справа № 208/9870/25
провадження № 1-кс/208/4331/25
03 листопада 2025 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд міста Кам'янського у складі:
слідчого судді: ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
за участю прокурора: ОСОБА_3 ,
підозрюваної: ОСОБА_4 ,
захисника: ОСОБА_5 (в режимі ВКЗ),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі у залі суду № 3 м.Кам'янське клопотання керівника Донецької обласної прокуратури ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР №42025050000000098 від 21.07.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України, про продовження строку застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки смт.Новомиколаївка Запорізької області, раніше не судимої, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , розлучена, адвоката, зареєстрована АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України,
І. Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається.
До Заводського районного суду міста Кам'янського надійшло вказане клопотання, в обґрунтування якого зазначено, що 04.08.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
07.08.2025 слідчим суддею Заводського районного суду міста Кам'янського стосовно підозрюваної ОСОБА_4 , обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби строком на 2 місяці.
06.10.2025 ухвалою слідчого судді Заводського районного суду міста Кам'янського строк дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту в нічний час доби відносно ОСОБА_4 продовжено у межах строку досудового розслідування, тобто до 04.11.2025.
Оскільки строк дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту, обраного відносно ОСОБА_4 спливає 04.11.2025, керівник Донецької обласної прокуратури ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді з клопотанням, у якому просить слідчого суддю продовжити ОСОБА_4 строк дії запобіжного заходу.
ІІ. Позиції учасників у судовому засіданні.
В судовому засіданні прокурор клопотання про продовження строку запобіжного заходу підтримала та надала пояснення, аналогічні змісту клопотання.
Підозрювана ОСОБА_4 та її захисник - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечували щодо задоволення клопотання, надали пояснення аналогічні змісту письмового заперечення, яке долучено до матеріалів справи. Підозрювана просила застосувати відносно неї особисте зобов'язання з огляду на те, що через обраний запобіжний захід вона позбавлена можливості виконувати свої професійні обов'язки в інших областях, а тому відмовляється від ведення справ, а також зв'язку із необхідністю відвезення її дітей до Трускавця, тощо, для відновлення їх здоров'я.
ІІІ. Положення закону, якими керувався слідчий суддя при постановленні ухвали.
Домашній арешт, відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України, полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Відповідно до ч. 6 ст. 181 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. При цьому сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців.
Крім того, за змістом ч. 3 ст. 199 КПК України, слідчий суддя під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку застосування домашнього арешту з'ясовує, крім відомостей, зазначених у ст. 184 КПК України, чи наявні обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують застосування запобіжного заходу, та обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про домашній арешт.
З огляду на зміст зазначених вище законодавчих положень, при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту, слідчому судді необхідно перевірити:
1)чи може бути продовжено раніше застосований до підозрюваного запобіжний захід з огляду на граничні строки його застосування та строки досудового розслідування?
2)чи наявна обґрунтована підозра у вчиненні такою особою кримінального правопорушення?
3)чи продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України?
4)чи існують обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про застосування домашнього арешту?
5)чи є можливим запобігання існуючим ризикам шляхом застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу?
6)чи підлягає продовженню строк дії обов'язків, покладених на підозрюваного при застосуванні запобіжного заходу у виді домашнього арешту?
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.180 КПК України, особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків відповідно до ст. 194 цього Кодексу і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу. Кількість поручителів визначає слідчий суддя, суд, який обирає запобіжний захід. Наявність одного поручителя може бути визнано достатньою лише в тому разі, коли ним є особа, яка заслуговує на особливу довіру.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення прокурора, слідчий суддя, надаючи відповіді на вказані питання, доходить таких висновків.
Щодо можливості продовження дії запобіжного заходу.
Під час дослідження клопотання та долучених сторонами матеріалів встановлено, що ухвалою слідчого судді Заводського районного суду міста Кам'янського від 07.08.2025 до підозрюваної ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний час доби, з визначенням кола обов'язків, покладених на підозрювану.
06.10.2025 ухвалою слідчого судді Заводського районного суду міста Кам'янського строк дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно ОСОБА_4 продовжено у межах строку досудового розслідування, тобто до 04.11.2025.
Тобто, наразі сукупний строк тримання ОСОБА_4 під домашнім арештом у нічний час доби не перевищує граничного 6-місячного строку застосування такого виду запобіжного заходу.
При цьому, 03.11.2025 строк досудового розслідування вказаного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Заводського районного суду міста Кам'янського продовжено до 5 місяців, тобто до 04.01.2026, а тому слідчим суддею може бути розглянуте питання про продовження дії застосованого до підозрюваної запобіжного заходу у виді домашнього арешту у нічний час доби.
Щодо наявності обґрунтованої підозри
Відповідно до положень ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування будь-якого запобіжного заходу і відповідно продовження строку його дії, є, зокрема, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.
Разом з тим, кримінальне процесуальне законодавство України не містить визначення поняття «обґрунтована підозра», а тому, керуючись приписами ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя при встановленні змісту вказаного поняття враховує практику Європейського суду з прав людини.
Так, з усталеної практики ЄСПЛ вбачається, що існування обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які змогли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому, факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як і ті, що обґрунтовують засудження особи, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення ЄСПЛ у справах «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»).
Отже, обґрунтована підозра не передбачає наявності переконання «поза розумним сумнівом» щодо вчинення особою кримінального правопорушення. Однак, вона повинна ґрунтуватись на об'єктивних фактах, встановлених на підставі наданих стороною обвинувачення доказів.
Таким чином, слідчому судді необхідно з'ясувати, чи є підстави обґрунтовано вважати, що ОСОБА_4 могла вчинити інкримінований їй злочин. При цьому, остаточна оцінка та кваліфікація конкретних діянь здійснюється судом під час розгляду справи по суті.
Як встановлено з клопотання та доданих до нього матеріалів, в межах цього кримінального провадження ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, тобто у одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднаному з вимаганням такої вигоди.
Зі змісту клопотання, долучених до нього матеріалів та пояснень прокурора встановлено, що у провадженні слідчих СУ ГУНП в Донецькій області перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 21.07.2025 за № 42025050000000098, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом, адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів.
Частиною 1 ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного згідно із Законом України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Рішенням Ради адвокатів Запорізької області від 16.05.2019 ОСОБА_4 видано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗП № 002199.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» особа, стосовно якої радою адвокатів регіону прийнято рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, не пізніше тридцяти днів з дня прийняття цього рішення складає перед радою адвокатів регіону присягу адвоката України, в якій урочисто присягає у своїй адвокатській діяльності дотримуватися принципів верховенства права, законності, незалежності та конфіденційності, правил адвокатської етики, чесно і сумлінно забезпечувати право на захист та надавати правничу допомогу відповідно до Конституції України і законів України, з високою відповідальністю виконувати покладені на адвоката обов'язки, бути вірним присязі. Текст присяги адвоката України підписується адвокатом і зберігається радою адвокатів регіону, а її копія надається адвокату.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов'язаний дотримуватися присяги адвоката України та правил адвокатської етики.
Проте ОСОБА_4 , використовуючи свій статус адвоката у порушення вимог вказаних нормативно-правових актів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, маючи корисливу мету, вчинила дії, спрямовані на одержання неправомірної вигоди для себе, за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди, за наступних обставин.
Так, приблизно у червні 2025, більш точну дату та час слідством не встановлено, у ОСОБА_4 виник протиправний умисел, спрямований на отримання неправомірної вигоди для себе за здійснення впливу на військових посадових осіб Регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_5 » Збройних Сил України, використовуючи особисті дружні стосунки з вказаними особами, а саме за вирішення питань, що стосуються звільнення з військової служби військовослужбовців ЗСУ.
Маючи особисті зв'язки серед посадових осіб Регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_5 » Збройних Сил України, ОСОБА_4 дізналася про перебування на розгляді у зазначеному управлінні заяви військовослужбовця ОСОБА_10 про звільнення з військової служби на підставі п. 2 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Попередньо отримавши непідтверджену інформацію щодо можливого негативного розгляду заяви військовослужбовця ОСОБА_10 , адвокат, усвідомлюючи можливі негативні наслідки її розгляду, за своєю власною ініціативою вирішила, а саме за допомогою мобільного зв'язку сконтактували із ОСОБА_10 .
Водночас, користуючись особистими дружніми зв'язками, маючи важелі впливу на вказаних посадових осіб, ОСОБА_4 умисно повідомила ОСОБА_10 , який не був її клієнтом, інформацію про те, що в разі ненадання ним неправомірної вигоди його заяву буде відхилено. При цьому вона зазначила, що має реальну можливість за грошову винагороду в сумі 1500 доларів США вирішити питання з посадовими військовими особами Регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_5 » ЗСУ, вплинувши на прийняття рішення на користь ОСОБА_10 щодо звільнення його з військової служби.
Продовжуючи реалізацію свого умислу, у липні 2025 ОСОБА_4 встановила контакт із ОСОБА_10 , який 26.06.2025 подав рапорт до Регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_5 » Збройних Сил України про звільнення з військової служби за сімейними обставинами, а саме на підставі п. 2 ч. 12 ст. 26 вказаного Закону, у зв'язку з наявністю у нього батька або матері з інвалідністю I чи II групи, які не мають інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону їх утримувати.
Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_4 17.07.2025 під час телефонної розмови, а також 18.07.2025 під час особистої зустрічі з ОСОБА_10 , запевнила його у можливості, за грошову винагороду, здійснити вплив на військових посадових осіб Регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_5 » Збройних Сил України з метою позитивного вирішення питання щодо його звільнення з військової служби.
Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_4 висунула ОСОБА_10 вимогу про передачу їй неправомірної вигоди в розмірі 1500 доларів США, погрожуючи у разі відмови негативним вирішенням питання про його звільнення.
Натомість ОСОБА_10 , усвідомлюючи протиправний характер дій ОСОБА_4 , 21.07.2025 звернувся до працівників правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення, у зв'язку з чим з цього моменту він діяв під контролем правоохоронних органів з метою викриття злочинної діяльності ОСОБА_4 , спрямованої на одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, що супроводжувалося вимаганням такої вигоди.
У зв'язку з цим ОСОБА_10 погодився на висунуту вимогу та з метою фіксації злочинних дій повідомленої особи погодився передати неправомірну вигоду в сумі 1500 доларів США за позитивне вирішення питання щодо його звільнення з військової служби.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру, 22.07.2025 ОСОБА_4 надала ОСОБА_10 вказівку про передачу їй грошових коштів у вказаній сумі.
Так, 29.07.2025, у період часу з 15:20 год. до 16:00 год. ОСОБА_10 , перебуваючи в службовому кабінеті ОСОБА_4 за адресою: м. Дніпро, вул. Дмитра Яворницького, буд. 49, каб. 7, надав їй частину неправомірної вигоди - грошові кошти в сумі 1200 доларів США за позитивне вирішення питання щодо його звільнення з військової служби.
У подальшому, 30.07.2025, ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, з метою доведення до завершення реалізації свого протиправного задуму, що полягав у вимаганні та одержанні неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, знову зв'язалася з ОСОБА_10 .
Під час особистого спілкування ОСОБА_4 повідомила йому про підготовлений наказ щодо його звільнення з військової служби, вказавши конкретну дату та номер відповідного документа. Тим самим продемонструвала свою обізнаність щодо перебігу службової процедури, з якою пов'язувалася її раніше надана обіцянка здійснити вплив на посадових військових осіб Регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_5 » Збройних Сил України.
Після цього ОСОБА_4 висунула вимогу передати їй другу частину неправомірної вигоди, попередньо обумовленої в сумі 1500 доларів США, а саме грошові кошти в розмірі 300 доларів США, як плату за прийняття позитивного рішення щодо звільнення ОСОБА_10 з військової служби.
Надалі, 04.08.2025 у період часу з 12:40 год. по 13:00 год., перебуваючи в службовому кабінеті за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_4 одержала грошові кошти у сумі 300 доларів США від ОСОБА_10 як другу частину неправомірної вигоди за здійснення впливу на посадових військових осіб Регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_5 » ЗСУ з метою позитивного вирішення питання про його звільнення з військової служби.
Викладені обставини, у сукупності з наданими прокурором поясненнями та представленими матеріалами кримінального провадження переконують слідчого суддю у тому, що мало місце вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Підсумовуючи, слідчий суддя вважає, що викладені вище обставини на даному етапі досудового розслідування з розумною достатністю та вірогідністю пов'язують підозрювану з вчиненим кримінальним правопорушенням, оскільки для стороннього спостерігача прослідковувався б зв'язок між описаними діями та наслідками, які за версією обвинувачення полягали у одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднаному з вимаганням такої вигоди. В подальшому такі обставини мають бути перевірені та оцінені в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні.
При цьому, відповідні обставини, які враховані при оцінці обґрунтованості повідомленої ОСОБА_4 підозри, встановлені слідчим суддею на підставі досліджених під час судового засідання копій матеріалів кримінального провадження.
Оцінивши вказані докази в їх сукупності з доводами клопотання та учасників судового засідання, не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_4 , виходячи з наданих матеріалів клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення підозрюваною кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України за викладених у клопотанні обставин.
Необхідно зазначити, що на стадії досудового розслідування слідчий суддя на підставі оцінки сукупності досліджених доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Обставини вчинення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами отриманими у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Щодо продовження існування ризиків
Ризики вчинення підозрюваною дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення слідчим суддею обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він схильний і має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.
У клопотанні зазначається про продовження існування щодо ОСОБА_4 ризиків: (1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; (2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; (3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.
(1)Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду
Наявність вказаного ризику обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років. Тобто у випадку визнання судом ОСОБА_4 винною у вчиненні цього злочину до неї може бути застосовано покарання у вигляді позбавлення волі, у зв'язку із чим, слідчий суддя вважає доведеним ризик того, що ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
При оцінці переховування від правосуддя може братися до уваги поряд з іншими обставинами і загроза суворого покарання. Так, у рішенні ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» № 31315/96 від 25.04.2000 Страсбурзький суд визнав достатнім мотивування чеських суддів, що прийняли рішення про обрання необхідної міри запобіжного заходу, з огляду в тому числі на те, що підозрюваному загрожувало відносно суворе покарання.
(2) Щодо ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення
Наявність зазначеного ризику обґрунтовується тим, що на теперішній час слідством не встановлено всіх місць зберігання речей та документів, що мають значення для кримінального провадження, грошових коштів, одержаних злочинним шляхом, чорнових / електронних записів дій учасників, пов'язаних із здійсненням впливу на осіб, уповноважених на здійснення функцій держави, у зв'язку з чим, підозрювана, може вжити заходів щодо знищення, спотворення, приховування речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Крім того, аналізуючи отримані на теперішній час докази, які зібрано під час досудового розслідування, є підстави вважати, що підозрювана до своєї протиправної діяльності залучала інших осіб, у зв'язку із чим підозрювана, може повідомляти відомості, які стали їй відомі під час слідчих дій у цьому провадженні, а також інші важливі відомості, надавати вказівки на знищення, спотворення або приховання будь-яких речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, що створить перешкоду для подальшого викриття фактів злочинної діяльності, встановлення всіх учасників та їх притягнення до кримінальної відповідальності.
