Справа №:755/10539/25
Провадження №: 4-с/755/99/25
"13" жовтня 2025 р. м.Київ
Дніпровський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Коваленко І.В.,
за участі секретаря судових засідань - Грищенко С.В.,
учасники справи:
скаржник - ОСОБА_1 ,
представник приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пишного Артема Володимировича - адвокат Дмитрієв С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця, заінтересована особа: ОСОБА_2 , особа, бездіяльність якої оскаржується: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Пишний Артем Володимирович, -
До Дніпровського районного суду міста Києва надійшла скарга ОСОБА_1 в якій просить суд:
1. Визнати протиправними рішення, дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Пишного А.В.;
2. Зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Пишного А.В. скасувати постанову про арешт нерухомого майна за адресою: трикімнатна квартира по АДРЕСА_1 , від 22.05.2025 р. у ВП НОМЕР_1 та ЗВП№НОМЕР_2.
Скарга обґрунтована тим, що 26.02.2024 року Дніпровський районний суд м. Києва виніс рішення у справі №755/6559/23, яким позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя - задовольнив. В порядку поділу майна подружжя стягнув із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 846 382,75 грн. в рахунок вартості 1/2 частини земельної ділянки площею 0,1 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; кадастровий номер 3210500000:09:071:0086, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, склад угідь - рілля -0,1 га, та 1/2 частини квартири АДРЕСА_3 . Стягнув із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 8 052,00 грн. Відповідач ОСОБА_1 не погодилась з Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 26 лютого 2024 року про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 846 382,75 грн. і судового збору в сумі 8 052,00 гри. у зв'язку з чим подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу про скасування Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 лютого 2024 року та ухвалення нового рішення, яким у задоволенні Позовної заяви відмовити в повному обсязі. 06.11.2024 року Постановою Київського апеляційного суду Апеляційну скаргу Відповідача залишено без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 лютого 2024 року без змін. Касаційний цивільний суд залишив у силі рішення першої інстанції у справі №755/6559/23, за касаційною скаргою ОСОБА_1 23.04.25 р. Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Пишним Артемом Володимировичем відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 846 382,75 грн в рахунок вартості 1/2 частини земельної ділянки площею 0,1 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3210500000:09:071.0086, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, склад угідь - рілля -0,1 га, та /г частини квартири АДРЕСА_3 . 01.05.2025 р. від приватного виконавця на адресу боржника ОСОБА_1 надійшла постанова про відкриття провадження ВП НОМЕР_3, та постанова про звернення стягнення на майно (грошові кошти) боржника. Окрім того, 23.04.2025 р. Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Пишним Артемом Володимировичем винесено Постанову про арешт коштів боржника по виконавчому провадженню № НОМЕР_3. 23.04.2025 р. Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Пишним Артемом Володимировичем винесено Постанову про звернення стягнення на майно (кошти) боржника, яке наразі оскаржується. 22.05.2025 р. приватний виконавець Пишний А. В. виніс постанову про арешт майна боржника ВП№НОМЕР_3, ЗВП НОМЕР_2, а саме квартири за адресою АДРЕСА_1 . 30.05.2025 р. Приватним виконавцем винесено вимогу для надання доступу до нерухомого майна з метою опису всіх речей, рухомого майна за адресою по АДРЕСА_4 , отримано поштою 07.06.2025р. Відповідно до постанови про арешт нерухомого майна, вважає її незаконною та такою, що підлягає скасуванню у зв'язку із наступним: Постанова про арешт майна боржника надійшла поштою 04.06.2025 р., але не дивлячись на те, що боржником частково здійснено оплату боргу за судовим рішенням №755/6559/23, а саме згідно квитанції на суму 10 000 грн. від 05.05.2025 р., 12 000 грн. від 02.06.2025 р., а також 805 грн., 305 грн. 05.05.2025 р. Скаржницею запропоновано графік погашення заборгованості приватному виконавцю шляхом погашення боргу частково, щомісячно по 12 000 грн., щомісячно. Приватний виконавиць, не дочекавшись набрання законної сили постанови про арешт нерухомого майна, а саме квартири по АДРЕСА_1 , в 10 днів від 04.06.2025р. по 14.06.20205р., зробив вимогу надати доступ до рухомого майна з метою опису рухомих речей, та передачі їх третім особам, зокрема стягувачу, понятим, про що написано в самій вимозі від 30.05.2025 р. Приватний виконавець перевищує повноваження покладені на нього законом та на її думку порушує ст. 365-2 Кримінального кодексу України. Вважає, постанову про арешт майна боржника, а саме нерухомого майна не законною та такою, що не відповідає Закону України «Про виконавче провадження», так як приватний виконавиць здійснює дії які погіршують становище боржника, та її неповнолітньої дитини, так як це єдине майно боржника, яке намагається відібрати та описати приватний виконавиць. Вважає, що приватний виконавець перевищив повноваження наклавши арешт на нерухоме майно боржника, а вимогою витребовує рухоме майно боржника. Боржник не ухиляється від виконання рішення суду, та здійснює часткове погашення боргу.
