Справа № 192/2818/25
Провадження № 1-і/192/9/25
Ухвала
Іменем України
03 листопада 2025 року
Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду у селищі Солоному Солонянського району Дніпропетровської області клопотання прокурора Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12025042160000514 від 07.09.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у селищі Нововасилівці Приазавського району Запорізької області, є громадянином України, має повну середню освіту, офіційно не одружений, малолітніх та неповнолітніх дітей, інших осіб на утриманні не має, офіційно не працевлаштований, не є людиною з інвалідністю, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , на теперішній час утримується у Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)», раніше судимого:
26.04.2005 Приазовським районним судом Запорізької області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік;
16.04.2007 Бердянським міським судом Запорізької області за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі;
08.08.2005 Приморським районним судом Запорізької області за ч. 3 ст. 187, ст.ст. 69, 71 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі;
21.10.2010 Ленінським районним судом м. Севастополя за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі;
16.12.2019 Іванківським районним судом Київської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки;
04.09.2020 Іванківським районним судом Київської області за ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 71 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі; звільнений по відбуттю строку покарання 28 лютого 2025 року;
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
встановив:
24 жовтня 2025 року до Солонянського районного суду Дніпропетровської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025042160000514 від 07.09.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
30 жовтня 2025 року прокурор звернувся до суду з клопотанням, у якому просить продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_4 на 60 днів.
Клопотання обґрунтовується тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що 04.09.2025, точний час в ході досудового розслідування встановити не вдалося, у ОСОБА_4 виник конфлікт із ОСОБА_6 з приводу ревнощів через ОСОБА_7 , в ході якого ОСОБА_4 погрожував фізичною розправою на адресу ОСОБА_6 05.09.2025 в період часу з 21:00 по 23:00, більш точний час в ході досудового розслідування встановити не вдалося, ОСОБА_4 перебував в компанії з раніше знайомими ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , з якими вживав спиртне на території ферми в с. Гайдамацькму Дніпровського району Дніпропетровської області, де неофіційно працювали різноробочими. Після чого 05.09.2025 близько 23.00 ОСОБА_4 направився із ферми с. Гайдамацьке додому до ОСОБА_6 , який мешкав в сусідньому АДРЕСА_3 . Потім в період часу з 23:45 05.09.2025 по 03:00 06.09.2025, більш точний час в ході досудового розслідування встановити не вдалося, ОСОБА_4 , перебуваючи у будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_3 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, в ході сварки із ОСОБА_6 з приводу ревнощів через ОСОБА_7 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, направлений на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, умисно, протиправно, усвідомлюючи наслідки своїх дій, взяв до рук металеву трубу, яку він приніс із собою, підійшов до потерпілого ОСОБА_6 та наніс йому не менше п?ятнадцяти ударів металевою трубою по голові та обличчю. Внаслідок протиправних умисних дій ОСОБА_4 , ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у вигляді: травматичні екстракції зубів: 1-го зуба на нижній щелепі праворуч, 1,2-х зубів на нижній щелепі ліворуч; розтрощення альвеолярного краю верхньої щелепи ліворуч з крововиливами у ясна; дві забиті рани у правій тім?яній ділянці; дві забиті рани у правій потиличній ділянці; забита рана у проекції сосцеподібного відростку правої скроневої кістки; забита рана у правій лобній ділянці; дві забиті рани у проекції правої надбрівної дуги; забита рана у проекції надперенісся; забита рана у проекції лівої надбрівної дуги, у внутрішнього кута лівої брови; забита рана у проекції верхньої губи праворуч; три забиті рани на підборідді; забита рана біля козелку правої вушної скойки; розповсюджені темно-червоні крововиливи м?яких покривних тканинах голови у проекціях вищеописаних ран; численні розриви твердої мозкової оболонки у проекції склепіння черепу праворуч та основи черепу; багатоуламкові переломи лобної, основної, правої скроневої кісток та потиличної кістки праворуч; багатоуламкові переломи кісток носа, виличних кісток та верхньої щелепи праворуч, нижньої щелепи посередині з темно-червоними крововиливами у навколишні м?які тканини; під м?якою мозковою оболонкою на всьому протязі розповсюджені темно-червоні крововиливи, які зливаються між собою; руйнування речовини мозку на основній поверхні лобних та скроневих часток, у стовбурі мозку; дрібновогнищеві темно-червоні крововиливи у товщі язика. Тілесні ушкодження у ділянці голови, виникли не більше ніж за 30-40 хвилин до настання смерті, у своїй сукупності перебувають у прямому причинному зв?язку з настанням смерті та згідно правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, вони є тяжкими за ознакою небезпеки для життя. Смерть ОСОБА_6 настала від відкритої черепно-мозкової травми з множинними забійними ранами голови та багатоуламковими переломами кісток черепу і обличчя, яка ускладнилась руйнуванням головного мозку. Умисні дії ОСОБА_4 , що виразились в умисному вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, кваліфікується за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Прокурор вказує, що 09.09.2025 слідчим суддею застосовано до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Посилається на те, що ризики, які були встановлені в наявності під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшились та не зникли. Залишається в наявності ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме обвинувачений ОСОБА_4 з метою уникнення кримінальної відповідальності, усвідомлюючи тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним у вчинені тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, може переховуватись від суду. Залишається в наявності ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме обвинувачений ОСОБА_4 , будучи судимий за вчинення кримінальних правопорушень, перебуваючи на свободі може вчинити інше кримінальне правопорушення. Обвинувачений не одружений, офіційно не працевлаштований і не має постійного джерела доходу, тобто не має міцних соціальних зв?язків, що може свідчити про можливість останнього покинути місто, де він мешкає або країну.
