Справа № 569/18140/25
1-кп/569/1992/25
03 листопада 2025 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в особі головуючої судді ОСОБА_1 за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 ,
представника потерпілої ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Рівне клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах кримінального провадження № 12025181010000945 від 23.04.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Рівне, українця, громадянина України, з освітою професійно-технічною, розлученого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше несудимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, -
29 серпня 2025 року до Рівненського міського суду Рівненської області надійшли матеріали кримінального провадження № 12025181010000945 від 23.04.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Ухвалою судді Рівненського міського суду Рівненської області від 17 вересня 2025 року призначено судовий розгляд вказаного кримінального провадження.
03 листопада 2025 року прокурор подав клопотання про продовження запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з утриманням в Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор» без визначення розміру застави, оскільки ризики, визначені п.п. 1, 3, 4, 5 ст. 177 КПК України, які дають підстави вважати, що ОСОБА_4 може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків в кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, не перестали існувати. Просив клопотання задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання прокурора, просили змінити раніше обраний запобіжний захід на більш м'який - домашній арешт, обгрунтовуючи необхідністю догляду за хворими батьками.
Представник потерпілої ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання прокурора.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, вирішуючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Згідно зі ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Частиною першою ст. 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про продовження запобіжного заходу для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Згідно з рішенням Європейського суду у справі «Вишневський та інші проти України», при розгляді клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
За змістом п. 1 ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Згідно з ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про, зокрема, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує прокурор.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити в майбутньому. Отже, ризики слід вважати наявними за умови встановлення їх імовірності. Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. При встановленні ризиків суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню.
На думку суду ризик переховування обвинуваченого від суду досі є реальним з огляду на тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , та суворість можливого покарання. Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, яке зважаючи на санкцію відноситься до тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років. Отже, усвідомлюючи тяжкість покарання та невідворотність кримінальної відповідальності у випадку визнання його винуватим у майбутньому, обвинувачений може вчиняти дії, спрямовані на переховування від суду.
Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Співставлення можливих негативних для обвинувачених наслідків переховування у вигляді потенційного ув'язнення у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі, у перспективі робить цей ризик достатньо високим.
Оцінюючи можливість впливу на потерпілих, свідків суд виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками та потерпілими у кримінальному провадженні, а саме на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (ч. 4 ст. 95 КПК України).
Відтак, ризик впливу на потерпілу та свідків існує не лише на етапі досудового розслідування при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та потерпілої.
За наведеного, враховуючи обставини кримінального правопорушення, існує реальна можливість безпосереднього впливу ОСОБА_4 на потерпілу та свідків з метою схилити їх до зміни показань чи відмови від дачі показань.
Також, відсутність у ОСОБА_4 міцних соціальних зв'язків, офіційного працевлаштування, намагання приховування інкримінованого йому злочину свідчить про можливість вчинення останнім іншого кримінального правопорушення та необхідність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Згідно п. 1, 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства та який спричинив загибель людини.
Беручи до уваги позицію учасників судового провадження, зокрема думку прокурора, ту обставину, що строк запобіжного заходу відповідно до ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 17.09.2025 року спливає 15.11.2025 року, на даний час відсутні підстави вважати, що більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, а тому є необхідним продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів без визначення розміру застави, відповідно до положень ст.ст. 183, 194-197 КПК України із урахуванням зазначених ухвалою суду ризиків і підстав застосування такого запобіжного заходу, які дотепер час не змінились та продовжують існувати.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 183, 194, 331, 369-372, 395 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, до 01 січня 2026 року включно, без визначення розміру застави.
Обвинуваченого утримувати в Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор».
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, надіслати начальнику Державної установи «Рівненський слідчий ізолятор».
Строк дії ухвали визначити до 01 січня 2026 року включно.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення їй копії ухвали.
Суддя ОСОБА_8