№ 207/6218/24
№ 2/207/423/25
28 квітня 2025 року м. Кам'янське
Південний районний суд міста Кам'янського у складі:
головуючого судді Юрченко І.М.,
при секретарі Сівачук А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Кам'янське цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
26 листопада 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором № Б/Н від 06 червня 2016 року у розмірі 34132 грн. 95 коп. та судові витрати.
В обґрунтування своїх вимог Банк зазначив, що 06 червня 2016 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено угоду про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки № Б/Н.
Відповідно до підпунктів 3.1, 3.2, 3.3 і п.3 кредитного договору, банк надає клієнту кредит шляхом встановлення кредитної лінії по рахунку. Максимальний ліміт кредитної лінії встановлюється у розмірі 200000 грн.
Ліміт кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладання угоди, становить 10000,00 грн. Визначення суми кредитної лінії, що може бути доступна клієнту, протягом строку дії відновлювальної кредитної лінії, здійснює Банком в межах встановленого угодою максимального ліміту Кредитної лінії без будь-яких обмежень. Відсоткова ставка за користування коштами кредитної лінії становить 48,00%. Додатково зазначає, що підписанням відповідного кредитного договору позичальник також приєднався до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (у редакції, що діяла станом на дату укладення договору, і яка розміщена за посиланням https://ideabank.ua/uk/about/public-contracts) та підтвердив свою обізнаність про Умови та Тарифи Банку.
На виконання умов вищевказаного договору Акціонерним Товариством «Ідея Банк» свої зобов'язання по видачі відповідних сум кредиту виконав повністю. Відповідач виконував взяті на себе зобов'язання з істотним порушенням умов договору, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати, сплачуючи щомісячні платежі не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.
Всупереч умов Кредитного договору відповідач не здійснив своєчасних платежів у повному обсязі для погашення суми заборгованості по кредиту та процентам у строк, вказаний у договорі, чим суттєво порушив взяті на себе договірні зобов'язання.
25.07.2023 року між Акціонерним Товариством «Ідея Банк» і Товариством з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (попередня назва - «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА») було укладено Договір Факторингу №01.02-31/23. Відповідно до договору АТ «Ідея Банк» відступило свої Права Вимоги, а ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло Право Вимоги за Первинними Договорами, в розмірі заборгованостей боржників перед АТ «Ідея Банк», визначеними в Реєстрі Боржників. В тому числі за даним Договором Факторингу ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було відступлене право вимоги за заборгованістю ОСОБА_1 перед АТ «Ідея Банк» за договором №Б/Н від 06.06.2016.
Згідно розрахунку заборгованості по Кредитному договору № Б/Н від 06.06.2016 року, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «СВЕА ФІНАНС» станом на дату подачі позову, становить 34132 грн. 95 коп., яка складається із: заборгованості за основним боргом - 15578,39 грн., заборгованості за відсотками - 18554,56 грн.
Порушення відповідачем зобов'язань по укладеному договору, зумовило звернення ТОВ «СВЕА ФІНАНС» до суду із відповідним позовом.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтвердив та просив їх задовольнити.
Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (арк. с. 84-85) в якому зазначено, що вищезазначений позов не визнає з наступних підстав.
Позивачем не надано жодного доказу на підтвердження отримання відповідачем кредитних коштів, в справі не має ні фіскального чеку або видаткового ордеру щодо отримання відповідачем грошових коштів.
Визначений розмір процентів є непропорційно великою сумою компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості кредиту), не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Дана позиція знаходить своє відображення в Постанові Верховного Суду від 07.10.2020 року у справі № 132/1006/19.
За умовами укладеного 06.06.2016 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 договором про надання кредиту та відповідно до Довідки повідомлення доданої до позову, сторони визначили, що розмір кредиту становить 10000,00 грн., за користування кредитом клієнт сплачує Товариству 58,7% річних від суми кредиту з розрахунку 0.16% на добу, строк кредитування 12 місяців (365 днів), тобто до 06.06.2017 року, сума нарахованих процентів 5840,00 грн. (10000,00/100x0,16%х365), до оплати всього 15840,00 грн. Тобто, з 06.06.2017 року припинилося право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом та інших платежів за цим договором. Доказів, що відбулась пролонгація договору, відповідно до його умов, позивач не надав, і матеріали справи таких відомостей не містять.
Узагальнюючи вищевикладене, сума стягнення у розмірі 34132,95 гривень позивачем не обґрунтована і не надано жодного належного доказу про реальне користування кредитними коштами банку, як вже зазначав вище: фіскального чеку або видаткового ордеру щодо отримання відповідачем цих грошових коштів. Просить відмовити у задоволенні позову.
Відповідач у судове засідання не з'явився, надав суду заяву, в якій просив справу розглядати за його відсутністю, та відсутністю його представника Стрельник Н.М., в задоволенні позову просив відмовити за підставами, викладеними у відзиві.
