Справа № 473/3233/25
іменем України
"03" листопада 2025 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого - судді Вуїва О.В.,
за участю секретаря судового засідання Москаленко С.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вознесенську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У червні 2025 року ТОВ «Санфорд Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому вказувало, що 06 липня 2019 року АТ «Ідея Банк» уклало з ОСОБА_1 . Угоду про відкриття Кредитної лінії та обслуговування Кредитної картки №С-001-062671-19-980.
Відповідно до договору АТ «Ідея Банк» зобов'язалося відкрити на користь ОСОБА_1 поточний рахунок з видачею міжнародної платіжної картки «MasterCard» та встановленням на рахунку відновлювальної кредитної лінії з максимальним розміром у 200 000 грн та з лімітом на дату укладення договору в 5 000 грн, а відповідач зобов'язався щомісячно частинами повертати кредит, а також сплачувати проценти за користування ним у розмірі 48 % річних від суми залишку заборгованості за кредитом.
16 листопада 2023 року АТ «Ідея Банк» уклало з ТОВ «ФК «Сонаті» Договір факторингу №16/11-23, за яким первісний кредитор відступив ТОВ «ФК «Сонаті» за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов'язаннями, що виникли з кредитного договору №С-001-062671-19-980 від 06 липня 2019 року.
29 грудня 2023 року ТОВ «ФК «Сонаті» уклало з ТОВ «Санфорд Капітал» Договір факторингу №29/12-23, за яким ТОВ «ФК «Сонаті» відступило позивачу за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов'язаннями, що виникли з кредитного договору №С-001-062671-19-980 від 06 липня 2019 року.
Позичальник свої зобов'язання жодному з кредиторів належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 16 листопада 2023 року виникла заборгованість у загальному розмірі 16 476,57 грн, у тому числі:
-заборгованість за кредитом - 4 969,41 грн;
-заборгованість за процентами - 8 182,80 грн;
-нараховані 3 % річних за період прострочення виконання грошового зобов'язання (з 07 січня 2020 року до 23 лютого 2022 року) - 841,04 грн;
-нараховані інфляційні втрати за період прострочення виконання грошового зобов'язання (з 07 січня 2020 року до 23 лютого 2022 року) - 2 483,32 грн.
Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідача у повному обсязі.
В судове засідання представник позивача не з'явився, проте надіслав на адресу суду клопотання про розгляд справи без його участі.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, судом відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України вважається належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи за місцем його реєстрації, причину неявки суду не повідомив.
Суд вважав можливим провести розгляд справи в заочному порядку з ухваленням заочного рішення, оскільки представник в окремому клопотанні не заперечував проти такого порядку вирішення спору.
Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.
Зокрема, суд встановив, що 06 липня 2019 року АТ «Ідея Банк» уклало з ОСОБА_1 . Угоду про відкриття Кредитної лінії та обслуговування Кредитної картки №С-001-062671-19-980.
Відповідно до договору АТ «Ідея Банк» зобов'язалося відкрити на користь ОСОБА_1 поточний рахунок з видачею міжнародної платіжної картки «MasterCard» та встановленням на рахунку відновлювальної кредитної лінії з максимальним розміром у 200 000 грн та з лімітом на дату укладення договору в 5 000 грн, а відповідач зобов'язався щомісячно частинами повертати кредит, а також сплачувати проценти за користування ним у розмірі 48 % річних від суми залишку заборгованості за кредитом.
16 листопада 2023 року АТ «Ідея Банк» уклало з ТОВ «ФК «Сонаті» Договір факторингу №16/11-23, за яким первісний кредитор відступив ТОВ «ФК «Сонаті» за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов'язаннями, що виникли з кредитного договору №С-001-062671-19-980 від 06 липня 2019 року.
29 грудня 2023 року ТОВ «ФК «Сонаті» уклало з ТОВ «Санфорд Капітал» Договір факторингу №29/12-23, за яким ТОВ «ФК «Сонаті» відступило позивачу за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов'язаннями, що виникли з кредитного договору №С-001-062671-19-980 від 06 липня 2019 року.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
При цьому, згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).
Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 207 ЦК України (в редакції, чинній на час укладення договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 уклав з АТ «Ідея Банк» кредитний договір (в тому числі посвідчив його своїм особистим підписом), у договорі сторони узгодили усі істотні умови.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 611, 612, 623-625, 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов'язку виконання зобов'язання, зокрема повинен повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Також, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1078, ч. 1 ст. 1082 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (ст. 514, ч. 1 ст. 1084 ЦК України).
З матеріалів справи вбачається, що кредитодавець виконав взяті на себе зобов'язання шляхом надання позичальнику кредиту (встановлення кредитної лінії з кредитним лімітом), однак докази належного виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором в матеріалах справи відсутні.
Таким чином, до позивача, як фактора, перейшло право вимоги заборгованості за кредитним договором.
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором та виписки з особового рахунку позичальника, станом на 16 листопада 2023 року заборгованість за кредитним договором становить 16 476,57 грн, у тому числі:
-заборгованість за кредитом - 4 969,41 грн;
-заборгованість за процентами - 8 182,80 грн;
-нараховані 3 % річних за період прострочення виконання грошового зобов'язання (з 07 січня 2020 року до 23 лютого 2022 року) - 841,04 грн;
-нараховані інфляційні втрати за період прострочення виконання грошового зобов'язання (з 07 січня 2020 року до 23 лютого 2022 року) - 2 483,32 грн.
Тому встановлена судом заборгованість, яка не оспорена у встановленому законом порядку, на підставі ст.ст. 526, 530 ЦК України підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Санфорд Капітал» у повному обсязі.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню 2 422,40 грн судового збору та 55 грн поштових витрат позивача (сплачених за надіслання копії позову з додатками відповідачу).
Що стосується вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 200 грн, то в цій частині суд виходить з наступного.
Дійсно, відповідно до вимог ст.ст. 133, 137, 141 ЦПК України суд в залежності від результату розгляду справи зобов'язаний розподілити між сторонами витрати на професійну правничу допомогу.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надав суду копію Договору про надання правничої допомоги від 01 квітня 2024 року №1/04, укладеного між ТОВ «Санфорд Капітал» та АО «Альянс ДЛС», з додатками, що містять перелік, опис та узгоджену сторонами вартість виконаних робіт, необхідних для надання правничої допомоги, зокрема: проведення юридичного та фінансового аналізу боржника, вартість послуги - 1 200 грн; складання та подання позовної заяви, вартість послуги - 6 000 грн, загальна вартість послуг - 7 200 грн.
Проте у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.
Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу стягнення заборгованості за кредитним договором.
Даний спір є спором незначної складності, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною, справа не передбачає необхідності виконання значного обсягу дій та робіт, необхідних для її підготовки та розгляду.
Водночас є сумнівними з точки зору розумності адвокатські послуги щодо складання позовної заяви у стандартній справі незначної складності за ставкою, що значно перевищує середній розмір аналогічних послуг.
Отже, зважаючи на категорію даної справи, яка є нескладною, враховуючи усталену практику, суд вважає, що визначені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є завищеними і не являються співмірними, обґрунтованими і пропорційними об'єму здійсненої роботи та наданих послуг, складності справи, ціні позову, а тому дійшов висновку про необхідність зменшення розміру відшкодування витрат на правничу допомогу до 4 500 грн.
Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 282, 284, 289 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 21, приміщення 68, 69; код ЄДРПОУ 43575686) заборгованість за Угодою про відкриття Кредитної лінії та обслуговування Кредитної картки №С-001-062671-19-980 від 06 липня 2019 року, що утворилася станом на 16 листопада 2023 року, а саме: заборгованість за кредитом у розмірі 4 969 (чотири тисячі дев'ятсот шістдесят дев'ять) гривень 41 копійка; заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 8 182 (вісім тисяч сто вісімдесят дві) гривні 80 копійок; 3 % річних за період прострочення виконання грошового зобов'язання (з 07 січня 2020 року до 23 лютого 2022 року) у розмірі 841 (вісімсот сорок одна) гривня 04 копійки; інфляційні втрати за період прострочення виконання грошового зобов'язання (з 07 січня 2020 року до 23 лютого 2023 року) у розмірі 2 483 (дві тисячі чотириста вісімдесят три) гривні 32 копійки, а всього в загальному розмірі 16 476 (шістнадцять тисяч чотириста сімдесят шість) гривень 57 копійок, а також 6 977 (шість тисяч дев'ятсот сімдесят сім) гривень 40 копійок судових витрат.
Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя: О.В. Вуїв