ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/22544/25
провадження № 2-о/753/765/25
31 жовтня 2025 року Дарницький районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Шаповалової К.В.
за участі секретаря - Давидюк В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Київ, вул. Кошиця, 5а в порядку окремого провадження заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території, заінтересована особа: Дарницький районний м. Києві відділ реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),
23 жовтня 2025 року до Дарницького районного суду міста Києва в порядку окремого провадження надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території, заінтересована особа: Дарницький районний м. Києві відділ реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Свої вимоги мотивує тим, що вона є донькою ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Генічеську Херсонської області (тимчасово окупована територія України). Отримати свідоцтво про смерть у відділі реєстрації актів цивільного стану неможливо, оскільки факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України. Встановлення факту смерті батька необхідно для отримання свідоцтва про його смерть встановленого законодавством України зразка.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 753/22544/25 між суддями від 23 жовтня 2025 року заяву передано до провадження судді Шаповаловій К.В.
Ухвалою суду від 24 жовтня 2025 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду на 31 жовтня 2025 року на 14:00 год.
Заявником було подано заяву про розгляд справи за її відсутності. Від заінтересованої особи 29 жовтня 2025 року надійшла заява про розгляд справи за відсутності їх уповноваженого представника.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд доходить наступного.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 315 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Згідно із пунктом 2 частини першої статті 317 ЦПК України визначено, заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім'ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов'язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_3 , батьками якої є ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, яке видане Генічеським районним відділом РАЦС Херсонської обл., серія НОМЕР_1 , актовий запис № 182.
Відповідно до копії рішення Генічеського районного суду Херсонської області № 2107/2950/2012 від 22 січня 2013 року було розірвано шлюб зареєстрований 23 серпня 2003 року Генічеським відділом РАЦС Херсонської області між ОСОБА_5 , та ОСОБА_3 . Після видачі свідоцтва про розірвання шлюбу позивачці залишено прізвище « ОСОБА_6 ».
У відповідності з частини четвертої, шостої статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З викладеного вбачається, що заявниця ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько заявниці - ОСОБА_2 . На підтвердження факту смерті заявницею надано суду: копію свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 11 вересня 2023 року, виданого Сімферопольським районним відділом РАЦС №2 Департаменту РАЦС Міністерства юстиції республіки Крим; копію довідки про смерть № С-06272, у якій зазначено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Генічеську Херсонської області, причина смерті: хронічне порушення мозкового кровообігу, церебральний атеросклероз; копію фотозображення могили померлого.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.
Відповідно до частини першої статті 18 цього Закону громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Згідно з частиною першою статті 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
Згідно з частин 2, 4 статті 317 ЦПК України справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду. Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.
Згідно з частиною другою статті 319 ЦПК України рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
Відповідно до Наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376, яким затверджено зміни до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, Генічеська міська територіальна громада Херсонської області з 24 лютого 2022 року включена до переліку територіальних громад, які перебувають в тимчасовій окупації російською федерацією.
Варто зауважити, що свідоцтво про смерть ОСОБА_2 було видано Сімферопольським районним відділом РАЦС №2 Департаменту РАЦС Міністерства юстиції республіки Крим, що також є окупованою територією України.
Таким чином, видані органами на тимчасово окупованій території, свідоцтво про смерть не засвідчує у встановленому порядку факту смерті громадянина ОСОБА_2 , що створює перешкоди та робить неможливим оформлення свідоцтва про його смерть. Державна реєстрація смерті громадянина ОСОБА_2 не може бути проведена на території України, оскільки підтвердженням факту смерті останнього є документ, виданий на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження. При цьому заявниця, у зв'язку з викладеними обставинами, позбавлена можливості отримати свідоцтво про смерть ОСОБА_2 .
За змістом статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 1 липня 2010 року, державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи з певний час або про оголошення її померлою. Державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі встановлення у судовому порядку факту смерті. Державна реєстрація смерті проводиться за заявою родичів померлого, представників органу опіки та піклування, працівників житлово-експлуатаційних організацій, адміністрації закладу охорони здоров'я, де настала смерть, та інших осіб.
Пунктом 1 глави 5 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні передбачено, що підставою для проведення державної реєстрації смерті є лікарське свідоцтво про смерть (форма №106/о), фельдшерська довідка про смерть (форма №106-1/о), рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.
Звернення в суд з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення необхідне заявниці для проведення державної реєстрації смерті батька.
Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21.06.1971 «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96).
При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92).
Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).
Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини.
Аналізуючи вищевикладені доводи в їх сукупності, враховуючи що заявником до матеріалів справи додані документи, які доводять факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Генічеську Херсонської області, та враховуючи те, що ОСОБА_2 помер на тимчасово окупованій території України, а реєстрація його смерті в органах реєстрації актів цивільного стану в установленому чинним законодавством України порядку не проводилась, то є підстави в судовому порядку встановити факт смерті громадянина ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Генічеську Херсонської області, у зв'язку з чим заява ОСОБА_1 про встановлення факту смерті підлягає задоволенню.
У частині четвертій статті 317 ЦПК України передбачено, що ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, підлягає негайному виконанню.
Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 259, 263-265, 268, 273, 315-319, 430 ЦПК України, Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», Законом України «Про правовий режим воєнного стану», суд, -
заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території, заінтересована особа: Дарницький районний м. Києві відділ реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - задовольнити.
Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Рузаівка, Кокчетавської області, Казахстан, громадянина України, визнавши датою його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце смерті - м. Генічеськ, Херсонська область, Україна, причина смерті - хронічне порушення мозкового кровообігу, церебральний атеросклероз.
Рішення підлягає негайному виконанню.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Суддя К.В. Шаповалова