Справа № 168/53/25
Провадження № 2/168/74/25
(З А О Ч Н Е)
17 жовтня 2025 року сел. Стара Вижівка
Старовижівський районний суд Волинської області
у складі: головуючого судді Сухоручко Ю.О.,
за участю:
секретаря судового засідання - Таксюк О.С.,
прокурора - Романюк Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду сел. Стара Вижівка цивільну справу за позовом керівника Ковельської окружної прокуратури Волинської області Новосада Юрія Олександровича в інтересах держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державне спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Ліси України» до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки,
Стислий виклад позиції позивача.
Керівник Ковельської окружної прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації із позовом, в якому просить витребувати у власність держави в особі Волинської обласної державної адміністрації з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 0725082200:02:000:0209 площею 0,12 га.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що Ковельською окружною прокуратурою Волинської області під час виконання функцій, покладених законодавством на органи прокуратури, встановлені порушення вимог закону при розпорядженні землями державної власності.
Так, Наказом Головного управління Держгеокадастру у Волинській області №3-1604/15-16-СГ від 04.05.2016 затверджено проект землеустрою та передано у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 0725082200:02:000:0209 площею 0,12 га без зміни цільового призначення для індивідуального садівництва, розташовану за межами населених пунктів Кримненської сільської ради Старовижівського району.
Водночас земельна ділянка з кадастровим номером 0725082200:02:000:0209 знаходиться у межах земель лісового фонду (земель лісогосподарського призначення) у межах кварталу 28 Любохинівського лісництва. Відповідно землі лісового фонду, які за матеріалами лісовпорядкування знаходяться у користуванні державного лісогосподарського підприємства, належать до державної власності та перебувають у розпорядженні обласних державних адміністрацій.
У зв'язку з наведеним, позивач просить витребувати у власність держави в особі Волинської обласної державної адміністрації (Волинська обласна військова адміністрація) з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку та стягнути витрати у справі по сплаті судового збору.
Рух справи в суді.
Позовна заява надійшла до суду 08.01.2025 року.
09.01.2025 року ухвалою судді забезпечено позов шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку.
Ухвалою судді від 13.01.2025 року відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 03.03.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позиція учасників провадження.
В судовому засіданні прокурор Романюк Н.М. позов підтримала з підстав, наведених у ньому. Просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Також просила суд стягнути з відповідача на користь Волинської обласної прокуратури витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн. та 1211,20 за подання заяви про забезпечення позову. Окрім того просила заходи забезпечення позову залишити до вступу рішення в законну силу.
Представник Волинської обласної військової адміністрації Гаргола О.А. в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити (а.с. 98).
Представник 3-ї особи - ДСГП «Ліси України» Коваль С.В.. в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи здійснювати у його відсутності, позовні вимоги підтримав, позовні вимоги просив задовольнити (а.с. 103 - 104) .
Відповідач до судового засідання не з'явився, але був належним чином повідомлений про дату і час розгляду справи, про що свідчить перевірка статусу відстеження судової повістки та з'ясовано, що відповідачу вручена судову повістку - 14.10.2025 року.
Зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
З матеріалів справи встановлено, що Наказом Головного управління Держгеокадастру у Волинській області №3-2122/15-16-СГ від 04.05.2016 року затверджено проект землеустрою та надано земельну ділянку у власність ОСОБА_1 з кадастровим номером 0725082200:02:000:0209 площею 0,12 га для індивідуального садівництва (а.с. 12).
Згідно з інформаційною довідкою з Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 0725082200:02:000:0209 зареєстрована 28.04.2016 із зазначенням її цільового призначення - для індивідуального садівництва (а.с. 16).
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 0725082200:02:000:0209 з 12.03.2024 перебуває у приватній власності ОСОБА_1 (а.с. 13).
Також судом встановлено, що згідно з рішенням Волинської обласної ради №13/2 від 18.08.2000 «Про передачу земель лісового фонду, які перебували у користуванні колишніх колективних сільськогосподарських підприємств» надано дозвіл на складання проектів відведення земель лісового фонду, які знаходились у користуванні колишніх колективних сільськогосподарських підприємств державним лісгоспам державного лісогосподарського об'єднання «Волиньліс», спеціалізованим лісогосподарським підприємствам - правонаступникам міжгосподарських спеціалізованих лісопідприємств та лісгоспів, Ковельському спеціалізованому акціонерному товариству «Тур» згідно додатків. Відповідно до додатку №13 до вищезазначеного рішення обласної ради Кримненська сільська рада передала 408,4 га Держоб'єднанню «Волиньліс» (а.с. 21, 21-зворот).
