Новосанжарський районний суд Полтавської області
Справа № 542/1366/25
Провадження № 2/542/623/25
03 листопада 2025 року селище Нові Санжари
Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - Шарової-Айдаєвої О.О.,
за участю:
секретаря судового засідання - Карась В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Нові Санжари в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
05 серпня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (надалі також - позивач, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему «Електронний суд» звернулось до Новосанжарського районного суду Полтавської області з позовною заявою до ОСОБА_1 (надалі також - відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2442323 від 17 грудня 2020 року в розмірі 22091 грн 25 коп.
Ухвалою суду від 11 серпня 2025 року позовна заява залишена без руху, позивачу встановлений строк для усунення недоліків позовної заяви (а.с. 42-43), на усунення недоліків позивачем до суду 18 серпня 2025 року надано платіжну інструкцію про сплату судового збору відповідно до ухвали про залишення без руху позовної заяви (а.с. 47).
Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 18 серпня 2025 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 48).
Ухвалою від 24 вересня 2025 року суд витребував у Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» інформацію щодо належності банківської карти з прихованим номером № НОМЕР_1 ОСОБА_1 ; успішності транзакції від 17.12.2020 на банківську карту № НОМЕР_1 в сумі 5000 грн з призначенням платежу «Кошти згідно договору № 2442323»; зарахування грошових коштів за такою транзакцією на відповідний рахунок власника банківської карти № НОМЕР_1 ; проведення верифікації особи власника банківської карти № НОМЕР_1 (а.с. 57-58).
Витребувана судом інформація надійшла до суду 21 жовтня 2025 року (а.с. 72).
Аргументи учасників справи
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що 17 грудня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (надалі також - ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2442323, за умовами якого відповідач отримала кредит в сумі 5000 грн зі сплатою комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом на умовах та в терміни, що визначені договором.
Договір про споживчий кредит укладено в електронній формі, шляхом підписання електронним підписом відповідача, вчиненим одноразовим ідентифікатором з урахуванням положень Закону України «Про електронну комерцію», а кредитні кошти були надані шляхом безготівкового переказу на її картковий рахунок.
ТОВ «Мілоан» повністю виконано свої зобов'язання за кредитним договором, надало відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Однак, відповідач свої зобов'язання за договором не виконала, не повернула своєчасно позичальнику грошові кошти для погашення заборгованості, відповідно до умов договору, не сплатила заборгованість за відсотками та комісією, у зв'язку з цим виникла заборгованість, яка у загальному розмірі становить 22091 грн 25 коп., що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4750 грн 00 коп., заборгованості за процентами в розмірі 16391 грн 25 коп. та заборгованості за комісією у розмірі 950 грн 00 коп.
23 березня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 65-МЛ, умовами якого визначено, що право вимоги за кредитним договором № 2442323 від 17 грудня 2020 року, укладеним між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».
З метою врегулювання спору в досудовому порядку позивач в письмовій формі звертався до відповідача з вимогою про погашення заборгованості, однак заборгованість залишилася не погашеною.
З огляду на викладене, позивач звернувся до суду та просив стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 22091 грн 25 коп., що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4750 грн 00 коп., заборгованості за процентами в розмірі 16391 грн 25 коп., заборгованості за комісією у розмірі 950 грн 00 коп. та понесені судові витрати.
21 жовтня 2025 року від ОСОБА_1 до суду надійшла заява про застосування строку позовної давності (а.с. 66-68), в якій відповідач просила застосувати позовну давність у справі № 542/1366/25 до кредитного договору № 2442323 від 17 грудня 2020 року та відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що договір був укладений 17 грудня 2020 року, а з позовом до суду позивач звернувся 05 серпня 2025 року.
Згідно з інформацією, наданою Виконавчим комітетом Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області, відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 41).
Ухвала про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі разом із судовою повісткою направлялися на зареєстровану адресу відповідача та були отримані останньою 26.08.2025 (а.с. 52-53).
В ухвалі про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 18 серпня 2025 року, суд встановлював відповідачу п'ятнадцятиденний строк із дня отримання копії даної ухвали для надання до суду відзиву на позов.
Відзиву на позов від відповідача до суду не надходило, до суду надійшла лише заява про застосування строку позовної давності.
Відповідно до частини 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Позивач у судове засідання явку свого уповноваженого представника не забезпечив, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином (а.с. 64). У прохальній частині позовної заяви позивач просив розглядати справу без участі його представника (а.с. 4-зі звороту).