Враховуючи вищенаведене у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, справа підлягає розгляду в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи, наявні у справі письмові докази та оцінивши їх в сукупності суд приходить до наступних висновків.
У судовому засіданні встановлено, що 06 червня 2016 року між АТ «ІДЕЯ БАНК» та ОСОБА_1 було підписано угоду № Б/Н про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки, яка укладається згідно з умовами Договору комплексного банківського обслуговування, що затверджений розпорядженням Банку із усіма змінами та доповненнями до нього, діюча редакція якого розміщена на інтернет-сторінці Банку (далі кредитний договір).
Відповідно до п. 2 кредитного договору банк відкриває клієнту поточний рахунок НОМЕР_1 у валюті - гривня та випускає міжнародну платіжну картку MasterCardWorld терміном дії 2 роки з моменту її випуску.
Згідно з п. 3.1. кредитного договору, максимальний ліміт кредитної лінії встановлюється у розмірі 200000 грн.
Як вбачається з п. 3.2. кредитного договору, ліміт кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладання угоди, становить 10000 грн.
Відповідно до п. 3.3. кредитного договору, процентна ставка за користування коштами кредитної лінії становить 48.0000 % річних (ар.с.7)
Пунктом 6 кредитного договору сторони погодили, що позовна давність за спорами, що випливають з Угоди, включаючи, але не обмежуючись, відшкодуванням збитків, сплати неустойок (штрафів) тощо, становить 10 років.
Згідно довідки-повідомлення, яка підписана представником банку та відповідачем, сума кредиту 10000 грн., термін користування кредиту 12 місяців, сума щомісячного платежу 1066 грн., орієнтовна реальна процентна ставка 58,70 % (арк. с. 13).
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №С02.216.72202 від 06.06.2016 року, станом на 25.07.2023 року загальна заборгованість складає 34132,95 грн., з яких: 15578,39 грн. заборгованість за основним боргом, 18554,56 грн. заборгованість за відсотками (арк. с. 15).
25.07.2023 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» було укладено договір факторингу №01.02-31/23 (ар.с.35-39), відповідно до умов якого останнє набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками АТ «Ідея Банк», у тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором № С- С02.216.72202 від 06.06.2016 на суму 34132 грн. 95 коп., з яких: 15578,39 грн. - заборгованість за основним боргом; 18554,56 грн. заборгованість за відсотками, що підтверджується витягом з реєстру боржників №1 до договору факторингу №01.02-31/23 від 25.07.2023 (арк. с. 45).
Рішенням єдиного учасника ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» №1 від 25.03.2024 змінено назву Товариства: з «Товариство з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» на «Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (арк. с. 47).
Відповідно до частин 1,2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст.638 ЦК України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до положень ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст.526ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 530ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором.
У відповідності до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно до положень ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За статями 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
За загальним правилом заміна кредитора у зобов'язанні не вимагає згоди на це боржника, якщо інше не передбачено законом або договором.
Згідно з ч. 2 ст. 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, чи який вважає, що йому не надано належних доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредиту, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору (а не новому) і таке виконання є належним. Інших правових наслідків факт не повідомлення боржника про заміну кредитора чи ненадання йому доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредитору законом не передбачено.
Відповідно до ч. 1ст. 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з ч. 1 ст. 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).
Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У частинах першій-третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Аналогічні за змістом висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11.09.2019 року по справі №755/2284/16-ц, провадження №61-4685св19.
Судом встановлено, що 06.06.2016 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та відповідачем було укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії та обслуговування Кредитної картки. Максимальний ліміт Кредитної лінії встановлено у 200000,00 грн. Ліміт кредитної лінії на момент укладення угоди - 10000,00 грн. Відсотки за користування кредитом встановлено у розмірі 48,000%.
Пред'являючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач, крім заборгованості за основним боргом, просив стягнути заборгованість за процентами за користування кредитними коштами. На підтвердження позовним вимог в цій частині надано довідку-розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №С02.216.72202 від 06.06.2016 року, станом на 25.07.2023 року та виписку по рахунку НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , з 06.06.2016 по 25.07.2023, складену 25.07.2023.
Згідно довідки-розрахунку заборгованості станом на 25.07.2023 становить 34132 грн. 95 коп., з яких: 15578,39 грн. - заборгованість за основним боргом; 18554,56 грн. заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками, 00,00 грн. заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями.
Відповідно до виписки по рахунку НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , з 06.06.2016 по 25.07.2023 від 25.07.2023, останнє зарахування по рахунку здійснено 30.03.2021 в сумі 1500 грн. Дебет і кредит на кінець розрахунку 30.03.2021 становив 101536,34 та 101536,34 відповідно, вхідний та вихідний 0,00.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст. 263 ЦПК України).
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15, ухваленій після прийняття Верховним Судом постанови від 10 квітня 2019 року у справі № 757/18057/15-ц, зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов'язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику.