10.06.2025 року скарга передана у провадження судді Коваленко І.В. у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
13 червня 2025 року ухвалою судді Дніпровського районного суду міста Києва скаргу ОСОБА_1 на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця, заінтересована особа: ОСОБА_2 , особа, бездіяльність якої оскаржується: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Пишний Артем Володимирович, прийнято до провадження та призначено скаргу до судового розгляду.
23.06.2025 року від представника приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пишного А.В. - Воробйова О.В. через систему «Електронний суд» надійшли письмові пояснення на скаргу ОСОБА_1 . Просив відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 на рішення, дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пишного Артема Володимировича від 08.06.2025 року, про зобов'язання скасувати постанові про арешт майна боржника від 22.05.2025 року у ВП НОМЕР_1 та ЗВП №НОМЕР_2. Вказував, що рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 26.02.2024 року у справі №755/6559/23 вирішено в порядку поділу майна подружжя стягнути із Боржника на користь Стягувача 846 382,75 грн в рахунок вартості 1/2 частини земельної ділянки площею 0,1 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 , кадастровий номер 3210500000:09:071:0086, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, склад угідь - рілля - 0,1 га, та 1/2 частини квартири АДРЕСА_3 . Також стягнути із Боржника на користь Позивача судовий збір в сумі 8 052,00 грн. 06.11.2024 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу Боржника залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. 17.02.2025 року постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду відмовлено у задоволенні касаційної скарги Боржника. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26.02.2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 06.11.2024 року залишено без змін, а також поновлено виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26.02.2024 року. Оскільки Боржник, будучи належним чином обізнаною про свої зобов'язання за судовим рішенням, не виявила наміру його добровільно виконати, Стягувач скористався передбаченим чинним законодавством правом і звернувся до виконавця з метою примусового виконання. 14.04.2025 року на виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26.02.2024 року судом видано виконавчі листи. 23.04.2025 року до Приватного виконавця із відповідними заявами звернувся Стягувач, з метою примусового виконання рішення, як завершальної стадії судового процесу. Вбачається, що рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26.02.2024 року набрало законної сили - 06.11.2024 року, тобто після перегляду судом апеляційної інстанції. 17.02.2025 року виконання рішення було поновлено у зв'язку з закінченням касаційного перегляду та залишення рішення без змін. Таким чином, більш ніж 60 днів Боржник будучи належним чином обізнаною про наявні борги та грошові зобов'язання перед Стягувачем не вчиняла жодних дій, які були б спрямовані на виконання рішення. Встановивши, що виконавчі листи у справі №755/6559/23 відповідають вимогам законодавства, підлягають примусовому виконанню, а також відсутні підстави для повернення їх стягувачу відповідно до частини 4 статті 4 Закону. 23.04.2025 року Приватний виконавець на підставі статей 3, 4, 24-27 Закону виніс постанови про відкриття виконавчих проваджень, а саме: НОМЕР_1 (з примусового виконання в частині основного боргу) та НОМЕР_4 (з примусового виконання в частині судового збору). 23.04.2025 року Приватний виконавець на підставі статті 3, частини 3 статті 40 та статті 45 Закону виніс постанову про стягнення з боржника основної винагороди в межах виконавчого провадження НОМЕР_1, постанова, яка також оскаржується Боржником. 23.04.2025 року Приватний виконавець у відповідності до статті 30 Закону виніс постанову про об'єднання виконавчих проваджень НОМЕР_1 та НОМЕР_4 у зведене виконавче провадження №НОМЕР_2. На виконання частини 1 статті 28 Закону, Приватний виконавець належним чином здійснив доведення до відома сторін про початок примусового виконання рішення. 