30 жовтня 2025 року від позивача до суду надійшло клопотання, за змістом якого він просив здійснювати розгляд справи за без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі (а.с. 73).
Відповідач у судове засідання повторно не з'явилась, про причини неявки не повідомила, відзиву на позов не надавала.
Судова повістка про проведення судового засідання, призначеного на 03 листопада 2025 року, яка направлялась на зареєстровану адресу відповідача повернулась до суду із відміткою поштового відділення - «адресат відсутній за вказаною адресою» від 01 жовтня 2025 року (а.с. 61-63).
З огляду на положення пункту 4 частини 8 статті 128 ЦПК України, судова повістка вважається врученою відповідачу, отже суд доходить висновку про те, що відповідач є такою, що належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання.
Оскільки, судова повістка є такою, що врученою відповідачу та враховуючи неподання нею відзиву на позов у встановлений судом строк, справа підлягає вирішенню на підставі наявних матеріалів.
Відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з частиною 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на викладені норми цивільно-процесуального законодавства, судове засідання проведено за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позовної заяви, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, встановив наступне.
Обставини справи, встановлені судом
Судом встановлено, що 17 грудня 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , відповідно до анкети-заяви на кредит № 2442323 (а.с. 15-зі звороту - 16), поданої в електронному вигляді, був укладений кредитний договір № 2442323 від 17 грудня 2020 року (надалі також - Договір) (а.с. 16-зі звороту-19).
Відповідно до пункту 1.1. Договору, позикодавець зобов'язується на умовах, визначених цим Договором, на строк, визначений п.1.3. Договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. Договору, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 Договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.
Згідно з пунктом 1.2. Договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 5000 грн 00 коп.
Відповідно до умов пункту 1.3. Договору, кредит надається загальним строком на 15 днів з 17 грудня 2020 року.
Згідно з пунктом 1.4. Договору, термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 01.01.2021.
Відповідно до пункт 1.5. Договору, загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат, які повинен сплатити позичальник за цим Договором (без врахування суми (тіла) кредиту) складає 2825.00 грн. в грошовому виразі та 1,37500 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1. -1.5.2. Договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 7825.00 гривень. Загальні витрати позичальника за кредитом, орієнтована реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а кредитний договір залишиться чинним протягом погодженого строку та що позикодавець і позичальник виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі.
Згідно з підпунктами 1.5.1. - 1.5.2. пункту 1.5. Договору, комісія за надання кредиту: 950 грн 00 коп., яка нараховується за ставкою 19,00 відсотків від суми кредиту одноразово. Проценти за користування кредитом: 1875 грн 00 коп., які нараховуються за ставкою 2,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована.
Відповідно до пунктів 1.6.-1.7. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Особливості нарахування процентів визначені п. 2.2.3. цього Договору.
За умовами пункту 2.1. Договору, кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.
Згідно з підпунктом 2.2.1. пункту 2.2. Договору позичальник сплачує позикодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах визначених в п. 1.5.1.-1.5.2., 1.6. Договору відповідно.
Відповідно до підпунктів 2.3.1.-2.3.2. пункту 2.3. Договору, позичальник за наявності відповідної пропозиції позикодавця має право на продовження строку користування/повернення кредиту на таких самих умовах, на певну кількість днів доступну у пропозиції, відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження строку користування кредитом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за продовження кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі строки продовження та максимальні ставки комісії за продовження кредиту наведені у таблиці (3 дні - 3 % від поточного залишку кредиту, 7 днів - 5 % від поточного залишку кредиту, 15 днів - 10% від поточного залишку кредиту). За наявності між сторонами відповідної домовленості (акцептованої позичальником пропозиції позикодавця відповідно до розділу 6 Правил), а також на підставі п. 3.2.7 Договору, пролонгація може здійснюватися на інших умовах, ніж передбачено цим пунктом. Волевиявлення позичальника продовжити строк користування/повернення кредиту та укладення угоди про це, згідно п. 6.14. Правил, підтверджується здійсненням ним відповідного платежу у спосіб, визначений п. 2.5. Договору.
Відповідно до Додатку № 1 до договору сторони погодили графік розрахунків за договором (а.с. 19-зі звороту).
Згідно з довідкою про ідентифікацію, відповідач під час укладення кредитного договору використовувала електронний підпис у формі одноразового ідентифікатора, який був відправлений їй на номер мобільного телефону, зазначений у договорі (а.с. 20).
У анкеті-заяві на кредит № 2442323визначені основні умови кредитування, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту, порядок повернення кредиту та крім іншого, й хронологія вчинення дій щодо укладення кредитного договору у формі електронного правочину (а.с. 15-зі звороту-16).
Платіжним дорученням 35663021 від 17 грудня 2020 року підтверджено перерахування коштів ТОВ «Мілоан» у сумі 5000 грн 00 коп., згідно договору 2442323, кредит./рах. № НОМЕР_1 (а.с. 20-зі звороту).
Відповідно до інформації АТ КБ «Приватбанк», наданої на виконання ухвали суду від 24 вересня 2025 року повідомлено, що на ім'я ОСОБА_1 в Банку емітовано карту № НОМЕР_2 (IBAN НОМЕР_3 ), на яку здійснено переказ коштів: 17.12.2020, сума: 5000 грн 00 коп. Інформація про платника: переказ коштів, Viplata zaima Miloan. ID платежу 1508878241 (а.с. 72).
Відповідно до відомості про щоденні нарахування та погашення вбачається, що ТОВ «Мілоан» було здійснено нарахування процентів за Договором відповідно до п. 1.5.2. та п. 1.6. Договору (а.с. 21).
23 березня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений договір відступлення права вимоги № 65-МЛ, предметом якого є відступлення прав вимоги до боржників за кредитними договорами, зазначеними у відповідних реєстрах, зокрема, і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2442323 від 17 грудня 2020 року (а.с. 22-26).
23 березня 2021 року «кредитором» та «новим кредитором» підписаний акт приймання-передачі Реєстру Боржників від 23 березня 2021 року до Договору відступлення прав вимоги № 65-МЛ від 23 березня 2021 року (а.с. 27).
Згідно з платіжною інструкцією 27347 від 23 березня 2021 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» здійснило оплату за відступлення прав вимоги, згідно з договором № 65-МЛ від 23.03.2021 (а.с. 27-зі звороту).
Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимог № 65-МЛ від 23 березня 2021 року до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги за кредитним договором № 2442323 від 17 грудня 2020 року - боржник ОСОБА_1 у загальному розмірі 22091 грн 25 коп., що складається із залишку по тілу кредиту - 4750 грн 00 коп., залишку по відсотках - 16391 грн 25 коп. та залишку за комісією - 950 грн 00 (а.с. 26-зі звороту).
Позивачем, з метою досудового врегулювання спору на адресу за місцем реєстрації відповідача була направлена вимога про повернення заборгованості за договором № 2442323, вих. № 20605631 від 05.08.2025 (а.с. 28).
В свою чергу, відповідач свої зобов'язання за договором належним чином ані перед первинним кредитором, ані перед новим кредитором не виконала, не надала своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, процентами та комісією у зв'язку з чим має непогашену заборгованість по кредиту.
Звертаючись до суду з позовом, позивач, як на підставу для його задоволення, посилався на те, що в порушення умов кредитного договору № 2442323 від 17 грудня 2020 року за відповідачем рахується заборгованість у загальному розмірі 22091 грн 25 коп., що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4750 грн 00 коп., заборгованості за процентами в розмірі 16391 грн 25 коп. та заборгованості за комісією у розмірі 950 грн 00 коп.
З огляду на викладене, позивач просив стягнути із ОСОБА_1 суму вказаної заборгованості, у зв'язку з чим звернувся до суду в цим позовом.
Надаючи оцінку позовним вимогам, суд виходить з наступного.
Норми права, які підлягають застосуванню
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У статті 3 Закону № 675-VIII «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. (частина 6 статті 11 Закону№ 675-VIII).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі частина 12статті 11 Закону № 675-VIII.
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно зі статтею 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини 2 статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з частиною 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Висновки щодо правозастосування
Судом встановлено, що між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 17 грудня 2020 року укладений кредитний договір № 2442323, відповідно до якого відповідач отримала кредит в сумі 5000 грн 00 коп. строком на 15 днів, із 17 грудня 2020 року по 01 січня 2021 року, зі сплатою процентів за користування кредитом та комісії за надання кредиту.
Як вбачається зі змісту кредитного договору шляхом накладення електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором відповідач прийняла пропозицію укласти договір.
Також, електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідач підписала графік розрахунків, який є додатком № 1 до кредитного договору № 2442323 від 17.12.2020 (а.с. 19-зі звороту).