Відповідно до листів ДП «Ковельське лісове господарство» 02-17/769-22 від 28.10.2022 та №02-17/659-22 від 15.09.2022, земельна ділянка з кадастровим номером 0725082200:02:000:0209 площею 0,12 га, перебуває у користуванні ДП на підставі вищезазначеного рішення Волинської обласної ради та матеріалів лісовпорядкування 2012 року, знаходиться в межах земель лісогосподарського призначення у виділі 6, кварталу 28 Любохинівського лісництва. При цьому, ДП «Ковельське лісове господарство» є спеціалізованим лісогосподарським підприємством, який за наявності розроблених та затверджених матеріалів лісовпорядкування володіє достовірними відомостями щодо розташування спірної земельної ділянки у межах земель лісового фонду (а.с. 26, 28).
Відповідно до Висновку експерта № 5193 від 26.01.2024 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи, призначеної за постановою від 12.12.2023 року у кримінальному провадженні № 42023030000000038, встановлено, що спірна земельна ділянка не була предметом дослідження експертом, але згідно з висновком інші земельні ділянки, зокрема з кадастровим номером: 0725082200:02:000:0210 та земельна ділянка з кадастровим номером: 0725082200:02:000:0211 та землі лісогосподарського призначення - квартали 19 та 28 Любохинського лісництва ДП «Старовижівського ЛГ» - накладаються.
Як вбачається з додатку №3 до зазначеного висновку спірна земельна ділянку з кадастровим номером: 0725082200:02:000:0209 знаходиться між земельними ділянками з кадастровими номерами: 0725082200:02:000:0210 та 0725082200:02:000:0211 та також накладається на землі лісогосподарського призначення - квартали 19 та 28 Любохинського лісництва ДП «Старовижівського ЛГ», що також підтверджуються схемою розташування земельної ділянки з кадастровим номером: 0725082200:02:000:0209, яка виконана сертифікованим інженером- землевпорядником ОСОБА_2 .
Отже, в судовому засіданні встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 0725082200:02:000:0209 площею 0,12 га, яка належала до земель лісогосподарського призначення Любохинівського лісництва, при затвердженні технічної документації з землеустрою та надання їх у власність ОСОБА_1 , ГУ Держгеокадастру у Волинській області призвело до незаконного вилучення земельної ділянки лісового фонду та зміну цільового призначення на землі сільськогосподарського призначення, а також передання земельної ділянки із державної у приватну власність.
Інформація про накладення цих земельних ділянок на земельні ділянки державного лісового фонду ДП «Старовижівське ЛГ» підтверджується також листом Філії «Поліський лісовий офіс» ДП «Ліси України» від 16.10.2025, згідно якого вищевказана земельна ділянка повністю накладається на землі лісового фонду.
Окрім того, згідно викопіювань з відкритих даних Державного земельного кадастру України за посиланням https://kadastr.live та з відкритих даних геопорталу Ліси України https://forestry.org.ua, земельна ділянка з кадастровим номером 0725082200:02:000:0209 розташована у межах земель лісового фонду.
Також прокурором в судовому засіданні доведено ту обставину, що документи, на підставі яких ГУ Держгеокадастру у Волинській області видано спірний наказ не містять жодних рішень Кабінету Міністрів України, а тому рішення про передачу із державної у приватну власність земельної ділянки та зміну її цільового призначення приймались без участі Кабінету Міністрів України. Відповідно і заходи щодо захисту прав та інтересів держави не вживались.
Не вжиття Кабінетом Міністрів України та Волинською обласною державною адміністрацією, які є органами, уповноваженими здійснювати функції держави у відповідних правовідносинах, заходів щодо захисту порушених своїх прав, є відповідно до статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України «Про прокуратуру», частини 3 статті 56 ЦПК України підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді.
Так, статтею 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ч. 3ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Відповідно до частини четвертої статті 23 вказаного Закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва, прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Велика Палата Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі №903/129/18 дійшла висновку, що сам факт не звернення до суду органу, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, свідчить про те, що такий орган неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для звернення до суду.
У позовній заяві позивач вказав, що наразі Волинська обласна військова адміністрація є розпорядником земель лісогосподарського призначення, в тому числі і щодо вилучення земельних ділянок вказаної категорії. Остання не вживала заходів для повернення земельної ділянки, а тому підставою представництва прокурором інтересів держави в даних спірних правовідносинах є бездіяльність органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах - Волинської обласної військової адміністрації.
Крім того, обласна військова адміністрація не заперечує щодо подання прокуратурою позову в інтересах держави в особі облдержадміністрації щодо витребування вищевказаної земельної ділянки у власність держави та зазначає про відсутність коштів на сплату судового збору, у зв'язку з обмеженим фінансуванням, як причину невжиття заходів, що дає підстави прокурору вживати заходи представництва інтересів держави в суді.