Указаний ризик також підтверджується способом вчинення кримінального правопорушення, якому притаманні вжиття конспіративних заходів діяльності підозрюваної, спілкування за допомогою месенджерів з шифруванням передачі даних.
(3) Щодо ризику незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (ч. 4 ст. 95 КПК України).
В свою чергу, частиною 11 ст. 615 КПК України визначено, що показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації. Показання, отримані під час допиту підозрюваного, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо у такому допиті брав участь захисник, а хід і результати проведення допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.
Так, відповідно до п. 16 ч. 1 ст. 7 КПК України, безпосередність дослідження показань є загальною засадою кримінального провадження та повинна застосовуватися за загальним правилом, можливість використання показань, зафіксованих за допомогою технічних засобів відеофіксації, передбачена ч. 11 ст. 615 КПК України, застосовується лише як виключення. При цьому, показання свідків, безпосередньо досліджені в суді, мають пріоритет над показаннями, отриманими у порядку ч. 11 ст. 615 КПК України.
За таких обставин, ризик впливу на свідка ОСОБА_10 існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Обставинами, що підтверджують наявність вказаного ризику є те, що ОСОБА_4 , може спробувати переконати свідка ОСОБА_10 з метою надання ним неправдивих свідчень, або відмови надати їх безпосередньо суду.
Зазначене вказує на існування ризику незаконного впливу на свідка у цьому ж Кримінальному провадженні.
Таким чином, у своїй сукупності наведені обставини дають підстави стверджувати про існування ризиків, визначених у ст.177 КПК України.
У зв'язку з вищевикладеним, слідчий суддя доходить висновку, що на даному етапі досудового розслідування продовжують існувати ризики перешкоджання кримінальному провадженню, передбаченні статтею 177 КПК України, а саме - ризик переховування підозрюваної від органів досудового розслідування та суду, ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, отже, продовження дії застосованого до підозрюваної ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді домашнього арешту та покладених на неї обов'язків є об'єктивно необхідним з метою забезпечення дієвості відповідного кримінального провадження та запобігання реалізації вказаних ризиків.
Щодо обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування
Оцінюючи наявність обставин, які перешкоджали завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання підозрюваної під домашнім арештом, слідчий суддя виходить з того, що прокурором доведено існування потреби у подальшому проведенні більшої частини із зазначених ним слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, обсяг яких є доволі значним і проведення яких є дійсно необхідним для забезпечення повного та неупередженого досудового розслідування, виявлення і дослідження усіх обставин, які підлягають доказуванню у відповідності до вимог ч. 2 ст. 91 КПК України.
При цьому, слідчий суддя вважає, що дійсно існували об'єктивні обставини, які перешкоджали проведенню таких слідчих і процесуальних дій до закінчення дії попередньої ухвали.
У зв'язку з існуванням потреби у проведенні відповідних слідчих та процесуальних дій, а також наявністю об'єктивних обставин, що перешкоджали їх проведенню раніше, ухвалою слідчого судді від 03.11.2025 строк досудового розслідування вказаного кримінального провадження продовжено до 5 місяців, тобто до 04.01.2026.
Зазначене вказує на наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали.