Згідно з платіжною інструкцією 27347 від 23 березня 2021 року, грошові кошти за договором перераховані на картковий рахунок відповідача (а.с. 27-зі звороту).
Відомості про отримання кредитних коштів також підтверджуються інформацією, наданою АТ КБ «Приватбанк» у відповідь на ухвалу суду про витребування доказів від 24 вересня 2025 року (а.с. 72).
Отже, суд зазначає, що позивачем належними чином доведений факт отримання відповідачем кредитних коштів в сумі 5000 грн 00 коп.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачка не виконала належним чином умови договору щодо повернення отриманої суми кредиту за договором № 2442323 від 17 грудня 2020 року у розмірі 4750 грн 00 коп., щодо сплати нарахованих процентів та комісії.
Доказів на спростування факту укладення кредитного договору та факту отримання кредитних коштів відповідачем не надано.
Відповідно до договору про відступлення прав вимоги № 65-МЛ від 23 березня 2021 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статус нового кредитора за кредитним договором № 2442323 від 17 грудня 2020 року, отримало право вимоги до ОСОБА_1 відносно заборгованості за вказаним кредитним договором.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимог № 65-МЛ від 23 березня 2021 року до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги за кредитним договором № 2442323 від 17 грудня 2020 року - боржник ОСОБА_1 у загальному розмірі 22091 грн 25 коп., що складається із залишку по тілу кредиту - 4750 грн 00 коп., залишку по відсотках - 16391 грн 25 коп. та залишку за комісією - 950 грн 00 (а.с. 26-зі звороту).
Відступлення права вимоги по суті це договірна передача зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Відповідно до статті 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» складено ОСОБА_1 досудову вимогу про повернення заборгованості за договором № 2442323, вих. № 20605631 від 05.08.2025 та про те, що відбулось відступлення прав вимог за кредитним договором № 2442323 від 17 грудня 2020 року до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», яке в свою чергу стало новим кредитором та має вимагати від відповідача погашення кредитної заборгованості в сумі 22091 грн 25 коп. (а.с. 28).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 належним чином зобов'язання щодо повернення основної суми боргу за кредитом - не виконала ані перед первісним кредитором, ані перед фактором - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», яке набуло право вимоги за відповідним кредитним договором на підставі договору про відступлення прав вимоги № 65-МЛ від 23 березня 2021 року.
Оскільки боржник зобов'язання за договором не виконала, не повернула борг у встановлений договором строк, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача заявлену до стягнення суму заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4750 грн 00 коп. та заборгованості за комісією у розмірі 950 грн 00 коп.
Щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 процентів за користування кредитом у розмірі 16391 грн 25 коп., що нараховані за період з 18.12.2020 по 09.03.2021, суд зазначає таке.
В силу частини 1 статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Як вказав Верховний Суд у постанові Великої Палати від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 поняття «користування кредитом» є окремим випадком «користування чужими коштами». Термін «користування чужими коштами» Велика Палата Верховного Суду розтлумачила в постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 (пункти 34, 35, 37 відповідно). При цьому термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях: перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а друге значення - прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
У згаданій постанові від 05.04.2023 Велика Палата Верховного Суду зокрема вказала: «…Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини другої статті 1057 цього Кодексу. Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом…80. Отже, «користування кредитом» - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору…».
Щодо нарахування процентів на підставі статті 1048 ЦК України Велика Палата Верховного Суду наголосила, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом», тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України. Разом з цим, як вказано у постанові, зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, а позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Отже, позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України. Велика Палата прийшла до висновку, що надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця. Отже, Велика Палата виснувала, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. У разі порушення позичальником зобов'язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.
З позовної заяви вбачається, що позивач звернувся до суду про стягнення основного боргу та процентів за договором, нарахованих саме у порядку статті 1048 ЦК України та частини першої статті 1054 ЦК України. Як вбачається з кредитного договору № 2442323 від 17 грудня 2020 року строк користування кредитом складав 15 днів, тобто з 17 грудня 2020 року по 01 січня 2021 року.
З 01 січня 2021 року відбувалась пролонгація договору у зв'язку із частковою сплатою тіла кредита, процентів та комісії за пролонгацію. З урахуванням положень про пролонгацію відповідно до п.п.2.3.1 Договору, суд встановив, що відповідний кредитний договір був пролонгований на 15 днів, отже граничних строк нарахування відсотків за умовами цього договору - 15 січня 2021року.
