Справа № 606/454/25Головуючий у 1-й інстанції Марціцка І.Б.
Провадження № 33/817/564/25 Доповідач - Ваврів І.З.
Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП
03 листопада 2025 р. м.Тернопіль
Суддя Тернопільського апеляційного суду Ваврів І.З.,
з участю:
- особи, яку притягнута до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 ;
- захисника особи, яку притягнута до адміністративної відповідальності, адвоката Шкільняка Б.М.
розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, що притягнута до адміністративної відповідальності, адвоката Шкільняка Б.М. на постанову Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 10 жовтня 2025 року,
Постановою Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 10 жовтня 2025 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і застосовано відносно неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Як визнав суд, 18.03.2025 о 00 год. 23 хв. в с. Конопківка по вул. Нова Тернопільського району Тернопільської області ОСОБА_1 керувала транспортним засобом Peugeot Partner д.н.з НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Драгер 6810 відмовилася, та проїхати в найближчий медичний заклад також відмовилася, чим порушила п.2.5 Правил дорожнього руху, таким чином вчинила правопорушення, склад якого, передбачений ч.1ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, адвокат Шкільняк Б.М. вважає вказану постанову незаконною та необґрунтованою, такою, що ухвалена з порушенням норм процесуального права та не відповідає фактичним обставинам справи, підлягає до скасування.
В обґрунтування своїх доводів зазначає, що винна ОСОБА_1 у вищевказаному адміністративному правопорушенні є недоведеною, а складений щодо неї протокол незаконним та безпідставним.
Сторона захисту вказує, що ОСОБА_1 не видавалось копії направлення на медичний огляд до закладу охорони здоров'я та оголошувалось, що на думку захисника, вказує на порушення працівниками поліції порядку виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного сп'яніння, а натомість одразу безпідставно складено протокол за ч.1 ст.130 КУпАП.
Стверджує, що працівником поліції у порушення норм Інструкції №1452/735 від 09.11.2015, у протоколі щодо ОСОБА_1 не вказано, за допомогою якого технічного засобу остання відмовилась проходити огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, чи даний технічний засіб проходив періодичну повірку та чи вона дійсна на дату проведення огляду, не містять таких відомостей і направлено до суду матеріали справи.
Вважає, що відеозапис, який долучений до матеріалів справи здійснений на технічний прилад, не є належним та допустимим доказом його винуватості у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки такий відеозапис не є безперервним, міститься частинами, тобто відеозйомка є переривчастою і не відображає всіх деталей та обставин спілкування ОСОБА_1 з поліцейськими.
Звертає увагу суду, що ОСОБА_1 не відмовлялась від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння, неодноразово наголошувала працівнику поліції який стояв поряд з її автомобілем про своє бажання пройти огляд, однак працівник поліції сказав їй, що у них з собою немає Драгера, а лікарня вночі не працює.
Крім того, саме працівник поліції вказав ОСОБА_1 написати в поясненнях до протоколу “відмовилась тому що вживала ліки і мені було погано».
Захисник також вказує, що працівником поліції не роз'яснено права та обов'язки ОСОБА_1 , процедури проходження огляду на стан сп'яніння, можливості пройти такий огляд в медичному закладі та її відсторонено від керування транспортним засобом.
Просить скасувати постанову Теребовлянського районного суду від 10 жовтня 2025 року про визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а провадження у справі закрити за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Заслухавши особу, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та її захисника - адвоката Шкільняка Б.М., які повністю підтримали подану апеляційну скаргу та, з наведених у ній мотивів, просять скасувати постанову Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 10 жовтня 2025 р. та закрити провадження у справі; дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку, що слід відмовити у задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Аналіз матеріалів справи та безпосередньо рішення місцевого суду, яке оскаржується апелянтом, дає підстави для висновку, що суд, розглядаючи дану справу, дотримався положень статей 245, 280 КУпАП, відповідно до яких провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи в учиненні адміністративного правопорушення.
Винуватість та кваліфікація дій ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП України доведена належним чином перевіреними, оціненими та викладеними у постанові суду доказами.
Так, відповідно до п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою вставлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №274508 від 18 березня 2025 року, 18.03.2025 о 00 год. 23 хв. в с. Конопківка по вул. Нова Тернопільського району Тернопільської області ОСОБА_1 керувала транспортним засобом Peugeot Partner д.н.з НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Драгер 6810 відмовилася, та проїхати в найближчий медичний заклад також відмовилася.
В протоколі про адміністративне правопорушення, який був предметом розгляду суду, зазначено про роз'яснення ОСОБА_1 її прав, передбачених ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП.
Протокол підписаний ОСОБА_1 без жодних зауважень та заперечень, що також підтверджує обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення.
Цей документ був предметом розгляду у суді першої інстанції та отримав належну правову оцінку з якою суд апеляційної інстанції погоджується.
Вказаний протокол відповідає вимогам ст.ст.254, 256 КУпАП, складений уповноваженою на те особою, визначеною ст.255 КУпАП, а наведені у ньому обставини об'єктивно стверджуються іншими доказами, дослідженими судом по справі.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Як слідує з матеріалів справи, одним з таких доказів, яким обґрунтовано винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є відеозапис з нагрудних камер працівників патрульної поліції та відеореєстратора.