У постанові Верховного Суду від 30 червня 2023 року в справі №274/7221/19 (провадження №61-1513св23) зазначено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Водночас, відповідно до пунктів 4,8, 5.5,5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254 (що було чинним на час видачі кредиту), передбачено, що у первинних документах, на підставі яких здійснюються записи в бухгалтерському обліку, мають зазначатися номери кореспондуючих рахунків за дебетом і кредитом, сума операції в грошовому виразі, дата виконання, підпис відповідального виконавця, підпис контролера (якщо операція підлягає додатковому контролю), підпис уповноваженої особи (якщо підставою для здійснення операції було відповідне розпорядження). Форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов'язкові реквізити: номер особового рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; суму вхідного залишку за рахунком; код банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій, призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Згідно з пунктами 61,62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75 (яке є чинним на час вирішення справи судом), форма клієнтських рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Клієнтські рахунки та виписки з них мають містити такі обов'язкові реквізити: номер клієнтського рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код Єдиного ідентифікатора Національного банку України (далі - ID НБУ) банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; сума вхідного залишку за рахунком; код ID НБУ банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); сума оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку. Виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Таким чином, виписка за рахунком може бути належним доказом заборгованості позичальника за сумою кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.
Подібні висновки Верховний Суд виклав у постановах від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18 (провадження №61-9618св19), від 20 жовтня 2020 року у справі №456/3643/17 (провадження №61-9882св20), від 28 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц (провадження №61-16754св19), від 17 грудня 2020 року у справі №278/2177/15-ц (провадження №61-22158св19).
Суд вважає, що доданий банком до позову документ, під назвою «Довідка-розрахунок заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №С02.216.72202 від 06.06.2016 року не є належним доказом на підтвердження позовних вимог про наявність кредитної заборгованості, оскільки він не відповідає вимогам 4.8 та 5.5 Положення № 254 та п. 61 Положення №75, так як не містить інформацію зокрема про: дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; суми вхідного залишку за рахунком; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); суми оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку.
Фактично розрахунок заборгованості не є первинним бухгалтерським документом, а є відображенням односторонніх арифметичних обчислень позивача і не є підставою для встановлення певних фактів та обставин, що мають значення для справи.
При цьому, документами, які можуть підтвердити наявність або відсутність заборгованості, її розмір, дати та суми платежів і списань за кредитним договором, є документи первинної бухгалтерської документації, оформлені з додержанням статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», у той час як надана позивачем виписка не є документами первинної бухгалтерської документації.
Виписка з 06.06.2016 по 25.07.2023 Банк 336310 Рахунок 26207005560137.980, ОСОБА_1 , додана банком, також не відповідає вказаним вимогам. З вказаного документу не можливо дослідити суми вхідного залишку за рахунком, суми оборотів за дебетом та кредитом рахунку, оскільки в кінці вони однакові, також немає суми вихідного залишку.
Разом з тим, з наданої виписки вбачається, що з сум, які сплачував відповідач на погашення заборгованості за кредитом, банк погашав також і нараховані відсотки, штрафи за прострочення термінів погашення кредиту, комісію за обслуговування рахунку, комісію за нефінансові трансзакції, страховку, однак такі не відображені в довідці-розрахунку заборгованості.
Також з виписки вбачається, що на погашення відсотків за кредитним договором С- 02.216.72202 від 06.06.2016 здійснювалось списання коштів кількома траншами в день, однак виписка не містить даних щодо процентної ставки, яка була застосована банком при їх обчисленні.
Відсутність детального розрахунку не підтверджує правильності нарахування відсотків за кредитним договором, наявності у позичальника боргу у розмірі, заявленого до стягнення кредитодавцем. Надані позивачем документи лише констатують заборгованість у фіксованій сумі, але не підтверджують її наявність, походження і розмір.
Вищенаведене унеможливлює врахування зазначених документів, як належних доказів, які б підтверджував розмір заборгованості, заявлений банком до стягнення з відповідача.
Принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов'язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19 (пункт 6.20)).
Отже, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов'язанні має створити умови для виконання боржником свого обов'язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту (частина перша статті 613 ЦК України).
Відповідно до звичаїв ділового обороту у кредитних правовідносинах саме банк або інша фінансова установа розраховує заборгованість, маючи для цього необхідні технічні та професійні ресурси. Хоча такі дії кредитор вчиняє на власну користь, їх невчинення зумовлює стан юридичної невизначеності, неможливість припинення боржником зобов'язання виконанням, проведеним належним чином, за відсутності інформації про дійсну суму його заборгованості.
Суд приходить до висновку, що належних та допустимих доказів заборгованості за основним боргом та заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками матеріали справи не містять, а відтак позов ТОВ «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором не підлягає задоволенню.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України судові витрати позивачу за рахунок відповідача не відшкодовуються, оскільки судом відмовлено у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 49, 81, 82, 263, 264, 265, 352, 354 ЦПК України, суд
В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», знаходиться за адресою: м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 6 до ОСОБА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя І.М. Юрченко