Дата документу 31.10.2025 Справа № 333/3395/23
ЄУН 333/3395/23 Головуючий у І інстанції: Галущенко Ю. А.
Провадження № 22-з/807/115/25 Суддя-доповідач: Поляков О.З.
31 жовтня 2025 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого: Полякова О.З.,
суддів: Кочеткової І.В.,
Онищенка Е.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Трачук Наталії Іванівни про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_2 , правонаступниками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» про захист прав споживача та зустрічним позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» до ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , про стягнення вартості донарахованого (не облікованого) об'єму природного газу,-
У березні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до АТ «Запоріжгаз» про захист прав споживача.
У липні 2023 року АТ «Запоріжгаз» звернулось до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_2 про стягнення вартості донарахованого (необлікованого) об'єму природного газу.
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21 червня 2024 року відмовлено в задоволенні первісного позову, зустрічний - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз», вартість донарахованого (не облікованого) об'єму та обсягу природного газу в розмірі 330535,78 грн та судовий збір в розмірі 4958,04 грн.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Трачук Н.І. через підсистему «Електронний суд» подала апеляційну скаргу.
Постановою колегії суддів судової палати з цивільних справ Запорізького апеляційного суду від 12 серпня 2025 року зазначену апеляційну скаргу задоволено частково. Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21 червня 2024 рокускасовано. Ухвалено нову постанову, якою позов ОСОБА_2 , правонаступниками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , до АТ «Запоріжгаз» про захист прав споживача задоволено частково.
Визнано протиправними та скасовано рішення комісії з розгляду актів про порушення, оформлене протоколом від 24 лютого 2023 року з розгляду акту про порушення ГРМ ZP 000005 від 10 лютого 2023 року відносно абонента ОСОБА_2 .
Визнано неправомірним та скасовано акт-розрахунок від 24 лютого 2023 року необлікованого (донарахованого) об'єму природного газу в розмірі 330535,78 грн за період з 10 лютого 2022 року до 31 січня 2023 року.
Стягнуто з АТ «Запоріжгаз» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 7237,96 грн.
У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
08 вересня 2025 року через підсистему «Електронний суд» надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Трачук Н.І. про ухвалення додаткового рішення, в якій вона вказує на те, що суд не вирішив питання стягнення з відповідача судового збору на користь держави, оскільки позивач не сплачував судовий збір, не вирішене питання стягнення з відповідача витрат на оплату призначеної судом експертизи в розмірі 4543,79 грн, а також витрат на правничу допомогу в розмірі 15000 грн.
Перевіривши доводи заявника, колегія суддів дійшла до висновку про часткове задоволення заяви з огляду на таке.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
В силу вимог частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, у цій справі встановлено, що під час ухвалення постанови від 12 серпня 2025 року, колегії суддів судової палати з цивільних справ Запорізького апеляційного суду не вирішила питання щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов'язаними з порушенням їх прав.
У статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік пільг щодо сплати судового збору. Системний і комплексний аналіз зазначеного Закону і статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» дає правові підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб у переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, встановленому статтею 5 Закону України «Про судовий збір», не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів.
Отже, стаття 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить норми про те, що пільги надаються лише за пред'явлення позову. Спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову, визначив, що ця пільга надається з метою захисту споживачами їх порушених прав.
Порушені права можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред'явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу. Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завдання якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права.
Вказаний висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц (провадження № 14?57цс18).
У спорах про захист прав споживачів прямо встановлено спеціальним законом, який регулює відносини у сфері захисту прав споживачів.
Отже, ухвалюючи нову постанову, апеляційний суд мав вирішити питання про стягнення з відповідача судового збору в дохід держави.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено, що з 01 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2684 грн.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з п.п. 1.1, 1.2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Враховуючи подання позову у 2023 році з трьома позовними вимогами немайнового характеру, позивач мав сплатити 3220,80 грн судового збору.
З урахуванням часткового задоволення позову (двох позовних вимог), звільнення позивача від сплати судового збору, з відповідача слід стягнути 2147,20 грн судового збору в дохід Держави. Отже в цій частині вимоги заяви підлягають задоволенню.
Відповідно до пп. 1, 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи віднесені витрати на професійну правничу допомогу і витрати, пов'язані з залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).
За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у додатковій постанові від 17 січня 2022 року у справі № 756/8241/20 (провадження № 61-9789св21).
Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
При визначенні суми відшкодування витрат на правову допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, а також з урахуванням складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціну позову та (або) значенням справи для сторони.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2022 року у справі № 706/199/22 (провадження № 61-9325ск22).
У заяві про ухвалення додаткового рішення представник ОСОБА_1 - адвокат Трачук Н.І. зазначає про оплату позивачем призначеної судом експертизи в розмірі 4543,79 грн, посилаючись на т. с. 1 а.с. 175, однак матеріали справи не містять квитанції про оплату ОСОБА_2 вартості експертизи. У т. с. 1 а.с. 174-175 міститься клопотання експерта з розрахунковою квитанцією про сплату проведення трасологічної експертизи, направлене до місцевого суду. Однак, ні оригіналу, ні навіть копії квитанції про сплату позивачем витрат на проведення експертизи в справі не має.
В обґрунтування витрат на правничу допомогу представник ОСОБА_1 - адвоката Трачук Н.І.посилається на Договір про надання правничої допомоги та представництво від 20.02.2023, укладений між адвокатом Трачук Н.І. та ОСОБА_2 , відповідно до якого вартість послуг виконавця визначається за домовленістю сторін та складає 15000 грн (а.с. 28).
Однак, колегія суддів зауважує, що матеріали справи не містять ні детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, ні акту приймання-передачі виконаних послуг, що позбавляє суд можливості оцінити співмірність таких витрат зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт
З урахуванням вищевикладеного, вимоги заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Трачук Н.І. про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення з відповідача витрат, пов'язаних із проведенням експертизи в розмірі 4543,79 грн та витрат на правничу допомогу адвоката під час розгляду справи в суді першої станції в розмірі 15000 грн, на які вказувала адвокат у заяві, не підлягають задоволенню, оскільки вони не підтверджені належними доказами. Крім того, колегія суддів наголошує на тому, що заява представника ОСОБА_1 - адвоката Трачук Н.І. не містить прохальної частини, тобто суду не сформовані точні вимоги заяви.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе частково задовольнити заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Трачук Н.І. та ухвалити у цій справі додаткове рішення про стягнення з відповідача судового збору в дохід Держави в розмірі 2147,20 грн.
Керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 270, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Трачук Наталії Іванівни про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_2 , правонаступниками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» про захист прав споживача та зустрічним позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» до ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , про стягнення вартості донарахованого (не облікованого) об'єму природного газу - задовольнити частково.
Ухвалити в цій справі додаткову постанову про стягнення судових витрат зі сплати судового збору.
Стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» витрати зі сплати судового збору в розмірі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) гривень 20 копійок в дохід Держави.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст додаткової постанови складено 31 жовтня 2025 року.
Головуючий:
Судді: