Справа № 333/7121/25
Провадження № 2/161/6005/25
(заочне)
21 жовтня 2025 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Шестерніна В.Д.,
за участю секретаря Мельник А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
встановив:
І.Короткий зміст позовних вимог
05.08.2025 ТзОВ «Українські Фінансові Операції» через систему «Електронний суд» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 28.03.2024 ТзОВ «Лінеура Україна» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) уклали договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4509908, за умовами якого, з урахуванням додаткового договору від 29.03.2024, кредитодавець надав позичальнику грошові кошти (кредит) в розмірі 10 000 грн., а позичальник зобов'язався повернути кредит та оплатити проценти за користування ним, однак не виконав своїх зобов'язань належним чином.
Право вимоги за цим договором перейшло від ТзОВ «Лінеура Україна» до ТзОВ «Українські Фінансові Операції» (на підставі договору факторингу №25/11/2024 від 25.11.2024).
Заборгованість відповідача за кредитним договором становить 45 911,61 грн., з них: 5 149,99 грн. - тіло кредиту, 26 985,40 грн. - проценти за користування кредитом, нараховані ТзОВ «Лінеура Україна», 13 776,22 грн. - проценти за користування кредитом, нараховані ТзОВ «Українські фінансові операції».
Позивач просив суд стягнути з відповідача вказану заборгованість, зазначити в рішенні про нарахування 3 % річних та інфляційних втрат відповідно до ст. 625 ЦК України до моменту виконання рішення (в порядку ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України), а також покласти на відповідача судові витрати.
ІІ.Стислий виклад позиції відповідача
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
III.Процесуальні дії суду, клопотання та заяви учасників судового процесу
Ухвалою суду від 16.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, не заперечив щодо ухвалення заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Будь-яких заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило.
Процесуальні перешкоди для розгляду справи за відсутності учасників справи відсутні.
Враховуючи наявність умов, передбачених ст. 280 ЦПК України, суд здійснив заочний розгляд справи та ухвалив заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).
Щодо клопотання про витребування доказів Суд залишив вказане клопотання позивача без задоволення. На переконання суду, в матеріалах справи є достатні докази на доведення обставин, які заявник прагне підтвердити шляхом витребування додаткових доказів.
ІV.Фактичні обставини справи
28.03.2024 ТзОВ «Лінеура Україна» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) уклали договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4509908 (а.с. 51-60), за умовами якого (пункт 1.2) кредитодавець зобов'язався надати позичальнику грошові кошти в гривні (кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Основні умови кредитування згідно цього кредитного договору:
- сума кредиту - 8 000 грн. (п. 1.2);
- мета отримання кредиту - споживчі потреби (п. 1.8);
- строк кредитування - 350 днів (п. 1.3);
- періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 25 днів (п. 1.3);
- детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в Графіку платежів, що є додатком №1 до договору (п. 1.3);
- рекомендовані дати внесення позичальником грошових коштів для уникнення простроченої заборгованості за кредитом визначені у графіку платежів (п. 1.3.3);
- стандартна процентна ставка - 2,50 % за кожен день користування кредитом, застосовується в межах всього строку кредитування, вказаного в п. 1.3 договору (п. 1.4.1).
29.03.2024 ТзОВ «Лінеура Україна» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) уклали додатковий договір до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4509908, за умовами якого кредитодавець зобов'язався надати позичальнику додатковий кредит в сумі 2 000 грн., тобто в цілому погоджено збільшення кредиту до 10 000 грн., внесено зміни в п. 1.2 кредитного договору та погоджено новий Графік платежів (а.с. 65-68).
28.03.2024 та 29.03.2024 ТзОВ «Лінеура Україна» надало (перерахувало) ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 8 000 грн. та 2 000 грн. відповідно (договір про організацію переказу грошових коштів №210222-1 від 21.02.2022, а.с. 106-111, договір про переказ коштів від 12.03.2019, а.с. 112-114, довідка №20241219-518 від 19.12.2024, а.с. 80, довідка №1-1912 від 19.12.2024, а.с. 18).
25.11.2024 ТзОВ «Лінеура Україна» (клієнт) та ТзОВ «Українські фінансові операції» (фактор) уклали договір факторингу №25/11/2024 (а.с. 115-123), на підставі якого до фактора перейшло право вимоги за кредитним договором №4509908 від 28.03.2024 (акт прийому-передачі реєстру боржників від 25.11.2024, а.с. 124, акт прийому-передачі інформації згідно реєстру боржників в електронному вигляді від 25.11.2024, а.с. 124 зворот, витяг з реєстру боржників від 25.11.2024, а.с. 43-44, платіжні інструкції 512 від 06.12.2024, №511 від 05.12.2024, №510 від 05.12.2024, а.с. 92-93).
З розрахунку заборгованості (а.с. 70-79) вбачається, що 01.04.2024 ОСОБА_1 погасив заборгованість за тілом кредиту в розмірі 4 850 грн. та за процентами в розмірі 1 150 грн.
За розрахунком позивача, заборгованість відповідача за кредитним договором становить 45 911,61 грн., з них: 5 149,99 грн. - тіло кредиту, 26 985,40 грн. - проценти за користування кредитом, нараховані ТзОВ «Лінеура Україна», 13 776,22 грн. - проценти за користування кредитом, нараховані ТзОВ «Українські фінансові операції» (дані позовної заяви, а.с. 1-15, розрахунки заборгованості, а.с. 45-46, 70-79).
Контррозрахунку заборгованості чи доказів її відсутності відповідач не подав.
V.Мотиви суду та застосоване законодавство
Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є у тому числі договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Згідно з ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа.
Отже, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. ч. 3, 4, 7, 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов'язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За встановлених фактичних обставин справи та з урахуванням релевантних джерел права суд дійшов таких висновків.