23.04.2025 року винесена постанова про звернення стягнення на майно боржника. З метою належного та ефективного виконання рішення суду у відповідності до вимог законодавства, Приватним виконавцем винесена постанова про арешт грошових коштів у межах суми стягнення згідно з частиною 3 статті 56 Закону, що належить Боржнику від 23.04.2025 року. Під час вчинення виконавчих дій було встановлено, що Боржнику належить трикімнатна квартира загальною площею 55,2 кв.м, житловою площею 37,4 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Інше майно на яке можна звернути стягнення відсутнє. 22.05.2025 року Приватним виконавцем винесена постанова про арешт майна боржника, якою накладено арешт на квартиру. Отже, дії Приватного виконавця, що полягали у винесенні постанови від 22.05.2025 року про арешт зазначеного нерухомого майна та у направленні вимоги до Боржника про надання доступу виконавцю, понятим, експерту та представнику Стягувача з метою проведення опису майна, відповідають вимогам чинного законодавства, є правомірними та не містять ознак протиправності. Враховуючи викладене, скарга не підлягає задоволенню. Натомість вимога Приватного виконавця про надання доступу до майна є законною та спрямованою на забезпечення реалізації прав та законних інтересів сторін виконавчого провадження. Надання доступу до об'єкта нерухомого майна уможливлює належне проведення його опису та забезпечує умови для подальшої об'єктивної оцінки вартості такого майна експертом. Зазначена виконавча дія не лише відповідає приписам чинного законодавства, а й забезпечує реальні гарантії для виконання рішення суду та задоволення вимог Стягувача шляхом реалізації арештованого майна. Водночас, дії Боржника, спрямовані на перешкоджання доступу до майна, суперечать вимогам закону та мають наслідком ускладнення або унеможливлення примусового виконання рішення. При цьому, навіть у разі ненадання доступу, експерт має можливість здійснити оцінку нерухомого майна на підставі актуальної технічної документації, отриманої від уповноважених органів. Такий варіант, однак, не сприятиме захисту інтересів Боржника, оскільки унеможливить уточнення характеристик майна та може вплинути на точність оцінки, а саме актуальної вартості майна. Більше того, штучне створення перешкод лише призведе до збільшення витрат виконавчого провадження, які в підсумку покладаються на Боржника. Боржником вчиняється низка процесуальних дій, що мають ознаки зловживання правом та спрямовані на штучне ускладнення та затягування виконання рішення суду, яке набрало законної сили. Зокрема, це проявляється у такому:- подання позовної заяви до Київського окружного адміністративного суду про скасування постанови приватного виконавця про стягнення основної винагороди у межах виконавчого провадження НОМЕР_1 (справа №320/22268/25);- подання заяви про відстрочку виконання судового рішення у межах справи №755/6559/23;- подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26.02.2024 року в тій же справі №755/6559/23;- подання скарги до суду про скасування постанови приватного виконавця від 23.04.2025 року про звернення стягнення на майно (кошти) боржника у межах виконавчого провадження №НОМЕР_2;- подання даної скарги. Сукупність наведених дій Боржника свідчить не про добросовісне використання правових механізмів захисту, а про цілеспрямовану поведінку, що має на меті перешкоджання виконанню рішення суду, затягування процесу примусового стягнення та створення штучних підстав для перешкоджанню виконавчих дій. Крім того, Боржник зазначає, що здійснює часткове погашення боргу та запропонувала графік погашення заборгованості строком до квітня 2031 року. Водночас зазначений графік не був погоджений сторонами виконавчого провадження, не закріплений рішенням суду, не відповідає розумним строкам виконання та явно не враховує інтересів Стягувача. Таким чином, правові підстави для прийняття цього графіка відсутні.
