справа № 165/2970/25
провадження №2/165/882/25
21 жовтня 2025 року м. Нововолинськ
Нововолинський міський суд Волинської області у складі:
головуючого судді Ференс-Піжук О.Р.,
за участі секретаря судового засідання Король І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Нововолинського міського суду Волинської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські фінансові операції" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські фінансові операції" через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову посилається на те, що 18 травня 2024 року ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 , за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи кредитора уклали електронний договір № 4662297 про надання споживчого кредиту. Згідно з умовами кредитного договору сума кредиту (загальний розмір) складає 2000,00 грн., а строк кредиту - 360 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом., з 18.05.2024 по 13.05.2025 року. ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало ОСОБА_1 кредит в зазначеній сумі, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , емітовану Банком АТ КБ «Приват Банк».
31.03.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські Фінансові Операції» уклали договір факторингу №31-1/03/2025, за яким ТОВ «Лінеура Україна» відступило право вимоги за кредитним договором № 4662297 від 18.05.2024 на користь ТОВ «Українські фінансові операції». Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача по кредитному договору перед позивачем не сплачена. У зв'язку з чим, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь загальну суму заборгованості, що становить 10790,29 грн., яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту - 1992,78 грн., нарахованих процентів первісним кредитором - 7542,06 грн., 1255,4514 грн.- процентів, нарахованих ТОВ 'УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ".
Представник ТОВ "Українські фінансові операції" в судове засідання не з'явився, в прохальній частині позовної заяви просив розгляд справи проводити у відсутності представника позивача. У разі неявки відповідача, не заперечує щодо постановлення заочного рішення у справі.
Відповідач ОСОБА_1 належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив. Будь-яких заяв/клопотань до суду не подавав. Відповідачу було забезпечено право подати відзив на позовну заяву, однак такий не було подано.
Ухвалою судді Нововолинського міського суду Волинської області від 21.08.2025 було відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до ч. 1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:
1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;
2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;
3) відповідач не подав відзив;
4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Позивач не заперечив щодо ухвалення заочного рішення
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить такого висновку.
Судом установлено, що 18 травня 2024 року ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 , уклали електронний договір № 4662297 про надання споживчого кредиту за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи кредитора, доступ до якої забезпечується Клієнту через Вебсайт або Мобільний застосунок «Сredit7» (а.с.22-31). Електронна ідентифікація Клієнта здійснюється при вході Клієнта в Особистий кабінет, в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету. При цьому Клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Вебсайту/ІКС Товариства.
За взаємною згодою сторони погодили такі умови договору: відповідно до п. 1.2. тип кредиту кредит, сума кредиту складає 2000 грн; згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів: з 18.05.2024 року по 13.05.2025 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 20 днів.
Встановлено, що на пільговий строк 20 днів з позичальником погоджено умови пільгового кредитування (пониженої відсоткової ставки) на умовах 0,01 відсотків у день, проте позичальником не виконано зазначених у договорі умов і до нього у як результат застосовано повну ставку кредитування у розмірі 1,5 % у день. На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надала кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто під час укладання договору. Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов'язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 2000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану Банком АТ КБ «ПриватБанк», що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» (а.с.42).
Факт перерахування відповідачу кредитних коштів від ТОВ «Лінеура Україна» підтверджується також наданою на виконання ухвали суду про витребування доказів від 21.08.2025 АТ КБ «Приват Банк» випискою по банківському рахунку за карткою № НОМЕР_2 , що емітована на ім'я ОСОБА_1 .
31.03.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські Фінансові Операції» уклали договір факторингу №31-1/03/2025, за яким ТОВ «Лінеура Україна» за плату відступило право вимоги за кредитним договором № 4662297 від 18.05.2024 на користь ТОВ «Українські фінансові операції», яке набуло право грошової вимоги до відповідача (а.с. 78-82).
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №31-1/03/2025 від 31.03.2025 року, до ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» перейшло право грошової вимоги до Відповідача за Договором № 4662297 від 18.05.2024 року за загальною сумою заборгованості 10790,29 грн, з якої заборгованість з тіла кредиту 1992,78 грн, заборгованість за процентами 7542,06 грн, суми заборгованості за процентами нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції».
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України та ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Аналізуючи викладене, необхідно дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Згідно із статтею 64 ЦПК України, докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.
Відповідно до 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1); жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 2); суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 3).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом на підставі досліджених у справі доказів встановлено, що 18.05.2024 між ТзОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №4662297, який підписаний електронним підписом відповідача шляхом відтворення одноразового ідентифікатора. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит в розмірі 2000 грн, який він зобов'язався повернути та сплатити проценти за користування ним визначених у кредитному договорі умовах строк кредитування 360 днів.
Позивачем, було надано докази про перерахування відповідачу кредитних коштів, на його картковий рахунок.
Однак, відповідач належним чином взяті на себе обов'язки за кредитним договором не виконав, чим допустив заборгованість перед позивачем за договором № 4662297 від 18.05.2024 року за загальною сумою заборгованості 10790,29 грн, з якої заборгованість з тіла кредиту 1992,78 грн, заборгованість за процентами 7542,06 грн, суми заборгованості за процентами нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції», що підтверджується розрахунком (а.с. 67).
Надаючи оцінку сумі заборгованості, наведеній позивачем у розрахунку, суд не знаходить обґрунтованих підстав для сумнівів у правильності її нарахування, відтак доходить переконання про обґрунтованість цієї суми.
Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, суд дійшов висновку, що необхідно стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Українські фінансові операції» заборгованість за кредитним договором № 4662297 від 18.05.2024 у загальному розмірі 10790,29 грн.
Позивачем також заявлено вимогу в порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України за відповідною формулою. Роз'яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування.
Відповідно до ч.10 та ч.11 ст.265 ЦПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.
Таким чином, норма ч.10 та ч.11 ст. 265 ЦПК України передбачає, що суд може зазначити в рішенні про нарахування саме відсотків або пені, натомість позивач просить нарахувати інфляційні витрати та 3 % річних, відповідно до статті 625 ЦК України, що в розумінні Цивільного кодексу України є різним.
Окрім того, відповідно до п.18 Перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
З врахуванням наведеного, суд не вбачає підстав для зазначення в рішенні про нарахування до моменту виконання рішення про стягнення боргу, платежів, передбачених ст. 625 ЦК України.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (2 422,40 грн).
Позовна заява з доданими до неї матеріалами позивачем подано через систему «Електронний суд» та сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн. Враховуючи, що позовні вимоги задоволено, а тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Крім того, з відповідача ОСОБА_1 відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 гривень, що підтверджуються документально (а.с.43,44, 45,46,50,73,74 )
Керуючись ст. 10, 12, 28, 77, 81, 263-265, 279, 280-282 ЦПК України, суд
ухвалив :
Позов задовольнити .
Стягнути з ОСОБА_1 в користь ТОВ «Українські фінансові операції» заборгованість за кредитним договором № 4662297 від 18.05.2024 року в загальному розмірі 10790 (десять тисяч сімсот дев'яносто) гривень 29 коп., яку становлять:
- 1992 (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто дві) грн 78 коп. заборгованості за тілом кредиту;
- 7542 (сім тисяч п'ятсот сорок дві) грн 06 коп. заборгованості за процентами, нарахованими первісним кредитором;
- 1255 (одна тисяча двісті п'ятдесят п'ять) грн 45 коп. заборгованості за процентами нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції».
Стягнути з ОСОБА_1 в користь ТОВ «Українські фінансові операції» 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок судового збору та 10 000 (десять тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції»; місце знаходження - вулиця Набережно-Корчуватська 27, приміщення 2, місто Київ; код ЄДРПОУ 40966896;
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_3 .
Головуючий підпис О.Р.Ференс-Піжук