ТзОВ «Лінеура Україна» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) уклали в електронному вигляді договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4509908 від 28.03.2024, який за своєю правовою природою є кредитним договором. Спірні правовідносини виникли у сфері споживчого кредитування.
На підставі цього договору та додаткової угоди до нього відповідач отримав кредит в загальній сумі 10 000 грн., взяв на себе зобов'язання повернути кредит та сплатити проценти за користуванням ним, однак не виконав їх.
В подальшому право вимоги за кредитним договором на підставі правочину факторингу перейшло від ТзОВ «Лінеура Україна» до ТзОВ «Українські Фінансові Операції».
В зв'язку з цим у ТзОВ «Українські Фінансові Операції» виникло право вимагати від ОСОБА_1 повернення тіла кредиту та сплати процентів за користування кредитом.
Визначаючи розмір заборгованості за тілом кредиту, суд виходить з таких міркувань. Кредит був наданий в загальній сумі 10 000 грн. Відповідач погасив заборгованість в сумі 4 850 грн. Отже, заборгованість відповідача за тілом кредиту становить 5 150 грн. (10 000 грн. - 4 850 грн.). Позивач заявив до стягнення тіло кредиту в розмірі 5 149,99 грн., що є обгрунтованим і узгоджується з принципом диспозитивності цивільного судочинства (ст. 13 ЦПК України).
Визначаючи розмір заборгованості за процентами, суд виходить з таких міркувань.
При нарахуванні процентів за користування кредитом позивач застосовував стандартну процентну ставку (2,50 % в день).
Відповідно до ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Зміни до вказаної статті набули чинності з 24 грудня 2023 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».
Передбачений п. 17 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» перехідний період у 240 днів із дозволеною ставкою: протягом перших 120 днів - 2,5 %, та протягом наступних 120 днів - 1,5 %, поширюється лише на договори, укладені до набрання Законом чинності, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання Законом чинності. Про це зазначено у ч. 2 розділу II Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».
За розрахунком суду, сума процентів за користування кредитом, які позивач вправі був нараховувати, становить 34 980 грн. (8 000 грн. (тіло кредиту, наданого 28.03.2024) х 1 % (максимальна процентна ставка) х 350 днів (строк кредитування) + 2 000 грн. (тіло додаткового кредиту, наданого 29.03.2024) х 1 % (максимальна процентна ставка) х 349 днів (решта строку кредитування)).
Відповідач погасив заборгованість в сумі 1 150 грн.
З урахуванням часткової оплати, заборгованість відповідача за процентами за користування кредитом становить 33 830 грн. (34 980 грн. - 1 150 грн.).
Отже, позовні вимоги про стягнення тіла кредиту в розмірі 5 149,99 грн., процентів за користування кредитом в розмірі 33 830 грн. слід задовольнити. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Щодо застосування приписів ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України
Позивач просив суд зазначити в рішенні про нарахування 3 % річних та інфляційних втрат відповідно до ст. 625 ЦК України, починаючи з моменту набрання рішенням законної сили та до моменту виконання рішення.
З цього приводу суд висловлює такі міркування.
Відповідно до ч. 10 ст. 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
По-перше, процесуальний закон не передбачає можливості зазначення в рішенні про нарахування інфляційних втрат на суму боргу до моменту виконання рішення, а оперує лише такими поняттями як «відсотки» та «пеня».
По-друге, в силу приписів пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України.
По-третє, в ч. 10 ст. 265 ЦПК України йдеться про те, що суд може, але не зобов'язаний, зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені. Тобто закон відносить вирішення цього питання до дискреційних повноважень суду.
З врахуванням викладеного, суд не вбачає підстав для застосування приписів ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України.
VI.Судові витрати
Щодо судового збору
Враховуючи результат вирішення спору, керуючись ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам (84,90 %) в розмірі 2 056,62 грн.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу
Позивач заявив до стягнення 10 000 витрат на професійну правничу допомогу, на підтвердження яких надав акт прийому-передач виконаних робіт від 20.07.2025, детальний опис робіт (наданих послуг) від 20.07.2025, заявку на виконання доручення від 21.04.2025, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, рахунок на оплату, договір про надання юридичних послуг від 01.08.2024 (а.с. 19-22, 26, 104-105).
Вивчивши заяву позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов таких висновків.
В частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на професійну правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.
Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
У постановах від 19.02.2020 у справі №755/9215/15 та від 05.07.2023 у справі №911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу, або ж присудити такі витрати частково.
Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
Суд наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.
Врахувавши конкретні обставини цієї справи, в тому числі ціну позову, суд дійшов переконання, що зазначені позивачем витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критерію розумності їхнього розміру з огляду на підготовку лише одного процесуального документа - позовної заяви в справі, яка є нескладною, а навпаки - типовою справою у спорі про стягнення кредитної заборгованості. Обсяг наданих адвокатом послуг не є великим. В зв'язку з таким суд вважає, що справедливо буде відшкодувати позивачу за рахунок відповідача 2 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 263-265, 273, 280, 284, 354-355 ЦПК України, суд,-
вирішив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4509908 від 28.03.2024 в розмірі 38 979,99 грн. (тридцять вісім тисяч дев'ятсот сімдесят дев'ять гривень, 99 копійок), з них: 5 149,99 грн. - тіло кредиту, 33 830 грн. - проценти за користування кредитом.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» судовий збір в розмірі 2 056,62 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем та третьою особою до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про сторін та інших учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції», місцезнаходження: м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, прим. 2; код в ЄДРПОУ 40966896.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Дата складення повного заочного рішення суду - 21.10.2025.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області В.Д. Шестернін