Інформацію про те, що в подальшому відбувалась пролонгація договору, матеріали справи не містять, в матеріалах справи відсутні додаткові угоди, або інформація про те, що позичальником в подальшому проплачувалась комісія за продовження строку кредитування. При цьому сума процентів нарахована первинним кредитором за період з 16 січня 2021 року по 09 березня 2021 року, що вбачається з наданої до суду відомості про щоденні нарахування та погашення (а.с. 21).
Так, умови кредитного договору № 2442323 від 17 грудня 2020 року передбачають можливість його пролонгації. Зокрема, відповідно до підпункту 2.3.1. пункту 2.3. Договору, позичальник за наявності відповідної пропозиції позикодавця має право на продовження строку користування/повернення кредиту на таких самих умовах, на певну кількість днів доступну у пропозиції, відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження строку користування кредитом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за продовження кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. За наявності між сторонами відповідної домовленості (акцептованої позичальником пропозиції позикодавця відповідно до розділу 6 Правил), а також на підставі п. 3.2.7 Договору, пролонгація може здійснюватися на інших умовах, ніж передбачено цим пунктом.
Суд зазначає, що позивачем не надано до суду жодної додаткової угоди, укладеної відповідно до підпункту 2.3.1 пункту 2.3 Договору, на підтвердження факту пролонгації договору ще на 53 дні.
За відсутності належних доказів того, що відповідач як позичальник вчинила певні дії, які б об'єктивно свідчили б про її волю і бажання здійснити пролонгацію кредиту, суд не вбачає обґрунтованих підстав вважати, що після спливу визначеного строку кредитування відбулася пролонгація кредиту.
Отже, враховуючи викладені вище правові висновки Великої Палати Верховного Суду стосовно правильного застосування положень статей 625, 1048 ЦК України, первинний кредитор вправі був нараховувати договірні відсотки лише у період дії строку користування кредитом, тобто з 17 грудня 2020 року по 15 січня 2021 року.
Починаючи з 16 січня 2021 року, первісний кредитор не вправі був нараховувати договірні відсотки, а надалі відносини між сторонами трансформуються з договірних в охоронні, де застосовуються положення статті 625 ЦК України. Вимоги у порядку статті 625 ЦПК України позивачем заявлено не було.
З огляду на викладене, нараховані відсотки за період із 16 січня 2021 року по 09 березня 2021 року в сумі 12587 грн 50 коп., не підлягають стягненню з відповідача.
Таким чином, відповідно до умов договору за час користування коштами відповідач мала сплатити проценти у розмірі 3803 грн 75 коп.
З огляду на наведене та встановлені обставини у справі, суд дійшов висновку про те, що стягненню підлягає заборгованість, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 4750 грн 00 коп., заборгованості за процентами у сумі 3803 грн 75 коп. (нараховані в межах строку дії кредитного договору) та комісією у сумі 950 грн 00 коп.
Надаючи оцінку заяві відповідача про застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 256, 257 ЦК України).
Згідно зі статтею 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Цивільним кодексом України визначено два види строків позовної давності: а) загальний; б) спеціальні.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Частинами 1, 5 статті 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Щодо аргумента представника відповідача про необхідність застосування наслідків пропуску строків позовної давності з огляду на те, що кредитний договір був укладений 17 грудня 2020 року, а з позовом до суду позивач звернувся 05 серпня 2025 року, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що кредитний договір № 2442323 був укладений 17 грудня 2020 року та в подальшому він був пролонгований до 15 січня 2021 року. Отже, строк позовної давності, який складає три роки, мав би закінчитись 15 січня 2024 року, проте цього не сталось з огляду на положення пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, відповідно до якого (в редакції від 30.03.2020) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, а також з огляду на положення пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (в редакції від 15.03.2022 та в редакціїї від 08.11.2023), згідно з якими у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії, а в подальшому - у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Законом України від 14.05.2025 № 4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено. Закон набрав чинності з 04.09.2025.
Оскільки з 30 березня 2020 року строк позовної давності продовжувався на період дії карантину, а в подальшому строк позовної давності зупинився через введений в державі 24 лютого 2022 року воєнний стан, і був зупинений до 04.09.2025, то й перебіг позовної давності щодо вимог позивача був зупинений.
Ураховуючи, що строк виконання кредитних зобов'язань відповідача сплинув 15 січня 2024 року, однак у цей період перебіг строку позовної давності продовжувався та зупинявся, у задоволенні клопотання відповідача про застосування загального строку позовної давності до спірних кредитних правовідносин слід відмовити.
