21.10.2025 Справа №607/16350/25 Провадження №3/607/6278/2025
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Дзюбич В.Л. розглянувши матеріали, що надійшли з Управління патрульної поліції у Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючого, РНОКПП НОМЕР_1
за ст.173 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №843050 від 26.08.2025 року, ОСОБА_1 26.07.2025 о 17 год. 14 хв. в м. Тернопіль, вул. Руська 16, перебуваючи в громадському місці, а саме в приміщенні винного магазину «Могорич» та в місці скупчення людей нецензурно виражався та на зауваження не реагував, чим порушив громадський порядок та спокій громадян.
В судовому засідання ОСОБА_1 свою вину не визнав та пояснив що нецензурно не виражався, нікого не ображав. Вказівка у протоколі про те, що він не реагував на зауваження не відповідає дійсності. Просить провадження щодо нього закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 173 КУпаП.
Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Дії ОСОБА_1 кваліфікуються за ст. 173 КУпАП, згідно якої настає відповідальність за вчинення дрібного хуліганства, тобто нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
До матеріалів не долучено достатніх та об'єктивних доказів того, що ОСОБА_1 дійсно вчиняв будь-які хуліганські дії, пов'язані з порушенням громадського порядку та спокою громадян.
Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція є нормами прямої дії, а згідно ч.2 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Таким чином, суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.
Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцію, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини».
Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
При цьому суд зазначає, що відповідно до ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Виходячи з вищезазначеного, жодних беззаперечних та достатніх доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення передбаченого ст.173 КУпАП матеріали справи не містять.
Таким чином, сукупність зібраних та проаналізованих по справі доказів не дозволяє спростувати сумніви у категоричній формі та зробити беззаперечний і однозначний висновок про вчинення ОСОБА_1 неправомірних дій, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Так, ЄСПЛ у справі «Карелін проти Росії» дійшов висновку, що суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді, а також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
Згідно із п.1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у випадку відсутності складу адміністративного правопорушення.
Виходячи з вищенаведеного вважаю, що за встановлених обставин справи в діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, оскільки суду не надано жодного доказу, з якого вбачалося б, що ОСОБА_1 26 липня 2025 року вчиняв хуліганські дії в м. Тернопіль, по вул. Руська 16 в приміщенні винного магазину «Могорич», у зв'язку із чим провадження в даній справі підлягає закриттю.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 173, 247, 283, 284 КУпАП, суд,
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закрити у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
СуддяВ. Л. Дзюбич