На виконання вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» Ковельська окружна прокуратура листом повідомила Волинську обласну державну адміністрацію про звернення до суду в її інтересах із позовом.
Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, в тому числі землі лісогосподарського призначення (пункт «е» частини першої статті 19 ЗК України).
Відповідно до частини першої, пункту «ґ» частини четвертої статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Положеннями частини першої, п'ятої статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Ст. 122 ЗК України передбачено, що вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Відповідно до частини першої, пункту «ґ» частини четвертої статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Згідно ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 Земельного кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.
Згідно зі статтею 7 ЛК України ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб'єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.
Відповідно до статті 8 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.
За статтями 45, 47, 48, 54 Лісового кодексу України облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками. Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування.
Лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.
Лісовпорядкування є обов'язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства.
Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо, регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР ЦШ2.1986, планшети лісовпорядкування відносяться до планово- картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.
Згідно з п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття наказу Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області про затвердження технічної документації із землеустрою визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
Отже, системний аналіз наведених норм законодавства дозволяє дійти висновку про те, що при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постановах: від 24 грудня 2014 року № 6-212цс 14 та Верховного Суду у постанові від 13.06.2018 №278/1735/15-ц.
Таким чином, земельні ділянки, що охоплені матеріалами лісовпорядкування державного підприємства на підставі відповідних рішень органів влади, можуть перебувати лише у державній власності, відтак їх передача до земель комунальної та приватної власності є неправомірною.
Оскільки державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, то відповідний запис наділяє власника певними юридичними правами щодо земельної ділянки і одночасно позбавляє відповідних прав законного власника державу.
Право держави витребувати земельну ділянку, належну до земель лісогосподарського призначення, з огляду на доведену незаконність і безпідставність її відчуження на користь фізичної особи, передбачено чинним законодавством України. Відповідні приписи стосовно охорони вказаної категорії земель і регламентування підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння є доступними, чіткими та передбачуваними.
Повернення у державну власність земельної ділянки, незаконно відчуженої фізичній особі органом місцевого самоврядування, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки - належністю її до земель лісогосподарського призначення.
Таким чином, вимога про витребування земельної ділянки на користь держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації з незаконного володіння ОСОБА_1 є обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, а тому підлягає задоволенню.
Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд зобов'язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв'язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (постанова Верховного Суду від 01.07.2021 у справі N 917/549/20).
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 02 грудня 2012 року, слід застосовувати рішення Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, § 29).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду жодних доказів на підтвердження правомірності зміни цільового призначення спірних земельних ділянок в процесі розгляду справи. Отже, право державної власності на спірні земельні ділянки не могло припинитися внаслідок прийняття наказу ГУ Держгеокадастру області, яке відповідно до своєї компетенції не було наділене повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками лісового фонду (лісами), а тому позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов задоволено повністю, тому з відповідача на користь Волинської обласної прокуратури необхідно стягнути судовий збір в розмірі 2422,40 грн. за подання позовної заяви та 1211,20 за подання заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 16, 21, 346, 387, 393 ЦК України, ст. ст. 1-3, 21, 81, 84, 116, 122, 149 ЗК України, ст.ст. 12, 27, 45, 47, 48, 57 ЛК України, ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.ст. 6-13,81,89, 133,141,258,259,263-265 ЦПК України, суд, -
Позов керівника Ковельської окружної прокуратури Волинської області Новосада Юрія Олександровича в інтересах держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державне спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Ліси України» до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки - задовольнити.
Витребувати у власність держави в особі Волинської обласної державної адміністрації (Волинської обласної військової адміністрації) з незаконного володіння ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКПП НОМЕР_1 , земельну ділянку з кадастровим номером 0725082200:02:000:0209, площею 0,12 га.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Волинської обласної прокуратури (вул. Винниченка, 15, м. Луцьк, 43025, код ЄДРПОУ 02909915) сплачену суму судового збору в розмірі 2422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) гривні при подачі позовної заяви та 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок) гривні при подачі заяви про забезпечення позову .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано до Старовижівського районного суду Волинської області протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня складення повного тексту рішення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Повний текст рішення проголошено 23 жовтня 2025 року о 09 год. 00 хв.
Керівник Ковельської окружної прокуратури (45008, м. Ковель, вул. Шевченка, 7, тел. 8-08-41, e-mail: kovel_prok @pvo.gov.ua)
Позивач: Волинська обласна державна адміністрація (Волинська обласна військова адміністрація), адреса місцезнаходження: м. Луцьк, Київський майдан, 9, Волинської області, код ЄДРПОУ 13366926.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Руставелі Шота, 9А, код ЄДРПОУ 44768034.
Суддя Ю.О. Сухоручко