Справа № 168/593/24
Провадження № 1-кп/168/10/25
31 жовтня 2025 року сел. Стара Вижівка
Старовижівський районний суд Волинської області
у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря с/з ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
потерпілої ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні , в режимі відео конференції, в сел. Стара Вижівка кримінальне провадження за № 12024030570000040 від 07.02.2024 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лисичанськ Луганської області, громадянина України, який фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, раніше не судимого
у вчиненні кримінального правопорушення , передбаченого ст.128 КК України,
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , 06 лютого 2024 року, близько 14-40 годин перебуваючи в розташуванні медичної роти військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 , під час словесної суперечки з потерпілою ОСОБА_5 , умисно відштовхнув останню двома руками в область плечей, передбачаючи при цьому настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховував на їх відвернення. Внаслідок вказаного поштовху ОСОБА_4 , потерпіла ОСОБА_5 впала з висоти власного зросту на бетонне покриття, внаслідок чого отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого уламкового черезсуглобового перелому нижнього кінця лівої променевої кістки, що по ступеню тяжкості відноситься до категорії середньої тяжкості тілесних ушкоджень по ознаці тривалого розладу здоров'я.
У судовому засіданні обвинувачений вину свою визнав повністю та пояснив, що 06 лютого 2024 року він їхав з м. Ковеля до сел. Стара Вижівка. Оскільки він захотів в туалет, він заїхав до медичної частини, де він раніше служив (потім його перевели за рапортом командира до автомобільної роти). Там він побачив чергового ОСОБА_7 , та попросив дозволу зайти до частини в туалет, на що ОСОБА_8 йому відповів, що командир медичної роти - ОСОБА_5 заборонила його пускати до роти, але все ж таки пропустив. Він зайшов до приміщення і вже біля туалету зустрів потерпілу ОСОБА_5 , яка заборонила йому входити до туалету та схопила його за плечі. В цей момент він відштовхнув потерпілу, яка впала на підлогу. Він скористався можливістю, коли вона лежала на підлозі та пройшов до туалету. Коли виходив, потерпілої вже не було та він поїхав.
На теперішній час він розкаявся, та шкодує про скоєне, вважає, що не повинен був так вчиняти по відношенню до жінки. Вибачився перед потерпілою. На сьогодення він вже не служить в ЗСУ з лютого 2024 року .
Потерпіла ОСОБА_5 суду показала, що з обвинуваченим знайома з лютого 2022 року. Вони разом служили в медичній роті військової частини, за місцем дислокації в АДРЕСА_2 , де вона була командиром медичної роти. За період служби між ними склалися погані стосунки. За її рапортом обвинуваченого перевели до іншої роти, але ОСОБА_4 не давав їй та її підлеглим спокою. Він приходив до медичної роти та ображав її та інших військових, нецензурно висловлювався. Потім у лютому 2024 році він самовільно залишив військову частину.
06 лютого 2024 року коли вона виходила з приміщення туалету медичної роти в сел. Стара Вижівка, то побачила обвинуваченого, якому не надала дозволу пройти далі в приміщення медичної роти, але обвинувачений із силою відштовхнув її руками. Після чого вона впала на підлогу та не змогла самостійно піднятися. ОСОБА_4 пройшов далі в приміщення, навіть не запропонував допомоги піднятися. Вона одразу відчула біль в області руки. Потім в лікарні було з'ясовано, що вона внаслідок падіння отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого уламкового через суглобового перелому нижнього кінця лівої променевої кістки. Їй було зроблено операцію. Але до теперішнього часу функція руки не відновилася.
Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють значення особи зміст цих обставин, чи не має сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Оскільки ОСОБА_4 визнав свою провину, то в судовому засіданні вирішено розглядати дане кримінальне провадження в порядку ст. 349 КПК України.
Допитавши обвинуваченого, потерпілу, дослідивши матеріали, суд вважає, що вина обвинуваченого повністю доведена у судовому засіданні, та його дії правильно кваліфіковані за ст. 128 КК України, як завдання необережного середньої тяжкості тілесного ушкодження .
При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обвинувачений на обліку у лікаря психіатра в КНП Луганської обласної ради «Лисичанська обласна лікарня з надання психіатричної допомоги» - не перебуває.
Як обставини, що пом'якшують покарання, суд прийняв до уваги щире каяття у скоєному злочині.
Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
З урахуванням ступені тяжкості вчиненого злочину, особи винного, який визнав вину, кається у скоєному кримінальному правопорушенні, раніше не судимий, не задовільно характеризується за місцем служби, враховуючи обставини, які пом'якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, також враховуючи досудову доповідь органу пробації від 09.08.2024 р., відповідно до якої орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, та не становитиме високої небезпеки для суспільства, суд вважає за доцільним призначити ОСОБА_4 покарання у виді громадських робіт, оскільки таке покарання відповідатиме тяжкості кримінального правопорушення і буде сприяти виправленню обвинуваченого.
Процесуальні витрати - відсутні.
Цивільний позов у судовому засіданні не заявлений.
Речові докази- відсутні.
З повідомлення про затримання особи, обвинуваченої у вчиненні злочину від 19.08.2025 року, вбачається, що ОСОБА_4 фактично затримано 19.08.2025 року о 12-50 годині. ( а.с. 201)
Тому, відповідно до п.1«г» ч. 1ст.72 КК України ОСОБА_4 необхідно зарахувати в строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення, тримання під вартою з 19.08.2025 року по 01.09.2025 року включно (день внесення застави та звільнення з під варти (а.с.232)), з розрахунку 14 днів тримання під вартою дорівнює -112 годин громадських робіт (14 х 8= 112)
Керуючись ст.ст. 100, 368, 370 КПК України, суд -
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення , передбаченого ст. 128 КК України й призначити йому покарання за даною статтею кримінального закону у виді двохсот годин громадських робіт.
Зарахувати в строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення, тримання під вартою з 19.08.2025року по 01.09.2025року включно, із розрахунку 14 днів тримання під вартою дорівнює -112 годин громадських робіт.
Процесуальні витрати - відсутні.
Цивільний позов у судовому засіданні не заявлений.
Речові докази- відсутні.
На вирок може бути подана апеляція до Волинського апеляційного суду через Старовижівський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати у суді копію вироку чи ухвали суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору, а учаснику, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку відсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.
Вирок ухвалений і надрукований в нарадчій кімнаті в єдиному екземплярі.
Суддя ОСОБА_1