Щодо можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу з урахуванням положень ст.178 КПК України та необхідності продовження строку дії обов'язків
При вирішенні питання про продовження строку дії застосування до підозрюваної запобіжного заходу, крім встановлених ризиків кримінального провадження, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами матеріалів, оцінює в сукупності існування інших обставин, передбачених ст. 178 КПК України, а саме:
-вагомість наданих стороною обвинувачення доказів про ймовірне вчинення кримінального правопорушення;
-пред'явлення ОСОБА_4 підозри у вчиненні тяжкого злочину, у разі визнання винуватою у вчиненні якого, їй може загрожувати покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років з конфіскацією майна;
-майновий стан підозрюваної;
-міцність соціальних зв'язків підозрюваної;
-підозрювана раніше не судима, відомостей про застосування до неї раніше запобіжних заходів та про наявність повідомлення їй про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення слідчому судді не надано;
- наявність у підозрюваної трьох неповнолітніх дітей на утриманні: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які, з урахуванням віку та проживання з підозрюваною ОСОБА_4 , потребують постійної уваги останньої, фізичного та розумового розвитку, оскільки відвідують Спеціалізовану дитячо-юнацьку спортивну школу Олімпійського резерву з плавання Спортивного клубу «Метеор», приватний дошкільний навчальний заклад ФОП ОСОБА_11 , додаткові заняття з англійської мови проходять лікування в санаторно-курортних закладах.
Враховуючи продовження існування вказаних ризиків, обставини імовірно вчиненого злочину, особисті дані підозрюваної, слідчий суддя вважає, що належна поведінка останньої може бути забезпечена лише подальшим застосуванням запобіжного заходу у виді домашнього арешту у нічний час доби та продовженням дії покладених на підозрювану обов'язків.
Слідчий суддя вважає, що застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання чи особистої поруки для запобігання вказаним ризикам буде недостатнім, оскільки виконання покладених на підозрювану обов'язків буде залежати виключно від волі самої ОСОБА_4 та їх порушення не матиме для неї очевидних і достатньо суттєвих наслідків.
Слідчий суддя вважає, що застосований до підозрюваної запобіжний не є занадто обтяжливим для неї, а продовження дії покладених обов'язків зможе запобігти реалізації існуючим ризикам кримінального провадження.
Зокрема, слідчий суддя вважає, що встановлений та доведений ризик переховування та імовірної втечі можливо нівелювати шляхом продовження дії обов'язку отримання підозрюваною дозволу слідчого, прокурора чи суду у разі виникнення в неї необхідності здійснення виїзду за межі визначеної цією ухвалою території, повідомляти уповноважених осіб про зміну свого місця проживання та здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон.
Також, беручи до уваги доведеність існування ризику впливу на свідків та інших підозрюваних, слідчий суддя вважає, що обов'язок утримуватися від спілкування з ними унеможливить втілення такого ризику.
Вказані обов'язки не є такими, що надмірно або негативно впливають на життєвий уклад підозрюваної. Продовжуючи строк дії саме таких обов'язків слідчий суддя також виходить із того, що таке продовження має найменший вплив на реалізацію прав і свобод людини, пов'язане із здійсненням досудового розслідування особливо тяжких злочинів, а отже, таке втручання є розумним і співмірним з цілями цього кримінального провадження.
Отже, слідчий суддя з урахуванням встановлених обставин доходить висновку про необхідність продовження строку дії запобіжного заходу та задоволення клопотання слідчого, погодженого прокурором, та відмови у задоволенні клопотання підозрюваної.
На підставі викладеного, керуючись статтями 131-132, 176-179, 181, 184, 193-198, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання керівника Донецької обласної прокуратури ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР №42025050000000098 від 21.07.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України, про продовження строку застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно підозрюваної ОСОБА_4 , строком на 2 (два) місяці, із забороною залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , за винятком випадків переміщення до найближчого укриття на час дії сигналу «Повітряна тривога», надання невідкладної медичної допомоги та подальшого невідкладного повернення до житла в період часу з 22:00 год. по 05:00 год.
Продовжити застосування до ОСОБА_4 наступних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- не відлучатися із населеного пункту, в якому вона фактично проживає: АДРЕСА_2 , без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування із свідком ОСОБА_10 ;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії ухвали два місяці.
У задоволенні клопотання підозрюваної ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу на особисте зобов'язання - відмовити.
Копію ухвали негайно вручити підозрюваній, захиснику, прокурору.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено та проголошено 03.11.2025 о 16:55 год.
Слідчий суддя ОСОБА_1