Справа 556/3295/25
Номер провадження 2-о/556/336/2025
про відмову у відкритті провадження у справі
31.10.2025 . Володимирецький районний суд Рівненської області в складі:
головуючого судді - Котик Л.О.
при секретарі - Соловей Г.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Володимирець цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: служба у справах дітей Вараської міської ради Рівненської області, про встановлення факту, що має юридичне значення,-
ОСОБА_1 звернувся до Володимирецького районного суду Рівненської області із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
Свою заяву обґрунтовує тим, що 27.10.2015 між заявником та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб. ОСОБА_1 є батьками двох спільних дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується свідоцтвами про народження дітей, серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 .н.,.
У його дружини, від попереднього шлюбу є син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до свідоцтва про зміну імені, виданого 04.10.2024 року Вараським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вараському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції серія НОМЕР_3 дитина ОСОБА_6 05.06.2008 року змінив ім'я, про що складено відповідний актовий запис № 13, прізвище, ім'я, по батькові після державної реєстрації зміни імені: ОСОБА_7 .
Заявник підтверджує, що офіційно не працює, але має дохід від домашнього господарства, будівельних робіт, виховує та утримує падчерка як свою рідну дитину, піклується про його духовний та фізичний розвиток, навчання, займається підготовкою до самостійного життя, забезпечує всім необхідним: харчуванням, одягом, дозвіллям, медичним лікуванням, опікується її інтересами та потребами, створюючи при цьому усі необхідні умови для її повноцінного життя, утримує ОСОБА_5 всім необхідним для неї.
Дружина заявника - ОСОБА_8 не працює, доходів не має.
Чоловік від попереднього шлюбу дружини, на даний момент, не забезпечує утримання своєї дитини. Після розірвання шлюбу, фактично самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків щодо їх спільного сина.
На підставі наведеного просить встановити факт , що має юридичне значення, а саме, факт перебування на утриманні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , неповнолітньої дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Встановлення факту перебування неповнолітньої дитини, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на його утриманні, необхідно для надання йому та дітям соціальних пільг, прав, компенсацій та гарантій, передбачених нормативно-правовими актами.
Згідно з ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст.19 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження загального або спрощеного; 3) окремого провадження.
Згідно з ч.1 ст.293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи, або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав на підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Пунктом 5 ч.2 ст.293 ЦПК України, визначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
У даній справі заявник просить встановити факт перебування неповнолітньої дитини на його утриманні. Обґрунтовуючи подану заяву, заявник покликається на те, що він є вітчимом для однієї неповнолітньої дитини, яка є сином його дружини - ОСОБА_8 , від попереднього шлюбу, а саме - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Батько дитини не утримує свою дитину. Зазначає, що встановлення факту перебування неповнолітньої дитини, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на його утриманні необхідно для надання йому та дитині соціальних пільг, прав, компенсацій та гарантій, передбачених нормативно- правовими актами.
Заявлені вимоги, пов'язані з доведенням існування підстав для визнання (підтвердження) за ним певного соціально-правового статусу - особи, у якої перебуває троє неповнолітніх дітей на утриманні.
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (стаття 1 СК України).
Частиною першою статті 121 СК України передбачено, що права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Статтею 141 СК України встановлено рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Права та обов'язки батьків щодо виховання дитини передбачені у статтях 150, 151 СК України.
За приписами частини другої статті 150 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 СК України, сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.
Сімейні обов'язки особистого або майнового характеру є обов'язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.
Тому смерть, до прикладу, батька дитини є підставою для припинення його обов'язку утримувати дитину.
Якщо особа визнана недієздатною, її сімейний обов'язок особистого немайнового характеру припиняється у зв'язку з неможливістю його виконання (ч. 2 ст. 15 СК України).
У ч. 4 ст. 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.
Так, ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (ст. 164 СК України).
Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.
Обов'язок вітчима утримувати падчерку, пасинка визначений ст. 268 СК України, згідно частини першої якої, вітчим зобов'язаний утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ним проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що вітчим може надавати матеріальну допомогу.
Отже, вітчим має обов'язок утримувати своїх падчерку та пасинка, у випадку прямо передбаченому законом, лише за сукупності наступних обставин: такі діти не мають матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер, або ж ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, при цьому вітчим може надавати матеріальну допомогу.
З іншої сторони, якщо вітчим самостійно (за власною ініціативою) надає матеріальну допомогу падчерці та пасинку, це свідчить про дотримання засад добросовісності, розумності та справедливості у сімейних правовідносинах.
Отже, для підтвердження перебування на утриманні заявника ОСОБА_1 дитини дружини від попереднього шлюбу необхідне існування (настання) обставин, у силу яких така дитина не має матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер, або ж ці особи з поважних причин не можуть надавати їй належного утримання, крім цього вітчим може надавати матеріальну допомогу.
Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб'єктністю, такі права та обов'язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження.
Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням будь-якого спору про право.
У порядку окремого провадження розглядаються, зокрема, справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян, але тільки якщо вони не пов'язані з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право і якщо заявник не має іншої можливості одержати або відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.
Заявник просить встановити факт перебування дитини дружини на його утриманні і встановлення такого факту може мати негативні наслідки для батька дитини, що вказує на наявність спору про право - щодо участі одного з батьків в утриманні дитини та/або ухиленні від участі в утриманні, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження.
Доведення факту перебування на утриманні заявника дитини дружини від іншого шлюбу пов'язане з настанням (існуванням) обставин, за яких батько не виконує своїх батьківських обов'язків щодо дітей, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов'язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самих дітей, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.
Інститут окремого провадження не може використовуватися для створення преюдиційних фактів з метою подальшого вирішення будь-якого спору про право.
Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду України у постанові від 11 вересня 2024 року у справі №201/5972/22, провадження №14-132цс23.
За наведених обставин суд дійшов висновку, що факт, про встановлення якого просить заявник, фактично оспорюючи перебування дитини його дружини від попереднього шлюбу на утриманні її рідного батька, саме на якого у відповідності до положень Сімейного кодексу України покладається обов'язок утримання даної дитини, не підлягає з'ясуванню в порядку окремого провадження, оскільки з поданої заяви вбачається спір про право, який не може розглядатися в судовому порядку безвідносно до дій заінтересованих осіб щодо конкретних прав, свобод та інтересів заявника.
Відповідно до ч. 6ст. 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (ч. 4 ст. 315 ЦПК України).
За встановлених обставин суд дійшов висновку, що факт перебування ОСОБА_7 на утриманні заявника не може бути встановлений за правилами окремого провадження, у зв'язку із чим ОСОБА_1 слід відмовити у відкритті провадження у справі, роз'яснивши заявнику право подати позов на загальних підставах.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 260, 261, п. 4 ст. 263, ч. 6 ст. 294, ч. 4 ст. 315, 354, 355 ЦПК України, суд, -
постановив:
Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: служба у справах дітей Вараської міської ради Рівненської області, про встановлення факту, що має юридичне значення.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Рівненського апеляційного суду.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: Котик Л.О.