23.06.2025 року довідкою секретаря судових засідань справу №755/1053/25 знято з розгляду у зв'язку з перебуванням головуючого судді Коваленко І.В. у відпустці. Справу призначено на 15.07.2025 року.
25.06.2025 року (вх.№36618) від скаржниці на адресу суду надійшло клопотання про долучення доказів, а саме: постанову приватного виконавця про опис нерухомого майна від 23.06.2025 р.
15.07.2025 року судове засідання з метою повторного виклику стягувача відкладено до 25.07.2025 року.
18.07.2025 року (вх.№41554) через систему «Електронний суд» ОСОБА_2 подав клопотання про розгляд скарги у його відсутність, просив відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 у повному обсязі.
25.07.2025 року за клопотанням скаржниці розгляд скарги відкладено до 29.08.2025 року.
29.08.2025 року довідкою секретаря судових засідань справу №755/10539/25 знято з розгляду у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Коваленко І.В. Справу призначено на 22.09.2025 року.
22.09.2025 року (вх.№55738) від скаржниці на адресу суду надійшло клопотання про долучення доказів.
22.09.2025 року в судовому засіданні оголошено перерву до 13.10.2025 року.
В судовому засіданні 13.10.2205 року скаржниця заперечувала стосовно поданих приватним виконавцем заперечень. Просила скаргу задовольнити у повному обсязі.
Представник приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пишного А.В. - адвокат Дмитрієв С.О. в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні скарги у повному обсязі.
Вислухавши скаржника, представника приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пишного А.В., дослідивши матеріали скарги, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, на примусовому виконанні приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пишного Артема Володимировича перебуває виконавче провадження НОМЕР_1, відкрите 23.04.2025 року з примусового виконання виконавчого листа № 755/6559/23, виданого 14.04.2025 року Дніпровським районним судом м. Києва на підставі рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 26.02.2024 року про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 846 382,75 грн. в рахунок вартості 1/2 частини земельної ділянки площею 0,1 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; кадастровий номер 3210500000:09:071:0086, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, склад угідь - рілля -0,1 га, та 1/2 частини квартири АДРЕСА_3 .
22.05.2025 р. приватний виконавець Пишний А.В. виніс постанову про арешт майна боржника ВП№НОМЕР_3, ЗВП НОМЕР_2, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
30.05.2025 р. приватним виконавцем винесено вимогу для надання доступу до нерухомого майна з метою опису всіх речей, рухомого майна за адресою по АДРЕСА_1 .
Скаржницею на адресу приватного виконавця направлено відповідь на вимогу приватного виконавця. (а.с.14-17)
Скаржницею запропоновано графік погашення заборгованості приватному виконавцю шляхом погашення боргу частково, щомісячно по 12 000 грн., щомісячно. (а.с.23-25)
Боржником частково здійснено оплату боргу за судовим рішенням №755/6559/23, а саме згідно квитанції на суму 10 000 грн від 05.05.2025 р. (а.с.29), 805 грн від 05.05.2025 р. (а.с.30), 12 000 грн від 02.06.2025 р. (а.с.31).
23.06.2025 р. приватний виконавець Пишний А.В. виніс постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.
В порядку розділу VII ЦПК України "Судовий контроль за виконанням судових рішень", ст. 447 ЦПК України, передбачене право сторін виконавчого провадження на звернення до суду із скаргою в разі, якщо вони вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно п. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
При цьому, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено ст. ст. 6,13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини, надаючи тлумачення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у рішенні по справі Горнсбі проти Греції (Case of Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом, а виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися, як складова частина суду. Таким чином, остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, повинно бути виконаним, що відповідає принципу верховенства права, який договірні сторони зобов'язалися поважати, ратифікуючи вказану Конвенцію.
Умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, чітко визначені Законом України «Про виконавче провадження».
Примусове виконання рішень судів в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені у Законі України «Про виконавче провадження».
Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» - виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводиться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно п. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
За приписами ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
За правилами ч.5 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження», під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Так, відповідно до статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Отже, для забезпечення реального виконання рішення виконавець може накладати арешт, зокрема на майно (кошти) боржника, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом.
У межах виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, складення актів, подання запитів та інших передбачених законом процесуальних документів (частина 1 статті 13 Закону України «Про виконавче провадження»).