У підготовче судове не прибув представник потерпілої особи - Солонянської селищної ради, подав заяву про проведення судового засідання без його участі.
Прокурор клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого до обвинуваченого, підтримав з викладених у клопотанні підстав.
Обвинувачений проти клопотання прокурора заперечував, вважав, що можливо застосувати домашній арешт, вказував, що має цивільну дружину, працював на фермі, він не збирається переховуватись від суду, оскільки він не винуватий.
Захисник також проти клопотання прокурора заперечував, посилався не те, що ризиків не існує, обвинувачений не збирається переховуватись від суду, вчиняти іншими злочини та чинити тиск на будь-кого. Захисник вважав, що можливо до обвинуваченого застосувати більш м'який запобіжний захід.
Заслухавши сторони обвинувачення та захисту, вирішуючи клопотання прокурора, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Порядок продовження строку тримання під вартою встановлений статтею 199 КПК України. За змістом п. 1 ч. 3 цієї статті, звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти, зокрема, обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою.
Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, - у вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій особі.
09 вересня 2025 року слідчим суддею Солонянського районного суду Дніпропетровської області було постановлено ухвалу, згідно з якою до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, починаючи з 19 год 00 хв 07 вересня 2025 року до 05 листопада 2025 року включно.
За змістом вказаної ухвали, слідчим суддею було встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України. Слідчий суддя дійшов висновку про доведення прокурором існування ризиків передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, врахував вагомість наявних доказів обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, яке у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжких злочинів, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років, та наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_4 , який фізично здоровий, раніше неодноразово судимий звільнився з місць позбавлення волі півроку тому, ніде не працює та не навчається, неодружений, утриманців немає, тобто немає міцних соціальних зв'язків, що в сукупності свідчить, про те, що ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, з метою уникнення покарання, а також може свідчити наявність ризику на вчинення іншого кримінального правопорушення, враховуючи, що він є неодноразово судимим за вчинення тяжких злочинів.
Суд вважає, що на теперішній не зменшився та продовжує існувати ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховування обвинуваченого від суду, враховуючи, що в обвинуваченого відсутні міцні соціальні зв'язки, він офіційно не одружений, офіційно не працевлаштований, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей, інших осіб не має, обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років.
Також суд вважає, що наявний ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, враховуючи, що обвинувачений раніше неодноразово судимий, менше, ніж рік тому звільнився з місць позбавлення волі.
Обставини, на які посилається сторона захисту, не спростовують вказаних ризиків, доказів наявності міцних соціальних зв'язків суду не надано.
Зважаючи на викладене, судом не встановлено обставин, які давали б підстави для застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в тому числі і домашнього арешту, а також особистої поруки або особистого зобов'язання.
Тому, суд вважає, що продовження тримання під вартою обвинуваченого є виправданим. Такий запобіжний захід відповідає завданням кримінального провадження, встановленим обставинам, особі обвинуваченого, меті застосування запобіжного заходу - запобіганню зазначеним ризикам та забезпеченню належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
З врахуванням того, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину із застосуванням насильства, суд не визначає розмір застави.
Отже, оскільки прокурором доведено, наявність ризиків, які виправдовують тримання обвинуваченого під вартою, тому клопотання прокурора підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 199 КПК України, суд
постановив:
Задовольнити клопотання прокурора Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 про продовження стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Строк тримання під вартою ОСОБА_4 продовжити до 24 грудня 2025 року включно.
Строк дії ухвали встановити до 24 грудня 2025 року включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення, а обвинуваченим - в той же строк з дня отримання копії ухвали.
Суддя ОСОБА_1