Справа № 397/1129/25
н/п : 2/397/746/25
Іменем України
03.11.2025 селище Олександрівка
Олександрівський районний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого - судді Мирошниченка Д.В.,
за участю: секретаря судового засідання - Петренко Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Олександрівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом представника Усенка Михайла Ігоровича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Представник позивача звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором № 6888603 від 17.05.2024 в розмірі 19176,00 грн., а також стягнути витрати зі сплати судового збору в сумі 2422,00 грн., та витрати на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.
В обґрунтування позову представником позивача зазначено, що 17.05.2024 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір № 6888603 про споживчий кредит згідно з умовами якого відповідачка отримала 5000,00 грн. зі сплатою процентів та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені договором. ТОВ «Мілоан» свої зобов'язання за договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти шляхом перерахування на банківську картку позичальника. Зазначає, що у зобов'язанні на підставі договору від 24.09.2024 відбулось відступлення права вимоги від первісного кредитора ТОВ «Мілоан» на користь позивача. Зважаючи на ті обставини, що відповідачка належним чином не виконує свої зобов'язання за кредитним договором, у останньої утворилась заборгованість в розмірі 19176,00 грн., яка складається з заборгованості по тілу кредиту - 5000 грн. 00 коп., процентів - 8701 грн., комісії - 575,00 грн., по неустойці у розмірі 4900 грн. 00 коп.
Ухвалою судді Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 05.09.2025 відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, відповідачу було встановлено строк протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження для подачі відзиву на позовну заяву (а.с. 39-40).
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву в якій просив розглянути справу без участі представника позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, не заперечував проти ухвалення заочного рішення (а.с. 49, 62).
Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, шляхом направлення копії ухвали про відкриття провадження суду на адресу місця проживання відповідачки та судових повісток, згідно відповіді Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області від 04.09.2025 № 1873/02.1-15, конверт зі вказаними документами, що направлявся їй повернувся до суду з відміткою оператора поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання». Про причини неявки суду не повідомила, правом подання відзиву на позов та доказів на спростування заявлених вимог не скористалась. Також, відповідачка викликалась шляхом розміщення оголошення для відповідачки на сайті суду (а.с. 38, 48, 57, 61).
Оскільки, судом вжиті належні заходи для повідомлення відповідачки про розгляд справи та реалізації нею права судового захисту своїх прав та інтересів, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки при підготовці справи до розгляду дотримано вимоги ЦПК України щодо належного повідомлення сторін у справі про розгляд справи.
Тому, згідно ст.ст. 280-281 ЦПК України, за згодою представника позивача, суд проводить заочний розгляд даної справи за відсутності відповідача, про що постановлена відповідна ухвала.
Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За правилами частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відтак, справа розглядається за правилами спрощеного провадження на підставі наявних доказів.
Судом встановлено що 17.05.2024 відповідачкою заповнено анкету - заяву на кредит та подано заяву на його отримання,в якій остання просила надати кредит для задоволення особистих потреб, що не суперечать закону. В подальшому 17.05.2024 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 6888603. Відповідно до п.1.2. договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 5000,00 грн. У п. 1.3 визначено, що кредит надається загальним строком на 360 днів з 17.05.2024 (дата надання кредиту) і складається з пільгового та поточного періодів. Відповідно до п. 1.5 договору, загальні витрати позичальника за кредитом (за весь строк кредитування) складають 20924,00 грн., орієнтовна загальна вартість кредиту 25934,00грн., денна процентна ставка- 1.16%. Згідно п.п. 1.5.1-1.5.3, комісія за надання кредиту: 575.00 грн., яка нараховується за ставкою 11.50 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 511.00 грн. Нараховані згідно п. 1.5.2 та п. 1.5.3 договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування складатимуть 20349,00 грн (а.с. 7-15).
17.05.2024 на рахунок відповідачки перераховано кошти в розмірі 5000,00 грн., згідно платіжного доручення № 131317201 (а.с. 16).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За змістом положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За нормами статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою та другою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Абзац 2 частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За приписами частин 3, 6, 7, 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Таким чином, судом встановлено, що 17.05.2024 між ТОВ «Мілоан» та відповідачкою укладено кредитний договір № 6888603. Сторонами договору в належній формі погоджено умови позики, зокрема, розмір позики, порядок її надання і повернення, розмір відсотків за користування позикою та інших платежів. Первісний кредитор виконав взяті на себе зобов'язання, натомість відповідачка умови договору належним чином не виконала, внаслідок чого у неї утворилась заборгованість, яка відповідно до розрахунків, поданих позивачем, складає 19176,00 грн. (а.с. 16 зворот. - 18).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Судом встановлено, що 24.09.2024 між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та ТОВ «Мілоан» укладений договір відступлення прав вимоги № 110-МЛ, відповідно до умов якого кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги до боржників вказаними у реєстрі боржників укладеними між кредитором і боржником
Отже, позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на підставі вищевказаного договору набув права грошової вимоги до відповідачки по договору споживчого кредиту, а відтак з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по договору споживчого кредитування в сумі 19176,00 грн., що підтверджується витягом з реєстру боржників до вищевказаного договору (а.с. 18 зворот. - 28).
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову у повному обсязі, оскільки відповідачка порушила зобов'язання, що призвело до настання правових наслідків, встановлених договором та законом.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України,судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що позов задоволено у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збору розмірі 2422,40 гривень.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України,до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами відповідно до вимог ч. 2 ст. 137 ЦПК України.
Відповідно до договору про надання правової допомоги № 0107 від 01.07.2025, акту наданих послуг № Д/1541 від 20.08.2025, детального опису наданих послуг до акту № Д/1541 від 20.08.2025, встановлено, що розмір витрат на професійну правничу допомогу позивача становить 8000,00 грн., а тому такі витрати також необхідно стягнути з відповідача (а.с. 32-33).
Керуючись ст.ст.141, 259, 263-265, 274, 279-282, 284, 354 ЦПК України, суд, -
Позов представника Усенка Михайла Ігоровича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 6888603 від 17.05.2024 в розмірі 19176 (дев'ятнадцять тисяч сто сімдесят шість) гривень 00 (нуль) копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 8000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
На заочне рішення суду, протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал», 79029 м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28, код ЄДРПОУ 35234236.
Представник позивача: Усенко Михайло Ігорович, РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28, ордер серії ВС № 1381377, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2093.
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя Д.В. МИРОШНИЧЕНКО