Так, оглянутим апеляційним судом відеозаписом зафіксовано, що водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом автомобілем Peugeot Partner, д.н.з НОМЕР_1 , та була зупинена працівниками поліції через порушення водієм дії комендантської години, після чого поліцейський з'ясував щодо наявності документів, що посвідчують особу та документів, які підтверджують правомірність володіння транспортним засобом.
В подальшому відеозаписом засвідчено, що поліцейський при спілкуванні з ОСОБА_1 вказує, що вбачає в неї ознаки алкогольного сп'яніння, такі як запах алкоголю з ротової порожнини, на що ОСОБА_1 відповідає: «щойно випила трошки бренді коли, поїхала забрати доньку, оскільки та подзвонила, сказала, що темно і їй страшно йти». Поліцейський запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння, на місці зупинки, однак остання відмовляється, також відмовляється їхати в медичний заклад. Поліцейський пропонував пройти огляд на місці зупинки або в медичному закладі двічі, проте ОСОБА_1 відмовилась, при цьому її відмова була чіткою, поліцейські роз'яснили наслідки такої відмови.
Апеляційний суд зазначає, що відеозаписом об'єктивно зафіксовані обставини адміністративного правопорушення у об'ємі, достатньому для вирішення питання про наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні.
Відеозаписи з нагрудних камер поліцейського суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Той факт, що порушено безперервність відеозаписів долучених до матеріалів справи, що на думку захисту є недопустимим доказом, не є підставою для скасування рішення суду, оскільки відеозаписом чітко зафіксовано виявлене працівниками поліції правопорушення, а саме - відмова водія транспортного засобу, у якого наявні ознаки алкогольного сп'яніння, відповідно до встановленого порядку, пройти огляду на стан алкогольного сп'яніння. Наведені апелянтом міркування з цього приводу носять суб'єктивний характер і не підтверджені доказами, які б з технічної точки зору могли поставити під сумнів достовірність проведеного відеозапису.
Доводи апеляційної скарги про порушення працівниками поліції порядку проведення огляд на стан сп'яніння, з тих мотивів, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння як на місці зупинки, так і в закладі охорони здоров'я і їй не було забезпечено такої можливості, то вони є непереконливі і необґрунтовані.
Характер поведінки ОСОБА_1 та манера її спілкування з працівниками поліції, що зафіксовано відеозаписом з нагрудних камер поліцейських, спростовує доводи апелянта щодо наміру пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, а навпаки - підтверджує відмову від проходження огляду на стан сп'яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров'я.
Твердження апеляційної скарги захисника про те, що ОСОБА_1 не було належним чином запропоновано пройти огляд в закладі охорони здоров'я, а саме шляхом вручення письмового направлення, є непереконливі, оскільки водій ОСОБА_1 відмовилась від проходження огляду на стан сп'яніння, а письмове направлення на проходження огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я згідно вимог закону видається поліцейським медичному працівнику/лікарю у разі згоди водія пройти огляд на стан сп'яніння у відповідному закладі охорони здоров'я, куди поліцейський доставляє останнього.
Також, суд зазначає, що висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, за порушення нею п. 2.5 Правил дорожнього руху, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами, а зміст постанови відповідає вимогам статтей 283, 284 КУпАП.
Стосовно посилання апелянта на певні недоліки оформлення працівниками поліції письмових доказів та факт відсутності в матеріалах справи доказів відсторонення ОСОБА_1 від керування, апеляційний суд зауважує, що це не впливає на законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, як не є й безумовною підставою для скасування судового рішення та не спростовує вину ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого їй адміністративного правопорушення.
Аналіз матеріалів провадження дає підстави для висновку, що дії працівників поліції щодо фіксації правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 узгоджуються з вимогами ст.266 КУпАП та приписами Інструкції “Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 р № 1452/735 та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 року № 1376.
Всі інші доводи апелянта мають формальний характер та спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення. Такі доводи апелянта не спростовують встановлених обставин, а також того, що ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачений ч.1 ст.130 КУпАП.
Апеляційний суд також звертає увагу, що у рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Відповідно до диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП однією з підстав адміністративної відповідальності за даною правовою нормою є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу на швидкість реакції.
Таким чином, виходячи з аналізу доказів досліджених судом першої інстанції та перевірених під час апеляційного розгляду матеріалів справи, висновок місцевого суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення та кваліфікація його дій за ч.1 ст.130 КУпАП є правильним.
Жодних аргументованих доводів, які б викликали сумніви у об'єктивності оцінки доказів зроблених судом першої інстанції на підставі вищевказаних матеріалів справи, апелянтом не надано і не здобуто таких в процесі апеляційного розгляду.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено.
Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено у відповідності до вимог ст.33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого ним правопорушення, особи правопорушника, ступеню його вини та інших обставин справи.
З урахуванням наведеного, приходжу до висновку, що постанова Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 10 жовтня 2025 року відносно ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування, про що ставить питання апелянт, не вбачаю.
Керуючись ст.294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвоката Шкільняка Б.М. залишити без задоволення, а постанову Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 10 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя