Дата документу 29.10.2025
Справа № 334/8146/25
Провадження № 2/334/4322/25
29 жовтня 2025 року м. Запоріжжя
Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючої: судді Телегуз С.М., при секретарі Каряченко А.О., розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
29.09.2025 року до суду через систему «Електронний суд» звернувся представник Романенко М.Е. в інтересах ТОВ «Діджи Фінанс» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В позові посилалися на те, що 14.07.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір № 100011670 про споживчий кредит, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. 14.07.2021 року ТОВ «Мілоан» на підставі укладеного договору згідно платіжного документу перерахувало відповідачу кредитні кошти в сумі 8000 грн.
29.10.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу №11Т, відповідно умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників.
Заборгованість відповідача перед ТОВ «Діджи Фінанс» становить в сумі 21683,83 грн., яка складається з: заборгованість за тілом кредиту - 6467 грн., заборгованість за відсотками - 13696,83 грн., заборгованість за комісією - 1520 грн.
Прохали стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за Кредитним договором № 100011670 від 14.07.2021 року в сумі 21683,83 грн.; стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» судовий збір у сумі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн.; розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без участі представника позивача, проти винесення заочного рішення не заперечують.
30.09.2025 року ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено до розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 29.10.2025 року.
06.10.2025 року до суду звернулася відповідач з відзивом на позов, в якому щодо укладення кредитного договору посилалася на те, що договір не містить підписів, зокрема, відсутні оригінали меморіальних ордерів, квитанцій тощо. Докази, що додано позивачем, не містять жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували передачу (перерахування на рахунки) грошових коштів на користь відповідача та третіх осіб, за дорученням позичальника, позивачем не надано доказів руху грошових коштів, що підтверджували б розмір отриманих відповідачем грошових коштів та об'єм його зобов'язання, зауважує, що розрахунок заборгованості не є доказом на підтвердження факту передачі грошових коштів. Наданий позивачем розрахунок заборгованості не містить повних відомостей, які б дозволили перевірити вірність нарахування відсотків, строки виникнення заборгованості за кожним платежем та напрямки зарахування грошових коштів, якщо такі проводились відповідачем, отож такий розрахунок не може слугувати безспірним доказом розміру грошових вимог позивача до відповідача, а інших первинних документів, як то виписки по рахунку, платіжних документів, тощо, на підтвердження руху грошових коштів матеріали справи не містять. Надані позивачем розрахунки заборгованості містять лише відомості щодо загальних розмірів несплачених кредитів та відсотків, без зазначення детальних розрахунків, які б включали суми погашеного позичальником тіла кредиту та відсотків по кожному платіжному періоду.
Кредитний договір не містить підписів. Доказів укладення договору, який за формою відповідає вимогам цивільного законодавства та підписаний електронним підписом, що дає змогу ідентифікувати особу, не надано. Наявна у матеріалах справи копія договору не може вважатись електронним документом. Отже, позивачем не надано доказів укладення договору та узгодження його істотних умов. Відсутні докази отримання нею коштів, відкриття їй рахунку, користування коштами та обґрунтований розрахунок заборгованості. Надана позивачем копія платіжного доручення не містить підпису та ініціативи працівника банківської установи. Позивачем не доведено, що картковий рахунок, на який нібито перераховано кошти, використовується саме нею.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідач, перейшовши на відповідний сайти ТОВ "Мілоан", ознайомився із усіма умовами договорів позики, підтвердила цей факт, а також уклала вказані договори позики, підписавши їх власним ЕЦП. Проте, така інформація не відповідає дійсності, адже матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження того факту, що саме ОСОБА_1 переходила на вказані сайти, була ознайомлена з усіма істотними умовами договорів, підтвердила їх, вказала суму, яку вона хоче отримати та підписала вказані договори. Вбачається, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували, що саме: ОСОБА_1 здійснила авторизацію на вказаних веб-сайтах, власниками яких є ТОВ "Мілоан", або позивач; саме відповідачем було подано заявку на даних веб-сайтах для отримання грошових коштів; відповідач дійсно мала змогу і була ознайомлена з усіма істотними умовами договорів позик; первісні кредитори перерахували вказані кошти на банківські реквізити відповідача. ОСОБА_1 кредитний договір у будь-якому вигляді, зокрема, в електронному вигляді, ані з ТОВ "Мілоан", ані з позивачем не укладала та не підписувала, електронного підпису або електронного цифрового підпису не отримувала. Матеріали справи містять копії договорів позик, внутрішніх розрахункових документів позивача, які не підтвердженими жодними фактами, договорів факторингу, паспортів споживчого кредиту тощо.
Позивачем не долучено до матеріалів справи будь-яких доказів, які прямо чи опосередковано свідчать, що електронний підпис (або ідентифікатор) належить саме відповідачу. У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження реєстрації ОСОБА_1 в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, отримання логіну та паролю в системі, подання заявки на отримання кредиту, а також ознайомлення з усіма істотними умовами договору. Відтак, укладення вказаних правочинів відбувалося поза волею відповідача.
Щодо нарахування процентів: за договором споживчого кредиту: Розмір кредиту: 8000 грн. Строк дії кредиту: 15 днів. Відсоткова ставка за користування грошовими коштами: 2.50 % за день користування. Розмір нарахованих процентів за договором повинен становити 200 грн. (8000 грн. х 15 днів х 2.50 %). Заборгованість у неї в частині нарахованих відсотків за користування кредитними коштами становить 3000 грн. Зауважує, що розрахунок заборгованості за договором є внутрішнім документом фінансової установи, а долучений представником позивача розрахунок заборгованості не містить відомостей, що дозволили б перевірити, чи передавалися в дійсності позичальнику в кредит. Як вбачається з додатку до Кредитного договору сума відсотків нарахована незаконно поза межами визначеного кредитними договорами строку кредитування. Кредитор не вправі нараховувати відсотки після спливу визначеного договором строку кредитування. Визначений розмір процентів за збільшеною вдвічі процентною ставкою є непропорційно великою сумою компенсації (понад 50% вартості кредиту), не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Щодо стягнення нарахованої комісії: відповідно договору комісія за надання кредиту 1520 грн., яка нараховується за ставкою 19% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Разом з тим, вказана комісія є платою за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок споживача, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршення становища споживача, що за своєю природою є дискримінаційним, суперечить моральним засадам суспільства, а тому є незаконним в силу вимог ч.5 ст.11, ч.1,2,5,7 ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів".
Щодо витрат на професійну правничу допомогу: вважає, що обсяг виконаних робіт адвокатом не співмірний фактичним витратам, необхідним для розгляду даної справи, оскільки всі документи адвоката по цій справі мають шаблонний (типовий) характер, заповнення яких не вимагає ні значних трудовитрат, ні часу, ні інтелектуального навантаження з боку адвоката, складання позовної заяви не потребувало аналізу великої кількості документів, а у справах даної категорії наявна усталена судова практика, адвокат не вивчав додаткові джерела права, законодавства, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежна сторона у справі обґрунтовує свої заперечення, справа розглядається у спрощеному провадженні, без виклику сторін, тобто, надання правничої допомоги в даній справі зводилося до складання позовної заяви. Відтак, вказана вартість послуг адвоката 5000 грн. не співмірна із необхідним часом, які міг витратив би адвокат на виконання відповідних робіт (надання послуг) у спірних правовідносинах, та є явно завищеною. Вважає, що відсутні підстави для стягнення з неї 5000 грн. витрат на правничу допомогу.
Прохала відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
20.10.2025 року до суду через систему «Електронний суд» звернувся представник Буряченко А.В. в інтересах ТОВ «Діджи Фінанс» з відповіддю на відзив, в якій посилалися на те, що 14.07.2021 за власним волевиявленням, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності ОСОБА_1 в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «Мілоан» за адресою: https://miloan.ua/ подано заявку на отримання кредиту № 100011670. Заявка на отримання кредиту знаходиться у власному кабінеті відповідача на вказаному веб-сайті Товариства. Відповідачу було направлено електронним повідомленням (SMS) на номер телефону НОМЕР_1 , який особисто вказаний відповідачем у договорі про споживчий кредит. Повідомлення містило одноразовий ідентифікатор F79967, при введенні якого відповідач підтвердив прийняття умов договору. Даний договір також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті Товариства. Відповідач, заперечуючи проти укладення договору у спосіб, визначений п.п.6.1, 6.3, не надав жодних доказів, які б підтверджували, що мобільний номер телефону та ІР-адреса, з яких було подано заяву на отримання кредиту, не належать відповідачу.
Наявна в матеріалах справи копія платіжного доручення № 29890871 від 14.07.2021 року є належним та допустимим доказом на підтвердження перерахування ТОВ «Мілоан» кредитних коштів відповідачу на умовах визначених договором про споживчий кредит.
Звертають увагу, що на підтвердження законності нарахування розміру заборгованості, позивачем до позовної заяви було долучено відомість про щоденні нарахування та погашення за договором про споживчий кредит, яка сформована, підписана та надана первісним кредитором.
Отже, позичальник свої зобов'язання жодному з кредиторів належним чином не виконав, у зв'язку з чим за договором виникла заборгованість в загальному розмірі 21683,83 грн., в тому числі: заборгованість за тілом кредиту 6467 грн.; заборгованість за відсотками 13696,83 грн.; заборгованість за комісійними винагородами 1520 грн.
Вважають, що у спірному випадку строк кредитування пролонговувався та максимально міг бути продовженим на 60 днів, а тому проценти за користування кредитом слід нараховувати на 30 днів (строк початкового кредитування) + 60 днів (продовження строку кредитування на стандартних (базових) умовах). Разом з тим, згідно відомостей про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором вбачається, що відповідачем вчинялися дії по сплаті комісії за пролонгацію за кредитним договором.
За весь період перебування права вимоги за договором у позивача, ним не здійснювалося жодних додаткових нарахувань і не застосовувалося жодних штрафних санкцій до позичальника. Відтак, позивач лише просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором, яка була нарахована первісним кредитором.
Проаналізувавши ринкову вартість надання юридичними компаніями юридичних послуг встановлено, що ринкова вартість за складання позовної заяви у цивільних справах становить в середньому 6000 грн. Також, звертають увагу, що до складання позовної заяви у вартість витрат включено формування необхідних додатків та перед складанням позову проведення аналізу спірних правовідносин із наданням рекомендацій щодо захисту інтересів позивача. Таким чином, позивач надав докази отримання правничої допомоги, що підтверджують співмірність та справедливість витрат на професійну правничу допомогу із складністю справи, часом, обсягом та ціною позову.
Прохали позов задовольнити в повному обсязі.
29.10.2025 року представник позивача в судове засідання не з'явився, в позові прохали розглядати справу без участі представника позивача.
29.10.2025 року в судове засідання відповідач не з'явилася, 06.10.2025 року подала відзив на позов та заяву про розгляд справи без її участі.
Виходячи з положень ч.3 ст.211 ЦПК України суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити при проведенні судового засідання за відсутності учасників процесу.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.
ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася відповідач - ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповіддю №1832015 від 30.09.2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру.
14.07.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №100011670.
Договір укладено в електронній формі, відповідачем підписано за допомогою одноразового ідентифікатора F79967 від 14.07.2021 року, номер телефону НОМЕР_1 .
Згідно п.1.1 Договору кредитодавець зобов'язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п.1.3 договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2 договору, а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п.1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.
Відповідно п.1.2 Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 8000 грн. у валюті Українська гривня.
Відповідно п.1.3 Договору кредит надається строком на 15 днів з 14.07.2021 року (строк кредитування).
Відповідно п.1.4 Договору термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) 29.07.2021 року.
Відповідно п.1.5 Договору орієнтовна загальна вартість кредиту позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 12520 грн.
Відповідно п.1.5.1 Договору комісія за надання кредиту 1520 грн., яка нараховується за ставкою 19% від суми кредиту одноразово.
Відповідно п.1.5.2 Договору проценти за користування кредитом 3000 грн., які нараховуються за ставкою 2,5% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Відповідно п.2.1 Договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.
Відповідно п.5.1 Договору Позичальник підтверджує, що до моменту підписання договору ознайомився з наявними схемами кредитування, отримав паспорт споживчого кредиту; отримав проект Договору з додатками; ознайомився з Правилами, що розміщені на веб-сайті тощо.
Відповідно п.6.1 Договору Кредитний договір укладено в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
Аналогічні умови зазначені у Паспорті споживчого кредиту №100011670, який є Додатком №2 до Договору.
Згідно копії платіжного доручення № 29890871 від 14.07.2021 року ТОВ «Мілоан» перерахувало на користь ОСОБА_1 на картковий рахунок № НОМЕР_3 суму 8000 грн. з призначенням платежу: кошти згідно договору №100011670.
Відповідно копії відомості про щоденні нарахування та погашення ТОВ «Мілоан» за кредитним договором №100011670 14.07.2021 року - надано кредит на суму 8000 грн., 14.07.2021 року - нараховано комісію за надання кредиту 1520 грн.; також нараховано 13696,83 грн. відсотків; сума боргу складає 21683,83 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 6467 грн., заборгованість за відсотками - 13696,83 грн., заборгованість за комісією - 1520 грн.
29.10.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено Договір факторингу № 11Т, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «Діджи Фінанс» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «Діджи Фінанс» приймає належні ТОВ «Мілоан» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Відповідно Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 11Т від 29.10.2021 року, ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №100011670 від 14.07.2021 року в сумі 21683,83 грн., яка складається з: заборгованість за тілом кредиту - 6467 грн., заборгованість за відсотками - 13696,83 грн., заборгованість за комісією - 1520 грн.
25.07.2025 року ТОВ «Діджи Фінанс» на адресу ОСОБА_1 направлено вимогу про погашення кредитної заборгованості на суму 21683,83 грн., яка складається з: заборгованість за тілом кредиту - 6467 грн., заборгованість за відсотками - 13696,83 грн., заборгованість за комісією - 1520 грн., проте зазначена вимога залишена відповідачем без виконання.
Суд, задовольняючи позов частково, виходить з наступного.
В статті 15 ЦК України зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ч.1, ч.2 п.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини.
Згідно ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно ч.1 ст.638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною 1 ст.1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Абзац 2 ч.2 ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно висновків, викладених у Постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений в письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем, права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначає Закон України «Про електронну комерцію».
Згідно ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.
Відповідно ст.530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись в строк, що передбачений умовами Договору.
У ст.599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
На підтвердження договірних відносин між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 позивачем надано суду копії: анкети-заяви на кредит №100011670 від 14.07.2021 року, договору про споживчий кредит № 100011670 від 14.07.2021 року; паспорту споживчого кредиту; платіжного доручення №29890871 від 14.07.2021 року.
Суд вважає надані докази належними та допустимими, і аналізуючи в сукупності надані докази, суд вважає, що факт підписання між сторонами договору про споживчий кредит № 100011670 від 14.07.2021 року в електронному вигляді за допомогою одноразового ідентифікатора є доведеним, оскільки сторони узгодили порядок його укладення в електронній формі.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у Постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у Постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18; від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ТОВ «Мілоан» виконало в повному обсязі умови Договору, надавши відповідачу обумовлену суму кредиту, проте відповідач прийняті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого відповідачу нараховано заборгованість на загальну суму 21683,83 грн., яка складається з: заборгованість за тілом кредиту - 6467 грн., заборгованість за відсотками - 13696,83 грн., заборгованість за комісією - 1520 грн.
В подальшому 29.10.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено Договір факторингу № 11Т, відповідно Витягу з Реєстру боржників ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 21683,83 грн., яка складається з: заборгованість за тілом кредиту - 6467 грн., заборгованість за відсотками - 13696,83 грн., заборгованість за комісією - 1520 грн.
Частиною 1 ст.512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Таким чином, до позивача перейшли права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
За таких обставин, враховуючи, що відповідач не виконав належним чином зобов'язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором в обумовлені договором строки, договір залишається невиконаним, позивач, який отримав право вимоги до відповідача за договором факторингу, внаслідок такого порушення позбавлений можливості отримати кредитні кошти та відсотки, на що він розраховував при укладенні договору факторингу, а тому суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту:
Згідно відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №100011670 ОСОБА_1 сплатила на погашення тіла кредиту: 29.07.2021 року - 240 грн.; 01.08.2021 року - 232 грн.; 04.08.2021 року - 225 грн.; 07.08.2021 року - 219 грн.; 09.08.2021 року - 212 грн.; 13.08.2021 року - 206 грн.; 18.08.2021 року - 199 грн.; всього в сумі 1533 грн.
Отже, заборгованість відповідача за тілом кредиту складає: 8000 грн.-1533 грн.=6467 грн.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за процентами:
Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 05.04.2023 року у справі № 910/4518/16 зазначила, що очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними. За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця. Якщо позичальник прострочив виконання зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов'язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов'язання. Отже, у разі порушення позичальником зобов'язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.
Аналогічних висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла у Постановах від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 року у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).
Умовами Договору передбачено розмір процентів за користування кредитом, що становлять 3000 грн., які нараховуються за ставкою 2,5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку кредитування, також сторонами Договору визначено строк кредитування 15 днів, термін повернення кредиту 29.07.2021 року.
Згідно відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №100011670 ОСОБА_1 сплатила на погашення відсотків: 29.07.2021 року - 452 грн.; 01.08.2021 року - 465 грн.; 04.08.2021 року - 474 грн.; 07.08.2021 року - 482 грн.; 09.08.2021 року - 469 грн.; 13.08.2021 року - 491 грн.; 18.08.2021 року - 558 грн.; всього в сумі 3391 грн.
Отже, заборгованість відповідача за відсотками в межах дії кредитного договору (15 днів з 14.07.2021 року по 29.07.2021 року) - відсутня, наявна переплата в сумі 391 грн., яку суд зараховує у сплату тіла кредиту.
Даних щодо пролонгації дії Договору матеріали справи не містять, тому нараховані відсотки поза межами строку кредитування не ґрунтуються на законі та не підлягають стягненню з відповідача.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача комісії:
Відповідно п.1.5.1 Договору комісія за надання кредиту 1520 грн., яка нараховується за ставкою 19% від суми кредиту одноразово.
Під час укладення кредитного договору відповідач був ознайомлений з його умовами, висловив своє волевиявлення шляхом підписання договору, проти положень договору про споживчий кредит, умовами якого передбачено сплату комісії за надання кредиту, не заперечував, дійсність договору не оспорював.
Тому, суд доходить висновку, що передбачена умовами договору одноразова комісія у сумі 1520 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Отже, загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає в розмірі 7596 грн., з якої: заборгованість за тілом кредиту - 6076 грн., заборгованість за комісією - 1520 грн.
З цих підстав суд відхиляє доводи відповідача, викладені у відзиві, оскільки останні не ґрунтуються на встановлених судом обставинах.
Відповідно ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
В свою чергу, однією з засад судочинства, регламентованих п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією згідно ст.129 Конституції України.
В Постановах Верховного Суду від 08.08.2019 року у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 року у справі №235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.
Відповідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч.1 ст.76, ч.1 ст.77 та ст.80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами частин 1, 5 та 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В силу вимог ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно підходу, зазначеного в рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26.06.2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Таким чином, позов підлягає задоволенню в тій частині, що ґрунтується на законі, підтверджена встановленими обставинами та наданими суду доказами.
Відповідно ст.264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує, у тому числі, і питання щодо розподілу судових витрат.
Згідно ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки судом задоволено вимоги позивача частково, а саме з заявленої суми 21683,83 грн. задоволено вимоги на суму 7596 грн., тобто на 35,03 %, то з відповідача на користь позивача відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України підлягають стягненню витрати на сплату судового збору пропорційно розміру задоволених вимог, що складає в сумі 848,56 грн.
Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката.
За змістом ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Позивачем надано суду докази на підтвердження понесених витрат: копію Договору про надання правової допомоги №42649746 від 05.05.2025 року між адвокатом Міньковською А.В. та ТОВ «Діджи Фінанс»; копію Додаткової угоди №100011670 до Договору про надання правової допомоги №42649746 від 05.05.2025 року; копію свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю серії КС №11306/10 від 02.11.2023 року на ім'я Міньковська А.В.; копію Акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом від 29.07.2025 року; копію детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом від 29.07.2025 року.
Так, згідно копії Акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом від 29.07.2025 року визначено склад, обсяг та види наданої правової допомоги: 1) правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «Діджи Фінанс» - 1 година на суму 1000 грн.; 2) складення позовної заяви, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи - 2 години на суму 3000 грн.; 3) формування додатків до позовної заяви (письмові докази) - 0,5 годин на суму 500 грн.; 4) подання позовної заяви з додатками до суду шляхом надсилання позовної заяви поштовим відправленням - 0,5 годин на суму 500 грн.; всього 5000 грн.
Таким чином, судом встановлено, що позивачем підтверджено витрати на правничу допомогу на суму 4500 грн., в той час як витрати за подання позовної заяви з додатками до суду шляхом надсилання позовної заяви поштовим відправленням на суму 500 грн. - є необґрунтованими, оскільки позовну заяву подано директором ТОВ «Діджи Фінанс» Романенком М.Е. через систему «Електронний суд», представник позивача: адвокат Міньковська А.В. позовну заяву до суду не подавала.
Однак, оскільки судом задоволено вимоги позивача частково, а саме з заявленої суми 21683,83 грн. задоволено вимоги на суму 7596 грн., тобто на 35,03 %, то з відповідача на користь позивача відповідно ч.2 ст.141 ЦПК України підлягають стягненню витрати на правову допомогу пропорційно розміру задоволених вимог, що складає в сумі 1751,50 грн.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 23, 76-83, 89, 137, 141, 211, 247, 258-259, 263-265 ЦПК України, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (код ЄДРПОУ 42649746, адреса: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського буд.8, IBAN НОМЕР_4 в АТ «ПУМБ») заборгованість за договором про споживчий кредит №100011670 від 14.07.2021 року в розмірі 7596 грн. (сім тисяч п'ятсот дев'яносто шість гривень 00 копійок), з яких: 6076 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 1520 грн. -заборгованість за комісією.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (код ЄДРПОУ 42649746, адреса: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського буд.8, IBAN НОМЕР_4 в АТ «ПУМБ») витрати на сплату судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 848,56 грн. (вісімсот сорок вісім гривень 56 копійки).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (код ЄДРПОУ 42649746, адреса: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського буд.8, IBAN НОМЕР_4 в АТ «ПУМБ») витрати на правничу допомогу адвоката пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1751,50 грн. (одна тисяча сімсот п'ятдесят одна гривня 50 копійок).
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 03 листопада 2025 року.
Суддя: С.М. Телегуз