Отже, суд дійшов висновку, що позивач звернувся до суду в межах строку позовної давності.
З огляду на викладене, враховуючи наявність у ОСОБА_1 непогашеної заборгованості за кредитним договором, суд дійшов висновку про необхідність задовольнити вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 2442323 від 17 грудня 2020 року, в загальному розмірі 9503 грн 75 коп.
Відповідач заперечень щодо правильності наданого позивачем розрахунку сум заборгованості не заявляла, належних та допустимих доказів того, що заборгованість розрахована невірно та має інших розмір, ніж зазначено позивачем, не надавала.
При цьому, відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною 1 статті 76, частиною 1 статті 77 та статтею 80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат
Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Із матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у сумі 2422 грн 40 коп. (а.с. 7).
Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Позовні вимоги задоволені на 43,02 % з розрахунку: 9503 грн 75 коп. (сума задоволених позовних вимог) х 100% : 22091 грн 25 коп. (сума заявлених позовних вимог) = 43,02 % (відсоток задоволених позовних вимог).
Отже, сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 1042 грн 12 коп. із розрахунку: 2422 грн 40 коп. (сума сплаченого судового збору) х 43,02 % (відсоток задоволених позовних вимог).
Позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу у розмірі 7000 грн 00 коп.
Частиною 1 статті 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частини 2 статті 137 ЦПК України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з частиною 3 статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частина 4 статті 137 ЦПК України передбачає, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання правових послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).
Позивачем на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу надано: договір про надання правової (правничої) допомоги № 0206 від 02 червня 2025 року (а.с. 30-зі звороту), акт № 43 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 18 червня 2025 року (а.с. 31), детальний опис наданих послуг до акту № 43 за договором про надання правої (правничої) допомоги № 0206 від 02 червня 2025 року за період з 11.06.2025 по 18.06.2025, а саме: усна консультація Клієнта, щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором - 0 год 30 хв, ознайомлення з матеріалами кредитної справи - 2 год 00 хв, погодження правової позиції Клієнта у справі - 0 год 30 хв, складення позовної заяви з урахування правової позиції Клієнта - 3 год 30 хв, подання заяви до суду від імені Клієнта - 1 шт. Усього: 6 год 30 хв. (а.с. 31-зі звороту), ордер на надання правничої допомоги серії ВС № 1374343 від 04 червня 2025 року (а.с. 32).
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 01 серпня 2019 року в справі № 915/237/18, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.
Так, у рішеннях ЄСПЛ від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ «Лавентс проти Латвії» (пункт 154) від 28 листопада 2002 року вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
З урахуванням вищенаведеного, виходячи з вимог розумності та справедливості, суд дійшов висновку про те, що обсяг наданої позивачу правничої допомоги, є неспівмірним з вартістю послуг, оплачених позивачем.
Надана представником позивача правнича допомога оцінена на 7000 грн, що не відповідає рівню складності даної справи та критерію розумності.
Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне зменшити розмір правової допомоги до 4000 грн.
Враховуючи, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу в розмірі 1720 грн 80 коп., з розрахунку: 4000 грн (сума зменшеної правової допомоги) х 43,02 % (відсоток задоволений позовних вимог).
На підставі викладеного, керуючись статтями 259, 263-265, 268 ЦПК України,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, м. Львів, Львівська область) суму заборгованості за кредитним договором № 2442323 від 17 грудня 2020 року в загальному розмірі 9503 грн 75 коп. (дев'ять тисяч п'ятсот три гривні сімдесят п'ять копійок), що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4750 грн 00 коп. (чотири тисячі сімсот п'ятдесят гривень), заборгованості за процентами в розмірі 3803 грн 75 коп. (три тисячі вісімсот три гривні сімдесят п'ять копійок) та заборгованості за комісією у розмірі 950 грн 00 коп. (дев'ятсот п'ятдесят гривень).
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, м. Львів, Львівська область) понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 1042 грн 12 коп. (одна тисяча сорок дві гривні дванадцять копійок) та витрати на правничу допомогу в розмірі 1720 грн 80 коп. (одна тисяча сімсот двадцять гривень вісімдесят копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі проголошення скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи до Полтавського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал», код ЄДРПОУ 35234236, код ЄДРПОУ 35234236, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, м. Львів, Львівська область;
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 .
Суддя О.О. Шарова-Айдаєва