у вигляді державного мита) у випадку звернення особи до суду Закон України «Про судовий збір» не передбачає.
Тож особи, стосовно яких ухвалено рішення про накладення адміністративного стягнення, є платниками судового збору. У випадку незгоди із рішенням про накладення адміністративного стягнення, прийнятим за наслідками розгляду справи цієї категорії, учасники справи мають право оскаржити його до суду і Закон України «Про судовий збір» винятків чи застережень щодо сплати судового збору за оскарження таких рішень не містить.
Отже, за системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов'язаних зі сплатою судового збору, Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначила, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення, у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.
Аналогічні висновки Верховного Суду викладені і в постанові від 07.03.2024 у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 754/7828/23, адміністративне провадження № К/990/39365/23.
Варто вказати на обов'язковість застосування вимог частини п'ятої статті 242 КАС України, згідно з якою при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на правовий висновок, викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 543/775/17, подаючи позовну заяву у справі щодо скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу, позивач повинна була долучити документ, що підтверджував би сплату судового збору або, заявляючи клопотання про звільнення від сплати такого, надати на підтвердження відповідні документи, чого позивачем зроблено не було.
За приписами частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або
2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або
4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника
Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Отже, суд наділено повноваженням зменшити тягар несення судових витрат для особи, яка до нього звертається. Водночас конструкція наведених правових норм дає підстави для висновку, що зменшення тягаря несення судових витрат є не обов'язком суду, а повноваженням за певних обставин.
При цьому в частині сплати судового збору законодавець визначив вичерпний перелік умов, за наявності яких можливе зменшення тягаря несення цих судових витрат.
Особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, в якому навести обставини щодо її майнового стану та, за наявності, обставини, з якими закон пов'язує можливість реалізації судом права зменшити тягар несення судових витрат у частині сплати судового збору. Такі обставини повинні бути підтверджені належними, допустимими та достовірними доказами.
Відтак за подання позовної заяви з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, позивачу необхідно сплатити судовий збір у сумі 605,60 грн (3 028,00 грн х0,2). При цьому, позивачу слід також врахувати, що за вимог ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
При зверненні з позовом до Дніпровського районного суду міста Києва судовий збір сплачується за наступними реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Дніпров.р-н/22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, Банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО) - 899998, рахунок - UA478999980313141206000026005, Код класифікації доходів бюджету - 22030101.
З огляду на викладене, відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України, позовна заява підлягає залишенню без руху, позивачу необхідно в п'ятиденний строк з дня отримання копії ухвали усунути зазначені в ній недоліки.
На підставі викладеного та керуючись статями 160, 161, 169 КАС України, суддя -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - залишити без руху.
Надати можливість позивачу виправити недоліки в строк не більш п'ять днів з дня отримання позивачем ухвали, про що у вказаний термін надати суду документальні підтвердження.
Попередити, що у випадку не виконання вимог цієї ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та підлягатиме поверненню.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: