Справа № 296/4826/24
2/296/495/25
(повний текст)
10 жовтня 2025 року м.Житомир
Корольовський районний суд м.Житомира у складі:
головуючої судді Петровської М.В.,
за участю:
секретаря судових засідань Дзюман О.І.,
позивачки - ОСОБА_1 ,
представника позивачки - адвоката Соломонюка С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання спадкоємцем четвертої черги спадкування за законом, визначення додаткового строку для прийняття спадщини, -
встановив:
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Соломонюк Святослав Анатолійович, звернулася до суду із вказаною позовною заявою, в якій просила:
- визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем четвертої черги спадкування за законом після ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , тривалістю два місяці від дня набрання рішенням суду законної сили.
Ухвалою судді Корольовського районного суду м. Житомира у даній справі відкрито провадження, розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
23 жовтня 2024 року від представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Соломонюка Святослава Анатолійовича на адресу Корольовського районного суду м. Житомира надійшла заява про зміну предмету позову, в якій просив:
1) встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживали однією сім'єю за адресою: АДРЕСА_1 , не менш як п'ять років до дня смерті ОСОБА_4 .
2) визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем четвертої черги спадкування за законом після ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
3) визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , тривалістю два місяці від дня набрання рішенням суду законної сили.
Ухвалою судді Корольовського районного суду м. Житомира від 24 жовтня 2024 року прийнято до судового розгляду заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Соломонюка С.А. про зміну предмету позову у цивільній справі № 296/4826/24.
В обґрунтування позовних вимог з урахуванням зміненого предмету позову зазначає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживали однією сім'єю за адресою: АДРЕСА_1 , до смерті ОСОБА_4 більше ніж десять років. Разом з ними також проживали донька позивача - ОСОБА_3 , 1994 року народження, та матір позивача - ОСОБА_2 , 1941 року народження. За життя ОСОБА_4 заповіту не склала, дітей та родичів не мала.Хоча прямих родинних зв'язків між позивачем та померлою немає, але вони вважали себе сім'єю та вели спільне господарство. Коли стан здоров'я ОСОБА_4 в силу її віку погіршився, позивачка піклувалася про неї, займалася лікуванням, забезпечувала необхідним для життя, приймала участь у похованні. Враховуючи, що відносини між позивачкою та ОСОБА_4 ніяким чином не підтверджуються записами в реєстрі актів цивільного стану громадян, єдиним підтвердженням права на спадкування за законом четвертої черги є відповідне рішення суду. Зазначені вище обставини змусили позивачку звернутися до суду із позовом про встановлення факту проживання з померлою однією сім'єю, визнання ОСОБА_1 спадкоємицею четвертої черги після померлої та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, адже у інший спосіб реалізувати своє право на спадкування неможливо.
19.07.2024 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову. В обгрунтування поданого відзиву вказує, що обставини спільного проживання позивачки з померлою понад десять років не відповідають дійсності, оскільки матеріали справи не містять таких доказів. Крім того, померла ОСОБА_4 була підопічною Житомирського міського територіального центру соціального обслуговування та обслуговувалася в ньому з 13.12.1999 по 17.02.2023, а похованням ОСОБА_4 займався центр.
Ухвалою судді Корольовського районного суду м.Житомира від 07.04.2025, зазначеною у протоколі судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою судді Корольовського районного суду м.Житомира від 09.10.2025, зазначеною у протоколі судового засідання, подані представником позивача клопотання про приєднання доказів від 14.07.2025 та представником відповідача додаткові пояснення від 24.06.2025 разом з доказами залишено без розгляду на підставі ч.2 ст.126 ЦПК України.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала позов з підстав, заявлених у ньому, просила його задовольнити Позивачка, допитана як свідок, показала, що з народження проживає за адресою: АДРЕСА_1 та проживала за цією адресою разом з ОСОБА_4 до моменту її смерті. Ця квартира є комунальною, складається з трьох окремих кімнат, а туалет, ванна та кухня є спільними. Коли ОСОБА_1 була ще дитиною, ОСОБА_4 часто доглядала за нею, оскільки батьки постійно працювали. В подальшому у дорослому віці позивачка прибирала у померлої, купувала їй їжу, останній місяць перед смертю кормила її, міняла памперси, водила в лікарню, інколи оплачувала комунальні послуги. Померла хворіла на виразку шлунку, останні 2 місяці перед смертю була лежачою. Також їй відомо, що ОСОБА_4 у віці 59 років підписала договір з соціальною службою та працівник служби приходила до неї 2 рази на місяць, також міняла їй памперси. Поховання здійснювала соціальна служба, всі документи на померлу були у них. На похованні позивачка присутньою не була. ОСОБА_5 за характером була підозрілою до всіх, боялася, що їй мають щось зробити, взагалі мала важкий характер, бо виховувалася у дитячому будинку.
Представник позивачки - адвокат Соломонюк С.А. підтримав позов з підстав, заявлених у ньому, просив його задовольнити.
Представник відповідача Житомирської міської ради в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином. Згідно поданої заяви від 11.07.2025 просить розглядати справу за відсутності відповідача.
Від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 надійшли заяви від 14.10.2024 та від 15.10.2024 про розгляд справи за їх відсутності, не заперечують проти задоволення позову.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у ній докази та показання свідків, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 .
ОСОБА_4 на праві власності за життя належав 31 відсоток квартири АДРЕСА_2 , площею 18,29 кв.м., згідно копії свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_2 від 02.10.2000, виданого Відділом по приватизації державного житлового фонду.
Згідно довідки № 2 від 15.05.2024, виданої ОСББ «На Театральній 16», ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою до моменту смерті була зареєстрована та проживала ОСОБА_4 .
За змістом листа № 138/0/162-23/139 від 17.02.2023, громадянка ОСОБА_4 , 1940 р.н., була підопічною Житомирського міського територіального центру соціального обслуговування та обслуговувалася в ньому з 13.12.1999 по 17.02.2023, похованням ОСОБА_4 займався центр.
Відповідно до положень ст.ст.1216-1218 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ч.1 ст.1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Відповідно до ч.1 ст.1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Згідно ч.2 ст.3 Сімейного кодексу України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Верховний Суд у постанові від 14 березня 2019 року у справі №320/4964/17 (провадження №61-42073ск18) зазначив, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках.
Обов'язковою умовою для визнання осіб членами однієї сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин (рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року №5-рп/99).
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки.
Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім'єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п'ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім'єю.
Пунктом 23 вказаної Постанови №7 від 30.05.2008 визначено, що якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Частиною 1 статті 1270 Цивільного кодексу України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно положень ч.3 ст.1272 Цивільного кодексу України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Правила частини третьої статті 1272 Цивільного кодексу України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», при розгляді справ про визначення додаткового строку для прийняття спадщини слід перевіряти наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Свідок ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 , показала, що є сусідкою позивачки, та за вказаною адресою зареєстрована з 1970 року. З позивачкою ОСОБА_7 знайома з 1966 року. Померла в 2023 році ОСОБА_4 проживала з ОСОБА_7 більше 10 років однією сім'єю. ОСОБА_8 доглядала ОСОБА_4 , купувала продукти, ліки, викликала швидку, допомагала у побуті, оплачувала комунальні послуги. Стосунки у них були задовільні. Також їй відомо, що ОСОБА_5 підписала договір з соціальною службою про догляд за нею, причини такого вчинку їй невідомі, але соціальний працівник погано виконувала свої обов'язки. Поховання померлої організували соціальні працівники служби. У ОСОБА_4 є племінниця ОСОБА_9 , яка живе в РФ, її ніколи не бачила.
Свідок ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_4 , в судовому засіданні показала, що була знайома з ОСОБА_4 , також знає позивачку з 1990 року. У ОСОБА_4 нікого не було із родичів, а позивачка проживала з нею однією сім'єю з 1990 року. Перед смертю у 2023 році, років за п'ять, у ОСОБА_4 почалися проблеми з памяттю, вона часто все забувала. Позивачка допомогала померлій у всьому, купувала їй ліки, продукти, памперси, готувала їсти, прибирала у кімнаті. Поховання здійснювала ОСОБА_11 та її мама. Також ії відомо, що ОСОБА_12 доглядала соціальний працівник, однак її ніколи не бачила.
Свідок ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_5 , в судовому засіданні показала, що була знайома з ОСОБА_4 , робила їй уколи на прохання останньої, оскільки працює медсестрою. Позивачка допомогала померлій у всьому, доглядала її, готувала їсти, купувала їй продукти (гроші давала померла). Поховання здійснювала соціальна служба. Також ії відомо, що ОСОБА_14 було призначено соціального працівника, однак остання відвідувала померлу тільки останній місяць перед смертю, коли вона була лежача.
Вислухавши показання свідків, суд зазначає, що такі самі по собі не можуть свідчити про те, що позивачка проживала зі спадкодавцем ОСОБА_4 однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Зокрема, матеріали справи не містять будь-яких доказів ведення спільного господарства ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , що вони мали взаємні права та обов'язки, наявності у них спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, зокрема оплату комунальних послуг, його ремонт. Більше того, як встановлено під час розгляду справи по суті, організацію та витрати на поховання ОСОБА_4 здійснював ІНФОРМАЦІЯ_7 соціального обслуговування, в якому померла обслуговувалася тривалий час.
Також матеріали справи не містять постанови нотаріуса про відмову у оформленні спадщини з відповідних підстав, натомість представник позивачки в судовому засіданні пояснив, що така відмова нотаріуса була усною, а також матеріали справи не містять доказів заведення/незаведення спадкової справи після смерті ОСОБА_4 , і відповідних клопотань представником позивача в ході підготовчого провадження заявлено не було.
Також, на запитання суду позивачка як свідок показала, що ОСОБА_4 написала заповіт на ім'я племінниці ОСОБА_9 , яка проживає в РФ.
Отже, відсутні правові підстави для встановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 однією сім'єю не менш як п'ять років до дня смерті ОСОБА_4 і визнання позивачки спадкоємцем четвертої черги спадкування.
Щодо вимог ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, то такі взагалі не обгрунтовано в позовній заяві, на що також зверталась увага позивача в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху від 29.05.2024.
Враховуючи відсутність достатніх доказів на підтвердження викладених в позові обставин щодо спільного проживання позивачки та померлої однією сім'єю, відсутність доказів та будь-якого обгрунтування позовних вимог в частині визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, у відповідності до ст.141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись статтями 247, 258, 259, 263-265, 268, 352 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Житомирської міської ради (майдан С.П. Корольова, 4/2, м. Житомир 10014, код ЄДРПОУ 13576954), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_5 ) про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання спадкоємцем четвертої черги спадкування за законом, визначення додаткового строку для прийняття спадщини, - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено: 31.10.2025.
Суддя М. В. Петровська