Початок примусового виконання відбувся за заявами Стягувача про примусове виконання рішення із попереднім встановленням відповідності документа вимогам статті 4 Закону, тобто, у відповідності до вимог частина 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження».
Встановивши, що виконавчі листи у справі №755/6559/23 відповідають вимогам законодавства, підлягають примусовому виконанню, а також відсутні підстави для повернення їх стягувачу відповідно до частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», 23.04.2025 року приватний виконавець на підставі статей 3, 4, 24-27 Закону виніс постанови про відкриття виконавчих проваджень, а саме: НОМЕР_1 (з примусового виконання в частині основного боргу) та НОМЕР_4 (з примусового виконання в частині судового збору).
23.04.2025 року приватний виконавець на підставі статті 3, частини 3 статті 40 та статті 45 Закону України «Про виконавче провадження» виніс постанову про стягнення з боржника основної винагороди в межах виконавчого провадження НОМЕР_1, постанова, яка також оскаржується Боржником.
23.04.2025 року приватний виконавець у відповідності до статті 30 Закону України «Про виконавче провадження» виніс постанову про об'єднання виконавчих проваджень НОМЕР_1 та НОМЕР_4 у зведене виконавче провадження №НОМЕР_2.
На виконання частини 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження», приватний виконавець належним чином здійснив доведення до відома сторін про початок примусового виконання рішення.
У статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» закріплені заходи примусового виконання рідень, де зокрема є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.
Відповідно до частини 1 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Згідно частини 1 статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Відтак, 23.04.2025 року приватним виконавцем, у відповідності до вимог діючого законодавства України винесена постанова про звернення стягнення на майно боржника.
Частиною 2 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
23.04.2025 року, приватним виконавцем винесено постанову про арешт грошових коштів, що належать боржнику, у межах суми стягнення згідно з частиною 3 статті 56 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до частини 5 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.
Під час вчинення виконавчих дій приватним виконавцем встановлено, що боржнику на праві власності належить трикімнатна квартира загальною площею 55,2 кв.м, житловою площею 37,4 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Інше майно на яке можна звернути стягнення відсутнє.
Відповідно до частини 2 статті 13 Закону України «Про виконавче провадження», арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, за винятком випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.
Згідно з частиною 2 статті 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт на майно боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна або постанови про опис і арешт майна. Така постанова виноситься під час відкриття виконавчого провадження або не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Пунктом 10 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, передбачено, що після виявлення майна боржника виконавець проводить його опис і арешт, про що виноситься відповідна постанова.
Таким чином, 22.05.2025 року приватним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Крім того, відповідно до частини 4 статті 13 Закону України «Про виконавче провадження», опис і арешт майна здійснюються не пізніш як на п'ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час перевірки майнового стану боржника за місцем проживання фізичної особи виконується опис і арешт такого майна.
Отже, дії приватного виконавця, що полягали у винесенні постанови від 22.05.2025 року про арешт зазначеного нерухомого майна та у направленні вимоги до боржника про надання доступу виконавцю, понятим, експерту та представнику стягувача з метою проведення опису майна, відповідають вимогам чинного законодавства, є правомірними та не містять ознак протиправності.
Арешт майна боржника є формою обмеження права власності відповідно до пункту 1 статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що має законну мету, є пропорційним і не порушує право на справедливий суд (стаття 6 Конвенції).
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що постанова про арешт майна боржника винесена приватним виконавцем є законною в межах повноважень, а твердження скаржника щодо її скасування, не ґрунтуються на достатніх та допустимих доказах. Враховуючи, що доводи скарги наведеного висновку не спростовують, у суду відсутні підстави для задоволення скарги.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12-13, 258, 260-261, 354, 451 ЦПК України, суд, -
У задоволенні скарги ОСОБА_1 на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця, заінтересована особа: ОСОБА_2 , особа, бездіяльність якої оскаржується: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Пишний Артем Володимирович - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду або ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали буде складений протягом п'яти днів з дня оголошення вступної та резолютивної частини ухвали.
Повний текст ухвали складений 17 жовтня 2025 року.
Суддя: